Поточна версія |
Ваш текст |
Рядок 1: |
Рядок 1: |
− | [[Файл:Дарія Будлянська.jpg|міні|Дарія Будлянська]]
| + | '''Дарія Пименівна Будлянська''' (народилася [[8 березня]] 1920 року в с. Держанівка — померла 19 травня 2013) — народна цілителька. |
− | | |
− | '''Дарія Пименівна Будлянська''' (народилася [[8 березня]] 1920 року в с. Держанівка — померла [[19 травня]] [[2013]]) — народна цілителька. | |
| | | |
| == Життєпис == | | == Життєпис == |
Рядок 15: |
Рядок 13: |
| | | |
| Дарія Пименівна прожила довге, хоч і важке життя (померла 19 травня 2013 року у віці 93 роки). Не лише в селі, а й далеко за його межами бабусю Дашу знали як народну цілительку. На її могилу й досі приїжджають вдячні люди, яким вона подарувала друге життя. | | Дарія Пименівна прожила довге, хоч і важке життя (померла 19 травня 2013 року у віці 93 роки). Не лише в селі, а й далеко за його межами бабусю Дашу знали як народну цілительку. На її могилу й досі приїжджають вдячні люди, яким вона подарувала друге життя. |
− |
| |
− | == Десять років без матері ==
| |
− | : ''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1916226055419442&id=100010961975123 | title = Десять років без матері... | publisher = | author = [[Будлянський Микола Георгійович|Микола Будлянський]] | date = 19 травня 2023}}''
| |
− | Смерть матері несподівана і страшна.
| |
− |
| |
− | Хилилося до вечора. Стояв навколішки біля ліжка, на якому лежала навіки впокоєна ненька. А ще ж вранці як не важко було, та сама вдягнулася і вийшла у двір. Травень навкіл розлив таку теплінь, що й літо позаздрило б. Одцвітав сад, як і вчора бігла на город стежка, де вже зеленіли картопля і кукурудза. Усе було, як і раніше. Хоча ні. Порожніло ластів’яне гніздо під дахом.
| |
− |
| |
− | – Бач, – звернула увагу ненька. – Ластівки так і не діждалися.
| |
− |
| |
− | – Мабуть, по дорозі в біду потрапила, – зауважив я.
| |
− |
| |
− | – Еге ж, – важко сіла на стільчик. І помовчавши: – Ластівки не повертаються у той двір, де смерть ходить.
| |
− |
| |
− | – Я не хочу цього чути, мамо! – не сказав – вигукнув. – Ви ще житимете.
| |
− |
| |
− | – А кому ж не хочеться жити, – голос матері ось-ось зламається, стільки в ньому переболеного болю. – Небо сьогодні так низько, аж очі сліпить. Голубе, як було колись, колись… Як ми після війни з ланкою під заступець картоплю садили. Пора мені туди, – підняла вгору вказівний палець. – Уже ангел і драбину поставив, – спробувала пожартувати.
| |
− |
| |
− | …Стояв навколішки біля ліжка і вже подумки розмовляв із ненькою. А вона така ж, як і вранці, навіть посмішка не зійшла з вуст. Лише очі заплющені. Навіки. Нараз так серце стиснулося: відтепер я сам у цьому світі.
| |
− |
| |
− | Тоді на календарі було 19 травня 2013 рік.
| |
− |
| |
− | Побував у селі. Знали б, мамо, як важко мені навіть хвіртку прочинити, а ще важче ступити на стежку до хати. І так щоразу. Продав би все. Та не можу. Це наше родове гніздечко. Та й мати просила навідуватися. Ось і цьогорік весна запізнилася, недавно лише город посадили. Зате розкішно цвіте сад, ліс на очах росте, квіти палахкотять.
| |
− |
| |
− | Десять років, а як учора… Зболена пам’ять тримає кожну деталь, кожну мить. Знову защеміла душа. А в сусідньому дворі на розлогій старій груші-дичці аж захлинається піснею соловейко.
| |
− |
| |
− | Життя продовжується… Треба жити!
| |
| | | |
| [[Категорія:Уродженці Держанівки]] | | [[Категорія:Уродженці Держанівки]] |
| [[Категорія:Народні цілителі]] | | [[Категорія:Народні цілителі]] |
| [[Категорія:Люди Б]] | | [[Категорія:Люди Б]] |