Огієвський-Охоцький Петро Миколайович - Історія редагувань

Perohanych в 16:31, 28 грудня 2025

2025-12-28T16:31:56Z

Perohanych: /* Джерела */

2025-08-25T19:29:38Z

Джерела

Perohanych в 19:26, 25 серпня 2025

2025-08-25T19:26:41Z

Perohanych: /* Творчість */

2025-08-25T19:23:29Z

Творчість

Perohanych: /* Біографія */

2025-08-25T19:22:54Z

Біографія

Perohanych в 19:18, 25 серпня 2025

2025-08-25T19:18:46Z

Показати зміни

Perohanych: Копія з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Огієвський-Охоцький_Петро_Миколайович&oldid=45681557

2025-08-25T19:11:47Z

Копія з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Огієвський-Охоцький_Петро_Миколайович&oldid=45681557

Нова сторінка

'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище — '''Огієвський''', [[Псевдонім літературний|псевдонім]] і [[криптонім]]: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); {{Нар}} {{OldStyleDate|17|жовтня|1814|5}}, [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]] — {{Пом}} після [[1888]], [[Чернігівська губернія]]) — український [[проповідник]], [[поет]], [[байкар]], [[Фольклори́ст|фольклорист]], [[етнограф]], [[священник]] Української православної церкви<ref>{{Cite web|title=Огієвський Петро Миколайович|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014|website=irbis-nbuv.gov.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>.

== Біографія ==
Народився в родині православного священника Миколи Огієвського (бл. 1770-?) і Ірини Петрівни, [[парох]]а Успенської церкви у [[Носівка|Носівці]] [[Ніжинський повіт|Ніжинського повіту]].

Закінчив богословське відділення [[Чернігівська духовна семінарія|Чернігівської духовної семінарії]] з атестатом другого розряду. Після закінчення навчання прийняв духовний сан, у жовтні 1837 року почав служити у храмі Святого архідиякона Степана в селі [[Данина (село)|Данина]].

Одружився з Ксенією Якимівною.

Активно пропагував здоровий спосіб життя, закликав парафіян відмовитися від уживання алкоголю, читав проповіді українською мовою.

У 1857 році, після смерті єдиної доньки, 16-річної Оришки, переїхав до [[Ніжин]]а, посівши парафію у [[Спасо-Преображенська церква (Ніжин)|церкві Спаса]]. Смерть доньки оплакував у поетичній збірці «Думки на могилі»<ref>{{Cite web|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000764|title=Огієвський П. Думки на могили (1856)|website=irbis-nbuv.gov.ua|access-date=2024-04-19}}</ref>, яку написав у 1856 році.

Згодом Петро Миколайович разом з дружиною усиновили доньку померлого священника Ніжинських богоугодних закладів Івана Полуянова — Ольгу.

Пізніше продовжив навчання, 1861 року склавши іспит у Чернігівській духовній семінарії та отримавши ступінь «студента» (тобто — [[магістр]]а).

Очолив ніжинське урядове товариство, яке наглядало за тюрмами. За свідченнями сучасників, «отут показалося його щире, любляче серце до „невольників“. Кого лиха доля закидала до сурової ніжинської тюрми, того там знаходила розвага і поміч отця Петра»<ref>{{Cite book
|title=[[Ватра (збірник)|Ватра]]
|last=Кониський
|first=Олександр Якович
|authorlink1=Кониський Олександр Якович
|year=1887
|publisher=[[Левицький Володимир Лукич]]
|location=Стрий
|pages=110-112
|chapter=Біографічні замітки
}}</ref>.

== Творчість ==
Літературну творчість почав у 1852 році з публікації у [[Черниговские губернские ведомости|«Черниговских губернских ведомостях»]] етнографічного оповідання українською мовою «Крути не верти, а треба вмерти» (друковане т. зв. [[Гражданка|«гражданкою»]]).

Збирав матеріали про народний побут, обряди, звичаї, записував фольклор<ref>{{Cite web|title=ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОЦЬКИЙ|url=https://leksika.com.ua/13090501/ure/ogiyevskiy-ohotskiy|website=leksika.com.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>. Зібраний матеріал частково публікував сам: «Народные обычаи» (1873), а решту частково використав [[Борис Грінченко]], який у період 1884—1886 і 1887—1900 працював у Чернігівському [[Земство|земстві]] у своєму чотиритомнику «Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ» (1895—1899).

Свої художні твори (поезії, байки<ref>{{Cite web|url=http://izbornyk.org.ua/encycl/euii137.htm|title=Ог-Од. Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Том 5|website=izbornyk.org.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>, пісні), фольклорні й етнографічні праці Петро Огієвський публікував в урядовій газеті «Черниговские губернские вѣдомости», некрологи, опис поховальних обрядів та звичаїв — у [[Черниговские епархиальные известия|«Черниговских епархиальных известиях»]].

Автор «Слов и поучений» (Чернігів, 1880-ті-1890-ті).

== Критика ==
Творчість Петра Огієвського отримувала схвальні відгуки від [[Франко Іван Якович|Івана Франка]], Бориса Грінченка і [[Єфремов Сергій Олександрович|Сергія Єфремова]].

== Нагороди ==

* [[орден Святої Анни 3 ступеня]]
* [[Орден Святого Володимира 4 ступеня]]
* [[медаль «У пам'ять війни 1853—1856»]]
* [[наперстний хрест «У пам'ять війни 1853—1856»]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Джерела ==
* {{Книга
|назва = Іван Франко про Петра Огієвського-Охоцького, Семена Бендасюка та Ганну Мордовцеву
|автор = [[Луцищин Олена Богданівна|Луцищин О. Б.]]
|видавництво = [[Інститут Івана Франка НАН України]]
|рік = 2015
|місце = Львів
|сторінки = 137-148
|archiveurl = https://archive.org/details/79-16.-lutsyshyn
|archivedate = 2024-04-19
|сторінок = 148
}}
* {{Книга
|назва = Петро Огієвський із данини: священник, журналіст, проповідник, письменник
|автор = [[Тимошик Микола Степанович|Тимошик М. С.]]
|видавництво = [[Чернігівська обласна державна адміністрація|Чернігівська ОДА]]
|місце = Чернігів
|сторінки = 94-104
|archiveurl = https://archive.org/details/14-tymoshyk
|archivedate = 2024-04-19
|сторінок =
}}

[[Категорія:Українські поети]]
[[Категорія:Українські православні священники]]
[[Категорія:Українські етнографи]]
[[Категорія:Українські байкарі]]
[[Категорія:Українські фольклористи]]

← Попередня версія		Версія за 16:31, 28 грудня 2025
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище — '''Огієвський''', псевдонім і криптонім: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); народився 5 (17) жовтня 1814 [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]] — помер після [[1888]], [[Чернігівська губернія]]) — проповідник, поет, байкар, фольклорист, етнограф, православний священник<ref>{{Cite web\|title=Огієвський Петро Миколайович\|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014\|website=irbis-nbuv.gov.ua\|accessdate=2022-07-28}}</ref>.	+	'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище — '''Огієвський''', псевдонім і криптонім: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); народився [[17 жовтня\|5 (17) жовтня]] 1814 [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]] — помер після [[1888]], [[Чернігівська губернія]]) — проповідник, поет, байкар, фольклорист, етнограф, православний священник<ref>{{Cite web\|title=Огієвський Петро Миколайович\|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014\|website=irbis-nbuv.gov.ua\|accessdate=2022-07-28}}</ref>.

	== Біографія ==		== Біографія ==

@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 * https://uk.wikipedia.org/wiki/Огієвський-Охоцький_Петро_Миколайович
 * Луцищин О. Б. Іван Франко про Петра Огієвського-Охоцького, Семена Бендасюка та Ганну Мордовцеву. — Львів : Інститут Івана Франка НАН України, 2015. — С. 137-148. Архівовано з джерела 19 квітня 2024
-* Тимошик М. С. Петро Огієвський із данини: священник, журналіст, проповідник, письменник. — Чернігів : Чернігівська ОДА. — С. 94-104. Архівовано з джерела 19 квітня 2024
+* Тимошик М. С. [https://nasplib.isofts.kiev.ua/server/api/core/bitstreams/2cf0e9ae-1853-44be-b400-eaff8832a60f/content Петро Огієвський із данини: священник, журналіст, проповідник, письменник]. — Чернігів : Чернігівська ОДА. — С. 94-104. Архівовано з джерела 19 квітня 2024
 [[Категорія:Уродженці Носівки]]

← Попередня версія		Версія за 19:26, 25 серпня 2025
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище — '''Огієвський''', псевдонім і криптонім: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); народився 5 (17) жовтня 1814 [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]] — помер після [[1888]], [[Чернігівська губернія]]) — проповідник, поет, байкар, фольклорист, етнограф, священник ~~Української православної церкви~~<ref>{{Cite web\|title=Огієвський Петро Миколайович\|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014\|website=irbis-nbuv.gov.ua\|accessdate=2022-07-28}}</ref>.	+	'''Петро Миколайович Огієвський-Охоцький''' ('''Огієвський-Охотський'''; '''Охоцький-Огієвський'''; справжнє прізвище — '''Огієвський''', псевдонім і криптонім: '''Охоцький''' ('''Охотський'''); народився 5 (17) жовтня 1814 [[Носівка]], [[Ніжинський повіт]] — помер після [[1888]], [[Чернігівська губернія]]) — проповідник, поет, байкар, фольклорист, етнограф, православний священник<ref>{{Cite web\|title=Огієвський Петро Миколайович\|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ref0011014\|website=irbis-nbuv.gov.ua\|accessdate=2022-07-28}}</ref>.

	== Біографія ==		== Біографія ==

@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 == Творчість ==
-Літературну творчість почав у 1852 році з публікації у [[Черниговские губернские ведомости|«Черниговских губернских ведомостях»]] етнографічного оповідання українською мовою «Крути не верти, а треба вмерти» (друковане т.&nbsp;зв. [[Гражданка|«гражданкою»]]).
+Літературну творчість почав у 1852 році з публікації у «Черниговских губернских ведомостях» етнографічного оповідання українською мовою «Крути не верти, а треба вмерти» (друковане т.&nbsp;зв. «гражданкою»).
 Збирав матеріали про народний побут, обряди, звичаї, записував фольклор<ref>{{Cite web|title=ОГІЄВСЬКИЙ-ОХОЦЬКИЙ|url=https://leksika.com.ua/13090501/ure/ogiyevskiy-ohotskiy|website=leksika.com.ua|accessdate=2022-07-28}}</ref>. Зібраний матеріал частково публікував сам: «Народные обычаи» (1873), а решту частково використав Борис Грінченко, який у період 1884—1886 і 1887—1900 працював у Чернігівському земстві у своєму чотиритомнику «Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосѣднихъ съ ней губерніяхъ» (1895—1899).

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 == Біографія ==
-Народився в родині православного священника Миколи Огієвського (бл. 1770-?) і Ірини Петрівни, [[парох]]а Успенської церкви у [[Носівка|Носівці]] [[Ніжинський повіт|Ніжинського повіту]].
+Народився в родині православного священника [[Огієвський Микола|Миколи Огієвського]] (бл. 1770-?) і Ірини Петрівни, пароха [[Успенська церква в Носівці|Успенської церкви в Носівці]].
 Закінчив богословське відділення Чернігівської духовної семінарії з атестатом другого розряду. Після закінчення навчання прийняв духовний сан, у жовтні 1837 року почав служити у храмі Святого архідиякона Степана в селі [[Данина]].
@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 Активно пропагував здоровий спосіб життя, закликав парафіян відмовитися від уживання алкоголю, читав проповіді українською мовою.
-У 1857 році, після смерті єдиної доньки, 16-річної Оришки, переїхав до [[Ніжин]]а, посівши парафію у Спасо-Преображенській церкві Ніжина. Смерть доньки оплакував у поетичній збірці «Думки на могилі»<ref>{{Cite web|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000764|title=Огієвський П. Думки на могили (1856)|website=irbis-nbuv.gov.ua|access-date=2024-04-19}}</ref>, яку написав у 1856 році.
+У 1857 році, після смерті єдиної доньки, 16-річної Оришки, переїхав до Ніжина, посівши парафію у Спасо-Преображенській церкві Ніжина. Смерть доньки оплакував у поетичній збірці «Думки на могилі»<ref>{{Cite web|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000764|title=Огієвський П. Думки на могили (1856)|website=irbis-nbuv.gov.ua|access-date=2024-04-19}}</ref>, яку написав у 1856 році.
 Згодом Петро Миколайович разом з дружиною усиновили доньку померлого священника Ніжинських богоугодних закладів Івана Полуянова&nbsp;— Ольгу.
-Пізніше продовжив навчання, 1861 року склавши іспит у Чернігівській духовній семінарії та отримавши ступінь «студента» (тобто&nbsp;— магістра).
+Пізніше продовжив навчання, 1861 року склавши іспит у Чернігівській духовній семінарії та здобувши ступінь «студента» (тобто&nbsp;— магістра).
 Очолив ніжинське урядове товариство, яке наглядало за тюрмами. За свідченнями сучасників, «отут показалося його щире, любляче серце до „невольників“. Кого лиха доля закидала до сурової ніжинської тюрми, того там знаходила розвага і поміч отця Петра»<ref> Кониський, Олександр Якович (1887). Біографічні замітки. Ватра. Стрий: Левицький Володимир Лукич. с. 110—112.</ref>.