| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | '''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа|Ліснохутірській школі]], а батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович]] (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком. | + | '''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа|Ліснохутірській школі]], а батько (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком. |
| − | | |
| − | == Спогади про родину ==
| |
| − | | |
| − | Мій батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович|Леонтій Дмитрович Ніколаєнко]], 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. Тобто мої батьки були напівсироти обоє, тільки різниця між бабусями.
| |
| − | | |
| − | Материн батько, Свирид Сорока, в буремні роки революційних подій привіз із Польщі свою дружину (Неонілу Березовську) і чотирьох дітей в Кобижчу, а потім був розстріляний денікінцями в 1919 році, бо не пішов з ними на боротьбу проти Червоної армії. Бабця Неоніла, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Парафіяни церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею.
| |
| − | | |
| − | Тому я згадав математика [[Рудницький Василь Петрович|Рудницького]] із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і [[Миколаєнко Віра Свиридівна|матір]] в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, котрий мав сина Миколу.
| |
| − | | |
| − | [[Миколаєнко Віра Свиридівна|Мати]] в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи.
| |
| − | | |
| − | Коли я не поступив в 1961 році на радіофізичний, Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П. з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи!
| |
| − | | |
| − | Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж мені пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив підготовчі курси впродовж 2 місяців на фізичний ф-т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і за результатами вступних іспитів був зарахований на перший курс того радіофізичного.
| |
| − | | |
| − | {{Заготовка}}
| |
| | | | |
| | [[Категорія:Люди Н]] | | [[Категорія:Люди Н]] |
| | [[Категорія:Люди:Лісові Хутори]] | | [[Категорія:Люди:Лісові Хутори]] |
