Шелест Іван Олександрович
Іван Олександрович Шелест (9 жовтня 1931 — 18 вересня 2001) — вчитель фізики і багаторічний директор Держанівської середньої школи.
Про Івана Олександровича Шелеста[ред. | ред. код]
- Автор: Микола Супрун, січень 2024.
Далекий вже 1973 рік. На економічному факультеті Київського інституту народного господарства імені Д. С. Коротченка (нині Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) проходить консультація для абітурієнтів із профільної дисципліни — математика. Розмірену роботу викладача порушив прихід ректора — Куценка Степана Петровича — доктора економічних наук, професора, знаного фахівця в сфері інформаційних технологій… Оглянувши допитливим поглядом аудиторію майбутніх колег, шановний професор звернувся до них із незвичним запитанням-пропозицією:
— Як ректор я маю право вже зараз зарахувати до інституту того, хто вирішить ось це математичне завдання.
Підійшовши до дошки ректор написав умови математичної задачі… Аудиторію заполонила тривожно-інтригуюча тиша…
— То є бажаючі? Знову дещо іронічно запитав він.
Після маленьких вагань, піднялась лише одна рука із понад ста пар абітурієнських рук.
— Дозвольте мені.
До дошки вийшла юна вчорашня школярка і миттєво вирішила ту надзвичайно складну задачу не одним, а трьома способами…
Шановний знаний вчений від здивування розгублено запитав:
— Ви, напевно, випускниця Київської спеціалізованої фізико-математичної школи?
— Ні, я випускниця Держанівської звичайної сільської школи, що в Носівському районі Чернігівської області Людмила Шевела.
— Скажіть, будь ласка, у вашому класі є ще учні, які б виконали подібне завдання?
— Так. Це переможець Всеукраїнських та Всесоюзних математичних олімпіад Леонід Островецький, а також Анатолій Морський, Микола Шостак та Віктор Постой.
— Хто Вас математики навчав?
— Спочатку батьки-вчителі Данило Опанасович та Олександра Антонівна, а потім вчитель математики Андрій Леонтійович Островецький та вчитель фізики, він же директор школи Іван Олександрович Шелест.
— Передайте Вашим Вчителям мій низький уклін. Я вважаю за честь прийняти Вас до нашої Інститутської студентської спільноти.
В цьому епізоді із самого початку студентського життя Л. Д. Шевели, яка блискуче опанувала економічною наукою, займала високі адміністративні посади, сфокусовано результат роботи педагогічної корпорації Держанівської середньої школи, яку багато років очолював талановитий педагог і організатор шкільного життя Наш Вчитель — Іван Олександрович Шелест.
Народившись на початку трагічних для нашого народу тридцятих років минулого століття в с. Кобижча, що біля Бобровиці, Іван всі зусилля спрямував, щоб гідно навчатися в школі… Мрію хлопця відтермінувала друга світова війна й ті лихоліття, що прийшли із нею… Вже після Перемоги йому вдалося блискуче закінчити Кобижчанську середню школу, пройти військову службу, що й стало у 1951 році логічною перепусткою на фізико-математичний факультет Ніжинського державного педагогічного інституту імені М. В. Гоголя, який він закінчив на відмінно у 1956 році.
Талановитий студент мав всі шанси залишитися в аспірантурі свого факультету, але перемогло бажання працювати шкільним вчителем. Разом із дружиною Валентиною Петрівною Мурашко — вчителем історії, вони набули першого педагогічного досвіду в Лихачівськівській середній школі. У цій школі молодий фізик швидко зарекомендував себе талановитим педагогом і в 1957 році був призначений завучем. У 1961 році життєва та професійна стежина привела молоду сім'ю до Держанівки.
Молодий директор всі зусилля спрямував на об'єднання колективу педагогів та учнів в єдину шкільну родину, в якій кожен мав відчувати свою особисту значущість. Поступово сформувався колектив педагогів-однодумців, для яких виховання особистості було не лозунгом, а сутністю життя.
Багаторічним помічником Івана Олександровича стала завуч школи Тетяна Леонтіївна Черв'як, яка мудро організувала весь навчально-виховний процес колективу. Вчителі початкової школи Галина Федорівна Павелко, Олександра Антонівна Шевела, Галина Михайлівна Черв'як залишилися для всіх нас — їхніх учнів — Першими Вчителями на все життя! В школі працювали талановиті вчителі-математики — Любов Дмитрівна та Андрій Леонтійович Островецькі, наш класний керівник Галина Леонтіївна Кульбака. Вчителі-філологи Інна Михайлівна Трухан та Віра Григорівна Штепура залучали нас до пізнання рідної та світової літератури, опанування літературним словом, до “спроби пера”… Переможець Всеукраїнських конкурсів співаків вчитель музики та співів Михайло Леонтійович Марущенко разом зі своєю дружиною завучем із виховної роботи Раїсою Олексіївною та педагогом-організатором Любов Хомівною Пономаренко відкривали нам Світ прекрасного… Творчі колективи школи були знані далеко за межами нашого району. Вчитель трудового навчання Віктор Феодосійович Оксенич давав нам знання основ “чоловічої роботи”… Ще й зараз пам'ятаю ті перші вироби із дерева, що з гордістю ніс додому… Вчителі біології Данило Опанасович Шевела та Ірина Василівна Трухан давали нам основи не лише природничих знань, а й пізнання законів природи під час роботи на шкільних навчальних ділянках… Особливу роль у нашому особистісному становленні належить Ганні Єгорівні Ігнатенко. На її уроках географії ми пізнавали світ не лише навколо нас, а й свій внутрішній світ, що має бути в гармонії із навколишнім. Це були дійсно уроки пізнання себе у великому світі Життя!
Офіцер-фронтовик, вчитель хімії Дмитро Сергійович Черв'як, а пізніше його молоді наступники Ольга Костянтинівна Гаєвська й Микола Іванович Приступко відкривали нам пізнання Природи, в якій ми живемо… Вчитель фізкультури Іван Михайлович Якушевич та викладач ПВП Григорій Григорович Павелко заклали в нас основи здорового способу життя, а головне — прагнення бути завжди корисним Вітчизні!
Школа стала першою сходинкою в пізнанні Педагогіки для її випускників, потім і вже наших вчителів: для історика Григорія Макаровича Божка, для подружжя Шевели — історика Миколи Григоровича та філолога Любові Петрівни…
Звичайно, що це лише ремарки вдячності… Збагтути всю велич роботи наших Вчителів просто неможливо, бо Школа була не просто місцем їхньої роботи, а вона була їхнім Життям!
За формальними ознаками школа була в лідерах серед учнівських колективів району за кількістю переможців в різних предметних олімпіадах. Багато її випускників стали науковцями. Серед них: кандидат фізико-математичних наук Леонід Андрійович Островецький, кандидат ветеринарних наук Віктор Петрович Постой, кандидат педагогічних наук Олександр Феодосійович Трухан… Знані далеко за межами Чернігівщини поети і письменники Микола Георгійович Будлянський та Віктор Миколайович Божок. Гордістю школи є полковники ЗС України Микола Григорович Шевела та Микола Іванович Шостак, відомий правознавець полковник юстиції Володимир Феодосійович Трухан …
Багато хто із учнів Івана Олександровича і його колег-сучасників вже переступили межу вічності… Але в цьому нарисі-спомині я пишу про них як про живих, бо вони в нашому серці…
Пропрацювавши багато років у нашій школі він разом із Валентиною Петрівною (15.03 1929 — 21.09 2003) всією душею зріднилися із Держанівкою. Виростили двох дітей: Галину — вчителя англійської мови, та Ігоря — лікаря-рентгенолога. Дочекалися внуків…
У 1980 році через стан здоров'я Іван Олександрович передав естафету керівництва школою Галині Леонтіївній Кульбаці (01.04 1938 — 04.06. 2017), яка багато років гідно продовжувала справу свого славного попередника.
Низький Вам уклін, наші Вчителі!
P.s. Головною мрією новопризначеного директора школи І. О. Шелеста було будівництво нового її приміщення. Ця мрія була реалізована у 1967 році, коли окрасою Держанівки стала велична двохповерхова споруда закладу освіти… Всі наступні роки Іван Олександрович і його колеги-послідовники робили все щоб школа стала освітньо-культурним центром нашого села…
Так склалося, що я збирав фотоматеріали до цієї статті 30 серпня 2023 року. Це був передостанній день життя нашої школи… Із 1 вересня вона вже закрита… Працюючи в прекрасному шкільному музеї Держанівки, що був створений колективом нашої школи, я щиро дивувався Таланту своїх Земляків. Чого, наприклад, вартує колекція картин гордості нашого села народної художниці Ганни Какало. Принагідно зазначу, що вона мала Благословення створювати Ікони Божі… Вони є духовним надбанням нашої Троїцької церкви… Дорогу матері продовжив її син — Олексій Васильович Какало (народився 27 січня 1942 року у селі Держанівка) — живописець-пейзажист і портретист. Член Національної спілки художників України (1977). Заслужений художник України (2001), багаторічний голова обласної Спілки художників України.
Хочеться вірити, що зміняться часи і в рідних шкільних стінах ми знову почуємо радісні дитячі голоси…
Дякуємо Тобі, Школо, за все те Краще, що є у нас — Твоїх дітей!
Пробач, будь ласка, Рідна, що не зберегли… Давайте, Друзі-Земляки, збережімо те, що можемо — Пам'ять, про наших Вчителів!
