Редагування Акушер-гінекологічне відділення Носівської лікарні

'''Акушер-гінекологічне відділення [[Носівська міська лікарня імені Ф. Я. Примака|Носівської лікарні]]'''

== Берегині народження життя ==
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/289163238503454/posts/454235471996229/ | title =  Є така професія | publisher = Газета "Носівські вісті" | author = Дарія Буренко | date = 20 травня 2019}}''
Є така професія

БЕРЕГИНІ НАРОДЖЕННЯ ЖИТТЯ

Мабуть, не буває більш щасливої миті, ніж та, коли на світ з'являється нове життя. Перший погляд, особлива мелодія першого дитячого крику здатні лишитися в пам'яті навіки. Дійсно, поява малюка на світ — особлива подія, втім, не лише для його батьків.

Щоранку, підіймаючись сходами Носівської ЦРЛ до свого кабінету в акушер-гінекологічному відділенні, Любов Шаповал згадує, як прийшла сюди вперше. Відчуття, які виникали близько тридцяти років тому, майже нічим не відрізняються від сьогоднішніх. Відповідальність й жага допомагати всім, хто цього потребує, з роками лише зміцніли, а на додачу з'явилася впевненість, що вона тут недарма.

Любов Василівна за фахом фельдшер й розпочинала свою медичну кар'єру із невеличкого ФАПу, працювала й на «швидкій». Втім, якими стежками не водило б професійне життя, все ж судилося йому звернути в бік акушерства, до якого жінка прикипіла душею, ще будучи студенткою. До того ж, успішному початку лікарської практики сприяла допомога наставника й чудового фахівця акушерської справи Тетяни Савочки. Жінка ніколи не скупилась на поради й охоче ділилася власними знаннями з колегами та інтернами, а натомість отримувала вдячних помічників й вірних друзів на довгі роки. Тісна співпраця й сьогодні поєднує жінок, а взаємна допомога не дозволяє піддатися зневірі у цей скрутний для акушерів час. Вже майже рік в Носівці не функціонує пологове відділення. Вагітні жінки з Носівщини змушені їздити на планові ультразвукові діагностики та пологи до сусідніх Ніжина або Бобровиці. А це чи не найболючіша тема для місцевих спеціалістів. Попри всі мінуси цього становища, Любов Шаповал сумує ще й за колективом, в якому багато років поспіль пліч-о-пліч з чудовими акушерками Ніною Тагіровою, Ольгою Вовою, Любов'ю Пархоменко, Людмилою Ругаль, Ніною Харченко, Оленою Щипун стояли на варті таїнства народження нового життя.

За те, що на сьогодні акушер-гінекологи мають окрему оглядову, палату й кабінет лікаря, Тетяна Іванівна та Любов Василівна завдячують генеральному директору КНП «Носівська центральна районна лікарня ім. Ф.Я.Примака» Руслану Шульзі.

— Руслан Валентинович доклав чималі зусилля, аби за нами закріпити палати й кабінет, — розповідає акушер-гінеколог Тетяна Савочкка. — Зараз в палаті акушерства й гінекології лише вісім гінекологічних ліжок й два ліжка для зберігання вагітності. Не багато, але ми вдячні й за це. Головний лікар, як і ми, болісно реагує на негативні зміни у функціонуванні лікарні й робить все можливе й неможливе, аби їм запобігти.

Попри мінімальне матеріальне забезпечення, ми все ж шукаємо можливості надавати жінкам необхідну допомогу. До того ж, осторонь не залишаються й колеги з хірургічного та реанімаційного відділень. Маємо велику надію, що скоро все стане на свої місця, пологове відділення запрацює, а ми, переповнені натхненням, повернемося в звичне для нас середовище.

Тетяна Іванівна не приховує, що насичені трудові будні втомлюють, відбирають бажання рухатись далі з тією ж жагою, втім, де й беруться ті сили, коли хтось терміново потребує її допомоги. Тож, поки жінка в думках мріє про заслужений відпочинок, все ж разом з головною помічницею Любов‘ю Василівною навчають всім тонкощам своєї професії молодого інтерна та надійного помічника в майбутньому. Костянтин Сучко подає великі надії й сподівання, що через рік відділення гінекології районної лікарні працюватиме у новому складі. Чекають й на інших інтернів.

— Дуже важливо, щоб людина знайшла себе у своїй професії. Акушер — це не просто посада, — ділиться досвідом Любов Шаповал, — це покликання. Що буду акушером, сумнівів не було. Вже на третьому курсі я опанувала всі тонкощі цієї професії на практиці й чітко розуміла, що на мене чекає. І, знаєте, що б не траплялося, ніщо мене не змусило пошкодувати про колись обрану професійну стежину, а ось пишатися своїм вибором доводиться мало не щодня. Коли жінки, просто зустрівши на вулиці, дякують за врятованих при складних пологах дітей, які сьогодні вже й самі стали батьками, то хіба це не щастя?

Любов Василівна зізнається, що не пам'ятає й ніколи не намагалася вести облік прийнятих пологів. Їх можна рахувати сотнями. Щасливі миті народження нового життя й досі викликають у жінки сльози радості, втім, запам'ятовуються не настільки добре, як тяжкі, а часом й трагічні випадки. За тридцять два роки медичної кар'єри Любові Василівні довелось пережити багато. Це і багатоплідні пологи, пологи поза межами лікарні, пологи просто неба. В такі миті з'являється чітке розуміння, що решта з усього буденного не таке вже й важливе у порівнянні саме з тією справою, якій вона віддала значну частину свого життя. Особисте життя акушера і його професія весь час нерозривно пов'язані, адже повертаючись додому після трудового дня, акушер-гінеколог ще довго думками на робочому місці, де в будь-який момент може знадобитися його допомога. Любов Шаповал має дар від Бога знаходити спільну мову з усіма. Адже вона як ніхто інший знає, що справжній професіоналізм акушера не лише в його навиках, а й в простій людяності. Можливо, під час війни людське життя все більш втрачає свою вагомість, однак для тих, хто дає початок новому життю, воно й надалі важливіше за все.

Дарія БУРЕНКО.

НА знімку: акушер-гінекологи Тетяна Савочка та Любов Шаповал в палаті акушерства й гінекології.