Труш Любов Миколаївна - Історія редагувань

Perohanych: /* Провели в останню путь */

2025-12-13T01:06:32Z

Провели в останню путь

Perohanych: /* Провели в останню путь */

2025-12-13T01:06:09Z

Провели в останню путь

Perohanych: /* Достойний і цікавий життєвий шлях */

2025-12-13T01:03:08Z

Достойний і цікавий життєвий шлях

Perohanych в 21:23, 11 грудня 2025

2025-12-11T21:23:11Z

Ірина Наказна в 20:35, 11 грудня 2025

2025-12-11T20:35:59Z

Perohanych: /* Родина */

2023-01-28T23:05:31Z

Родина

Perohanych: /* Родина */

2022-11-20T19:32:38Z

Родина

Perohanych: /* Достойний і цікавий життєвий шлях */

2022-11-20T17:48:40Z

Достойний і цікавий життєвий шлях

Perohanych: /* Достойний і цікавий життєвий шлях */

2022-11-20T17:47:17Z

Достойний і цікавий життєвий шлях

Perohanych: /* Достойний і цікавий життєвий шлях */

2022-11-20T17:46:43Z

Достойний і цікавий життєвий шлях

@@ Рядок 58: / Рядок 58: @@
 [[Файл:Любов Миколаївна Труш.jpg|міні|Любов Труш]]
-:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1882997325098859?multi_permalinks=25324259243879337 | title = Сьогодні  провели в останню | publisher = Носівська початкова школа | author = Світлана Дубовик | date = 12 грудня 2025 }}''
+:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1882997325098859?multi_permalinks=25324259243879337 | title = Сьогодні  провели в останню | publisher = Носівська початкова школа | author = [[Дубовик Світлана Едуардівна|Світлана Дубовик]] | date = 12 грудня 2025 }}''
 Сьогодні  провели в останню путь Труш Любов Миколаївну, вчительку української мови та літератури Носівської середньої школи №1, людину світлого серця, безмежної доброти й дивовижної сили духу.

@@ Рядок 56: / Рядок 56: @@
 == Провели в останню путь ==
 :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1882997325098859?multi_permalinks=25324259243879337 | title = Сьогодні  провели в останню | publisher = Носівська початкова школа | author = Світлана Дубовик | date = 12 грудня 2025 }}''
 Сьогодні  провели в останню путь Труш Любов Миколаївну, вчительку української мови та літератури Носівської середньої школи №1, людину світлого серця, безмежної доброти й дивовижної сили духу.

← Попередня версія		Версія за 01:03, 13 грудня 2025
Рядок 54:		Рядок 54:

	Рясних Божих благословінь!		Рясних Божих благословінь!
		+
		+	== Провели в останню путь ==
		+	:''Джерело: {{Cite web \| url = https://www.facebook.com/groups/1882997325098859?multi_permalinks=25324259243879337 \| title = Сьогодні провели в останню \| publisher = Носівська початкова школа \| author = Світлана Дубовик \| date = 12 грудня 2025 }}''
		+	Сьогодні провели в останню путь Труш Любов Миколаївну, вчительку української мови та літератури Носівської середньої школи №1, людину світлого серця, безмежної доброти й дивовижної сили духу.
		+
		+	Її життєвий шлях був сповнений випробувань, але й великої любові до людей, до дітей, до рідної мови.
		+
		+	У 4 роки залишившись сиротою, вона зростала у тяжкі повоєнні роки під турботливим крилом бабусі Єлизавети та тітоньки Уляни. Вони прищепили їй працьовитість, доброту, любов до природи та безмежну повагу до освіти.
		+
		+	Після закінчення Носівської середньої школи №1 вона здобула фах бібліотекаря, завідувала сільською бібліотекою у Хотинівці, але мрія, що жила в серці ще зі шкільних років — бути вчителькою — привела її до Ніжинського педагогічного інституту ім. М. Гоголя.
		+
		+	Любов Миколаївна розпочала свій шлях у нашій школі як вчитель початкових класів, відпрацювавши на цій посаді чотири роки. Згодом, здобувши філологічну освіту, вона повернулася до рідної школи вже як вчитель української мови та літератури, і віддала цій благородній справі понад два десятиліття.
		+
		+	З 1971 року і до виходу на пенсію в 1993-му Любов Миколаївна щедро ділилася зі своїми учнями любов'ю до рідного слова, прищеплювала шану до культури та історії України. Вона була Вчителем із великої літери — відповідальною, мудрою, працьовитою, надзвичайно сумлінною та відданою своїй справі.
		+
		+	У родинному житті знайшла своє щастя: разом із коханим чоловіком Михайлом виховала двох дітей, раділа народженню трьох онуків і п’ятьох правнуків, яких ніжно любила та підтримувала.

	[[Категорія:Уродженці Носівки]]		[[Категорія:Уродженці Носівки]]

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 [[Файл:Любов Труш.jpg|міні|Любов Труш]]
-'''Любов Миколаївна Труш''' (народилася [[18 листопада]] [[1937]] року у Носівці, померла 11 грудня 2025 року) — вчителька, відмінник народної освіти.
+'''Любов Миколаївна Труш''' (народилася [[18 листопада]] [[1937]] року у Носівці, померла [[11 грудня]] [[2025]] року) — вчителька української мови та літератури, відмінник народної освіти.
 == Життєпис ==

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 [[Файл:Любов Труш.jpg|міні|Любов Труш]]
-'''Любов Миколаївна Труш''' (народилася [[18 листопада]] [[1937]] року у Носівці) — вчителька, відмінник народної освіти.
+'''Любов Миколаївна Труш''' (народилася [[18 листопада]] [[1937]] року у Носівці, померла 11 грудня 2025 року) — вчителька, відмінник народної освіти.
 == Життєпис ==

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Чоловік — [[Труш Михайло Гаврилович]] (1935—1993), правоохоронець.
-Донька — [[Наказна Ірина Михайлівна|Ірина]].
+Син — [[Труш Станіслав Михайлович]] (нар. 1967).
 == Відзнаки ==

@@ Рядок 36: / Рядок 36: @@
 Але Любу не покидала давня мрія стати вчителькою, і вона здобуває вищу освіту у Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В. Гоголя (нині Ніжинський державний університет) на філологічному факультеті.
-Вчителювала у Носівській середній школі № 1, яку й сама закінчила, майже три десятки років до виходу на пенсію. Викладала наймилозвучнішу і найріднішу українську мову та літературу, плекала її всією душею. Була дуже сумлінною, відповідальною, працьовитою, старанною і відданою своїм учням.
+Вчителювала у [[Носівська середня школа № 1|Носівській середній школі № 1]], яку й сама закінчила, майже три десятки років до виходу на пенсію. Викладала наймилозвучнішу і найріднішу українську мову та літературу, плекала її всією душею. Була дуже сумлінною, відповідальною, працьовитою, старанною і відданою своїм учням.
 Одружившись з палко коханим нею красенем [[Труш Михайло Гаврилович|Михайлом]], якого зустріла у селі, де працювала у бібліотеці, мамуся народила двох діток – доньку та синочка. А тепер має трьох внучат та п’ятьох правнуків, яких безмежно любить, леліє та підтримує.

@@ Рядок 32: / Рядок 32: @@
 Коли Любі було років 11, бабусю паралізувало, і вона довгих 13 років була повністю прикута до ліжка. Тітоньці Уляні довелося доглядати тяжку хвору матір, працювати за трудодні у колгоспі, поратися по господарству і на городі. Але вона зі всіх сил підтримувала племінницю, дбала про її освіту.
-Після закінчення середньої школи Люба вступила до Ніжинського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників (нині Ніжинський коледж культури і мистецтв) на спеціальність «бібліотечна справа», після закінчення якого була направлена завідувачкою сільської бібліотеки у Хотинівці.
+Після закінчення середньої школи Люба вступила до Ніжинського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників (нині Ніжинський коледж культури і мистецтв) на спеціальність «бібліотечна справа», після закінчення якого була направлена завідувачкою сільської бібліотеки у [[Хотинівка|Хотинівці]].
 Але Любу не покидала давня мрія стати вчителькою, і вона здобуває вищу освіту у Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В. Гоголя (нині Ніжинський державний університет) на філологічному факультеті.

@@ Рядок 38: / Рядок 38: @@
 Вчителювала у Носівській середній школі № 1, яку й сама закінчила, майже три десятки років до виходу на пенсію. Викладала наймилозвучнішу і найріднішу українську мову та літературу, плекала її всією душею. Була дуже сумлінною, відповідальною, працьовитою, старанною і відданою своїм учням.
-Одружившись з палко коханим нею красенем Михайлом, якого зустріла у селі, де працювала у бібліотеці, мамуся народила двох діток – доньку та синочка. А тепер має трьох внучат та п’ятьох правнуків, яких безмежно любить, леліє та підтримує.
+Одружившись з палко коханим нею красенем [[Труш Михайло Гаврилович|Михайлом]], якого зустріла у селі, де працювала у бібліотеці, мамуся народила двох діток – доньку та синочка. А тепер має трьох внучат та п’ятьох правнуків, яких безмежно любить, леліє та підтримує.
 Наша дорога мамуся Любочка – чуйна, великодушна, безкорислива, доброзичлива, милосердна, гостинна, щира та турботлива. Про її делікатність, тактовність та феноменальну скромність родина складає легенди…