Нечепа Василь Григорович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Василь Нечепа

Василь Григорович Нечепа (народився 1 вересня 1950, Носівка) — кобзар, лірник, народний співак, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка [1], народний артист України з 2008 р.

Освіта і кар'єра[ред. | ред. код]

Навчався в Ліснохутірській середній школі, нині Носівський навчально-виховний комплекс № 3. Про Василя Нечепу оформлений стенд у Історико-краєзнавчому музеї при цій школі. Є подаровані записи його пісень, фотокартки.

Найперші уроки отримав у своїй родині, а трохи згодом — у місцевого таланта, народного скрипаля Олександра Сопіги (1892—1971). У юнацькі роки навчався в музичній школі й училищі Чернігова, де його найкращим учителем був Заслужений артист України Леонід Пашин (1925—2004). Надалі талант Василя Нечепи шліфували уроки народного артиста України Сергія Козака, професора Київської консерваторії. А грі на кобзі й лірі навчався у майстра світової слави Олександра Корнієвського, який, своєю чергою, засвоїв таємниці кобзарського та лірницького мистецтва від славетного Терентія Пархоменка.

З 1967 року був солістом ансамблю пісні й танцю радянських військ у Німеччині, заслуженого народного хору «Десна», виступав у Чернігівському народному хорі й у фольклорному ансамблі «Сівери» при Чернігівській філармонії, який сам і створив. З 1985 року виступає як кобзар-лірник-співак.

Випустив на професійну сцену десятки «Соколиків» Чернігівського гурту кобзариків.

З 2003-го — працює у Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП).

Кобзарська школа[ред. | ред. код]

Василь Нечепа — унікальний співак-музикант, нині єдиний представник старосвітської (але розвинутої ним!) чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич, загальновизнаний авторитет з історії кобзарства, вважав найдавнішою в Україні. Він — прямий спадкоємець і продовжувач творчості Терентія Пархоменка та його учня-лірника Аврама Гребеня.

Голова Національної всеукраїнської музичної спілки, Герой України А. Авдієвський у вітально­му слові до В. Нечепи говорив:

«В мистецьких колах України та за її межами давно утвердилась думка про Вас як про визначну особистість, високопрофесійного митця-художника, що усе своє творче життя присвятив формуванню і розвитку на новітніх засадах сучасної національної школи кобзарського мистецтва, розробці і втіленню найбільш професійних засобів виконавства. За роки багатолітньої творчості Ви досягли вершин досконалості, стали достойним прикладом для молодих музикантів-послідовників»

Інструмент

Кобза Василя Нечепи унікальна, бо має на бунтах лади, а на приструнках — півтонові перемикачі. Стрій цієї кобзи діатонічний: 7 бунтів та 16 приструнків. Це дає можливість грати на діатонічному інструменті в багатьох тональностях. Кобзу Нечепі виготовив за його особистим кресленням з кобзи Пархоменка Микола Єщенко, знаний у всьому світі.

Ліра Василя Нечепи виговлена на його замовлення на Мельнице-Подільській експериментальній фабриці музичних інструментів за зразком стародавніх українських колісних лір. Вона вдосконалена хроматичною клавіатурою, яка дає змогу грати в мінорі та мажорі без перенастроювання.

Репертуар[ред. | ред. код]

Окрім дивовижного виконання ним народних пісень, вражає й сам репертуар. Окремі твори сягають часів гомерівської «Ілліади», а то й індоарійської «Рамаяни». Так, у пісні «Ой, зійди, місяць…» йдеться про сватання дівчини до хлопця, яку неприхильна до неї мати віднаджує конем вороним.

Краєзнавча діяльність[ред. | ред. код]

Василь Нечепа є автором-упорядником художньо-публіцистичного твору «Рід козацький величавий», який вийшов 2011 року у видавництві «ЕММА». Вступне слово до цієї книги написав третій Президент України Віктор Ющенко, передмову — академік НАН України Микола Жулинський. Книга видана тиражем 1 тисяча екземплярів, обсяг — 560 сторінок.[2]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Разом з народним депутатом України Анатолієм Єрмаком стояв біля витоків Всеукраїнського товариства Нестора Махна «Гуляй-Поле».

Учасник мистецько-волонтерського проекту «Перша кобза Чернігівщини — дітям та захисникам Луганщини». У прифронтових Сєвєродонецьку, Лисичанську, Новодружеську відбулись чисельні концерти Василя Нечепи. На кожному виступі — «аншлаг» і глядацький успіх, а особливий — у фахової аудиторії викладачів та учнів Сєвєродонецького коледжу культури і мистецтв імені Сергія Прокоф’єва, Новодружеської дитячої школи мистецтв, дитячих музичних шкіл Лисичанська. Відбулись також концерти Василя Нечепи у фронтових Трьохізбенці та Кримському, на які завітали місцеві мешканці та військовослужбовці однієї з бригад ОТУ «Північ» зі складу Об’єднаних сил, які тримають оборону на цих рубежах. Для військовослужбовців однієї з гірсько-штурмових бригад Сухопутних військ ЗС України відбувся і незапланований імпровізований виступ Василя Нечепи.[3]

Родина[ред. | ред. код]

Виховав сина і двох дочок. Разом з сином Романом, який грає на бандурі, дають спільні концерти. Любов до мистецтва кобзар прищеплює онукам Одарці та Михайлику. Вчить малих народних українських пісень та грі на лірі й кобзі. Підростає також онучка Маруся. «Ці Нечепенята з перших днів життя — у корсетках, плахтах та вишиванках», — каже Василь Григорович.

Відзнаки[ред. | ред. код]

За концертну програму «В рокотанні, риданні бандур» отримав Державну премію України імені Тараса Шевченка (2006).

Галерея[ред. | ред. код]

Нечепа Василь Григорович[ред. | ред. код]

Нарис у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Кобзар і лірник Василь Григорович Нечепа народився 1 вересня 1950 року в Носівці. З дитинства навчався музики і співу у місцевого народного музиканта Олександра Степановича Сопіги. Закінчивши Носівську середню школу № 3, він продовжує навчання у місті Чернігові в музичній школі по класу скрипки, а також закінчив музичне училище як співак і хоровий диригент.

Гри на кобзі та лірі навчився у відомого музичного майстра Олександра Самійловича Корнієвського. Кобзу, з якою виступає Василь Нечепа, виготовив заслужений майстер народних інструментів М. І. Єщенко за кресленнями самого Василя на зразок і стрій кобзи кобзаря Терешка Пархоменка.

Василь Нечепа — унікальний представник старосвітської чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич вважав найдавнішою.

Василь Нечепа для своїх концертних програм сам збирає, записує, обробляє маловідомі думи, легенди, билини, перекази й пісні, які звучать на Чернігівщині. Крім того, він розробляє й збирає зразки народних вишивок, народних костюмів, сам виготовляє свій сценічний одяг.

Як артист Чернігівської обласної філармонії Василь з концертами виступав у десятках країн світу – Польщі, Угорщині, Німеччині, Австрії, США, Канаді, Англії, Франції та інших.

Із своїми концертними програмами «Пісні з берегів зачарованої Десни», «Через віки і серця», «Було колись в Україні», «Материні пісні», «Були і ми козаками», «Зоряна вічність», Василь сотні разів виступав у містах і найвіддаленіших селах рідної Чернігівщини, даючи, бувало, до 300 концертів на рік.

Василь Нечепа створив фонд «Дітям Чорнобиля» і зібрав десятки тисяч доларів для дітей України, на які закуповувалися тонни ліків, полівітамінів, сучасна діагностична медична апаратура та інше необхідне для лікування хворих.

Сотні благодійних концертів відбулися у Австрії, Канаді, США, країнах Європи заради майбутнього України.

В. Г. Нечепа — народний артист України, лауреат премії імені Т. Г. Шевченка, лауреат премії ім. Нечуя-Левицького.

Своїм мистецтвом, своїм талантом доносить красу і славу України, її духовність і велич до найвіддаленіших куточків планети, об'єднуючи українців світу, гідно представляючи наш народ, нашу культуру.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]