Пономаренко Інна Данилівна - Історія редагувань

Perohanych: /* «Інночка» */

2025-07-21T18:53:20Z

«Інночка»

Показати зміни

Perohanych в 14:10, 13 травня 2025

2025-05-13T14:10:48Z

Perohanych: /* Справжній вчитель */

2025-05-13T14:09:50Z

Справжній вчитель

Perohanych в 09:19, 9 травня 2025

2025-05-09T09:19:06Z

Perohanych в 09:18, 9 травня 2025

2025-05-09T09:18:46Z

Perohanych в 09:18, 9 травня 2025

2025-05-09T09:18:23Z

Perohanych: /* «Інночка» */

2025-05-09T09:03:23Z

«Інночка»

Perohanych: /* «Інночка» */

2025-05-09T09:02:24Z

«Інночка»

Perohanych: /* «Інночка» */

2025-03-03T11:25:02Z

«Інночка»

Perohanych: /* «Інночка» */

2025-03-03T11:21:29Z

«Інночка»

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Інна Пономаренко.jpg|міні|Інна Пономаренко]]
-'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
+'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — померла [[13 червня]] [[1997]]) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
 Донька: [[Філь Юлія Ігорівна]].

@@ Рядок 21: / Рядок 21: @@
 :''Застілля в носівській родині Заволових в честь закінчення війни, повернення фронтовика, 1945. По центру, на руках у фронтовика, п'ятирічна Інна Данилівна Пономаренко (Писарук) разом з великою сім'єю свого дідуся — [[Заволовий Омелян Гнатович|Заволового Омеляна Гнатовича]]. Фото з домашнього архіву [[Філь Юлія Ігорівна|Юлії Філь]].''
-ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…
+ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. «Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…
 Навчальний процес Інни почався в вересні 1947 року, в рідній Носівській школі №1. Першою вчителькою була [[Прокоп'єва Ганна Федорівна|Ганна Федорівна Прокоп'єва]] («Аннушка» — так називали її, до самого похилого віку). Будучи вчителем молодших класів, Ганна Федорівна була і організатором(керівником) шкільного дівочого танцювального гурту, в якому Інночка приймала участь. Костюм «сніжинки» зшитий мамою для Інночки з марлі (в 1948 році в Носівці неможливо було купити тканини для дівчинки) та прикрашений бусинками з «найціннішого» родинного намиста — був один із найкращих! За пуанти — слугували домашні капці обшиті білою тканиною. Ці перші кроки відчуття прекрасного, даровані молодою вчителькою, зігрівали в важкі повоєнні роки серця дітей, відкрили Інночці — хореографію, пластику, класичний танець, навчили «чути» музику.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Інна Пономаренко.jpg|міні|Інна Пономаренко]]
-'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
+'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
 Донька: [[Філь Юлія Ігорівна]].

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Інна Пономаренко.jpg|міні|Інна Пономаренко]]
-'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
+'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
 Донька: [[Філь Юлія Ігорівна]].

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Інна Пономаренко.jpg|міні|Інна Пономаренко]]
-'''Інна Данилівна Пономаренко''' (народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
+'''Інна Данилівна Пономаренко''' (до одруження '''Писарук''', народилася [[7 лютого]] [[1940]] в Носівці — 1997) — педагог, з 1960-х працювала вчителем української та російської мови і літератури [[Носівська школа № 1|Носівської школи № 1]].
 Донька: [[Філь Юлія Ігорівна]].

← Попередня версія		Версія за 09:03, 9 травня 2025
Рядок 18:		Рядок 18:

	[[File:1945рік. Святкування Перемоги з сумом в очах та біллю в серці.jpg\|1000 пкс]]		[[File:1945рік. Святкування Перемоги з сумом в очах та біллю в серці.jpg\|1000 пкс]]
		+
		+	:''Застілля в носівській родині Заволових в честь закінчення війни, повернення фронтовика, 1945. По центру, на руках у фронтовика, п'ятирічна Інна Данилівна Пономаренко (Писарук) разом з великою сім'єю свого дідуся — [[Заволовий Омелян Гнатович\|Заволового Омеляна Гнатовича]]. Фото з домашнього архіву [[Філь Юлія Ігорівна\|Юлії Філь]].''

	ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…		ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…

← Попередня версія		Версія за 09:02, 9 травня 2025
Рядок 16:		Рядок 16:

	Разом батьки прожили не довго. Єдину доньку плекала мати все своє життя одна. Хоча був чоловік, що замінив Інночці батька — це її дідусь, нащадок козацького роду, інтелігент від природи, [[Заволовий Омелян Гнатович]].		Разом батьки прожили не довго. Єдину доньку плекала мати все своє життя одна. Хоча був чоловік, що замінив Інночці батька — це її дідусь, нащадок козацького роду, інтелігент від природи, [[Заволовий Омелян Гнатович]].
		+
		+	[[File:1945рік. Святкування Перемоги з сумом в очах та біллю в серці.jpg\|1000 пкс]]

	ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…		ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…

@@ Рядок 40: / Рядок 40: @@
 Класним керівником Інна Данилівна була в учнів з четвертого по восьмий клас, в період:
-* з 1969року по 1974рік («А» клас) — Наталія Воскресенська, Анатолій Наливайко, Олег Наказний, Ірина Гурбич, Алла Кумко, Олександр Галушко, Олександр Бондаренко, Ірина Сало, Лариса Губар, Сергій Собех, Сергій Компанець, [[Підгаєцька Неля Іванівна|Неля Підгаєцька]], Сергій Трухан, Лариса Шелест …;
+* з 1969 по 1974  («А» клас): Олександр Бондаренко, Наталія Воскресенська, Олександр Галушко, Лариса Губар, Ірина Гурбич, Сергій Компанець, Алла Кумко, Олег Наказний, Анатолій Наливайко, [[Підгаєцька Неля Іванівна|Неля Підгаєцька]], Ірина Сало, Сергій Собех, Сергій Трухан, Лариса Шелест …;
-* з 1974 по 1979 («Б» клас) — Алла Супрун, Ігор Сеник, Лариса Комар, Сергій Покиньборода, Ігор Манько, Тамара Ярина, Лариса Руденко, Світлана Перев'язко, Сергій Колесник, Валерій Гавриленко, Тетяна Жежера …;
+* з 1974 по 1979 («Б» клас): Алла Супрун, Ігор Сеник, Лариса Комар, Сергій Покиньборода, Ігор Манько, Тамара Ярина, Лариса Руденко, Світлана Перев'язко, Сергій Колесник, Валерій Гавриленко, Тетяна Жежера …;
-* з 1979 по 1981 («Б» клас) — Валентина Міщенко, Тетяна Рудяченко, Світлана Кривша, Євгеній Манько, Ірина Сагайдак, Олег Клочок, Олег Бортник, Світлана Висовень, Ігор Мельник …;
+* з 1979 по 1981 («Б» клас): Валентина Міщенко, Тетяна Рудяченко, Світлана Кривша, Євгеній Манько, Ірина Сагайдак, Олег Клочок, Олег Бортник, Світлана Висовень, Ігор Мельник …;
-* з 1987 по 1992 («Б» клас) —Андрій Костюк, Ігор Павленко, Мирослава Оксимець, Світлана Хахуда, Сергій Ременюк, Олександр Чередніченко, Руслана Гришина, Ірина Батюта …;
+* з 1987 по 1992 («Б» клас): Андрій Костюк, Ігор Павленко, Мирослава Оксимець, Світлана Хахуда, Сергій Ременюк, Олександр Чередніченко, Руслана Гришина, Ірина Батюта …;
-* з 1992 по 1997 («Б» клас) — Максим Улько, Світлана Мельник, Олена Калініченко, Віталій Гулик, Олексій Гордієнко, Руслан Карнаух, Євгеній Геращенко, Катерина Сергієнко, Руслан Шостак, Олександр Жук, Ірина Наконечна, Андрій Каніщев ….
+* з 1992 по 1997 («Б» клас): Максим Улько, Світлана Мельник, Олена Калініченко, Віталій Гулик, Олексій Гордієнко, Руслан Карнаух, Євгеній Геращенко, Катерина Сергієнко, Руслан Шостак, Олександр Жук, Ірина Наконечна, Андрій Каніщев ….
 Зазвичай, в обов'язки класного керівника входить: нагляд за дисципліною в класі, успішністю, спілкування з батьками, організація шкільних та позашкільних заходів для учнів. Творчій душі Інни Данилівни, класне керівництво давало натхнення, розширення світогляду, відчуття потрібності несформованим, тендітним, дитячим особистостям.

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Разом батьки прожили не довго. Єдину доньку плекала мати все своє життя одна. Хоча був чоловік, що замінив Інночці батька — це її дідусь, нащадок козацького роду, інтелігент від природи, [[Заволовий Омелян Гнатович]].
-ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни...
+ЇЇ післявоєнне дитинство, юність проходили разом з героями оповідання Віктора Жмихова «[[Носівський вальс]]» на вулиці Поштова та Баштова. « Діти війни» — у більшості не було батьків, вони дорослішали раніше ніж діти, які народжувалися після війни…
 Навчальний процес Інни почався в вересні 1947 року, в рідній Носівській школі №1. Першою вчителькою була [[Прокоп'єва Ганна Федорівна|Ганна Федорівна Прокоп'єва]] («Аннушка» — так називали її, до самого похилого віку). Будучи вчителем молодших класів, Ганна Федорівна була і організатором(керівником) шкільного дівочого танцювального гурту, в якому Інночка приймала участь. Костюм «сніжинки» зшитий мамою для Інночки з марлі (в 1948 році в Носівці неможливо було купити тканини для дівчинки) та прикрашений бусинками з «найціннішого» родинного намиста — був один із найкращих! За пуанти — слугували домашні капці обшиті білою тканиною. Ці перші кроки відчуття прекрасного, даровані молодою вчителькою, зігрівали в важкі повоєнні роки серця дітей, відкрили Інночці — хореографію, пластику, класичний танець, навчили «чути» музику.
@@ Рядок 40: / Рядок 40: @@
 Класним керівником Інна Данилівна була в учнів з четвертого по восьмий клас, в період:
-* з 1969року по 1974рік («А» клас) — Наталія Воскресенська, Анатолій Наливайко, Олег Наказний, Ірина Гурбич, Алла Кумко, Олександр Галушко, Олександр Бондаренко, Ірина Сало, Лариса Губар, Сергій Собех, Сергій Компанець, [[Підгаєцька Неля Іванівна|Неля Підгаєцька]], Сергій Трухан, Лариса Шелест…;
+* з 1969року по 1974рік («А» клас) — Наталія Воскресенська, Анатолій Наливайко, Олег Наказний, Ірина Гурбич, Алла Кумко, Олександр Галушко, Олександр Бондаренко, Ірина Сало, Лариса Губар, Сергій Собех, Сергій Компанець, [[Підгаєцька Неля Іванівна|Неля Підгаєцька]], Сергій Трухан, Лариса Шелест …;
-* з 1974року по 1979рік («Б» клас) — Алла Супрун, Ігор Сеник, Лариса Комар, Сергій Покиньборода, Ігор Манько, Тамара Ярина, Лариса Руденко, Світлана Перев'язко, Сергій Колесник, Валерій Гавриленко, Тетяна Жежера…;
+* з 1974 по 1979 («Б» клас) — Алла Супрун, Ігор Сеник, Лариса Комар, Сергій Покиньборода, Ігор Манько, Тамара Ярина, Лариса Руденко, Світлана Перев'язко, Сергій Колесник, Валерій Гавриленко, Тетяна Жежера …;
-* з 1979року по 1981рік («Б» клас) — Валентина Міщенко, Тетяна Рудяченко, Світлана Кривша, Євгеній Манько, Ірина Сагайдак, Олег Клочок, Олег Бортник, Світлана Висовень, Ігор Мельник….;
+* з 1979 по 1981 («Б» клас) — Валентина Міщенко, Тетяна Рудяченко, Світлана Кривша, Євгеній Манько, Ірина Сагайдак, Олег Клочок, Олег Бортник, Світлана Висовень, Ігор Мельник …;
-* з 1987року по 1992рік («Б» клас) —Андрій Костюк, Ігор Павленко, Мирослава Оксимець, Світлана Хахуда, Сергій Ременюк, Олександр Чередніченко, Руслана Гришина, Ірина Батюта...;
+* з 1987 по 1992 («Б» клас) —Андрій Костюк, Ігор Павленко, Мирослава Оксимець, Світлана Хахуда, Сергій Ременюк, Олександр Чередніченко, Руслана Гришина, Ірина Батюта …;
-* з 1992року по 1997рік(«Б» клас) — Максим Улько, Світлана Мельник, Олена Калініченко, Віталій Гулик, Олексій Гордієнко, Руслан Карнаух, Євгеній Геращенко, Катерина Сергієнко, Руслан Шостак, Олександр Жук, Ірина Наконечна, Андрій Каніщев….
+* з 1992 по 1997 («Б» клас) — Максим Улько, Світлана Мельник, Олена Калініченко, Віталій Гулик, Олексій Гордієнко, Руслан Карнаух, Євгеній Геращенко, Катерина Сергієнко, Руслан Шостак, Олександр Жук, Ірина Наконечна, Андрій Каніщев ….
 Зазвичай, в обов'язки класного керівника входить: нагляд за дисципліною в класі, успішністю, спілкування з батьками, організація шкільних та позашкільних заходів для учнів. Творчій душі Інни Данилівни, класне керівництво давало натхнення, розширення світогляду, відчуття потрібності несформованим, тендітним, дитячим особистостям.
-Перший досвід класного керівництва для молодої вчительки був не з легких. В її «А» класі( в першій школі діти з «а» класів, завжди були більш «особливі», ніж з «б» чи «в») учні мали свій сформований світогляд, були не обділені батьківською увагою і опікою. Це були веселі, допитливі, ерудовані учні, які легко сприймали матеріал, багато читали, захоплювались спортом, музикою. З ними вона була на рівні. Їх об'єднувала література, захоплення поезією, музикою, фігурним ковзанням... В багатьох позакласних заходах, Інні допомагала досвідчена Марія Кирилівна Шовкун(в цьому класі навчалась її донечка — Іринка). Вони були класною родиною, сім'єю(включаючи малу доньку Інни Данилівни). Незабутні позакласні вечори; поїздки до Ніжину в картинну галерею, музей М.Гоголя , історичний музей; на батьківщину М.Заньковецької до с.Заньки…
+Перший досвід класного керівництва для молодої вчительки був не з легких. В її «А» класі( в першій школі діти з «а» класів, завжди були більш «особливі», ніж з «б» чи «в») учні мали свій сформований світогляд, були не обділені батьківською увагою і опікою. Це були веселі, допитливі, ерудовані учні, які легко сприймали матеріал, багато читали, захоплювались спортом, музикою. З ними вона була на рівні. Їх об'єднувала література, захоплення поезією, музикою, фігурним ковзанням… В багатьох позакласних заходах, Інні допомагала досвідчена Марія Кирилівна Шовкун(в цьому класі навчалась її донечка — Іринка). Вони були класною родиною, сім'єю(включаючи малу доньку Інни Данилівни). Незабутні позакласні вечори; поїздки до Ніжину в картинну галерею, музей М.Гоголя , історичний музей; на батьківщину М.Заньковецької до с.Заньки…
 Прізвиська в першій школі мали, як улюблені так і нелюбимі педагоги. Інну Данилівну називали «Інночкою», від шибеників хлопців до старанних дівчаток.
@@ Рядок 59: / Рядок 59: @@
 Наступний «Б» клас, 1987-1992років — знову не схожий на попередній. Це відкриті, обдаровані природою діти, бажали пізнавати нове в усьому! З ними цікаво, на одному подиху проходили творчі вечори! Неперевершений голос Андрія Костюка завжди зачаровував класного керівника і творив дива… Призові місця і подяки дирекції за участь у конкурсах художньої самодіяльності у них були завжди.
-З Інною Данилівною вони ставали цінувальниками театру, балету, музеїв, народної творчості(екскурсії до Києва були майже буденними). Вже немолодому класному керівнику, треба було «тримати марку», бути по-можливості, прикладом і в фізичній підготовці. З легкістю організувала піший тур дітей з Носівки до Козар, де щиро зустрічав носівчан її однодумець, краєзнавець Андрій Іванович Лопата зі своїми вихованцями...
+З Інною Данилівною вони ставали цінувальниками театру, балету, музеїв, народної творчості(екскурсії до Києва були майже буденними). Вже немолодому класному керівнику, треба було «тримати марку», бути по-можливості, прикладом і в фізичній підготовці. З легкістю організувала піший тур дітей з Носівки до Козар, де щиро зустрічав носівчан її однодумець, краєзнавець Андрій Іванович Лопата зі своїми вихованцями…
 Знайомилась з педагогічною роботою Інни Данилівни і з відкритим серцем підтримувала — молода, талановита вчителька, Світлана Расюк. Доросла донька студентка — допомагала в поїздках до столиці, в туристичних походах по рідній Носівщині. «Інвестором» її роботи, був чоловік Ігор — це: обладнання кабінету, класного куточку; технічне супроводження в подорожах до лісу, в зустрічах з батьками дітей. Поширеною практикою Інни Данилівни в позашкільній роботі — відвідування «проблемних» родин учнів(практика спілкування педагогів першої школи в родині, з батьками та дітьми, раніше існувала). Не викликати батьків до школи, а йти самостійно в родини, знайомитись з її членами, бачити дійсне оточення життя дітей — це було її кредо.
-Останній випуск — останні роки роботи Інни Данилівни в школі, припали на важкі «буремні дев'яності». Переоцінка цінностей, потік нової інформації, перебудова шкільної системи і при цьому, майже повна відсутність фінансування освіти. Отримувала Інна Данилівна сили в роботі лише від своїх вихованців і їх батьків. Тепер вчителька, майже всі позакласні заходи, проводила разом з батьками своїх учнів. Батьки, в минулому також її вихованці : Наталія Улько, Тетяна Мельник, Тетяна Калініченко, Олександр Карнаух, Ніна Шостак, Олександр Наконечний… Вони підтримували в роботі з їх дітьми — свою «Інночку». Природа, ліс допомагали навчати дітей любові до рідного краю. Спільні «родинні посиденьки» класу біля вогнища, з казаном «гартаначки», давали можливість дітям визначитись з пріоритетами і людськими цінностями...
+Останній випуск — останні роки роботи Інни Данилівни в школі, припали на важкі «буремні дев'яності». Переоцінка цінностей, потік нової інформації, перебудова шкільної системи і при цьому, майже повна відсутність фінансування освіти. Отримувала Інна Данилівна сили в роботі лише від своїх вихованців і їх батьків. Тепер вчителька, майже всі позакласні заходи, проводила разом з батьками своїх учнів. Батьки, в минулому також її вихованці : Наталія Улько, Тетяна Мельник, Тетяна Калініченко, Олександр Карнаух, Ніна Шостак, Олександр Наконечний… Вони підтримували в роботі з їх дітьми — свою «Інночку». Природа, ліс допомагали навчати дітей любові до рідного краю. Спільні «родинні посиденьки» класу біля вогнища, з казаном «гартаначки», давали можливість дітям визначитись з пріоритетами і людськими цінностями…
 Найкращим подарунком для Інни Данилівни — була оцінка її роботи учнями, добрі відгуки і побажання. Неоціненним дарунком, в ім'я світлої пам'яті про вчителя — класного керівника, став допис «Квіти на п'яте березня» на сторінках інтернету (в «фейсбуці») її учениці — талановитої журналістки [[Сай-Боднар Лариса Олександрівна|Лариси Сай-Боднар]] (Комар).