Редагування Бовкун Іван Михайлович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 55: | Рядок 55: | ||
Після цього окупанти посилили облави на партизан і народні месники вирішили йти далі у ліси до фронту, аби встановити зв'язок з іншими партизанами. Та спокійно дійшли лише до села Гусавка Березнянського району (нині Менщина). Там на них напали німці і в бою загинули партизани [[Огієнко Кузьма|Кузьма Огієнко]], [[Бібіков Федір|Федір Бібіков]], [[Разін Іван|Іван Разін]], [[Мазуренко Петро|Петро Мазуренко]] та [[Боровик Наташа|Наташа Боровик]]. Частина бійців вирвалася з бою і пішла до лінії фронту, а решта повернулася у носівські ліси. Таким чином організувалися три партизанські групи. В групу Стратілата ввійшли в основному члени партії та актив з Носівки, в групу Бовкуна – бійці і командири-оточенці, а Симоненко командував жителями Червоних Партизан та прилеглих сіл. | Після цього окупанти посилили облави на партизан і народні месники вирішили йти далі у ліси до фронту, аби встановити зв'язок з іншими партизанами. Та спокійно дійшли лише до села Гусавка Березнянського району (нині Менщина). Там на них напали німці і в бою загинули партизани [[Огієнко Кузьма|Кузьма Огієнко]], [[Бібіков Федір|Федір Бібіков]], [[Разін Іван|Іван Разін]], [[Мазуренко Петро|Петро Мазуренко]] та [[Боровик Наташа|Наташа Боровик]]. Частина бійців вирвалася з бою і пішла до лінії фронту, а решта повернулася у носівські ліси. Таким чином організувалися три партизанські групи. В групу Стратілата ввійшли в основному члени партії та актив з Носівки, в групу Бовкуна – бійці і командири-оточенці, а Симоненко командував жителями Червоних Партизан та прилеглих сіл. | ||
| − | Загін Бовкуна успішно діяв на Носівщині, здійснивши, зокрема, ряд важливих операцій на залізниці. А в листопаді 1942 року у загін прибув уповноважений українського штабу партизанського руху Я. Р. Овдієнко, який об'єднав розрізнені партизанські групи в єдиний загін, комісаром якого після загибелі М. Г. Гонти став М. І. Стратілат. На той час загін був уже достатньо великою силою, мав свій кінний ескадрон, тож народні месники вирішили зробити три рейди з кобижчанських лісів селами Козелецького, Носівського та Ніжинського районів. Під час цієї кампанії загін Бовкуна, Стратілата та Овдієнка об'єднався з загоном Симоненка, згодом утворивши масштабне партизанське з'єднання «[[За Батьківщину]]». Більшими і дошкульнішими ворогам стали й бойові операції партизан. Аби помститися месникам, фашисти у люті спалили села [[Козари]] та [[Сулак]], [[Коробчине]] і частину [[Червоні Партизани|Червоних Партизан]]. А в травні проти месників були кинуті есесівські полки, артилерія, танки та літаки, які змусили відступити партизанів за Десну. Та невдовзі з'єднання повертається на Носівщину і розпочинає масштабну «рейкову війну», майже щодня пускаючи під укіс ворожі ешелони. А [[29 червня]] [[1943]] року партизани за наказом І. Бовкуна | + | Загін Бовкуна успішно діяв на Носівщині, здійснивши, зокрема, ряд важливих операцій на залізниці. А в листопаді 1942 року у загін прибув уповноважений українського штабу партизанського руху Я. Р. Овдієнко, який об'єднав розрізнені партизанські групи в єдиний загін, комісаром якого після загибелі М. Г. Гонти став М. І. Стратілат. На той час загін був уже достатньо великою силою, мав свій кінний ескадрон, тож народні месники вирішили зробити три рейди з кобижчанських лісів селами Козелецького, Носівського та Ніжинського районів. Під час цієї кампанії загін Бовкуна, Стратілата та Овдієнка об'єднався з загоном Симоненка, згодом утворивши масштабне партизанське з'єднання «[[За Батьківщину]]». Більшими і дошкульнішими ворогам стали й бойові операції партизан. Аби помститися месникам, фашисти у люті спалили села [[Козари]] та [[Сулак]], [[Коробчине]] і частину [[Червоні Партизани|Червоних Партизан]]. А в травні проти месників були кинуті есесівські полки, артилерія, танки та літаки, які змусили відступити партизанів за Десну. Та невдовзі з'єднання повертається на Носівщину і розпочинає масштабну «рейкову війну», майже щодня пускаючи під укіс ворожі ешелони. А [[29 червня]] [[1943]] року партизани за наказом І. Бовкуна знищили відомий фашистський бронепоїзд «Адольф Гітлер». |
Окрім бойових дій, опікувалися партизани так званим патронатом – жінками, дітьми і людьми похилого віку, які посильно допомагали визволителям у непростому лісовому побуті – прали одяг, готували їжу і навіть слідкували, аби штаб не застала зненацька повітряна атака. | Окрім бойових дій, опікувалися партизани так званим патронатом – жінками, дітьми і людьми похилого віку, які посильно допомагали визволителям у непростому лісовому побуті – прали одяг, готували їжу і навіть слідкували, аби штаб не застала зненацька повітряна атака. | ||
