Сацюк Володимир Федорович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Володимир Сацюк, вересень 1981

Володимир Федорович Сацюк (народився 20 серпня 1930 — помер 15 лютого 2002) – партійний діяч і авіатор. Випускник Носівської середньої школи № 1.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив Носівську середню школу № 1 (в 1950).

Працював секретарем ЦК комсомолу Узбекистану, у міністерстві авіації СРСР заступником міністра.

Як генерал цивільної авіації займався підготовкою персоналу Аерофлоту.

Співавтор фундаментальних праць «Розвиток цивільної авіації в СРСР» та «Цивільна авіація СРСР та Російської Федерації».

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужений працівник транспорту Російської Федерації (Указ Президента РФ від 15 квітня 1998 № 393).

Сацюк Володимир Федорович[ред. | ред. код]

Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

15.02.2002 р. перестало битися серце нашого шанованого земляка, який так любив Носівку, що навіть проживши майже сорок років далеко від неї – в Москві, заповів, щоб урну з його прахом перевезли і поховали в рідній землі.

Після закінчення в 1950 році Носівської середньої школи № 1 В. Ф. Сацюк вступив до Київського інституту інженерів цивільної авіації, здобув омріяний фах. Та доля складалася так, що деякий час він був на комсомольській роботі, зокрема, секретарем ЦК Комсомолу Узбекистану, в 60-х роках закінчив Вищу партійну школу в Москві, працював у Міністерстві цивільної авіації СРСР на відповідальних посадах, в тому числі заступником міністра. Як генерал цивільної авіації, Володимир Федорович віддавав багато сил підготовці молодого поповнення Аерофлоту, став співавтором двох книг "Розвиток цивільної авіації в СРСР ", "Цивільна авіація СРСР і Російської Федерації". Він був прекрасним фахівцем своєї справи, людиною виняткової скромності й працездатності, душею колективу, що завжди цінували колеги. А для рідних був дорогий і незамінний як чуйний син, люблячий чоловік, ніжний батько та дідусь, турботливий брат, який завжди старався, чим міг, допомагати трьом своїм сестрам. Володимир Федорович щирою синівською любов'ю любив рідну Носівку, використовував кожну нагоду, щоб побувати тут.

Відлітав сокіл... Рідна Носівська земля прийняла його в свої вічні обійми... Носівчани добром пам'ятатимуть шановного Володимира Федоровича Сацюка. Усім своїм гідно прожитим життям він заслужив того, щоб ми пишалися таким земляком, зберігали про нього світлу пам'ять.

М. К. Шовкун, Н.Г. Фурса, О. І. Давиденко, Члени клубу жінок-ветеранів «Берегиня».