Редагування Ліснохутірська початкова школа

'''Ліснохутірська початкова школа — Носівська початкова школа № 9 с. [[Жовтень]]'''

:''Джерело: «Ліснохутірська початкова школа — Носівська початкова школа № 9 с. Жовтень» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''

Початкова школа в селі [[Жовтень]] знаходилася на місці [[Кладовище в Лісових Хуторах|сучасного кладовища]]. Раніше там стояла церква, збудована  місцевим заможним селянином – [[Сасько Семен Якович|Саськом Семеном Яковичем]],  (дідом [[Прищепа Дмитро Олександрович|Прищепи Дмитра Олександровича]]). Біля церкви знаходилася хата місцевого священнослужителя, що одночасно була церковноприходською школою.

Після революції та громадянської війни у 20-х роках XX  століття в цій хаті була відкрита Ліснохутірська початкова школа. Будинок мав дві класні кімнати, в яких навчалися учні одразу всіх чотирьох класів. В одній кімнаті разом були учні першого та третього класів, а в іншій – навчалися учні другого та  четвертого класів. У той час в кожній родині було багато дітей і  тому школу відвідувало багато учнів. До війни завідувачем школи і, одночасно, вчителем працював [[Маслак Федір Михайлович]], який навчав один такий комбінований клас. Інший клас навчала вчителька [[Пінчук Г. В.|Г. В. Пінчук]]. Була лише одна класна дошка. Зимою учні нічого не писали, бо було так холодно в класах, що мерзли руки. Але всі учні вміли читати та писати. Ще й екзамени складали, починаючи з другого класу. І не було ніяких шпаргалок.

Навчання в школі продовжувалося і під час війни. Через це, після війни вчитель був репресований, тому що в той час він вважався особою, яка співпрацювала з окупантами.

Одразу після війни, деякий час школярів навчав учитель [[Драний]], а потім, весь час, аж до її закриття, у школі працювали  вчителями [[Куциба Іван Сергійович]] та його дружина – [[Куциба Галина Григорівна|Галина Григорівна]]. Жили вони в цьому ж таки шкільному приміщенні, в малесенькій кімнатці. Івана Сергійовича пам'ятають в селі як дуже гарного,  людяного вчителя, котрий весь віддавався роботі і не жалів власного часу для своїх школярів. Його учні і через десятиліття не забули, як він водив їх взимку в лижні походи, а в теплу пору – навчав у лісі, як грав з учнями в футбол на шкільних перервах. В пам'яті залишилися і шкільні свята, глядачами на яких нерідко були батьки малих школяриків. В трьох класах в різні роки навчалося від 30 до 40 учнів. Після закінчення третього класу учні школи продовжували навчання в [[Носівська середня школа № 3|Носівській середній школі №3]].

Але потім населення села почало скорочуватися, кількість  дітей також зменшилася і в 1977 році школу в селі закрили, а всі учні, починаючи з першого класу, стали навчатися в  Носівській середній школі № 3.

[[Категорія:З історії освіти Носівщини‎|188]]
[[Категорія:Ліснохутірська початкова школа|*]]
[[Категорія:Колишні школи в Носівці|9]]