Ніколаєнко Борис Леонтійович - Історія редагувань

Perohanych: /* Спогади про родину */

2024-04-02T13:38:34Z

Спогади про родину

Perohanych в 13:37, 2 квітня 2024

2024-04-02T13:37:17Z

Perohanych в 13:01, 2 квітня 2024

2024-04-02T13:01:41Z

Perohanych: /* Спогади про родину */

2024-04-02T13:00:58Z

Спогади про родину

Perohanych: /* Спогади про родину */

2024-04-02T13:00:13Z

Спогади про родину

Perohanych в 12:59, 2 квітня 2024

2024-04-02T12:59:58Z

Perohanych в 12:47, 2 квітня 2024

2024-04-02T12:47:26Z

Perohanych в 12:47, 2 квітня 2024

2024-04-02T12:47:11Z

Perohanych: Імпортовано 1 версія

2020-11-08T21:57:25Z

Імпортовано 1 версія

uk>Perohanych в 07:53, 11 грудня 2019

2019-12-11T07:53:20Z

Нова сторінка

'''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа|Ліснохутірській школі]], а батько (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком.

[[Категорія:Люди Н]]
[[Категорія:Люди:Лісові Хутори]]

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 Тому я згадав математика [[Рудницький Василь Петрович|Рудницького]] із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і [[Миколаєнко Віра Свиридівна|матір]] в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, котрий мав сина Миколу.
-Мати в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи.
+[[Миколаєнко Віра Свиридівна|Мати]] в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи.
 Коли я не поступив в 1961 році на радіофізичний, Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П. з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи!

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Мій батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович|Леонтій Дмитрович Ніколаєнко]], 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. Тобто мої батьки були напівсироти обоє, тільки різниця між бабусями.
-Батькова мама з Польщі, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Парафіяни церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею.
+Материн батько, Свирид Сорока, в буремні роки революційних подій привіз із Польщі свою дружину (Неонілу Березовську) і чотирьох дітей в Кобижчу, а потім був розстріляний денікінцями в 1919 році, бо не пішов з ними на боротьбу проти Червоної армії. Бабця Неоніла, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Парафіяни церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею.
 Тому я згадав математика [[Рудницький Василь Петрович|Рудницького]] із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і [[Миколаєнко Віра Свиридівна|матір]] в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, котрий мав сина Миколу.

← Попередня версія		Версія за 13:01, 2 квітня 2024
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів\|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа\|Ліснохутірській школі]], а батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович]] (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком.		'''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів\|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа\|Ліснохутірській школі]], а батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович]] (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком.
−
−	~~Був учителем хімії в школі в Кобижчі.~~

	== Спогади про родину ==		== Спогади про родину ==

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 Коли я не поступив в 1961 році на радіофізичний, Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П. з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи!
-Але мій радіофізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж мені пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив підготовчі курси впродовж 2 місяців на фізичний ф-т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і за результатами вступних іспитів був зарахований на перший курс того радіофізичного.
+Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж мені пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив підготовчі курси впродовж 2 місяців на фізичний ф-т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і за результатами вступних іспитів був зарахований на перший курс того радіофізичного.
 {{Заготовка}}

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 Коли я не поступив в 1961 році на радіофізичний, Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П. з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи!
-Але мій радіофізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж инні пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив підготовчі курси впродовж 2 місяців на фізичний ф-т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і за результатами вступних іспитів був зарахований на перший курс того радіофізичного.
+Але мій радіофізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж мені пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив підготовчі курси впродовж 2 місяців на фізичний ф-т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і за результатами вступних іспитів був зарахований на перший курс того радіофізичного.
 {{Заготовка}}

← Попередня версія		Версія за 12:59, 2 квітня 2024
Рядок 1:		Рядок 1:
	'''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів\|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа\|Ліснохутірській школі]], а батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович]] (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком.		'''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів\|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа\|Ліснохутірській школі]], а батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович]] (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком.
		+
		+	Був учителем хімії в школі в Кобижчі.
		+
		+	== Спогади про родину ==
		+
		+	Мій батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович\|Леонтій Дмитрович Ніколаєнко]], 1913 року народження. Його батько помер в 1914 році, працюючи на цукрозаводі, як заготівник сировини, їздовий з підводою, якою возив буряки. Тобто мої батьки були напівсироти обоє, тільки різниця між бабусями.
		+
		+	Батькова мама з Польщі, закінчила гімназію і знала російську, польську, німецьку мови досконально, а французькою володіла, в спілкуванні українською проявляла русизм, як і віросповіданні католицизм. Парафіяни церкви в Кобижчі навіть попросили священника не спілкуватися з нею на людях. Хрест накладали на себе католицький. Тому священник з часом почав сповідувати її вдома. Адже в Кобижчі вона була знана і серед медиків і серед освітян, хоча утримувала дітей сама торгівлею.
		+
		+	Тому я згадав математика [[Рудницький Василь Петрович\|Рудницького]] із Носівки, адже в Кобижчі був математик Євдощук, також високо фаховий та інтелігентний! Одружив мого батька і [[Миколаєнко Віра Свиридівна\|матір]] в Кобижчі, коли батько був викладачем хімії в школі, де учив Рудько Олександра Юхимовича, котрий мав сина Миколу.
		+
		+	Мати в Бобровиці вчила Аллу Давиденко, яка потім закінчила КНУ, факультет філософії, і вийшла заміж за красуня Хорошка, старшого брата Миколи.
		+
		+	Коли я не поступив в 1961 році на радіофізичний, Олександр Юхимович і Алла Іванівна з вдячністю до моїх батьків взяли мене на роботу в Бобровицький будинок піонерів, який був у приміщенні Катеринича і я попав у сферу життя робітників цукрозаводу, скажу точніше керівників, таких як Фесенко Г.М., її чоловік Руденко А.К, подружжя Євдокимових, Микола та Агнеса та Громовий П. з дружиною. Все було на рівні дітей, які були талановиті особи!
		+
		+	Але мій радіофізичний для багато чого значив, не так як у сусідів та школі в центрі. Навіть коли я не поступив вдруге в 1962 році, то це теж инні пробачили. Адже в травні 1963 року я поїхав до Москви і там закінчив підготовчі курси впродовж 2 місяців на фізичний ф-т МГУ. Однак після двох математик я зрозумів, що в МГУ я не попаду, а йти в інші Виші Москви я не хотів, то 25 липня я подав втретє документи в КНУ, і за результатами вступних іспитів був зарахований на перший курс того радіофізичного.

	{{Заготовка}}		{{Заготовка}}

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Борис Леонтійович Ніколаєнко''' (1944 р.н.) — в 1946-1950 жив із батьками на [[Вербів|Вербові]], де його мати, [[Миколаєнко Віра Свиридівна]] (1918-2012) навчала учнів молодших класів у [[Ліснохутірська школа|Ліснохутірській школі]], а батько [[Ніколаєнко Леонтій Дмитрович]] (1913 р.н. - ?) працював зоотехніком.
 [[Категорія:Люди Н]]
 [[Категорія:Люди:Лісові Хутори]]

← Попередня версія	Версія за 21:57, 8 листопада 2020
(Немає відмінностей)