https://wikinosivka.info/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 2026-08-25T16:10:21Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.35.0 https://wikinosivka.info/index.php?title=%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=3429&oldid=prev 2020-11-08T21:57:39Z

<p>Імпортовано 1 версія</p> <table class="diff diff-contentalign-left diff-editfont-monospace" data-mw="interface"> <tr class="diff-title" lang="uk"> <td colspan="1" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">← Попередня версія</td> <td colspan="1" style="background-color: #fff; color: #202122; text-align: center;">Версія за 21:57, 8 листопада 2020</td> </tr><tr><td colspan="2" class="diff-notice" lang="uk"><div class="mw-diff-empty">(Немає відмінностей)</div> </td></tr></table>

Perohanych https://wikinosivka.info/index.php?title=%D0%9F%D0%B0%D1%80%D1%85%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87&diff=3428&oldid=prev 2020-06-05T07:33:41Z

<p></p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div>'''Андрій Васильович Пархоменко''' (народився [[10 липня]] [[1935]] в с. [[Козари]] — помер ?) — художник, член Національної спілки художників України, автор історичних картин, пейзажів, портретів. <br /> <br /> == До життєпису ==<br /> Навчався в художньо-ремісничому училищі, потім в Українському поліграфічному інституті (книжкова графіка). <br /> <br /> Працював художником на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва. <br /> <br /> Більшість написаних ним картин – про Чернігівщину. У серії портретів «Славетні Українки» — Ліна Костенко, Анна Ярославівна, Роксолана, Соломія Крушельницька, Маруся Чурай, Маруся Богуславка та інші. <br /> <br /> Член Національної спілки художників України<br /> <br /> == Відзнаки ==<br /> * Лауреат премії ім. Тараса Шевченка. ??<br /> <br /> == Ніби дав обітницю ==<br /> :''Нарис І Малюти в книзі: {{СІН}}''<br /> Андрій Пархоменко — представник київської школи митців-традиційників того покоління, спогади про дитинство якого припадають на лихоліття Другої світової війни. Народився 10 липня 1935 року в Козарах. Наближенням до майбутньої творчої професії було навчання в художньо-ремісничому училищі, згодом успішно студіював книжкову графіку в Українському поліграфічному інституті. Більша частина трудового життя А.В. Пархоменка пов'язана з комбінатом монументально-декоративного мистецтва: малював, різьбив, виконував замовлення для музеїв. Член Спілки художників України, учасник багатьох виставок. Його картини можна побачити в музеях не лише на теренах України. Чимало його творів — у приватних колекціях, в тому числі за кордоном — в Італії, Польщі, Канади, Німеччини, колишньої Югославії. У творчому доробку Андрія Пархоменка переважно історичні сюжети, пейзажі та портрети, зокрема, славетних українок.<br /> <br /> ...Німецький офіцер зайшов до церкви й показав священику на годинник.<br /> <br /> — Закінчуй! Солдати вже занесли каністри...<br /> <br /> Але той не покинув парафіян і пішов у полум'я разом з ними. Цю картину під назвою «Остання проповідь Корейші» її творець Андрій Пархоменко передав до [[Музей села Козари|музею свого спаленого німцями і знов відродженого з руїн села Козари]].<br /> <br /> — Мене і рідних випадково зарятував того дня дідусь, — пригадував А. В. Пархоменко. — Хоча мав я лише сім років, але запам'ятав іконостас із спаленої церкви, його різьбив мій батько, сільський умілець…<br /> <br /> Це вже сьогодні достеменно відомо, що останній шлях Кобзаря із Батурина проліг через Козари. Тож картина прощання з Кобзарем на фоні зовнішнього вигляду цього спаленого згодом фашистами храму — данина пам'яті митця про ці історичні події, про своїх спалених заживо земляків. Як і про тяжкі післяокупаційні роки, що знайшли своє відображення у картині «Весна-44-го».<br /> <br /> — Не було навіть корівок, щоб орати поле. Ось і впрягалися в плуг жінки та дівчата… Другою праворуч на цій картині — мати художника.<br /> <br /> Ось такий у картинах А. В. Пархоменка реалізм. Це те, що хвилює, стає німим свідком нашої нелегкої історії. Історії, що брала свій початок і продовжувалася з участю славетних постатей. В тому числі й молодого Івана Мазепи, зображеного в картині «Присяга Мазепи», де він присягав на Біблії на вірність Україні, а не цареві, відданість ідеї державності.<br /> <br /> На вищий щабель творчого піднесення став Андрій Пархоменко, започаткувавши власну серію «Славетні українки». Анна Ярославівна, королева Франції, Роксолана, Соломія Крушельницька, Маруся Богуславка, Ліна Костенко і Маруся Чурай, невільниця совєтських таборів Оксана Мешко, перший лауреат премії цілительки Євпраксії Наталія Зубицька… Це далеко не повний огляд та перелік творчості цього майстра пензля, зрілого художника-традиційника, якого не зваблюють примхи моди в мистецтві. Його образи чіткі й зрозумілі, виконані достоту точно й правдоподібно. Так, наче колись дав обітницю панотцю Корейші, коли той сповідав його.<br /> <br /> І. Малюта.<br /> <br /> [[Категорія:Уродженці Козар]]<br /> [[Категорія:Художники]]<br /> [[Категорія:Члени Національної спілки художників України]]</div>

uk>Perohanych