Глушко Тарас Сергійович
Тарас Сергійович Глушко
Нагороди сержанта
- Джерело: Наталія Калюжна: Газета "Носівські вісті", Газета «Носівські вісті», 28 листопада 2024
Надзвичайно приємно, коли з фронту надходять добрі новини. Бо справді радісних і світлих моментів, зазвичай, зовсім мало. Скоріше навпаки, коли від тих новин стискається серце від болю. Однак кожен з нас знає, що там, в однострої, із зброєю в руках, часом в нелюдських умовах, наші Герої, які тримають собою небо, відносний спокій і ту несамовиту орду, яка суне і паплюжить українську землю. Кожен з них – гідний вдячності і поваги. Кращі з них-удостоєні нагород.
Указом Президента України від 15 листопада 2024 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку, орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено нашого земляка, військовослужбовця, сержанта Тараса Глушка.
Тарас народився в Носівці, навчався у міській першій школі. Згодом його батьки переїхали до столиці, де, власне, і проживають наразі. Тарас закінчив школу, здобув фах архітектора-будівельника. А тоді почалася повномасштабна війна. Відправивши батьків до Носівки, Тарас у перші дні пішов до столичного ТЦК. Там його не взяли, через юний вік. Втім його це не зупинило, він активно почав допомагати військовим, що дислокувалися у Гостомелі. Приходив знову до ТЦК, його знову відправляли, бо йому не було ще й 23. Втім, своє чоловіче рішення він прийняв: однозначно стати на захист рідної землі.
На початку березня він разом зі своєю дівчиною, а тепер дружиною Аліною приїхали до Носівки, до батьків. Вже другодні Тарас прийшов до військкомату. А 8 березня з самого ранку він вже пішов з речами, поповнивши лави ЗСУ. Вже за кілька днів, він, разом з побратимами обороняли Чернігів. За його особисту військову звитягу Тарас Глушко удостоєний нагороди: медаль «За оборону Чернігова».
Після деокупації Чернігівщини, Тарас у складі 30 ОМБр стоїть на захисті Батьківщини. Наразі – на Харківщині.
У День сержанта, який відзначають в Україні в листопаді, Тарас отримав нагороду від Президента.
Наш земляк - не багатослівний. Як справжній чоловік, дуже мало говорить про службу, телефонуючи своїм рідним, намагається завжди з гумором відповісти, що в нього все добре, розпитати, як всі вони, його найрідніші люди. Найбільше емоцій, звісно, у мами, яка пишається своїм юним захисником, однак так хвилюється, щойно почує його голос, що бракує сил триматися, бо плаче серце. Всі мами зараз особливо чутливі…
