Редагування Тягнієнко Михайло Іванович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
9 грудня 2011 року виповнилося 75 років заслуженому артисту України, актору Харківського російського драматичного театру ім. О.С. Пушкіна Тягнієнку Михайлу Івановичу. | 9 грудня 2011 року виповнилося 75 років заслуженому артисту України, актору Харківського російського драматичного театру ім. О.С. Пушкіна Тягнієнку Михайлу Івановичу. | ||
− | Народився Михайло Іванович в Мрині, одному з найкрасивіших сіл Полісся, що на Чернігівщині, у той час, коли селяни вже стали колгоспниками, що пережили найстрашніші голодні часи колективізації. Батько новонародженого був найкращим в районі столяром, вмів не лише майструвати міцні та красиві меблі, зводити добротні зруби будинків, але й виготовляти дзвінкоголосі балалайки. Народившись на Полтавщині, він одного разу зустрів свою долю – красуню Степаниду і, оженившись, став мринчанином. Степанида була зі знаного мринського роду Борисовців. В сім’ї з’явився син Василь ( | + | Народився Михайло Іванович в Мрині, одному з найкрасивіших сіл Полісся, що на Чернігівщині, у той час, коли селяни вже стали колгоспниками, що пережили найстрашніші голодні часи колективізації. Батько новонародженого був найкращим в районі столяром, вмів не лише майструвати міцні та красиві меблі, зводити добротні зруби будинків, але й виготовляти дзвінкоголосі балалайки. Народившись на Полтавщині, він одного разу зустрів свою долю – красуню Степаниду і, оженившись, став мринчанином. Степанида була зі знаного мринського роду Борисовців. В сім’ї з’явився син Василь (1927 р.), а потім – Михайло. Мама з ранку й допізна пропадала в полі – то на посівній, то на прополці, то на збиранні врожаю, а сини зростали у щоденній праці, змалечку пізнаючи усі труднощі сільськогосподарських робіт. Але був у них потяг до прекрасного. Василь добре грав на гармошці і співав. Разом із друзями Байдою Іваном та Овдієнко Віктором (юнаки створили тріо струнних інструментів – гітара, мандоліна, балалайка) грав вечорами, радуючи дорослих і дітей у важкі 1944-1946 рр. |
Єдиною втіхою дитинства була поява в селі пересувної кіноустановки. Розуміючи, що вдома кожна копійка на рахунку, Михайло ніколи не просив у батьків грошей, а заробляв можливість безкоштовного перегляду стрічки тим, що підклеював квитки і, перебігаючи від двору до двору, повідомляв односельцям про час початку фільму. | Єдиною втіхою дитинства була поява в селі пересувної кіноустановки. Розуміючи, що вдома кожна копійка на рахунку, Михайло ніколи не просив у батьків грошей, а заробляв можливість безкоштовного перегляду стрічки тим, що підклеював квитки і, перебігаючи від двору до двору, повідомляв односельцям про час початку фільму. |