Володьководівицька економія

У 1770 році Катерина ІІ пожалувала Володьководівицьку економію одному з елітних російських вельмож, графу Петру Румянцеву-Задунайському.

Загальна площа економії, яка належала Румянцеву становила 10533 десятин землі. Петро Олександрович володів нею упродовж 26-ти років, а після його смерті у 1796 році її успадкував син фельдмаршала граф Сергій Румянцев. Сергій Петрович одружився з дочкою камергера імператорського двору князя Павла Олексійовича Голіцина, однак шлюб виявився бездітним. Коли постало питання про спадкоємців, Сергій Румянцев у 1832 році оформив дарчу грамоту на брата своєї дружини князя Михайла Павловича Голіцина, якому і передав право власності на економію.

Центром економії був маєток на Трушівці, у кінці вулиці імені Сергія Рекуна — дерев'яна копія палацу Ґалаґанів у Сокиринцях, з якими сім'я Голіциних була пов'язана родинними зв'язками. Поряд із палацом знаходився кінний завод, псарня, цегельня.