Редагування Як визволяли Володькову Дівицю
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Як визволяли Володькову Дівицю''' — стаття [[Сергій Тимошик|Сергія Тимошика]]. ''(В роботі)'' | '''Як визволяли Володькову Дівицю''' — стаття [[Сергій Тимошик|Сергія Тимошика]]. ''(В роботі)'' | ||
− | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www | + | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.gorod.cn.ua/news_141759.html | title = Як визволяли Володькову Дівицю| publisher = | author = [[Сергій Тимошик]] | date = 14 вересня 2023 }}'' |
− | До першої половини 1930-х років у Червонопартизанському (з 1928-1941 роки село | + | До першої половини 1930-х років у Червонопартизанському (з 1928-1941 роки село Володькова Дівиця носило назву Червонопартизанське; в 1941-1943 - Володькова Дівиця, 1943-1944 - знову Червонопартизанське, а з 1945 по 2016 – Червоні Партизани) діяло сім колгоспів, які у передвоєнні роки стали міцними господарствами. Тут вирощували високі врожаї зернових, картоплі. По 400 – 450 центнера цукрових буряків з гектару збирали колгоспниці. Успішно розвивалося тваринництво. У 1939 році на фермах налічувалося 330 голів великої рогатої худоби, 260 свиней, понад 800 овець, багато птиці. Протягом 1936 – 1940 років у колгоспах села збудовано понад 90 господарських приміщень – зерносховища, корівники, свинарники, майстерні тощо. На ланах працювали 21 трактор, 9 комбайнів. Підвищувався матеріальний добробут трудівників села. Багато колгоспників переселилися у нові будинки. |
[[Файл:У колгоспах села Червоні Партизани.jpg]] | [[Файл:У колгоспах села Червоні Партизани.jpg]] | ||
Рядок 59: | Рядок 59: | ||
На захоплених територіях окупаційна влада починає створювати органи місцевого самоврядування. Міжрайона сільськогосподарська комендатура Бобровицького і Носівського районів була зосереджена в руках [[Генріх Дрозте|Генріха Дрозде]]. Восени 1941 року нацисти утворили окупаційну адміністрацію – [[Носівська районна управа|Носівську районну управу]]. | На захоплених територіях окупаційна влада починає створювати органи місцевого самоврядування. Міжрайона сільськогосподарська комендатура Бобровицького і Носівського районів була зосереджена в руках [[Генріх Дрозте|Генріха Дрозде]]. Восени 1941 року нацисти утворили окупаційну адміністрацію – [[Носівська районна управа|Носівську районну управу]]. | ||
− | + | Головою районної управи, або, як тоді говорили, районним старостою було призначено [[Аманов Микола Олексійович|Миколу Аманова]], а у селі був обраний староста Ковальчук, а ще була повернута історична назва «Володькова Дівиця». Тоді ж із сільради безслідно зникла почесна грамота ВУЦВК про перейменування у «Червонопартизанське». Віруючі знову одержали можливість брати церковні шлюби, хрестити дітей, хоронити рідних зі священиком… Окупаційний режим створив також і органи поліції. До складу районної поліції увійшли в основному люди, репресовані радянською владою. | |
− | |||
− | Головою районної управи, або, як тоді говорили, районним старостою було призначено [[Аманов Микола Олексійович|Миколу Аманова]], а у селі був обраний староста | ||
Доволі швидко німецький окупаційний режим став показувати своє дійсне обличчя. У листопаді 1941 року всім євреям села було наказано зібратися в одному місці для подальшого етапування до Ніжина. Зрив планів бліцкригу, збільшення призову до армії, привів до нестачі робочих рук у Німеччині. Почалася настійлива агітація, коли остання не дала результату то у квітні 1942 року почалося насильницьке відправлення молоді у Німеччину на роботу. У першу чергу відправці підлягала безробітна молодь, такої у селі знайшлося 22 особи. Одним із причин уникнути відправки для молоді було навчання в училищах, іншим – отримати довідку від лікарської комісії про наявність будь-якої хвороби. | Доволі швидко німецький окупаційний режим став показувати своє дійсне обличчя. У листопаді 1941 року всім євреям села було наказано зібратися в одному місці для подальшого етапування до Ніжина. Зрив планів бліцкригу, збільшення призову до армії, привів до нестачі робочих рук у Німеччині. Почалася настійлива агітація, коли остання не дала результату то у квітні 1942 року почалося насильницьке відправлення молоді у Німеччину на роботу. У першу чергу відправці підлягала безробітна молодь, такої у селі знайшлося 22 особи. Одним із причин уникнути відправки для молоді було навчання в училищах, іншим – отримати довідку від лікарської комісії про наявність будь-якої хвороби. | ||
Рядок 81: | Рядок 79: | ||
''Знищений бронепоїзд (1943 рік) та памятний знак'' | ''Знищений бронепоїзд (1943 рік) та памятний знак'' | ||
− | |||
У вересні 1943 року для стабілізації лінії фронту в район Ніжина було перекинуто 217-ту дивізію вермахту. Командиром якої 27 вересня 1942 року був призначений генерал-майор [[Отто фон Лаш]]. | У вересні 1943 року для стабілізації лінії фронту в район Ніжина було перекинуто 217-ту дивізію вермахту. Командиром якої 27 вересня 1942 року був призначений генерал-майор [[Отто фон Лаш]]. | ||
+ | |||
+ | Отто Бернард фон Лаш | ||
26 серпня 1943 року війська Центрального фронту під командуванням генерала армії [[Костянтин Рокосовський|Костянтина Рокосовського]] розпочали Чернігово-Прип'ятську наступальну операцію, метою якої було звільнення Чернігівщини і вихід до Дніпра. | 26 серпня 1943 року війська Центрального фронту під командуванням генерала армії [[Костянтин Рокосовський|Костянтина Рокосовського]] розпочали Чернігово-Прип'ятську наступальну операцію, метою якої було звільнення Чернігівщини і вихід до Дніпра. | ||
+ | |||
+ | Схема операції | ||
14 вересня радянські війська почали звільняти Ніжин. Німецьке командування терміново почало відводити основні сили з міста в напрямку Володькової Дівиці. О восьмій годині [[15 вересня]] [[1943]] року 7-ий механізований корпус разом із 280-ю Конотопською і 132-ю Бахмацькою стрілецькими дивізіями повністю визволили Ніжин від нацистів. Названі радянські механізовані й танкова бригади продовжили просування у напрямку Дівиці. | 14 вересня радянські війська почали звільняти Ніжин. Німецьке командування терміново почало відводити основні сили з міста в напрямку Володькової Дівиці. О восьмій годині [[15 вересня]] [[1943]] року 7-ий механізований корпус разом із 280-ю Конотопською і 132-ю Бахмацькою стрілецькими дивізіями повністю визволили Ніжин від нацистів. Названі радянські механізовані й танкова бригади продовжили просування у напрямку Дівиці. | ||
Рядок 90: | Рядок 91: | ||
В оборонно-тактичному відношенні село було перетворене німцями на ключовий опорний пункт. Природні перешкоди – озера, річки, болота – нерідко доповнювались колючим дротом, мінними полями, завалами, особливо поблизу магістральних шляхів. На дзвіниці Богоявленської церкви, з якої на декілька кілометрів проглядалася дорога Ніжин – Носівка, знаходився кулемет. | В оборонно-тактичному відношенні село було перетворене німцями на ключовий опорний пункт. Природні перешкоди – озера, річки, болота – нерідко доповнювались колючим дротом, мінними полями, завалами, особливо поблизу магістральних шляхів. На дзвіниці Богоявленської церкви, з якої на декілька кілометрів проглядалася дорога Ніжин – Носівка, знаходився кулемет. | ||
− | + | Дзвіниця Богоявленської церкви 1943 рік | |
− | + | Передовий загін 24-ї гвардійської механізованої бригади (командир полковник [[Володимир Максимов]]) в складі мотострілкового батальйону, двох протитанкових гармат, мінометної батареї і танку Т-34 перейшли у контрнаступ і після бою, який тривав близько шести годин, 15 вересня 1943 року Володькова Дівиця була звільнення від нациської окупації. | |
− | + | Володимир Костянтинович Максимов | |
Жителі села внесли у фонд червоної армії 500 тисяч карбованців. В кінці вересня 1943 року почала роботу лікарня, школа. | Жителі села внесли у фонд червоної армії 500 тисяч карбованців. В кінці вересня 1943 року почала роботу лікарня, школа. | ||
− | |||
− | + | ||
+ | Приміщення школи 1943 рік | ||
В 1944 році відкрився клуб. В умовах великих труднощів з першого ж дня визволення жителі села почали відбудову зруйнованого господарства адже 631 двір був спалений. | В 1944 році відкрився клуб. В умовах великих труднощів з першого ж дня визволення жителі села почали відбудову зруйнованого господарства адже 631 двір був спалений. | ||
Рядок 144: | Рядок 145: | ||
− | |||
− | + | ||
+ | Західна стіна початкової школи | ||
Війна закінчується тоді, коли похований останній солдат. Для Володькової Дівиці початок і закінчення нациської окупації дивним чином збігся в циклічному часі, практично день-у-день з різницею в два роки, назавжди увійшовши в історію села та життя його мешканців однією із знаменних дат. | Війна закінчується тоді, коли похований останній солдат. Для Володькової Дівиці початок і закінчення нациської окупації дивним чином збігся в циклічному часі, практично день-у-день з різницею в два роки, назавжди увійшовши в історію села та життя його мешканців однією із знаменних дат. |