Редагування Вулиця Миру (Носівка)

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.

Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.

Поточна версія Ваш текст
Рядок 24: Рядок 24:
  
 
Доля розкуркулення не обішла і мою сім'ю. Мого діда Олександра Розума режим відправив на "висилки" на будови комунізму в одну із південних областей країни, а все нажите, напрацьоване тяжкою працею майно на новому хуторі відібрали, сім'ю з трьох малих дітей, прадіда, прабаби, та моєї бабусі Ганни у мороз просто вигнали на подвір'я, діда Олександра за відмову записуватись до колгоспу та передачі колгоспу свого майна заарештували і відправили туди, куди йому зовсім не хотілось їхати. Бабця Ганна з великим своїм сімейством поневірялась по далеких родичах, сім'я, один Бог знає як, пережили голодомор та вже по поверненню діда з заслання, купила за 500 карбованців невелику халупу в іншому місці степу, в декількох кілометрах від залізничної станції Носівка, але через невеликий час сім'я знову була переселена в район станції, куди з метою створення там колгоспу "[[Паризька комуна]]" було зігнано з місць багато носівських хуторян. Висиленню підлягали всі хутори Носівських степів. Ці всі дії проводились з метою створення на вивільнених козацьких землях великих колективних господарств під назвою "Колгосп" Райони, яки були в той час біля залізничної станції Носівки були малолюдні, болотисті і непривабливі для проживання, cтанція Носівка була в 5 кілометрах від центру містечка.
 
Доля розкуркулення не обішла і мою сім'ю. Мого діда Олександра Розума режим відправив на "висилки" на будови комунізму в одну із південних областей країни, а все нажите, напрацьоване тяжкою працею майно на новому хуторі відібрали, сім'ю з трьох малих дітей, прадіда, прабаби, та моєї бабусі Ганни у мороз просто вигнали на подвір'я, діда Олександра за відмову записуватись до колгоспу та передачі колгоспу свого майна заарештували і відправили туди, куди йому зовсім не хотілось їхати. Бабця Ганна з великим своїм сімейством поневірялась по далеких родичах, сім'я, один Бог знає як, пережили голодомор та вже по поверненню діда з заслання, купила за 500 карбованців невелику халупу в іншому місці степу, в декількох кілометрах від залізничної станції Носівка, але через невеликий час сім'я знову була переселена в район станції, куди з метою створення там колгоспу "[[Паризька комуна]]" було зігнано з місць багато носівських хуторян. Висиленню підлягали всі хутори Носівських степів. Ці всі дії проводились з метою створення на вивільнених козацьких землях великих колективних господарств під назвою "Колгосп" Райони, яки були в той час біля залізничної станції Носівки були малолюдні, болотисті і непривабливі для проживання, cтанція Носівка була в 5 кілометрах від центру містечка.
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 07.jpg|800 px]]
 
 
''Моя перша батьківська хата , у якій пройшло моє дитинство. Мене ще не було на світі. [[Розум Ганна Андріївна|Мама]] стоїть з сестрою [[Соломаха Валентина Миколаївна|Валею]]. Біля хати сидить  наш вірний  пес Шарик. Кругом ні деревця ні забору. Простор. Ці "хороми" мали розмір 6 на 4 мертів. з невеличкими сінями, де стояв сепаратор на якому мама переганяла молоко, яке доїли від корови Бєлки. Жили на Рябусі, як на хуторі.''
 
  
 
У козаків не було вибору, тому хто записувався до колгоспу, щоб не вмерти з голоду, добровільно, інші — добровільно-примусово, а кого, як мою сім'ю розкуркулювали (відбирали все) та відправляли примусово на роботи за пайку баланди на ударні будівництва соціалізму.
 
У козаків не було вибору, тому хто записувався до колгоспу, щоб не вмерти з голоду, добровільно, інші — добровільно-примусово, а кого, як мою сім'ю розкуркулювали (відбирали все) та відправляли примусово на роботи за пайку баланди на ударні будівництва соціалізму.
Рядок 73: Рядок 69:
  
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 03.jpg|800 px]]
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 03.jpg|800 px]]
 
''Дитячий садок [[Носівський цукровий завод|Носівського цукрового заводу]], куди ходили діти переселенців.''
 
  
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 04.jpg|800 px]]
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 04.jpg|800 px]]
Рядок 81: Рядок 75:
  
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 06.jpg|800 px]]
 
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 06.jpg|800 px]]
 +
 +
[[Файл:Люди з вулиці Рябухи в Носівці 07.jpg|800 px]]
  
 
== До середини 1960-х наша вулиця не мала електрики ==
 
== До середини 1960-х наша вулиця не мала електрики ==
Рядок 86: Рядок 82:
 
Що казати, до середини 1960-х років наша вулиця не мала електрики, мала ще хати під соломою, плетні замість парканів, грязюку і непрохідні баюри навколо. По вулиці неможливо було через багно пройти. Домашні завдання в школу я готував при каганці, а мама готувала сніданки на плиті дровами чи на керогазі.  
 
Що казати, до середини 1960-х років наша вулиця не мала електрики, мала ще хати під соломою, плетні замість парканів, грязюку і непрохідні баюри навколо. По вулиці неможливо було через багно пройти. Домашні завдання в школу я готував при каганці, а мама готувала сніданки на плиті дровами чи на керогазі.  
  
Електрику для жителів моєї вулиці Миру і ще [[Вулиця Тракторна (Носівка)|Тракторної]] дав мій тато [[Розум Микола Олександрович|Микола Розум]], який зібрав дядьків, організував їх, за зібрані кошти і могоричі закупили десь у лісників примітивні дерев'яні стовпи і дроти та від генератора [[Носівський філіал Ніжинського консервного комбінату|консервного філіалу]] запустили освітлення по цих вулицях. Правда, дісталось батьку за самоуправство від Ніжинського керівництва, його знімали з посади, це питання розглядалось на комісії [[Носівський районний комітет Комуністичної партії|райкому партії]], але, слава Богу, все скінчилось добре. Влада проти народу не пішла. Райком тата підтримав.
+
Електрику для жителів моєї вулиці Миру і ще [[Вулиця Тракторна|Тракторної]] дав мій тато [[Розум Микола Олександрович|Микола Розум]], який зібрав дядьків, організував їх, за зібрані кошти і могоричі закупили десь у лісників примітивні дерев'яні стовпи і дроти та від генератора [[Носівський філіал Ніжинського консервного комбінату|консервного філіалу]] запустили освітлення по цих вулицях. Правда, дісталось батьку за самоуправство від Ніжинського керівництва, його знімали з посади, це питання розглядалось на комісії [[Носівський районний комітет Комуністичної партії|райкому партії]], але, слава Богу, все скінчилось добре. Влада проти народу не пішла. Райком тата підтримав.
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Будь ласка, зверніть увагу, що всі зміни, внесені вами до Енциклопедія Носівщини, можуть редагуватися, доповнюватися або вилучатися іншими користувачами. Якщо ви не бажаєте, щоб написане вами безжально редагувалось — не пишіть тут.
Ви також підтверджуєте, що наведене тут написано вами особисто або запозичено з джерела, яке є суспільним надбанням, або подібного вільного джерела (див. Енциклопедія Носівщини:Авторське право).
Не публікуйте тут без дозволу матеріали, захищені авторським правом!

Скасувати Довідка про редагування (відкривається в новому вікні)