https://wikinosivka.info/index.php?title=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&feed=atom&action=historyОлексієнко Семен Герасимович - Історія редагувань2024-03-28T08:56:27ZІсторія редагувань цієї сторінки в вікіMediaWiki 1.35.0https://wikinosivka.info/index.php?title=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=3359&oldid=prevPerohanych: Імпортовано 1 версія2020-11-08T21:57:27Z<p>Імпортовано 1 версія</p>
<table class="diff diff-contentalign-left diff-editfont-monospace" data-mw="interface">
<tr class="diff-title" lang="uk">
<td colspan="1" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">← Попередня версія</td>
<td colspan="1" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">Версія за 21:57, 8 листопада 2020</td>
</tr><tr><td colspan="2" class="diff-notice" lang="uk"><div class="mw-diff-empty">(Немає відмінностей)</div>
</td></tr></table>Perohanychhttps://wikinosivka.info/index.php?title=%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D1%94%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A1%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D0%BD_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=3358&oldid=prevuk>Perohanych: /* Див. також */2020-05-27T12:27:27Z<p><span dir="auto"><span class="autocomment">Див. також</span></span></p>
<p><b>Нова сторінка</b></p><div>'''Семен Герасимович Олексієнко''' ([[1850]]-[[1927]]) – житель [[Мрин]]а. Понад 25 років обирався волосним старшиною с. Мрин, працював управляючим маєтку [[Коробка Павло Степанович|П. С. Коробки]], був його правою рукою.<br />
<br />
== Родина Олексієнків ==<br />
:''Нарис [[Фурса Надія Григорівна|Надії Фурси]] у книзі: {{СІН}}''<br />
<br />
Кожна людина неповторна, а якщо вона ще й талановита, то хотілось би, щоб вона продовжувала жити у вдячній пам'яті потомків. Але пам'ять, якщо її не зберігати, живе недовго, поки живі діти, внуки. Голодомори, війни нещадно знищують, змітають з лиця землі і людей, і пам'ять про них.<br />
<br />
Як сказано в похоронці, в Прибалтиці пропав безвісти мій батько, [[Байда Григорій Іванович]] (1904-1944).<br />
<br />
Загинув в Карелії [[Доліч Олексій Олексійович]] (1908-1944).<br />
<br />
Похований у Польщі [[Бойко Іван Панасович]] (1924-1944).<br />
<br />
Загинув у Луганській області [[Прядко Григорій Демидович]] (1922-1943).<br />
<br />
В Тернопільській області похований [[Байда Григорій Трохимович]] (1922-1944).<br />
<br />
Це все мринчани, мої родичі, яких забрала війна, – молодих, повних планів, надій і мрій. Більшість з них до війни не встигли створити сім'ї, давно померли їх матері, тож нікому пом'янути їх добрим словом, пронести пам'ять у віки.<br />
<br />
Які муки, випробування перенесли вони на фронті, які були останні хвилини їх життя? Хто знає, чи були в них могили – той останній прихисток, до якого люди несуть квіти і жалі.<br />
<br />
Ость такі думки приходять в голову щоразу, як відвідую кладовище. І на цьому гіркому фоні, як подарунок долі, уціліла на зло стихіям могила одного з восьми моїх прадідів (у людини повинно бути 4 прадіди і 4 прабабусі). Тим більше через століття дійшли спогади про нього і навіть в книжечці «Общественная деятельность Коробки П.С.» згадується, що Олексієнко Семен Герасимович (1850-1927), житель села Мрин, працював управляючим маєтку Коробки. А коли пан вирішив розпочати у Мрині будівництво то призначив Олексієнка волосним старшиною. В книзі «Громадська діяльність П.С. Коробки» (1904) на сторінці 14 читаємо: <br />
<br />
:''«Бажаючи вплинути на благоустрій Мрина, щоб мати більше людей, які б йому допомагали і наглядали за облаштованими закладами, П. С. Коробка, ще на початку своєї діяльності влаштував в с. Мрин церковне опікунство і волосне управління. Мринський волосний старшина С. Г. Олексієнко, котрий обіймав цю посаду понад двадцять років, є, так би мовити, правою рукою Коробки і людина визначна в багатьох відношеннях, за розумовими і моральними своїми рисами».''<br />
<br />
Павло Степанович Коробка майже весь час проживав у Петербурзі, а безпосередньо будівництвом церкви, Людмилинської школи, Леонідівського училища, інших новобудов займалося волосне управління, яке очолював Семен Герасимович. Він повністю виправдав довіру П. С. Коробки і мринчан.<br />
<br />
Зосталася добра згадка про нього, як про розумну, порядну, шановану в селі людину. Він неодноразово виручав земляків у скруті – одному купив коня, за іншого – погорільця, з власної кишені сплатив податок. Їхні нащадки у четвертому поколінні досі пам'ятають ці добрі вчинки. Адже добро не забувається.<br />
<br />
Після революції 1917 року Семен Герасимович, якому на той момент було 67 років, власноруч розділив лишки своєї землі між малоземельними. Про це згадується, зокрема, в матеріалах з історії села, зібраних [[Бруханда Семен Федотович|С. Ф. Брухандою]].<br />
<br />
Цікавою була історія його одруження. Ще юнаком Семен Олексієнко поїхав до Криму за сіллю. А повернувся звідти аж через два роки з молодою дружиною-гречанкою (можливо наполовину, оскільки в дівоцтві вона мала козацьке прізвище). [[Олексієнко Зоня|Зоня]] швидко прижилася в селі. Позаяк, окрім інших талантів, володіла талантом спілкування. Була це жінка працьовита, гарно співала і танцювала, любила читати книги. Називала себе дворянкою. Достеменно про соціальний статус Зоні до приїзду в село було невідомо нікому. Однак існували припущення, що саме посаг дружини допоміг Семену Олексієнку розбагатіти. Після повернення з Криму чоловік придбав землю, розпочав будівництво добротного, за мірками тих часів, будинку. Подружжя Олексієнків виростило трьох дітей – [[Олексієнко Мефодій Семенович|Мефодія]], [[Доліч Марта Семенівна|Марту]] та [[Щербакова Євгенія Семенівна|Євгенію]].<br />
<br />
Мефодій служив конюхом у пана Коробки. І той цінував парубка за старанну службу. Внаслідок нещасного випадку на службі Мефодій став інвалідом. Розповідали, що це кінь травмував йому ногу.<br />
<br />
Марта, тонка й обдарована натура, мала дивовижно гарний голос. Коли вона співала у церковному хорі, завмирали всі. Навіть пан Коробка. А йому доводилося чути найкращих оперних співаків. Зокрема, видатної Петербурзької опери. «Мабуть, свою долю я проспівала в юності», – казала Марта. Надто мало щастя випало їй у житті. Дівчина була глибоко віруючою, знала напам'ять багато молитов. Зі спогадів, у війну мринські жінки збиралися в хаті навколо Марти. Вона так пристрасно, так щиро молилася, що мимоволі всі вірили: Бог чує її, і цю хату омине бомба…<br />
<br />
Певне, обраницею долі в родині Олексієнків була друга дочка – Євгенія (1890-1980). Вона прожила довге, красиве, і відносно щасливе життя. Здобувши педагогічну освіту, вона працювала у школі міста Ніжина, разом із чоловіком – Кирилом Щербаковим. На жаль, дуже рано овдовіла і знову заміж не виходила. Певне тому, що була дуже вимогливою – до себе і до оточуючих. Покладалася тільки на свій розум та здібності. Постійно потребувала простору для творчого зростання, розвитку. Прожила у праці і шані 90 років. У 1954-му році Щербаковій Євгенії Семенівні присвоїли звання «Заслужений вчитель республіки». Жінка мала єдину доньку Євгенію або Генюсю (1921-1994 рр.).<br />
<br />
Євгенія Кирилівна закінчила у 1947 році Київський медичний інститут за спеціальністю лікар-окуліст. Проходила стажування в Одесі – у клініці Філатова В. П. Працювала у місті Щорс. Потому – впродовж кількох десятиліть поспіль – у Ніжині. Відзначалася професіоналізмом, працьовитістю. Робила складні операції з повернення зору хворим. Тривалий час завідувала очним відділенням Ніжинської міської лікарні. Їй було присвоєно звання Заслуженого лікаря республіки.<br />
<br />
Земля Вам пухом, наші славні землячки – сіячі мудрого, берегині найдорожчого.<br />
<br />
[[Фурса Надія Григорівна|Н. Г. ФУРСА]] (правнучка).<br />
<br />
== Див. також ==<br />
* [[Олексієнко Мефодій Семенович]] — син<br />
* [[Доліч Марта Семенівна]] — донька<br />
*— [[Байда Ірина Петрівна]] — онука<br />
*— — [[Фурса Надія Григорівна]] — правнука<br />
*— — — [[Фурса Валерій Михайлович]] — праправнук<br />
* [[Щербакова Євгенія Семенівна]] — донька<br />
<br />
[[Категорія:Люди:Мрин]]<br />
[[Категорія:Волосні старшини]]<br />
[[Категорія:Люди О]]</div>uk>Perohanych