Тут коріння мого роду - Історія редагувань

Perohanych: /* Відбудували, а потім розвалили */

2024-10-25T11:42:10Z

Відбудували, а потім розвалили

Perohanych в 20:54, 27 лютого 2024

2024-02-27T20:54:42Z

Perohanych в 20:54, 27 лютого 2024

2024-02-27T20:54:22Z

Perohanych в 09:33, 11 серпня 2023

2023-08-11T09:33:24Z

Perohanych: /* Горбачі */

2023-03-20T18:56:10Z

Горбачі

Perohanych: /* Село відродилося */

2023-03-20T18:29:50Z

Село відродилося

Perohanych: /* Село відродилося */

2023-03-20T14:45:26Z

Село відродилося

Perohanych в 19:34, 24 травня 2022

2022-05-24T19:34:59Z

Perohanych: /* Село відродилося */

2021-05-02T20:03:09Z

Село відродилося

Perohanych: Імпортовано 1 версія

2020-11-08T22:04:22Z

Імпортовано 1 версія

@@ Рядок 772: / Рядок 772: @@
 == Відбудували, а потім розвалили ==
-У перші роки після війни часто змінювалися голови колгоспу. Першим, хто довго втримався на цій посаді, був Іван Сергійович Шубський. Він головував протягом десяти років. Направив його в Горбачі Бобровицький райком партії, який тоді очолював Іван Герасимович Миселюк. Рекомендував нового голову колгоспу загальним зборам голова райвиконкому Данило Никифорович Лугівський.
+У перші роки після війни часто змінювалися голови колгоспу. Першим, хто довго втримався на цій посаді, був [[Шубський Іван Сергійович|Іван Сергійович Шубський]]. Він головував протягом десяти років. Направив його в Горбачі Бобровицький райком партії, який тоді очолював Іван Герасимович Миселюк. Рекомендував нового голову колгоспу загальним зборам голова райвиконкому Данило Никифорович Лугівський.
 Трудова біографія молодого керівника складалася з трьох рядків: восьмирічна служба в армії на Далекому Сході, трирічні агрономічні курси керівних кадрів у Чернігові, робота агрономом у Старій Басані протягом трьох місяців. Представник з району переказав її кількома словами, підкресливши, що Іван Сергійович перевірений комуніст, у партію вступав у грізні воєнні роки. До того часу у Горбачах на посаду голови колгоспу обирали місцевих чоловіків, а Шубського привезли з району. Більшовицька партія розгортала в селах нову кадрову політику, в ході якої безпартійний керівник став неабияким винятком. Замінювали також голів колгоспів, котрі не мали відповідної освіти.
@@ Рядок 864: / Рядок 864: @@
 Незважаючи на такі примхи природи, у вісімдесятих роках сільське господарство ще трималося і навіть розвивалося, а непоправної шкоди завдала йому невміла перебудова, яку затіяла Комуністична партія на чолі з Михайлом Горбачовим. З початку дев'яностих років колгоспи почали розвалюватися. Нова влада кинулася їх реорганізовувати, проводити приватизацію, але з цього нічого не вийшло. Утрималися на плаву лише міцні господарства з талановитими керівниками.
 Іван Васильович Чередниченко залишив Горбачі, коли в господарстві помітний був спад виробництва, як і в цілому в Україні. Колгоспні справи він передав Павлу Віталійовичу Пустовойту, інженеру за фахом. Він зумів протягом шести років утримувати господарство в доброму стані, провів першу реорганізацію. Правління підготувало потрібну документацію для розпаювання землі і майна. Довести реорганізацію до повного завершення Пустовойт не встиг. У 1996 році Павла Віталійовича поманило більше господарство, що в Кобижчі, а в Горбачах обрали Миколу Миколайовича Лагіса, який до цього працював головним зоотехніком. За чотири роки його керівництва реорганізоване господарство повністю розвалилося. На цих руїнах народилося наше приватне підприємство “Агропрогрес”, засноване моїм чоловіком Іваном Івановичем Куровським.
 == Степові Хутори ==

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 '''Тут коріння мого роду. Нариси історії рідного краю.'''
-:''Повний текст книги: [[Куровська Ольга Яківна|Куровська О. Я.]] Тут коріння мого роду: нариси історії рідного краю / О. Я. Куровська. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. – 242 ''
+:''Повний текст книги: [[Куровська Ольга Яківна|Куровська О. Я.]] Тут коріння мого роду: нариси історії рідного краю / О. Я. Куровська. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. – 242 с.''
 == Коломійцівка ==

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 '''Тут коріння мого роду. Нариси історії рідного краю.'''
-:''Повний текст книги: [[Куровська Ольга Яківна|Куровська О. Я.]] Тут коріння мого роду: нариси історії рідного краю / О. Я. Куровська. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. – 242 ''
+:''Повний текст книги: [[Куровська Ольга Яківна|Куровська О. Я.]] Тут коріння мого роду: нариси історії рідного краю / О. Я. Куровська. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. – 242 ''
 == Коломійцівка ==

@@ Рядок 412: / Рядок 412: @@
 Новорічний номер районної газети за 1 січня 1985 року відкрила стаття другого секретаря райкому партії Михайла Максимовича Фурси. В ній, зокрема, зазначено: “Яскравим свідченням наших перемог є трудова звитяга хліборобів і тваринників колгоспу імені Калініні, які ще до свята Великого Жовтня виконали плани продажу всіх основних сільськогосподарських культур та тваринницької продукції.”
-Отже господарство, очолюване Павлом Івановичем Наливайком, перебувало на піднесенні. Це добре відчували й колгоспники. І раптом, починаючи з літа 1986 року, Носівський райком партії різко змінює своє ставлення до нашого керівника. Першим секретарем тоді стала Віра Григорівна Сотниченко. Наведу окремі її вислови на зборах партійно–господарського активу району, які відбулися в листопаді 1986 року: “Тут на кожному кроці прагнули обійти закон. Мають місце приписки, серйозні фінансові порушення, прогалини в обліку матеріальних цінностей. У колгоспі особливими привілеями користувалися родичі Наливайка. Він проявив особисту недисциплінованість, допускав аморальні прояви.” Такі висновки опубліковано в районній газеті 9 грудня 1986 року.
+Отже господарство, очолюване [[Наливайко Павло Іванович|Павлом Івановичем Наливайком]], перебувало на піднесенні. Це добре відчували й колгоспники. І раптом, починаючи з літа 1986 року, Носівський райком партії різко змінює своє ставлення до нашого керівника. Першим секретарем тоді стала Віра Григорівна Сотниченко. Наведу окремі її вислови на зборах партійно–господарського активу району, які відбулися в листопаді 1986 року: “Тут на кожному кроці прагнули обійти закон. Мають місце приписки, серйозні фінансові порушення, прогалини в обліку матеріальних цінностей. У колгоспі особливими привілеями користувалися родичі Наливайка. Він проявив особисту недисциплінованість, допускав аморальні прояви.” Такі висновки опубліковано в районній газеті [[9 грудня]] [[1986]] року.
-Перед цим бюро райкому партії дало вказівку первинній парторганізації колгоспу розглянути справу комуніста Наливайка і винести йому суворе партійне стягнення. У село приїхав голова парткомісії з готовим текстом виступу, в якому гнівно засуджувалися дії голови колгоспу. Як розповіла Ольга Петрівна Самокиша, що працювала тоді головою профкому колгоспу, написаний у Носівці текст пропонували кільком комуністам, в тому числі і їй, але вони відмовилися з ним виступати. Члени партії розуміли, що занадто суворе покарання готує район для Наливайка, але боялися виступити рішуче проти лінії райкому. Вільнодумство тоді не було в пошані. На підтримку опального голови виступили лише два комуністи: Михайло Іванович Довжок, колишній парторг і голова колгоспу, і Ніна Олександрівна Коломієць, голова сільради. Обом їм, а особливо Ніні Олександрівні, потім добряче перепало від керівників районної парторганізації. Місцеві партійці прислухались до думки зверху, але не стали виключати Павла Івановича з членів партії, обмежилися суворою доганою із занесенням до облікової картки. Проте бюро райкому партії таке покарання здалося недостатнім. Тому у рішенні районного партійного органу записали: “За серйозні недоліки в керівництві господарством, зловживання службовим становищем і аморальні вчинки виключити з членів КПРС Наливайка Павла Івановича. Визнати неможливим подальше його перебування на посаді голови колгоспу.”
+Перед цим бюро райкому партії дало вказівку первинній парторганізації колгоспу розглянути справу комуніста Наливайка і винести йому суворе партійне стягнення. У село приїхав голова парткомісії з готовим текстом виступу, в якому гнівно засуджувалися дії голови колгоспу. Як розповіла [[Самокиша Ольга Петрівна|Ольга Петрівна Самокиша]], що працювала тоді головою профкому колгоспу, написаний у Носівці текст пропонували кільком комуністам, в тому числі і їй, але вони відмовилися з ним виступати. Члени партії розуміли, що занадто суворе покарання готує район для Наливайка, але боялися виступити рішуче проти лінії райкому. Вільнодумство тоді не було в пошані. На підтримку опального голови виступили лише два комуністи: Михайло Іванович Довжок, колишній парторг і голова колгоспу, і Ніна Олександрівна Коломієць, голова сільради. Обом їм, а особливо Ніні Олександрівні, потім добряче перепало від керівників районної парторганізації. Місцеві партійці прислухались до думки зверху, але не стали виключати Павла Івановича з членів партії, обмежилися суворою доганою із занесенням до облікової картки. Проте бюро райкому партії таке покарання здалося недостатнім. Тому у рішенні районного партійного органу записали: “За серйозні недоліки в керівництві господарством, зловживання службовим становищем і аморальні вчинки виключити з членів КПРС Наливайка Павла Івановича. Визнати неможливим подальше його перебування на посаді голови колгоспу.”
 У Коломійцівці окремі люди навіть плакали, коли довідались, що райком партії наполягає на звільненні Наливайка з посади голови колгоспу. За його керівництва селяни почали одержувати найвищу по району зарплату. Павло Іванович першим у районі запровадив натуроплату зерном і цукром у великому обсязі. В результаті умілого підходу до молоді в господарстві сформувався великий молодіжний колектив, забезпечений високооплачуваною працею, при потребі – житлом і різноманітними допомогами.
@@ Рядок 608: / Рядок 608: @@
 У перший рік роботи на землі ми не планували швидко розвивати виробництво, бо не знали, що з того вийде. Однак люди відразу потягнулися до нас, що й стало вирішальним у подальшій співпраці. З перших днів бралися за вирішення соціальних питань.
-Місцеве господарство “Нива” міцне, але воно не могло у повному обсязі забезпечити жителів села в наданні різних послуг. З району радили створити сільський комунгосп, але в сільській раді не вистачало коштів навіть на першочергові потреби. Тодішній сільський голова Ольга Петрівна Самокиша звернулася за допомогою до нашого представника – Івана Яковича. Він передав прохання Івану Івановичу, який відразу ж вирішив це питання.
+Місцеве господарство “Нива” міцне, але воно не могло у повному обсязі забезпечити жителів села в наданні різних послуг. З району радили створити сільський комунгосп, але в сільській раді не вистачало коштів навіть на першочергові потреби. Тодішній сільський голова [[Самокиша Ольга Петрівна|Ольга Петрівна Самокиша]] звернулася за допомогою до нашого представника – Івана Яковича. Він передав прохання Івану Івановичу, який відразу ж вирішив це питання.
 У селі проводилися різноманітні святкові заходи. Їх організатори звернулися до нашої родини за фінансовою допомогою. Перші великі сільські гуляння, які ми повністю профінансували, були на Івана Купала. Проходили вони у центрі Калинівки, на березі ставка. На жаль, у Коломійцівці немає такого мальовничого місця. Крім того, центром сільської ради є Калинівка, до якої входить і моє рідне село. Тому місце проведення свята вибрали не випадково, воно влаштовувало всю округу, яка дружно зібралася на відроджені з давнини народні гуляння.

@@ Рядок 672: / Рядок 672: @@
 == Горбачі ==
-Село Горбачі виникло в середині Х1Х століття. Поблизу виявлено городище, поселення та курганний могильник періоду Київської Русі. Вони не досліджені археологами та істориками, тому достовірних даних про той період життя давніх пращурів немає. Однак відомі цікаві факти новітньої історії Горбачів від періоду хутірських поселень до сучасних днів.
+Село Горбачі виникло в середині XIX століття. Поблизу виявлено городище, поселення та курганний могильник періоду Київської Русі. Вони не досліджені археологами та істориками, тому достовірних даних про той період життя давніх пращурів немає. Однак відомі цікаві факти новітньої історії Горбачів від періоду хутірських поселень до сучасних днів.
 Першими поселенцями були вихідці із сусіднього великого села Кобижчі. Після реформи 1861 вони одержали земельні наділи, на яких згодом і побудували собі нові оселі. Утворилося декілька хуторів, назви яких пішли від прізвищ переселенців: Киселі, Вітри, Олешки, Шаповали.

@@ Рядок 398: / Рядок 398: @@
 Організовували змагання до знаменних і пам'ятних дат. У 1980 році виповнилося 110 років з дня народження В.І.Леніна. Районна газета 5 січня так писала про нього: “Справа Леніна живе і перемагає. Ленін – титан наукової думки, народний вождь, полум'яний революціонер. Народний геніальний теоретик, найвидатніший стратег і тактик світового пролетаріату. Ленін – величний і людяний.” Який він був насправді, тоді про це не писали. Про фальшивість піднесення його до Бога і навіть вище свідчать нинішні результати ленінської стратегії і тактики. Але в ті роки на ім'я Леніна молилися, йому присвячувалися виробничі здобутки. Напевно, це якась єдина користь від нього. Ленінському ювілею присвятила свій трудовий внесок механізована ланка Дмитра Дмитровича Овсієнка, яка одним комбайном успішно зібрала цукрові буряки на 265 гектарах. Це був кращий результат у господарстві і в районі.
-У наступному році високих здобутків на вирощуванні цукристих добилася механізована ланка Анатолія Михайловича Довжка. В інших галузях виробництва показники теж зростали, але на тлі районних вони були скромними. Недаремно жоден з трудівників колгоспу імені Калініна не потрапив до списку нагороджених у 1981 році. Тоді ордени і медалі в Носівському районі вручав особисто перший секретар обкому партії Михайло Васильович Уманець. Він увійшов в історію Чернігівщини як добрий господарник. У нашому районі на той час гриміли показниками колгоспи імені Фрунзе, імені Енгельса, імені Кірова, “Дружба”. До них тягнувся і наш колгосп.
+У наступному році високих здобутків на вирощуванні цукристих добилася механізована ланка Анатолія Михайловича Довжка. В інших галузях виробництва показники теж зростали, але на тлі районних вони були скромними. Недаремно жоден з трудівників колгоспу імені Калініна не потрапив до списку нагороджених у 1981 році. Тоді ордени і медалі в Носівському районі вручав особисто перший секретар обкому партії Михайло Васильович Уманець. Він увійшов в історію Чернігівщини як добрий господарник. У нашому районі на той час гриміли показниками колгоспи [[Колгосп імені Фрунзе|імені Фрунзе]], [[Колгосп імені Енгельса|імені Енгельса]], [[Колгосп імені Кірова|імені Кірова]], “[[Колгосп Дружба|Дружба]]”. До них тягнувся і наш колгосп.
 У 1983 році на звітні збори в Коломійцівку приїхав перший секретар райкому партії [[Галич Микола Петрович|Микола Петрович Галич]]. У своєму виступі він сказав, що колгосп імені Калініна добився найкращих результатів по району на вирощуванні цукрових буряків, за що господарство нагороджується перехідним Червоним прапором райкому партії і райвиконкому. Колгоспу надано право позачергово придбати вантажну автомашину. Ватажок механізованої ланки Іван Григорович Дубинка був удостоєний почесного знака “Срібний корінь”, його нагородили туристичною путівкою по СРСР, також він міг позачергово купити легкову автомашину.

@@ Рядок 364: / Рядок 364: @@
 Хрущовські експерименти на селі припинилися після приходу до влади нових керівників партії і держави - Леоніда Ілліча Брежнєва і Олексія Миколайовича Косигіна. Колгоспи почали одержувати значну державну підтримку для розвитку виробництва і соціальної сфери. Централізовано провели електрифікацію і радіофікацію сіл. З середини 60-х років розгорнулося дорожнє будівництво. Держава виділяла значні кошти на спорудження тваринницьких приміщень, ремонтних майстерень, об'єктів соціального призначення.
-Голова колгоспу імені Тельмана Іван Михайлович Довжок за освітою і покликанням учитель. У школі його поважали і цінували. На партійній посаді він теж проявив себе з кращого боку, але на господарській роботі йому було нелегко. Він очолював правління в роки післявоєнної стабілізації і початку бурхливого розвитку колгоспного виробництва. Треба було негайно приймати відповідальні рішення впровадження прогресивних технологій, розвитку тваринництва, капітального будівництва, запозичення в держави великих коштів. Іван Михайлович дуже обережно все це вирішував.
+Голова [[Колгосп імені Тельмана|колгоспу імені Тельмана]] [[Довжок Іван Михайлович|Іван Михайлович Довжок]] за освітою і покликанням учитель. У школі його поважали і цінували. На партійній посаді він теж проявив себе з кращого боку, але на господарській роботі йому було нелегко. Він очолював правління в роки післявоєнної стабілізації і початку бурхливого розвитку колгоспного виробництва. Треба було негайно приймати відповідальні рішення впровадження прогресивних технологій, розвитку тваринництва, капітального будівництва, запозичення в держави великих коштів. Іван Михайлович дуже обережно все це вирішував.
 Такий підхід подобався колгоспникам, яким набридли численні експерименти і кріпацьке становище. Коломійцівське господарство при Довжку не ходило в передовиках, але й задніх не пасло. Ще людям подобалося, що голова правління вів скромний спосіб життя. За 15 років головування він не побудував собі палаців, автомашини не придбав. Дружина Галя, її сестра Марія і брат Леонід, племінниця Анастасія, інші родичі працювали в колгоспі на рядових посадах. Причому, так працювали, що Івану Михайловичу не соромно було за них. Скажімо, Марія Хахуда протягом багатьох років була одна з кращих доярок. Вона, як кажуть, днювала й ночувала на фермі, особливо, коли корови телилися. Були серед односельців і заздрісники, які говорили, що у високих показниках є допомога голови правління. Марія Федорівна своєю невтомною працею довела, що це не так. Вона добилася ще вищих показників, її портрет було занесено на районну Дошку пошани.

@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 Після закінчення громадянської війни і зміцнення радянської влади більшовики взялися за продовження адміністративно–територіальної реформи. У 1925 році до розширеного Ніжинського округу входили райони: Ічнянський (18 сільських рад), Козелецький (17), Ніжинський (15), Комаровський (15), Бобровицький (14), Лосинівський (14), Мринський (13), Новобасанський (11), Веркиєвський (9), Кобижчанський (8) і Носівський з шістьма сільськими радами.
-[[Носівський райвиконком]] складався з 17 обраних членів виконкому, з них один представник робітничого класу, двоє від селян і 14 червоноармійців. У сільські ради відкритим голосуванням обрали 347 депутатів, в тому числі 311 селян, 31 інтелігента і одного робітника. Головним завданням членів райвиконкому і сільських рад залишалося, як і на початку двадцятих, зібрання коштів до бюджетів через податки і різні обов'язкові страхування. У 1925 році за підписом заступника наркома фінансів Брюханова прийнято постанову про обов'язкове страхування коней. Витрачалися гроші на утримання апарату більшовицької влади, її армії. Деякі кошти виділялися на соціальні потреби. Великою проблемою були дороги і мости. У Ніжинському окрузі 50 відсотків мостів потребували капітального ремонту, ще 25 – перебудови . Про якість доріг і мостів у невеликих селах тоді й мови не велося. Цим питанням займалися сільські ради без залучення централізованих коштів. Усі витрати лягали на селян.
+[[Носівський райвиконком]] складався з 17 обраних членів виконкому, з них один представник робітничого класу, двоє від селян і 14 червоноармійців. У сільські ради відкритим голосуванням обрали 347 депутатів, в тому числі 311 селян, 31 інтелігента і одного робітника. Головним завданням членів райвиконкому і сільських рад залишалося, як і на початку двадцятих, зібрання коштів до бюджетів через податки і різні обов'язкові страхування. У 1925 році за підписом заступника наркома фінансів Брюханова прийнято постанову про обов'язкове страхування коней. Витрачалися гроші на утримання апарату більшовицької влади, її армії. Деякі кошти виділялися на соціальні потреби. Великою проблемою були дороги і мости. У Ніжинському окрузі 50 відсотків мостів потребували капітального ремонту, ще 25 – перебудови. Про якість доріг і мостів у невеликих селах тоді й мови не велося. Цим питанням займалися сільські ради без залучення централізованих коштів. Усі витрати лягали на селян.
 У Коломійцівці спочатку не було сільської ради. Її утворили рішенням, прийнятим на засіданні Чернігівської губернської адміністративної комісії від [[26 травня]] [[1925]] року. Головував на цьому засіданні [[Стрілець]]. До [[Коломійцівська сільська рада|Коломійцівської сільської ради]] увійшли хутори [[Чередники]], [[Рублі]], [[Рудаки]], [[Сапкови]] і частина [[Степові Хутори|Степових Хуторів]]. Інша частина відійшла до новоутвореної [[Тертишницька сільська рада|Тертишницької сільської ради]]. Цим же рішенням губернської комісії у Носівському районі додатково створили згадані сільські ради.
@@ Рядок 95: / Рядок 95: @@
 У [[1926]] році в Коломійцівці створили першу політичну організацію післяреволюційного періоду – [[комсомольський осередок у Коломійцівці|комсомольський осередок]] на чолі з [[Даценко Іван|Іваном Даценком]]. Займалися комсомольці в основному політичною роботою, роз'яснювали лінію більшовицької партії. Соціальними питаннями займався район. На його території тоді було 18 початкових шкіл, в яких працювали 52 вчителі. У Носівці була семирічна школа, в якій дітей навчали 14 педагогів. Згодом відкрили ще одну семирічку. Для ліквідації безграмотності на території району створили 13 лікпунктів. На увесь Носівський район були три хати-читальні, одна бібліотека, один сільський клуб, одна лікарня на 15 ліжок, одна амбулаторія, дві ветеринарні дільниці, одна агрономічна дільниця з двома агрономами. Оце і вся соціальна сфера на 8 сільських рад, куди входили 27 населених пунктів з населенням 24260 осіб.
-У Коломійцівці майже не було соціальних закладів, але село жило повнокровним життям. Сільська рада, одна з небагатьох на території Носівського району, яка не потребувала державної дотації бюджету. В 1927 році значно перевиконали план збору коштів третьої селянської державної позики. Мої земляки активно відгукнулися на заклик допомогти населенню Галичини, яке постраждало від повені.
+У Коломійцівці майже не було соціальних закладів, але село жило повнокровним життям. [[Коломійцівська сільська рада|Сільська рада]], одна з небагатьох на території Носівського району, яка не потребувала державної дотації бюджету. В 1927 році значно перевиконали план збору коштів третьої селянської державної позики. Мої земляки активно відгукнулися на заклик допомогти населенню Галичини, яке постраждало від повені.
 У грізні роки становлення радянської влади важко давалась кожна зароблена копійка, але мої земляки і в таких умовах вміли заробляти не лише копійки, а й чималі гроші.

@@ Рядок 400: / Рядок 400: @@
 У наступному році високих здобутків на вирощуванні цукристих добилася механізована ланка Анатолія Михайловича Довжка. В інших галузях виробництва показники теж зростали, але на тлі районних вони були скромними. Недаремно жоден з трудівників колгоспу імені Калініна не потрапив до списку нагороджених у 1981 році. Тоді ордени і медалі в Носівському районі вручав особисто перший секретар обкому партії Михайло Васильович Уманець. Він увійшов в історію Чернігівщини як добрий господарник. У нашому районі на той час гриміли показниками колгоспи імені Фрунзе, імені Енгельса, імені Кірова, “Дружба”. До них тягнувся і наш колгосп.
-У 1983 році на звітні збори в Коломійцівку приїхав перший секретар райкому партії Микола Петрович Галич. У своєму виступі він сказав, що колгосп імені Калініна добився найкращих результатів по району на вирощуванні цукрових буряків, за що господарство нагороджується перехідним Червоним прапором райкому партії і райвиконкому. Колгоспу надано право позачергово придбати вантажну автомашину. Ватажок механізованої ланки Іван Григорович Дубинка був удостоєний почесного знака “Срібний корінь”, його нагородили туристичною путівкою по СРСР, також він міг позачергово купити легкову автомашину.
+У 1983 році на звітні збори в Коломійцівку приїхав перший секретар райкому партії [[Галич Микола Петрович|Микола Петрович Галич]]. У своєму виступі він сказав, що колгосп імені Калініна добився найкращих результатів по району на вирощуванні цукрових буряків, за що господарство нагороджується перехідним Червоним прапором райкому партії і райвиконкому. Колгоспу надано право позачергово придбати вантажну автомашину. Ватажок механізованої ланки Іван Григорович Дубинка був удостоєний почесного знака “Срібний корінь”, його нагородили туристичною путівкою по СРСР, також він міг позачергово купити легкову автомашину.
 Перший секретар райкому партії на колгоспних зборах вручав інші нагороди. Старший чабан А.Д.Мельник одержав Почесну грамоту райкому і райвиконкому за найвищий у районі показник по одержанню вовни. Ланку доярок Раїси Дубовик нагородили перехідним Червоним вимпелом за перемогу в змаганні серед комсомольсько–молодіжних колективів району. Жнивний екіпаж у складі І.Г.Супруна і В.М.Халімоненка скосив хліба на 406 гектарах і зайняв перше місце у районному змаганні жаткарів. Потім механізатори відремонтували старенький навантажувач, по суті вдихнули в нього друге життя, і відвантажили на завод 15 тисяч тонн цукрових буряків. Говорили на зборах і про успіхи тваринників. Колгосп протягом майже всього року плюсував по надоях молока на одну корову в порівнянні з показниками попереднього року.

← Попередня версія	Версія за 22:04, 8 листопада 2020
(Немає відмінностей)