Редагування Муха Софія Дмитрівна

Софія Дмитрівна Муха (дівоче Науменко)

== … не носівчанка ==
:''Джерело: Спогади Олександра Розума, спеціально для Енциклопедії Носівщини, 3 липня 2026.''

Її рідне село Ярмолинці за 12 кілометрів від Ромнів на Сумщині (колишній Полтавщині) ЇЇ дівоче призвіще Науменко, а Муха — це по чоловіку. Про батька бабці Софії нічого не знаю (навіть у метриці у графі про батька стоїть прочерк). 

Маму Софії, мою прабабцю Тетяну пам'ятаю добре. Вона проживала з другою донькою Розою у селі Бацмани за 12 кілометрів від Ярмолинець. Попри свій солідний вік (десь під 90) зі всією родиною приходила у Ярмолинці на храм весняного Миколая. З Ярмолинців у Бацмани тако ж рідня долала цю відстань вже на храм на Троїцю. В той чес це було звичним явищем. Святкували всіма селами, на храм приїздив ввесь рід. Це було святе. Баба Соня ніколи не розказувала про свою рідню. Там були якісь таємниці. 

Доньки Тетяни мали ім'я Софія і Роза що не типово для сіл Полтавщини того часу. У Рози чоловік мав ім'я МАРКО Ткаченко, під час німецької окупації мав зв'язок з партизанським рухом, переховувався на хуторі Олава біля Ярмолинець, за доносом був заарештований місцевою поліцією, босоніж зимою його доправили до гестапо у Ромни. Після катувань, був розстріляний. Що цікаво, всі його речі і закривавлену одежу після страти повернули дружині Розі. Син Рози Володимир Ткаченко вже життя служив у армії, полковник. Помер у Сумах. Прабабця Тетяна все життя прожила з Розою у Бацманах. Мали досі пристойний на той час будинок під бояхою. Якусь живність. Працювали у колгоспі. Не бідували. Я малим зі всією ріднею теж долав пішки дорогу на троїцкий храм у це село. 

Софія Дмитрівна до 1970-х років проживала у Ярмолинцях зі своєю старшою донькою Євдокією, яка працювала у сільській бібліотеці, добре грала на баяні, керувала худсамодіяльністю і була шановною активісткою села. Нажаль, не долживши до 50 років померла від раку. Баба Соня вивела у люди двох Євдохиних дочок — Людмилу і Валентину. [[Людмила Кулініч]] по чоловіку проживала також у Носівці… Мій батько, коли забрав до себе у Носівку Софію Дмитрівну, за її бажанням підшукав обійстя для Людмили, в яке вона з дітьми і чоловіком переїхала з Сумщини. Зараз і Людмили (Люсі) і Валі немає черед живих. Ось так коротко. Ще раз акцентую увагу на те, що Андрій і Софія Мухи були надзвичайно унікальми людьми свого часу у селі.