Шовкун Марія Кирилівна - Історія редагувань

Perohanych: /* Вчителько моя */

2025-12-07T14:17:44Z

Вчителько моя

Perohanych: /* Вчителько моя */

2025-12-07T14:17:30Z

Вчителько моя

Perohanych: /* Вчителько моя */

2025-12-07T14:16:47Z

Вчителько моя

Perohanych: /* Дай Боже, вам усім дожити до мого віку */

2024-09-19T11:02:26Z

Дай Боже, вам усім дожити до мого віку

Perohanych: /* Дай Боже, вам усім дожити до мого віку */

2024-09-19T11:02:10Z

Дай Боже, вам усім дожити до мого віку

Perohanych: /* Відео */

2024-09-19T11:01:31Z

Відео

Perohanych: /* Відео */

2024-04-26T12:37:51Z

Відео

Perohanych в 19:33, 7 жовтня 2022

2022-10-07T19:33:32Z

Perohanych: /* Вчителько моя! */

2022-07-13T18:12:25Z

Вчителько моя!

Perohanych: /* Вчителько моя! */

2022-07-09T10:58:01Z

Вчителько моя!

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 Ви викладали у нас історію. Тепер не має значення, кого в ті часи вважали лівими, а кого правими чи центристами. Життя все розставить на свої місця.
-Ви самі творили історію, своєю участю в партизанському підпіллі у роки Великої Вітчизняної війни, навчаючи нас життю, коли разом зі своїми колегами сіяли розумне, добре, вічне у важкі повоєнні роки. Ваші колеги – це плеяда справжніх вчителів нашої школи, які віддавали нам тепло своїх душ і сердець. Це подружжя В.К. і Г.П. Набок, А.П. і Г.О. Скрипець, В.П. і А.Д. Скнар, Г.М. і Г.Д. Назаренко, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|О.Ю. Гаврилей]], Є.Л. Руденко, В.З. Ткаченко, Т.В. Малинко, О.Г. Оксимець, Л.І. Самоненко, О.Ф. Бондаренко,[[Велько Любов Миколаївна|Л. М. Велько]], B.C. Замулко, К.С. Поживотько. Це мої перші вчителі М.С. Швайко, М.К. Балінець, Н.С. Четверик, Н.П. Ошейко. Дефіцит газетної площі не дозволяє зробити цей перелік повним. Але я згадую всіх Вас з великою вдячністю, як живих, так і тих, хто вже пішов у вічність. Мені здається, що такого педагогічного колективу, яким був Ваш, і такої школи не було ніде й ніколи. Можливо, це суб'єктивна думка, тому, що це була НАША школа, а Ви були НАШИМИ вчителями. Але ж хіба не чудово, коли ти так оцінюєш своє дитинство.
+Ви самі творили історію, своєю участю в партизанському підпіллі у роки Великої Вітчизняної війни, навчаючи нас життю, коли разом зі своїми колегами сіяли розумне, добре, вічне у важкі повоєнні роки. Ваші колеги – це плеяда справжніх вчителів нашої школи, які віддавали нам тепло своїх душ і сердець. Це подружжя В.К. і Г.П. Набок, А.П. і Г.О. Скрипець, В.П. і А.Д. Скнар, Г.М. і Г.Д. Назаренко, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|О.Ю. Гаврилей]], Є.Л. Руденко, В.З. Ткаченко, Т.В. Малинко, О.Г. Оксимець, Л.І. Самоненко, О.Ф. Бондаренко, [[Велько Любов Миколаївна|Л. М. Велько]], B.C. Замулко, К.С. Поживотько. Це мої перші вчителі М.С. Швайко, М.К. Балінець, Н.С. Четверик, Н.П. Ошейко. Дефіцит газетної площі не дозволяє зробити цей перелік повним. Але я згадую всіх Вас з великою вдячністю, як живих, так і тих, хто вже пішов у вічність. Мені здається, що такого педагогічного колективу, яким був Ваш, і такої школи не було ніде й ніколи. Можливо, це суб'єктивна думка, тому, що це була НАША школа, а Ви були НАШИМИ вчителями. Але ж хіба не чудово, коли ти так оцінюєш своє дитинство.
 Всім, хто хотів, Ви, Маріє Кирилівно, дали путівку в життя своїми порадами чи безпосередньою участю. Ви й сьогодні своїм життям пишете нашу історію. Я не помилюся, якщо скажу, що Ви знаєте все про кожного свого колишнього учня: де хто живе, де і ким працює, у кого яка доля. Радієте з нами і нашим успіхам, розділяєте з нами невдачі і горе.

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 Ви викладали у нас історію. Тепер не має значення, кого в ті часи вважали лівими, а кого правими чи центристами. Життя все розставить на свої місця.
-Ви самі творили історію, своєю участю в партизанському підпіллі у роки Великої Вітчизняної війни, навчаючи нас життю, коли разом зі своїми колегами сіяли розумне, добре, вічне у важкі повоєнні роки. Ваші колеги – це плеяда справжніх вчителів нашої школи, які віддавали нам тепло своїх душ і сердець. Це подружжя В.К. і Г.П. Набок, А.П. і Г.О. Скрипець, В.П. і А.Д. Скнар, Г.М. і Г.Д. Назаренко, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|О.Ю. Гаврилей]], Є.Л. Руденко, В.З. Ткаченко, Т.В. Малинко, О.Г. Оксимець, Л.І. Самоненко, О.Ф. Бондаренко, [[Велько|Л.М. Велько]], B.C. Замулко, К.С. Поживотько. Це мої перші вчителі М.С. Швайко, М.К. Балінець, Н.С. Четверик, Н.П. Ошейко. Дефіцит газетної площі не дозволяє зробити цей перелік повним. Але я згадую всіх Вас з великою вдячністю, як живих, так і тих, хто вже пішов у вічність. Мені здається, що такого педагогічного колективу, яким був Ваш, і такої школи не було ніде й ніколи. Можливо, це суб'єктивна думка, тому, що це була НАША школа, а Ви були НАШИМИ вчителями. Але ж хіба не чудово, коли ти так оцінюєш своє дитинство.
+Ви самі творили історію, своєю участю в партизанському підпіллі у роки Великої Вітчизняної війни, навчаючи нас життю, коли разом зі своїми колегами сіяли розумне, добре, вічне у важкі повоєнні роки. Ваші колеги – це плеяда справжніх вчителів нашої школи, які віддавали нам тепло своїх душ і сердець. Це подружжя В.К. і Г.П. Набок, А.П. і Г.О. Скрипець, В.П. і А.Д. Скнар, Г.М. і Г.Д. Назаренко, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|О.Ю. Гаврилей]], Є.Л. Руденко, В.З. Ткаченко, Т.В. Малинко, О.Г. Оксимець, Л.І. Самоненко, О.Ф. Бондаренко,[[Велько Любов Миколаївна|Л. М. Велько]], B.C. Замулко, К.С. Поживотько. Це мої перші вчителі М.С. Швайко, М.К. Балінець, Н.С. Четверик, Н.П. Ошейко. Дефіцит газетної площі не дозволяє зробити цей перелік повним. Але я згадую всіх Вас з великою вдячністю, як живих, так і тих, хто вже пішов у вічність. Мені здається, що такого педагогічного колективу, яким був Ваш, і такої школи не було ніде й ніколи. Можливо, це суб'єктивна думка, тому, що це була НАША школа, а Ви були НАШИМИ вчителями. Але ж хіба не чудово, коли ти так оцінюєш своє дитинство.
 Всім, хто хотів, Ви, Маріє Кирилівно, дали путівку в життя своїми порадами чи безпосередньою участю. Ви й сьогодні своїм життям пишете нашу історію. Я не помилюся, якщо скажу, що Ви знаєте все про кожного свого колишнього учня: де хто живе, де і ким працює, у кого яка доля. Радієте з нами і нашим успіхам, розділяєте з нами невдачі і горе.

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 Ви викладали у нас історію. Тепер не має значення, кого в ті часи вважали лівими, а кого правими чи центристами. Життя все розставить на свої місця.
-Ви самі творили історію, своєю участю в партизанському підпіллі у роки Великої Вітчизняної війни, навчаючи нас життю, коли разом зі своїми колегами сіяли розумне, добре, вічне у важкі повоєнні роки. Ваші колеги – це плеяда справжніх вчителів нашої школи, які віддавали нам тепло своїх душ і сердець. Це подружжя В.К. і Г.П. Набок, А.П. і Г.О. Скрипець, В.П. і А.Д. Скнар, Г.М. і Г.Д. Назаренко, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|О.Ю. Гаврилей]], Є.Л. Руденко, В.З. Ткаченко, Т.В. Малинко, О.Г. Оксимець, Л.І. Самоненко, О.Ф. Бондаренко, Л.М. Велько, B.C. Замулко, К.С. Поживотько. Це мої перші вчителі М.С. Швайко, М.К. Балінець, Н.С. Четверик, Н.П. Ошейко. Дефіцит газетної площі не дозволяє зробити цей перелік повним. Але я згадую всіх Вас з великою вдячністю, як живих, так і тих, хто вже пішов у вічність. Мені здається, що такого педагогічного колективу, яким був Ваш, і такої школи не було ніде й ніколи. Можливо, це суб'єктивна думка, тому, що це була НАША школа, а Ви були НАШИМИ вчителями. Але ж хіба не чудово, коли ти так оцінюєш своє дитинство.
+Ви самі творили історію, своєю участю в партизанському підпіллі у роки Великої Вітчизняної війни, навчаючи нас життю, коли разом зі своїми колегами сіяли розумне, добре, вічне у важкі повоєнні роки. Ваші колеги – це плеяда справжніх вчителів нашої школи, які віддавали нам тепло своїх душ і сердець. Це подружжя В.К. і Г.П. Набок, А.П. і Г.О. Скрипець, В.П. і А.Д. Скнар, Г.М. і Г.Д. Назаренко, [[Гаврилей Оксана Юхимівна|О.Ю. Гаврилей]], Є.Л. Руденко, В.З. Ткаченко, Т.В. Малинко, О.Г. Оксимець, Л.І. Самоненко, О.Ф. Бондаренко, [[Велько|Л.М. Велько]], B.C. Замулко, К.С. Поживотько. Це мої перші вчителі М.С. Швайко, М.К. Балінець, Н.С. Четверик, Н.П. Ошейко. Дефіцит газетної площі не дозволяє зробити цей перелік повним. Але я згадую всіх Вас з великою вдячністю, як живих, так і тих, хто вже пішов у вічність. Мені здається, що такого педагогічного колективу, яким був Ваш, і такої школи не було ніде й ніколи. Можливо, це суб'єктивна думка, тому, що це була НАША школа, а Ви були НАШИМИ вчителями. Але ж хіба не чудово, коли ти так оцінюєш своє дитинство.
 Всім, хто хотів, Ви, Маріє Кирилівно, дали путівку в життя своїми порадами чи безпосередньою участю. Ви й сьогодні своїм життям пишете нашу історію. Я не помилюся, якщо скажу, що Ви знаєте все про кожного свого колишнього учня: де хто живе, де і ким працює, у кого яка доля. Радієте з нами і нашим успіхам, розділяєте з нами невдачі і горе.

@@ Рядок 95: / Рядок 95: @@
 Про своє довголіття Марія Кирилівна говорить: – Нічого особливого в цьому немає, просто це у мене генетично, моя бабуся дожила майже до 100 років, і я живу і бажаю всім, дожити до мого віку.
-Спілкувалась [[Ігнатенко Марина Миколаївна|Марина Ігнатенко]]
+''Спілкувалась [[Ігнатенко Марина Миколаївна|Марина Ігнатенко]]''
 [[Категорія:Уродженці Вил]]

@@ Рядок 70: / Рядок 70: @@
 == Дай Боже, вам усім дожити до мого віку ==
-:''Джерело: {{Cite web | url = https://nezhatin.com.ua/2024/09/18/1daj-bozhe-vam-usim-dozhyty-do-mogo-viku/ | title = Дай Боже, вам усім дожити до мого віку | publisher = Новини Ніжина | author = | date = 18 вересня 2024 }}''
+:''Джерело: {{Cite web | url = https://nezhatin.com.ua/2024/09/18/1daj-bozhe-vam-usim-dozhyty-do-mogo-viku/ | title = Дай Боже, вам усім дожити до мого віку | publisher = Новини Ніжина | author = [[Ігнатенко Марина Миколаївна|Марина Ігнатенко]] | date = 18 вересня 2024 }}''
 вересня ми завітали на гостину до носівчанки Марії Кирилівни Шовкун, яка нещодавно відсвяткувала свій поважний 104-й ювілей!

← Попередня версія		Версія за 11:01, 19 вересня 2024
Рядок 67:		Рядок 67:

	<youtube>NeQRA-weJXY</youtube>		<youtube>NeQRA-weJXY</youtube>
		+
		+
		+	== Дай Боже, вам усім дожити до мого віку ==
		+	:''Джерело: {{Cite web \| url = https://nezhatin.com.ua/2024/09/18/1daj-bozhe-vam-usim-dozhyty-do-mogo-viku/ \| title = Дай Боже, вам усім дожити до мого віку \| publisher = Новини Ніжина \| author = \| date = 18 вересня 2024 }}''
		+	16 вересня ми завітали на гостину до носівчанки Марії Кирилівни Шовкун, яка нещодавно відсвяткувала свій поважний 104-й ювілей!
		+
		+	Жінка Легенда, партизанка, учасниця партизанського об'єднання «[[За Батьківщину]]», учасник, інвалід війни I групи, вчитель історії з понад 50-річним стажем, чудова, розумна, юморна, надзвичайно освічена жінка. Хоч і прожила не легке життя та не втратила оптимізму, радіє кожному дню і кожній зустрічі. Спілкуватись з нею одне задоволення – слухала б і слухала про давні буремні роки, про життя і про війну, про голод і холод, ніби читаєш енциклопедію і уявляєш кожну ситуацію, про яку говорить ювілярка. Цінують і шанують Марію Кирилівну, вже пройшло п’ять днів після дня народження, а вітання шлють і шлють з усіх усюд, і не вщухає гамір в хаті, йдуть вдячні учні вітати свою «золоту» вчительку.
		+
		+	Марія народилась на хуторі Вила Калинівської сільської ради, Лосинівського району Чернігівської області 11 вересня 1920 року у багатодітній сім'ї в якій було 10 дітей. Вона була найменша, зі старшою сестрою різниця у 21 рік. Троє дітей померли ще маленькими, а семеро залишилось. В хуторі було 27 хат, фактично одна вулиця. Школи, церкви, лікаря в хуторі не було.
		+
		+	Рано, років з чотирьох Марія навчилася читати, адже батько був грамотним, закінчив церковноприходську школу і навчив доньку.
		+
		+	Батько мав багато землі, займався хліборобством. Мама дуже гарно вишивала і свої роботи продавала. За гроші виручені від продажу вишивок придбали ще землі. Так і жили. Завжди в хаті на столі були Біблія і «Кобзар» Тараса Шевченка, перше, що вивчила був «Заповіт», а зараз знає на пам'ять пів «Кобзаря». Дуже любить Шевченка і своїм учням також прививали любов і шану до Кобзаря». В перший клас не ходила, але дуже хотіла, тому в 9 років почала сама ходити полем 3 км до Калинівки у початкову школу. Потім сім'я переїхала у 1932 році у Олександрівку, де Марія закінчила початкову школу. Але все ж таки довелось покинути школу, бо до найближчої було 6 км. І Марія три роки відпрацьовувала мамину норму ланкової на буряках з невісткою. У невістки норма 0.50 га, а в мами 0.25 га.
		+
		+	Двох братів заарештували відправили у заслання. Але у 1934 році він повертається і починає працювати вчителем у селі Кобижча і щоб менша сестра мала змогу закінчити школу, забирає її до себе.
		+
		+	Після закінчення сьомого класу поступила у Прилуцький педагогічний технікум. Після технікуму поїхала вчителювати у молодших класах у село Веркіївку (тоді) зараз Вертіївка Ніжинського району. Працювала у початковій школі, потім поїхала на курси підвищення кваліфікації і після викладала історію в середній школі. Але приїхавши після навчального року додому і почалась війна. Померла мама.
		+
		+	Коли зайшли в село Олександрівну німецькі карателі Марію попередили, щоб тікала, бо її внесли в список на розстріл. І вона діждавшись вечора втекла, а батько залишився. Потім вона дізналася, що його розстріляли, а хату спалили. Брата Колю, який був головою сільської ради німці арештували і закатували в Чернігові в гестапо. Другий брат загинув на війні. Коли проживала у [[Степові Хутори\|Степових Хуторах]] познайомилась з партизанами і стала у них зв'язковою.
		+
		+	Після війни працювала в Кобижчі вчителькою, де і познайомилась з майбутнім чоловіком. Потім чоловік отримав призначення на роботу в місто [[Носівка]] і молода сім'я переїхала і залишилась проживати.
		+
		+	Марія Кирилівна втратила через хворобу двох дітей, потім захворів чоловік і рік пролежав у лікарні, йому зробили серйозну операцію. Після одужання повернувся додому в сім'ї народилась довгоочікувана донечка Іра.
		+
		+	50 років і 9 місяців пропрацювала вчителем у школі, тисячі вдячних учнів. З теплотою, повагою, щирою вдячністю і любов'ю говорять про неї її учні.
		+
		+	Про своє довголіття Марія Кирилівна говорить: – Нічого особливого в цьому немає, просто це у мене генетично, моя бабуся дожила майже до 100 років, і я живу і бажаю всім, дожити до мого віку.
		+
		+	Спілкувалась [[Ігнатенко Марина Миколаївна\|Марина Ігнатенко]]

	[[Категорія:Уродженці Вил]]		[[Категорія:Уродженці Вил]]

@@ Рядок 71: / Рядок 71: @@
 [[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]]
 [[Категорія:Вчителі історії Носівської школи № 1]]
 [[Категорія:Краєзнавці]]
 [[Категорія:Громадські діячі]]

@@ Рядок 22: / Рядок 22: @@
 Чоловік — [[Гурбич Микола Павлович]].
-== Вчителько моя! ==
+== Вчителько моя ==
 : ''Нарис [[Калініченко Микола Омелянович|М. Калініченка]] у книзі: {{СІН}}''
 Марії Кирилівні Шовкун, якій виповнилося 80 років.