Наказний Володимир Григорович - Історія редагувань

31.43.147.91 в 04:38, 21 листопада 2021

2021-11-21T04:38:46Z

Perohanych: /* Життєпис */

2021-03-19T19:28:15Z

Життєпис

Perohanych в 19:27, 19 березня 2021

2021-03-19T19:27:55Z

Perohanych: /* Життєпис */

2021-03-19T18:44:32Z

Життєпис

Perohanych в 13:37, 19 березня 2021

2021-03-19T13:37:04Z

Perohanych в 13:32, 19 березня 2021

2021-03-19T13:32:16Z

Ірина Наказна: Створена сторінка: Роки життя: 23 листопада 1925 року - 1 березня 2008 року. Народився в селі Вільне Коропського...

2021-03-19T10:23:33Z

Створена сторінка: Роки життя: 23 листопада 1925 року - 1 березня 2008 року. Народився в селі Вільне Коропського...

Нова сторінка

Роки життя: 23 листопада 1925 року - 1 березня 2008 року.

Народився в селі Вільне Коропського району Чернігівської області у родині Наказних, батько Григорій Орефійович (1875 - 1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886 - 1977) з сусіднього села Вишеньки. Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово - морського училища. Але через півроку на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, здавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує. Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя - Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну), випускницю Ніжинського педагогічного інтституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.

З липня 1957 року по січень 1965 року Володимир Григорович працював слідчим прокуратури Носівського району, а з 1965 року до 1985 року - прокурором Носівського району. Безперервні і без ротації 20 років на посаді прокурора району - своєрідний рекорд, оскільки в той час для прокурорів через кожні 5 років передбачалась зміна міста роботи. Володимир Григорович як професіонал користувався великим авторитетом, протягом багатьох років активно займався громадською діяльністю, був досвідченим наставником молодих кадрів прокуратури (чотири його замісники зробили блискучу кар"єру). Заслужений юрист, Радник юстиції, нагороджений багатьма почесними відзнаками країни за бездоганну службу в органах прокуратури.

Після виходу на пенсію працював завідувачем юридичної консультації Носівського району.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Володимир Наказний.jpg|міні|Володимир Наказний]]
-'''Володимир Григорович Наказний''' (народився [[23 листопада]] [[1925]] в селі Вільне Коропського району Чернігівської області — помер [[1 березня]] [[2008]]).
+'''Володимир Григорович Наказний''' (народився [[23 листопада]] [[1925]] в селі Вільне Коропського району Чернігівської області — помер [[1 березня]] [[2008]]) — правник і правоохоронець. Працював прокурором (1965—1985), потім завідувачем юридичної консультації Носівського району.
 == Життєпис ==

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 Батько — Григорій Орефійович (1875—1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886—1977) з сусіднього села Вишеньки.
-Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово - морського училища. Але через пів року на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, склавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує.
+Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово-морського училища. Але через пів року на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, склавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує.
 Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя – [[Наказна Лідія Андріївна|Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну)]], випускницю Ніжинського педагогічного інституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.

← Попередня версія		Версія за 19:27, 19 березня 2021
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Файл:Володимир Наказний.jpg\|міні\|Володимир Наказний]]
		+
	'''Володимир Григорович Наказний''' (народився [[23 листопада]] [[1925]] в селі Вільне Коропського району Чернігівської області — помер [[1 березня]] [[2008]]).		'''Володимир Григорович Наказний''' (народився [[23 листопада]] [[1925]] в селі Вільне Коропського району Чернігівської області — помер [[1 березня]] [[2008]]).

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 == Життєпис ==
-Батько — Григорій Орефійович (1875 - 1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886 - 1977) з сусіднього села Вишеньки.
+Батько — Григорій Орефійович (1875—1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886—1977) з сусіднього села Вишеньки.
 Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово - морського училища. Але через пів року на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, склавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує.
-Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя - Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну), випускницю Ніжинського педагогічного інституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.
+Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя – [[Наказна Лідія Андріївна|Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну)]], випускницю Ніжинського педагогічного інституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.
-З липня 1957 року по січень 1965 року Володимир Григорович працював слідчим прокуратури Носівського району, а з 1965 року до 1985 року - прокурором Носівського району. Безперервні і без ротації  20 років на посаді прокурора району - своєрідний рекорд, оскільки в той час для прокурорів через кожні 5 років передбачалась зміна місця роботи. Володимир Григорович як професіонал користувався великим авторитетом, протягом багатьох років активно займався громадською діяльністю, був досвідченим наставником молодих кадрів прокуратури (чотири його заступники зробили блискучу кар'єру). Заслужений юрист, Радник юстиції, нагороджений багатьма почесними відзнаками країни за бездоганну службу в органах прокуратури.
+З липня 1957 по січень 1965 Володимир Григорович працював слідчим прокуратури Носівського району, а з 1965 до 1985 — прокурором Носівського району. Безперервні й без ротації 20 років на посаді прокурора району — своєрідний рекорд, оскільки в той час для прокурорів через кожні 5 років передбачалась зміна місця роботи. Володимир Григорович як професіонал користувався великим авторитетом, протягом багатьох років активно займався громадською діяльністю, був досвідченим наставником молодих кадрів прокуратури (чотири його заступники зробили блискучу кар'єру). Заслужений юрист, Радник юстиції, нагороджений багатьма почесними відзнаками країни за бездоганну службу в органах прокуратури.
 Після виходу на пенсію працював завідувачем юридичної консультації Носівського району.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''Володимир Григорович Наказний''' (народився 23 листопада 1925 в селі Вільне Коропського району Чернігівської області — помер 1 березня 2008)
+'''Володимир Григорович Наказний''' (народився [[23 листопада]] [[1925]] в селі Вільне Коропського району Чернігівської області — помер [[1 березня]] [[2008]]).
 == Життєпис ==
@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово - морського училища. Але через пів року на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, склавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує.
-Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя - Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну), випускницю Ніжинського педагогічного інтституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.
+Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя - Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну), випускницю Ніжинського педагогічного інституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.
 З липня 1957 року по січень 1965 року Володимир Григорович працював слідчим прокуратури Носівського району, а з 1965 року до 1985 року - прокурором Носівського району. Безперервні і без ротації  20 років на посаді прокурора району - своєрідний рекорд, оскільки в той час для прокурорів через кожні 5 років передбачалась зміна місця роботи. Володимир Григорович як професіонал користувався великим авторитетом, протягом багатьох років активно займався громадською діяльністю, був досвідченим наставником молодих кадрів прокуратури (чотири його заступники зробили блискучу кар'єру). Заслужений юрист, Радник юстиції, нагороджений багатьма почесними відзнаками країни за бездоганну службу в органах прокуратури.
 Після виходу на пенсію працював завідувачем юридичної консультації Носівського району.