Кугут-Ісаєнко Ніна Іванівна - Історія редагувань

Perohanych: /* «Малесеньке зернятко із маминого поля...» (Ніна Кугут) */

2026-07-23T11:43:50Z

«Малесеньке зернятко із маминого поля...» (Ніна Кугут)

Perohanych: /* Примітки */

2026-07-23T11:41:51Z

Примітки

Perohanych: Заміна тексту — «’» на «'»

2024-10-24T14:49:10Z

Заміна тексту — «’» на «'»

Perohanych: /* Примітки */

2022-02-21T07:56:12Z

Примітки

Perohanych: /* Творчість */

2021-05-03T09:11:15Z

Творчість

Perohanych: /* Творчість */

2021-05-03T09:06:30Z

Творчість

Perohanych: /* Творчість */

2021-05-03T09:06:06Z

Творчість

Perohanych в 13:50, 25 грудня 2020

2020-12-25T13:50:01Z

Perohanych в 07:03, 23 листопада 2020

2020-11-23T07:03:21Z

Perohanych в 07:03, 23 листопада 2020

2020-11-23T07:03:01Z

@@ Рядок 94: / Рядок 94: @@
 Звичайно, прискіпливий читач місцями може віднайти у збірці фрази, які ще слід було шліфувати, вимогливіше підбирати слова для точніших рим, чіткіших образів. Але це побажання можна висловлювати кожному поету. Найважливіше, що в авторки цієї збірки є справжній Божий дар. І гріх було б його не розвивати. Навіть в обставинах, які далеко не завжди сприяли творчості. Ніна Іванівна Кугут уже сказала, і, впевнений, ще скаже своє вагоме поетичне слово, освячене талантом, щирістю почуттів, правдою і непоказною любов'ю до матері-України.
-[[Микола Тимошик]], м. Київ
+[[Тимошик Микола Степанович|Микола Тимошик]], м. Київ
 == Примітки ==

@@ Рядок 100: / Рядок 100: @@
 [[Категорія:Поети]]
 [[Категорія:Вчителі української мови та літератури Мринської школи]]
 [[Категорія:Депутати Носівської районної ради]]
 [[Категорія:Люди І]]

@@ Рядок 24: / Рядок 24: @@
 Вірші Ніни Іванівни Кугут-Ісаєнко – самобутньої поетеси із сільської глибинки лісостепової частини Чернігівщини – якось по-особливому припали до душі, коли знайомився з черговими щомісячними літературними сторінками «Ніжинського вісника».
-Ця газета, що колись мала назву «Під прапором Леніна», особисто для мене, як і для багатьох моїх побратимів по перу, що походили з цього унікального куточка славної сіверської землі, на все життя стала знаковою. Адже безпосередньо вплинула на формування перших журналістських і письменницьких навичок. На її шпальтах друкувалися, пересіяні через вимогливе літстудійне сито (таку високу планку вимогливості підняли маститі знавці Слова з Ніжинського, гоголівського, педінституту), ще несміливі й не в усьому дозрілі творчі доробки майбутніх учителів-філологів, журналістів, письменників. Роз’їжджаючися згодом близькими й далекими житейськими дорогами, ми брали назавжди з собою отой високий чин Творчості, яким зарядилися від колективу саме цієї неповторної редакції.
+Ця газета, що колись мала назву «Під прапором Леніна», особисто для мене, як і для багатьох моїх побратимів по перу, що походили з цього унікального куточка славної сіверської землі, на все життя стала знаковою. Адже безпосередньо вплинула на формування перших журналістських і письменницьких навичок. На її шпальтах друкувалися, пересіяні через вимогливе літстудійне сито (таку високу планку вимогливості підняли маститі знавці Слова з Ніжинського, гоголівського, педінституту), ще несміливі й не в усьому дозрілі творчі доробки майбутніх учителів-філологів, журналістів, письменників. Роз'їжджаючися згодом близькими й далекими житейськими дорогами, ми брали назавжди з собою отой високий чин Творчості, яким зарядилися від колективу саме цієї неповторної редакції.
-А перші поетичні спроби Ніни Кугут читав ще зі сторінок шкільної стіннівки тоді, коли закінчував рідну Данинську десятирічку, в той час як пані Ніна, випускниця-відмінниця цієї ж школи, вже завершувала своє п’ятирічне навчання на філологічному факультеті Ніжинського педінституту. Ми виростали і формувалися з дитячих літ у старовинному селі чернігівської глибинки з такою незвичною і дорогою для нас назвою – Данина.
+А перші поетичні спроби Ніни Кугут читав ще зі сторінок шкільної стіннівки тоді, коли закінчував рідну Данинську десятирічку, в той час як пані Ніна, випускниця-відмінниця цієї ж школи, вже завершувала своє п'ятирічне навчання на філологічному факультеті Ніжинського педінституту. Ми виростали і формувалися з дитячих літ у старовинному селі чернігівської глибинки з такою незвичною і дорогою для нас назвою – Данина.
 Вчилися в дві зміни в тісних класних кімнатках кількох старих хатинок, які в селі не одне покоління випускників та їхніх дітей беззмінно називали «Центральна» (побудована ще в ХІХ столітті), «Шлакова», «Фінська», «Байрачна» та «Сімсітчина». На всіляких показних районних зльотах, святах, урочистих маршах радянського зразка ми, благенько вдягнені, без спеціально придбаного яскравого вбрання та іншого антуражу, майже ніколи не займали призових місць (для цього там були свої, недосяжні нам, фаворити – Лосинівська, Вертіївська школи).
-Справді, не буде перебільшенням ствердити: Данині везло на вчителів. Саме таких, які найперше в глибинці продовжували давні традиції українського вчительства, що виходив з народу і працював разом з ним, мав його душу і відчував його біль. На початку то були переважно приїжджі, прислані в «безпросвітну глушину» на трирічні обов’язкові відробітки, молоді спеціалісти. Багато з новеньких учительок незабаром виходили тут заміж, здебільшого за місцевих механізаторів і ставали вже назавжди данинцями. Пізніше своєрідна колонія моїх юних односельців, отримавши в педінститутах Ніжина, Чернігова і Києва фах учителя,  поверталася в рідне село, аби вже самим навчати «світлому, розумному, вічному» нове покоління юних данинців.
+Справді, не буде перебільшенням ствердити: Данині везло на вчителів. Саме таких, які найперше в глибинці продовжували давні традиції українського вчительства, що виходив з народу і працював разом з ним, мав його душу і відчував його біль. На початку то були переважно приїжджі, прислані в «безпросвітну глушину» на трирічні обов'язкові відробітки, молоді спеціалісти. Багато з новеньких учительок незабаром виходили тут заміж, здебільшого за місцевих механізаторів і ставали вже назавжди данинцями. Пізніше своєрідна колонія моїх юних односельців, отримавши в педінститутах Ніжина, Чернігова і Києва фах учителя,  поверталася в рідне село, аби вже самим навчати «світлому, розумному, вічному» нове покоління юних данинців.
 Мала повернутися в Данину дипломованою вчителькою української мови та літератури і Ніна Іванівна Кугут. Однак у школі вже працювала вчителькою за таким же фахом її старша сестра Тетяна. І Ніна під час державного розподілу місцем свого призначення на роботу вибрала сусідній, Носівський, район.
@@ Рядок 48: / Рядок 48: @@
 ''<blockquote><poem>
 В палацах пишних живете,
-Їсте, що хочете, й п’єте.
+Їсте, що хочете, й п'єте.
 Із нас, рабів своїх покірних,
 Сто шкур ганебно дерете.
 </poem></blockquote>''
-Збірка вибраного «Україно моя», якою відкривається книга (складається із трьох циклів: «Встаньте з колін, українці», «Перед вибором» та «Щоб з пісні ранок починали люди»), сповнена гострого болю за несправедливу долю села, яке через нерозважливість політиків із кожним роком все більше знекровлюється, духовно деградує, вимирає. Показовими є вірші «Можновладцям», «На буряках», «Легше рибку зловити в каламутній воді», «У полум’ї брехні усе згорає».
+Збірка вибраного «Україно моя», якою відкривається книга (складається із трьох циклів: «Встаньте з колін, українці», «Перед вибором» та «Щоб з пісні ранок починали люди»), сповнена гострого болю за несправедливу долю села, яке через нерозважливість політиків із кожним роком все більше знекровлюється, духовно деградує, вимирає. Показовими є вірші «Можновладцям», «На буряках», «Легше рибку зловити в каламутній воді», «У полум'ї брехні усе згорає».
 Досить переконливо та вражаюче сконцентровано і велич, і розпач, і надію чесного, працьовитого, але вчергове обдуреного українського селянина в семи строфах вірша «Українське село». Ось фрагменти:
@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 Що правда є – для всіх одна на світі.
 </poem></blockquote>''
-Такою ж вірою в обнадійливий завтрашній день, якого заслужили прості українці, сповнені вірші «Пам’яті Героїв Крут», «Монолог покинутого села», «Допоки сонце – мові жить», «Одержимій».
+Такою ж вірою в обнадійливий завтрашній день, якого заслужили прості українці, сповнені вірші «Пам'яті Героїв Крут», «Монолог покинутого села», «Допоки сонце – мові жить», «Одержимій».
 Прикметно, що своєму рідному селу, яке завжди надихало на творчість, поетеса присвятила окрему збірку, назвавши її «Душею лину в рідну Данину...»:
@@ Рядок 85: / Рядок 85: @@
 співпереживання за ближнього.
-А ще поезія Ніни Кугут відзначається багатством образів. Це, власне, те небуденне в буденному, яке здатен бачити далеко не кожен. І це те, що запам’ятовується, спонукає думати, малює уяву, увиразнює кожну хвилину прожитого життя, робить його цікавішим:
+А ще поезія Ніни Кугут відзначається багатством образів. Це, власне, те небуденне в буденному, яке здатен бачити далеко не кожен. І це те, що запам'ятовується, спонукає думати, малює уяву, увиразнює кожну хвилину прожитого життя, робить його цікавішим:
 ''<blockquote><poem>
 Гуляє у піжмурки місяць,
@@ Рядок 92: / Рядок 92: @@
 То тінню впаде на поріг...
 </poem></blockquote>''
-Звичайно, прискіпливий читач місцями може віднайти у збірці фрази, які ще слід було шліфувати, вимогливіше підбирати слова для точніших рим, чіткіших образів. Але це побажання можна висловлювати кожному поету. Найважливіше, що в авторки цієї збірки є справжній Божий дар. І гріх було б його не розвивати. Навіть в обставинах, які далеко не завжди сприяли творчості. Ніна Іванівна Кугут уже сказала, і, впевнений, ще скаже своє вагоме поетичне слово, освячене талантом, щирістю почуттів, правдою і непоказною любов’ю до матері-України.
+Звичайно, прискіпливий читач місцями може віднайти у збірці фрази, які ще слід було шліфувати, вимогливіше підбирати слова для точніших рим, чіткіших образів. Але це побажання можна висловлювати кожному поету. Найважливіше, що в авторки цієї збірки є справжній Божий дар. І гріх було б його не розвивати. Навіть в обставинах, які далеко не завжди сприяли творчості. Ніна Іванівна Кугут уже сказала, і, впевнений, ще скаже своє вагоме поетичне слово, освячене талантом, щирістю почуттів, правдою і непоказною любов'ю до матері-України.
 [[Микола Тимошик]], м. Київ

@@ Рядок 100: / Рядок 100: @@
 [[Категорія:Поети]]
-[[Категорія:Вчителі Мринської школи]]
+[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Мринської школи]]
 [[Категорія:Депутати Носівської районної ради]]
 [[Категорія:Люди І]]

@@ Рядок 14: / Рядок 14: @@
 == Творчість ==
-Авторка поетичних збірок "[[Квіти на морозі]]" (2008) і "Озвусь на музику небес"» (2017).
+Авторка поетичних збірок "[[Квіти на морозі]]" (2008) і "[[Озвусь на музику небес]]"» (2017).
 Автор слів [[Гімн Мрина|гімну Мрина]].

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Ніна Кугут-Ісаєнко.jpg|міні|Ніна Кугут-Ісаєнко]]
-'''Ніна Іванівна Ісаєнко''' (уроджена Кугут, народилася [[9 січня]] [[1950]] — померла [[16 квітня]] [[2017]]) — педагог, поетеса і громадська діячка, вчитель української мови і літератури [[Мринська загальноосвітня школа I-III ступенів|Мринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів]].
+'''Ніна Іванівна Ісаєнко''' (уроджена Кугут, народилася [[9 січня]] [[1950]] — померла [[16 квітня]] [[2017]]) — педагог, поетеса і громадська діячка, вчителька української мови і літератури [[Мринська загальноосвітня школа I-III ступенів|Мринської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів]].
 == До життєпису ==