Солдати другого фронту - Історія редагувань

Perohanych в 16:31, 29 березня 2022

2022-03-29T16:31:16Z

Perohanych: Імпортовано 1 версія

2020-11-08T22:02:26Z

Імпортовано 1 версія

uk>Perohanych в 06:01, 11 вересня 2020

2020-09-11T06:01:23Z

Нова сторінка

[[Файл:Книга Бовкуна Солдати другого фронту.jpg|міні|Обкладинка книги]]

'''«Солдати другого фронту»''' — книга спогадів [[Бовкун Іван Михайлович|І. Бовкуна]], видана Львівським газетно-журнальним видавництвом у [[1957]] році.

Коли почалася хрущовська відлига, і XX з'їзд партії розвінчав культ особи Сталіна, прийнявши постанову про повну реабілітацію жертв політичних репресій, Бовкун зважився розповісти про своє бойове минуле і написав книгу мемуарів під назвою «Солдати другого фронту».

Багато що у цій книзі суперечило мемуарам Федорова, зокрема, керівниками підпілля в Новобасанського, Бобровицькому та Згурівському районах названі інші люди. Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з Федоровим<ref name="hinda">[http://gazeta.ua/articles/history-journal/_nemae-garantij-scho-vin-do-skladu-rivnenskogo-pidpillya-ne-vvede-gitlera/409245 Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера] Журнал «Країна» № 96 за 11.11.2011? автор: Володимир Гінда, кандидат історичних наук.</ref>.

Книга виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема і щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху, а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах. Книга є дещо різкою у висловлюваннях та суттєво відрізняється від загально прийнятих норм того часу.

Ось думка Павлини Березовської, української журналістки, учасниці підпілля на Чернігівщині в час Німецько-радянської війни, співавторки книжки «Двічі страчені — вічно живі»:<ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/941/196/34248/ Партизанка] «Україна молода» Номер 111 за 22.06.2007, автор: Ярослава Музиченко</ref><ref>{{cite web | url = http://pivnich.info/oleksandr-kryvets-heroji-ta-lyhodiji-partyzanskoho-ruhu-na-chernihivschyni/ | title = Олександр Кривець: герої та лиходії партизанського руху на Чернігівщині. | publisher = Північний Вектор | author = | date = 7 травня 2016 | accessdate = | language = }}</ref>

:''«Щоправда, у 1957 році у Львові вийшла друком книга «Солдати другого фронту» одного з чільників чернігівського підпілля Івана Бовкуна, який тільки-но звільнився з беріївських казематів, куди його запроторив Федоров. Адже Бовкун опротестував його «партійне керівництво» партизанами. Книга Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Утім автора звинуватили в наклепі на партію, а книгу знищили.»''

Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. [[29 березня]] [[1959]] року друкований орган обкому КПУ загета «Деснянська правда», опублікувала статтю Ф. Короткова та В. Яременка — колишніх соратників Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». [[30 березня|Наступного дня]] в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого Федорова під назвою «У спотвореному вигляді».

Книжку Бовкуна заборонили, а його вдруге виключили з партії як «наклепника»<ref name="hinda" />.

== Примітки ==
{{Примітки}}

[[Категорія:Книги про партизанів у Німецько-радянській війні]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Коли почалася хрущовська відлига, і XX з'їзд партії розвінчав культ особи Сталіна, прийнявши постанову про повну реабілітацію жертв політичних репресій, Бовкун зважився розповісти про своє бойове минуле і написав книгу мемуарів під назвою «Солдати другого фронту».
-Багато що у цій книзі  суперечило мемуарам Федорова, зокрема, керівниками підпілля в Новобасанського, Бобровицькому та Згурівському районах названі інші люди. Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з Федоровим<ref name="hinda">[http://gazeta.ua/articles/history-journal/_nemae-garantij-scho-vin-do-skladu-rivnenskogo-pidpillya-ne-vvede-gitlera/409245 Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера] Журнал «Країна» №&nbsp;96 за 11.11.2011? автор: Володимир Гінда, кандидат історичних наук.</ref>.
+Багато що у цій книзі  суперечило мемуарам [[Федоров Олексій Федорович|Федорова]], зокрема, керівниками підпілля в Новобасанському, Бобровицькому та Згурівському районах названі інші люди. Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з Федоровим<ref name="hinda">[http://gazeta.ua/articles/history-journal/_nemae-garantij-scho-vin-do-skladu-rivnenskogo-pidpillya-ne-vvede-gitlera/409245 Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера] Журнал «Країна» №&nbsp;96 за 11.11.2011? автор: Володимир Гінда, кандидат історичних наук.</ref>.
 Книга виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема і щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху, а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах. Книга є дещо різкою у висловлюваннях та суттєво відрізняється від загально прийнятих норм того часу.
@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 :''«Щоправда, у 1957 році у Львові вийшла друком книга «Солдати другого фронту» одного з чільників чернігівського підпілля Івана Бовкуна, який тільки-но звільнився з беріївських казематів, куди його запроторив Федоров. Адже Бовкун опротестував його «партійне керівництво» партизанами. Книга Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Утім автора звинуватили в наклепі на партію, а книгу знищили.»''
-Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. [[29 березня]] [[1959]] року друкований орган обкому КПУ загета «Деснянська правда», опублікувала статтю Ф. Короткова та В. Яременка — колишніх соратників Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». [[30 березня|Наступного дня]] в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого Федорова під назвою «У спотвореному вигляді».
+Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. [[29 березня]] [[1959]] року друкований орган обкому КПУ газета «Деснянська правда», опублікувала статтю [[Коротков Федір Іванович|Ф. Короткова]] та [[Яременко Василь Омелянович|В. Яременка]] — колишніх соратників Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». [[30 березня|Наступного дня]] в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого Федорова під назвою «У спотвореному вигляді».
 Книжку Бовкуна заборонили, а його вдруге виключили з партії як «наклепника»<ref name="hinda" />.

← Попередня версія	Версія за 22:02, 8 листопада 2020
(Немає відмінностей)