Редагування Рибаков Анатолій Наумович

'''Анатолій Наумович Рибаков''' (Аронов) (народився 1 [[14 січня|(14) січня]] [[1911]], [[Держанівка]], Чернігівська губернія, Російська імперія — помер [[23 грудня]] [[1998]], Нью-Йорк, США) — радянський письменник, сценарист, лауреат Сталінської премії.

== Біографія ==
Народився в «містечку Держанівка під Черніговом, де його батько управляв винокуренними заводами» (дані ВРЕ, 2-ге видання). Єврей. У дитинстві 8 років жив в м. Щорс на Чернігівщині. Помер у 1998 році.

В автобіографії Анатолій Наумович Рибаков (Аронов) вказує, що народився у м. Чернігів в сім'ї інженера. Соромився видатний письменник села, де народився, до самої смерті (чи боявся).

По закінченні школи працював на Дорогомилівському хімічному заводі вантажником, потім шофером.

У 1930 році вступив до Московського інституту інженерів транспорту.

5 листопада 1933 року був заарештований та Особливою нарадою колегії ОГПУ засуджений на 3 роки заслання за статтею 58-10 (Контрреволюційна агітація і пропаганда). Після закінчення заслання, не маючи права жити в містах з паспортним режимом, поневірявся Росією. Працював здебільшого там, де не треба заповнювати анкети, однак з 1938 року по листопад 1941 був головним інженером Рязанського обласного управління автотранспорту.

З листопада 1941 року по 1946 рік служив у Червоній Армії в автомобільних частинах. Брав участь у боях на різних фронтах, починаючи від оборони Москви і кінчаючи штурмом Берліна. Остання посада — начальник автослужби 4-го Гвардійського стрілецького корпусу (8-а гвардійська армія), звання — гвардії інженер-майор. За відзнаку в боях з німецько-фашистськими загарбниками визнаний таким, що не має судимості.

У 1960 році повністю реабілітований.

== Творчість ==
Автор романів «Водії» (1950), «Катерина Вороніна» (1955), «Літо в Сосняках» (1964), «Важкий пісок» (1978), «Діти Арбата» (1987), «Тридцять п'ятий та інші роки» (1988), «Страх» (1990), «Прах і попіл» (1994), автобіографічного роману «Роман-спогади» (1997) та повістей «Кортик» (1948), «Бронзовий птах» (1956), «Пригоди Кроша» (1960), «Канікули Кроша» (1966), «Невідомий солдат» (1970), «Постріл» (1975).

У 1995 році було видане зібрання творів автора у 7-ми томах.

Більшість творів А. Н. Рибакова була екранізована.

== Відзнаки ==
Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, Вітчизняної війни 1-го (30.06.1945[2]) та двічі — 2-го (31.01.1945[3], 06.04.1985) ступенів, медалями.

У 1951 році за роман «Водії» (1950) відзначений Сталінською премією 2-го ступеня.

== Посилання ==
* [https://web.archive.org/web/20051128044322/http://www.fictionbook.ru/en/author/riybakov_anatoliyi/ Твори]
* [http://www.odessapage.com/new/uk/Marina_Goldovskaya_Anatoliy_Rybakov «Анатолій Рибаков: післямова» (Інтерв'ю з Мариною Голдовською)]&nbsp;— «Одеський Листок», 2008.

[[Категорія:Уродженці Держанівки]]
[[Категорія:Письменники]]
[[Категорія:Євреї]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди Р]]