Хоменко Олександр Андрійович - Історія редагувань

Perohanych в 10:16, 28 листопада 2025

2025-11-28T10:16:01Z

Perohanych: /* Учитель учителів */

2025-11-28T10:13:33Z

Учитель учителів

Perohanych в 15:03, 15 грудня 2021

2021-12-15T15:03:45Z

Perohanych в 07:01, 23 листопада 2021

2021-11-23T07:01:43Z

Perohanych: /* Учитель учителів */

2021-11-23T07:00:07Z

Учитель учителів

Perohanych в 22:05, 14 липня 2021

2021-07-14T22:05:00Z

Perohanych в 22:00, 14 липня 2021

2021-07-14T22:00:22Z

Perohanych: /* Учитель учителів */

2020-12-08T09:27:18Z

Учитель учителів

Perohanych: /* Учитель учителів */

2020-12-08T09:25:00Z

Учитель учителів

Perohanych в 09:13, 8 грудня 2020

2020-12-08T09:13:08Z

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Файл:Олександр Хоменко.jpg|міні|Олександр Хоменко]]
+[[Файл:Олександр Хоменко з медалями.jpg|міні|Олександр Хоменко]]
 '''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора [[Носівська середня школа № 3|Носівської середньої школи № 3]] організував її відбудову і піднесення, створив [[Історико-краєзнавчий музей при Носівській школі № 3|шкільний краєзнавчий музей]], один з найкращих у районі.
@@ Рядок 42: / Рядок 42: @@
 == Учитель учителів ==
 :''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/289163238503454/permalink/850088129077626/ | title = | publisher = Газета "Носівські вісті", Facebook | author = [[Нестеренко Олексій Григорович|Олексій Нестеренко]] | date = 2 грудня 2020 | accessdate = | language = }}''
 Історя пройшла не лише крізь його серце. Він відбувся її творцем, будівничим, з гідністю на весь зріст пройшов свою дорогу, проживши справжнім патріотом для Вітчизни, для людей свого краю.

← Попередня версія		Версія за 10:13, 28 листопада 2025
Рядок 80:		Рядок 80:

	[[Нестеренко Олексій Григорович\|Олексій НЕСТЕРЕНКО]].		[[Нестеренко Олексій Григорович\|Олексій НЕСТЕРЕНКО]].
		+
		+	== До 105-річчя ==
		+	:''Джерело: {{Cite web \| url = https://www.facebook.com/aleksandra.lasenko.220887/posts/pfbid0uS5ka36cBkgyS5zzRyonQXBHQgfNtYfCjGSMCepELT6pq67vkgKsBn3xerdCxYVCl \| title = 21 листопада 2025 року виповнилось би 105... \| publisher = \| author = Олександра Ляшенко \| date = 21 листопада 2025}}''
		+	21 листопада 2025 року виповнилось би 105 років шановному талановитому педагогу, вмілому організатору освітньої галузі в районі Олександру Андрійовичу Хоменку, який залишив людям велику духовну спадщину: у знаннях багаточисельних учнів, багаторічний ветеранських турботах, адже був майже 20 років головою ветеранської Організації району, зігрівав турботою, теплом людей похилого віку, ветеранів війни та праці.
		+
		+	Пам'ятною спадщиною залишилась Носівська школа №3, яку відбудовував будучи її директором, залишивши нащадкам як зразок організації роботи навчального закладу, якою понад 15 років керувала і підтримувала його традиції донька [[Хоменко Надія Олександрівна\|Надія Олександрівна]].
		+
		+	Важливою пам'яткою про Олександра Андрійовича був створений ним в 1987 р. [[Хор ветеранів при Носівському міському будинку культури\|районний хор ветеранів]], який активно діяв майже 35 років.
		+
		+	Світла пам'ять про шанованого Олександра Андрійовича залишиться назавжди у вдячних ветеранів, носівчан.
		+
		+	[[Ляшенко Олександра Олександрівна\|Олександра Ляшенко]] Голова ветеранів Носівської ТГ

	[[Категорія:Уродженці Адамівки]]		[[Категорія:Уродженці Адамівки]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Восени 1940 призваний на армійську службу, служив у Владивостоці.
-По демобілізації в 1946 працював фізруком в Адамівській семирічці, затим, викладав історію й географію. Одночасно навчався у Ніжинському учительському інституті. Учителював у Носівській школі №1, здобувш диплом історика з вищою освітою в Полтавському педінституті.
+По демобілізації в 1946 працював фізруком в Адамівській семирічці, затим, викладав історію й географію. Одночасно навчався у Ніжинському учительському інституті. Учителював у [[Носівська школа № 1|Носівській школі №1]], здобувши диплом історика з вищою освітою в Полтавському педінституті.
 З 1951 по 1963 працював завідуючим відділом агітації та пропаганди [[Носівський райком партії|райкому партії]].
 [[10 січня]] [[1963]] був призначений директором Носівської середньої школи №3.
 Донька — [[Хоменко Надія Олександрівна]] (нар. 1956)

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 [[10 січня]] [[1963]] був призначений директором Носівської середньої школи №3.
-−
 == Послідовник Макаренка ==
 :''Нарис [[Фурса Надія Григорівна|Надії Фурси]] у книзі: {{СІН}}''

@@ Рядок 79: / Рядок 79: @@
 [[Категорія:Уродженці Адамівки]]
 [[Категорія:Комуністи]]
-[[Категорія:Директори шкіл]]
+[[Категорія:Директори Носівської школи № 3]]
 [[Категорія:Люди Х]]

← Попередня версія		Версія за 22:05, 14 липня 2021
Рядок 2:		Рядок 2:

	'''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора [[Носівська середня школа № 3\|Носівської середньої школи № 3]] організував її відбудову і піднесення, створив [[Історико-краєзнавчий музей при Носівській школі № 3\|шкільний краєзнавчий музей]], один з найкращих у районі.		'''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора [[Носівська середня школа № 3\|Носівської середньої школи № 3]] організував її відбудову і піднесення, створив [[Історико-краєзнавчий музей при Носівській школі № 3\|шкільний краєзнавчий музей]], один з найкращих у районі.
		+
		+	Восени 1940 призваний на армійську службу, служив у Владивостоці.
		+
		+	По демобілізації в 1946 працював фізруком в Адамівській семирічці, затим, викладав історію й географію. Одночасно навчався у Ніжинському учительському інституті. Учителював у Носівській школі №1, здобувш диплом історика з вищою освітою в Полтавському педінституті.

	З 1951 по 1963 працював завідуючим відділом агітації та пропаганди [[Носівський райком партії\|райкому партії]].		З 1951 по 1963 працював завідуючим відділом агітації та пропаганди [[Носівський райком партії\|райкому партії]].

← Попередня версія		Версія за 22:00, 14 липня 2021
Рядок 2:		Рядок 2:

	'''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора [[Носівська середня школа № 3\|Носівської середньої школи № 3]] організував її відбудову і піднесення, створив [[Історико-краєзнавчий музей при Носівській школі № 3\|шкільний краєзнавчий музей]], один з найкращих у районі.		'''Олександр Андрійович Хоменко''' (народився [[21 листопада]] [[1920]] в селі [[Адамівка]] Носівського району — помер 2009) — фронтовик, подвижник, талановитий педагог. На посаді директора [[Носівська середня школа № 3\|Носівської середньої школи № 3]] організував її відбудову і піднесення, створив [[Історико-краєзнавчий музей при Носівській школі № 3\|шкільний краєзнавчий музей]], один з найкращих у районі.
		+
		+	З 1951 по 1963 працював завідуючим відділом агітації та пропаганди [[Носівський райком партії\|райкому партії]].
		+
		+	[[10 січня]] [[1963]] був призначений директором Носівської середньої школи №3.

	== Послідовник Макаренка ==		== Послідовник Макаренка ==

@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 Першим кроком у професію відразу по демобілізації в 1946 році була в нього посада фізрука в Адамівській семирічці, затим, вже викладаючи історію й географію, одночасно поповнював знання з цих дисциплін у Ніжинському учительському інституті. Учителював у Носівській школі №1, здобувши диплом історика з вищою освітою в Полтавському педінституті. А, втім, учився він все життя: у колег, простих людей, навіть у своїх вихованців. І цього не соромився, піднявшись до високості Вчителя, для якого правда про історію України, патріотизм співвітчизників були його душевною рівновагою.
-[[3 січня]] [[1963]] року Олександр Андрійович очолив Носівську середню школу №3. Навчальний заклад на околиці міста, над річечкою, яка півколом оповиває майже 8-гектарну територію школи – один з наймиліших для душі куточків Носівки. До нього з любов’ю прихиляються місцеві жителі, учні нинішні й колишні. Звичайно, з доброю пам’яттю і вдячністю за щедру спадщину від директора. Із його любов’ю до красивого і корисного, його неспокійними й невтомними турботами, бажанням і натхненням продовжувати справу керівника і вчителя. Вважай, на престарезні руїни ступав він на шкільне подвір’я, яке складалось з кількох аварійних навчальних приміщень, давно затісних для міської десятирічки. У зв’язку з ліквідацією району мова йшла навіть про закриття школи. Бракувало наочності, посібників, бібліотеки, парти нестандартні. Словом, злидні зирили з усіх боків. І це вже чверть віку по війні. І він, колишній комвзводу, учитель, який учив дітей історії, учив іти життям на повний зріст, обіруч взявся за переоблаштування школи майбутнього, як у Сухомлинського, але власним почерком.
+[[3 січня]] [[1963]] року Олександр Андрійович очолив [[Носівська середня школа № 3|Носівську середню школу №3]]. Навчальний заклад на околиці міста, над річечкою, яка півколом оповиває майже 8-гектарну територію школи – один з наймиліших для душі куточків Носівки. До нього з любов’ю прихиляються місцеві жителі, учні нинішні й колишні. Звичайно, з доброю пам’яттю і вдячністю за щедру спадщину від директора. Із його любов’ю до красивого і корисного, його неспокійними й невтомними турботами, бажанням і натхненням продовжувати справу керівника і вчителя. Вважай, на престарезні руїни ступав він на шкільне подвір’я, яке складалось з кількох аварійних навчальних приміщень, давно затісних для міської десятирічки. У зв’язку з ліквідацією району мова йшла навіть про закриття школи. Бракувало наочності, посібників, бібліотеки, парти нестандартні. Словом, злидні зирили з усіх боків. І це вже чверть віку по війні. І він, колишній комвзводу, учитель, який учив дітей історії, учив іти життям на повний зріст, обіруч взявся за переоблаштування школи майбутнього, як у Сухомлинського, але власним почерком.
 З перших днів на посаді Олександру Андрійовичу судилося долею відбутися чарівним перевеслом, яке об’єднало в єдиній меті і рвінні вчителів, школярів, батьків, жителів міської околиці. Власноруч заготовляли лісоматеріали, були підсобниками в будівельників. А ще Олександр Андрійович умів шукати і знаходив таких майстрів, яким міг поставити по-вчительськи заслужену п’ятірку. В усьому попереду був сам особисто. Словом і ділом. Днював на будівництві, вночі готувався до уроків, збирав і комплектував стенди для шкільного краєзнавчого музею. А ще знаходив час для цікавих екскурсій зі своїми вихованцями.