Коваль Олександр Іванович
Олександр Іванович Коваль (народився 7 грудня 1966 в Носівці — помер 13 лютого 2024) — підприємець, волонтер, житель Носівки.
На світлу пам'ять[ред. | ред. код]
- Джерело: Наталія Соломаха: На світлу пам’ять Олександру Ковалю від г. о "Волонтери Чернігівщини", Реальна Носівщина, 21 лютого 2024
Тривожна й дуже болюча звістка минулого тижня сколихнула, безсумнівно, всю волонтерську та підприємницьку спільноту Носівської громади. Раптово, у розквіті життєвих сил обірвався життєвий шлях волонтера і підприємця, щирої й порядної людини.
Родина втратила господаря, люблячого чоловіка, прекрасного батька, а всі ми – щирого й доброго друга.
Носівка – місто порівняно не велике, тут майже всі одне про одного знають. Родину Ковалів тут завжди поважали за їх щирість та працелюбність, їхню готовність завжди прийти на допомогу й підтримку. А в таких батьків і діти виросли хорошими, порядними та шанованими.
Все життя Олександра Івановича було пов’язане з автомобілями, транспортом, дорогами. І навіть свою підприємницьку справу він також пов’язав з ними. Коли в 2014 році велика біда прийшла до нас зі сходу, він був серед перших, хто взявся організовувати й відправляти на Донбас гуманітарні вантажі. Першою була наша спільна поїздка в Іловайськ. Наші мужні воїни, отримавши гіркий урок бойового зіткнення з підступним ворогом, продовжували тримати лінію оборони і їм просто необхідна була допомога й підтримка волонтерів. Потім у нього були десятки й десятки інших волонтерських поїздок, пошук для хлопців необхідних будівельних матеріалів, обладнання, інструментів, запчастин, харчів, засобів гігієни й ще багато-багато іншого необхідного для облаштування укриттів, бліндажів, окопів.
Олександр Іванович був щирим і надійним другом, мав добре серце, завжди для всіх знаходив вільну хвилину поговорити й швидко, оперативно вирішити будь-які важливі питання, з ним було легко, просто і надійно.
Багато наших військових, які приїжджали додому в короткочасну відпустку, зверталися до нього з проханням допомогти з придбанням необхідних запчастин для їхньої техніки, аби та і далі продовжувати бити ворога в гарячих точках. Й для нього було справою честі й совісті їм допомогти. За кілька днів до своєї раптової трагічної смерті він також повернувся зі своєї чергової волонтерської поїздки. На жаль, вона була останньою у земному житті нашого дорогого незабутнього друга.
