Perohanych: Створена сторінка: '''Церковноприходські школи та школи грамотності''' :''«Церковноприходські школи та школ...

2021-04-22T20:21:05Z

Створена сторінка: '''Церковноприходські школи та школи грамотності''' :''«Церковноприходські школи та школ...

Нова сторінка

'''Церковноприходські школи та школи грамотності'''

:''«Церковноприходські школи та школи грамотності» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''

Станом на 1 січня [[1899]] року в Ніжинському повіті налічувалося 97 шкіл, що були підпорядковані єпархіальному управлінню. З них шкіл, що відповідали вищому статусу – церковноприходських (з трирічним навчанням) – всього лише вісім. Розміщувалися вони в Носівці (три) та по одній у Ніжині (при Василівській церкві), Вертіївці (при Троїцькій церкві), Володьковій Дівиці (при Миколаївській церкві), Монастирищі.

Із невеликих сіл до цього списку потрапила лише Шняківка. Всі інші 89 (з одно або дворічним навчанням) називалися школами грамотності.

В кінці 1890-х років і на початку 20-го століття в Носівці працювало 4 церковно-приходські школи (при Троїцькому, Успенському, Преображенському і Микитському приходах). На відміну від земських трикласних шкіл вони були однокласними. Навчання продовжувалося один рік. Усі приходи щорічно випускали, якщо можна було назвати цю освіту закінченою, 38-40 учнів (по 8-10 у кожному). В усьому тогочасному Ніжинському повіті було лише три школи в яких навчалися виключно хлопці – при Свято-Троїцькому храмі в Данині (40 хлопців), при Михайлівському храмі в Шатурі (27), та при Преображенському храмі в Носівці (46 хлопців). При Троїцькій церкві в Носівці навчалося 13 хлопців та 12 дівчат, у Володьковій Дівиці – 34 хлопці та 12 дівчат.

Держава виділяла недостатньо коштів на фінансування церковних шкіл і тому прихожани самі збирали гроші для навчання. Так у [[1898]] році прихожани носівської Миколаївської церкви зібрали для своєї школи 127 рублів, Воскресенської – 92 рублі 71 копійку, Преображенської – 71 руб. 1 копійку. Громада при Богоявленській церкві у Володьковій Дівиці зібрала 109 рублів 50 коп. на потреби своєї школи, до 30 рублів зібрали у Макіївці, до 50 рублів у Мрині, по 60-70 рублів у Данині, Володьковій Дівиці (Миколаївська церква).

Крім цих шкіл, в Носівці в 90-х роках ХІХ століття була побудована і відкрита двокласна школа (двоповерхове приміщення сучасної Носівської середньої школи №3). До неї приймалися учні, які закінчили трикласну початкову школу. Навчання тривало 4 роки. Випускникам школи надавалося право працювати учителями в початкових школах.

В цих же роках земство почало деяку увагу звертати на навчання дорослих. В [[1896]] році при Володьково-Дівицькому приході був відкритий клас для дорослих. В ньому навчалося 10 юнаків-ентузіастів, що побажали оволодіти грамотою.

Через рік при Носівському початковому училищі №2, а в 1900 році при Носівському початковому училищі №1 були відкриті такі ж класи. Вони працювали у вечірній час за прискореною програмою, але проіснували недовго.

[[Кропивянський Микола Петрович|Микола Петрович Кропивянський]] працював педагогом з 1902 р. по 1952 рік (у Носівському районі – з 1906 по 1933 р.).

Ось що він згадує: «У Носівці були церковно-приходські та земські народні школи з трирічним терміном навчання. Тут навчалися переважно хлопчики; дівчаток батьки вважали недоцільним посилати до школи. На навчання приймали з 9-10 років, а молодших не брали, бо за своїм розвитком ще не могли опанувати шкільну програму. Діти з бідних сімей не мали відповідного одягу і взуття, це часто ставало на заваді навчанню. У перший клас вчителі набирали 75-80 учнів, з яких потім відбирали найздібніших (як тоді вважали), а решту відсівали.

Вихованці земських шкіл забезпечувались підручниками та канцприладдями за рахунок школи, а учні церковних шкіл – за рахунок батьків. Загальна кількість учнів у школах Носівки сягала приблизно 350 чоловік, з них завершувала навчання лише третина.

Методів викладання було небагато, а найбільш поширений – аналітико-синтетичний: наприклад, речення розкладали на слова, слова – на склади, склади – на звуки і навпаки. Вивчали Закон Божий, арифметику, російську та церковно-словянську мови. Найбільше використовувалися підручники: Сатарова- Борисова «Задачник», Євтушевського «Задачник», «Родное слово» Ушинського, твори Л.М. Толстого».

[[Категорія:З історії освіти Носівщини‎|019]]

Церковноприходські школи та школи грамотності - Історія редагувань

Perohanych: Створена сторінка: '''Церковноприходські школи та школи грамотності''' :''«Церковноприходські школи та школ...