Легецький Анатолій Олександрович

Анатолій Легецький

Анатолій Олександрович Легецький (1939, в селі Рівчак-Степанівка — 7 січня 2022) — вчитель фізики, завуч Носівської школи № 1.

Довга і складна дорога Вчителя …

Джерело: Світлана Дубовик: Довга і складна дорога Вчителя – віддавати дітям своє серце, Носівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, 7 січня 2022

Довга і складна дорога Вчителя – віддавати дітям своє серце, закінчилася… Стискає душу непрошений біль. Пішов з життя Легецький Анатолій Олександрович - учитель фізики, ветеран праці, учитель-методист. Він навчав три покоління носівчан. Отримав звання «Відмінник народної освіти України» та «Відмінник народної освіти СРСР». Сорок років за учительським столом, і всі сорок - у Носівській школі №1! Двадцять три з них - на посаді заступника директора.

Справжній вчитель, творчий наставник, він завжди використовував у викладанні фізики сучасні та цікаві методи та прийоми, йшов завжди вперед, у ногу з часом. Він своїм вогником любові до предмету запалював душі дітей, колег - знаннями, професіоналізмом.

Яким збереже Анатолія Олександровича наша Пам’ять?.. Справедливий вчитель та керівник, твердий у переконаннях, відкрита та чесна людина. Мрійник, романтик і реаліст одночасно. Йому притаманні інтелігентність, освіченість, тактовність, ерудованість та не аби яке почуття гумору. Ним вписано золоті сторінки історії нашої школи красиво й велично, гідно й навіки…

Сьогодні його Різдвяна зірка закотилася за обрій, душа відійшла у вічність, у той незнаний, невідомий нікому світ, з якого ніхто не повертається...

Ми збережемо світлу пам’ять про Вчителя у наших серцях і завжди будемо згадувати прекрасного педагога.

Вклоняємось вчителю, перед іменем Вашим

Джерело: Носівські вісті, 10 лютого 2022, стор. 6

Минають сороковини, як відійшов у засвіти Анатолій Олександрович Легецький, а ми, його колеги, численні учні в кількох поколіннях і батьківська громада ніяк не наважуємось сказати йому «прощайте». Учитель вчителів, педагог із взірцевою відданістю професії і любов’ю до свого предмета – фізики. Він знав її до глибин, досконало й надзвичайно талановито, й до простоти дохідливо передавав знання своїм вихованцям. Навіть найпослідовніші лірики закохувались у фізику Легецького і більше ніж поважали наставника. За великодушність, уміння заглянути в душу кожного свого вихованця і зрозуміти його за будь-яких обставин. Без нотацій, зауважень. Учні вчилися ще й мудрості у свого Вчителя.

Творче начало було крилами вчителя й тому вихованці Легецького неодноразово перемагали в шкільних конкурсах юних винахідників. Вони по праву пишалися своїм наставником – відмінником освіти колишнього Союзу й відмінником освіти України, автором одинадцяти наукових праць.

Не дивно, що глибокі уроки вчителя-методиста Анатолія Легецького були завжди цікавими й повчальними для колег на методоб’єднаннях в гімназії, районному.

Народився А.О. Легецький в селі Рівчак-Степанівка в 1939 році у родині сільських вчителів. Від батька Олександра Анастасійовича, незмінного директора місцевої середньої школи, організатора позашкільної роботи успадкував він з юнацьких літ любов до професії, найкращі риси інтелігентності, доброти, людяності, порядності, чесності, тактовності й ввічливості – в цих та інших чеснотах були батьки Легецького і в школі, і вдома та в селі. Таким пройшов земними стежками-дорогами і їх син.

У славетному гоголівському вузі, куди прийшов, уже звідавши робітничого хліба, юнак обрав один з найважчих в педагогічному навчальному закладі факультетів і вже з першого курсу зарекомендував себе здібним студентом, з прихильністю до наукової роботи. Власне, порадників йти в науку йому не бракувало. І мріялось, бо був уже приклад рідних людей. Та переважила педагогіка. Не осторонь наукової діяльності, щоправда, залишився він вже вчителем. Опублікував низку робіт у журналі «Фізика в школі», в освітянських збірниках за матеріалами його виступів на обласних та республіканських слуханнях.

У рідній Носівській середній школі No1, а згодом у гімназії Анатолій Олександрович після закінчення Ніжинського фізмату з 1963 року. Понад сорок хвилюючих вереснів зустрів він тут із колегами, вихованцями, сіючи розумне, добре, вічне в юних серцях і водночас ведучи цікавою дорогою пізнання скарбів природи, використання огрому її потенціалу для науково-технічного наступу суспільства. Багато його вихованців пішли дорогою Вчителя. Були роки, коли з одного випуску на фізмат вступало по десять і більше випускників з рекомендаціями від Анатолія Олександровича.

З великою повагою і вдячністю своєму Вчителю вони несуть свою доброчинну місію за уроками від Анатолія Олександровича Легецького і в рідній школі-гімназії, освітніх закладах Носівщини й на українських просторах.

Пишно розрослося родове дерево Легецьких.

На міцних коренях тримаються педагогічні традиції родоводу великої династії: п'ятнадцять педагогів і 400 років загального стажу... У нього ще зелена-зеленюсінька крона – це Анатолія Олександровича і його милої дружини Любові Іванівни щедрі на родинне щастя і трудівні на успіхи часи. А з верховіть вже проростають нові гілки: справу батьків, бабусі й дідуся продовжує старша донька Ірина, в дорозі до омріяної професії внучка Надійка. Вчителює зять. Й малий онук Сергійко любив заходити до дідуся у фізкабінет – утім, його вибір ще попереду.

Свою земну місію А. О. Легецький виконав. І цим був щасливий. Ми пишаємося колегою, сумуємо разом з родиною, друзями... Земля вам пухом, дорогий, незабутній Анатолію Олександровичу. Ми в доземному поклоні перед вашим ім’ям і памя'ттю серця про ваше земне подвижництво.

Ірина НЕЧЕС, директор Носівської міської гімназії – від імені всього колективу.

Відзнаки

• «Відмінник народної освіти України»
• «Відмінник народної освіти СРСР»