Редагування Величко Людмила Миколаївна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Людмила Величко.jpg|міні|Людмила Величко]] | [[Файл:Людмила Величко.jpg|міні|Людмила Величко]] | ||
− | '''Людмила Миколаївна Величко''' ( | + | '''Людмила Миколаївна Величко''' (народилася [[20 квітня]] [[1949]] в Носівці) — директор Громадської організації "Ніжинська міська організація ветеранів України", членкиня виконавчого комітету Ніжинської міськради. |
== Людмила Величко святкує ювілей == | == Людмила Величко святкує ювілей == | ||
Рядок 8: | Рядок 8: | ||
Людмилу Миколаївну Величко - сильну жінку, відповідальну і наполегливу, вимогливу й цілеспрямовану, витривалу й працьовиту, енергійну й послідовну у своїх діях, вчинках, чесну й принципову, завжди стильну й зібрану - знають та шанують у Ніжині | Людмилу Миколаївну Величко - сильну жінку, відповідальну і наполегливу, вимогливу й цілеспрямовану, витривалу й працьовиту, енергійну й послідовну у своїх діях, вчинках, чесну й принципову, завжди стильну й зібрану - знають та шанують у Ніжині | ||
− | Народилась Людмила Миколаївна 20 квітня 1949 року в місті Носівка. Батько — | + | Народилась Людмила Миколаївна 20 квітня 1949 року в місті Носівка. Батько — Микола Федотович — вчитель англійської мови, учасник Великої Вітчизняної війни. Мама — Валентина Андріївна — всю трудову діяльність віддала сфері торгівлі. В родині, окрім Людмили, ще одна донечка - Євдокія (нині живе у Бресті). |
Важливу участь у вихованні дівчаток взяла бабуся Євдокія Петрівна. «Мудра була жінка. Пригадую, біжим з сестрою на вулицю, прихвативши пиріжок, а вона приказує: хто попросить, діліться! Бо рука, що подає, хай не збідніє. Я ці слова запам'ятала і все життя пронесла як своє кредо», - пригадує свої дитячі роки моя співрозмовниця. | Важливу участь у вихованні дівчаток взяла бабуся Євдокія Петрівна. «Мудра була жінка. Пригадую, біжим з сестрою на вулицю, прихвативши пиріжок, а вона приказує: хто попросить, діліться! Бо рука, що подає, хай не збідніє. Я ці слова запам'ятала і все життя пронесла як своє кредо», - пригадує свої дитячі роки моя співрозмовниця. |