Кропив'янський Микола Григорович - Історія редагувань

Perohanych: Заміна тексту — «’» на «'»

2024-10-24T14:49:04Z

Заміна тексту — «’» на «'»

Perohanych: /* Після жовтневого перевороту */

2024-01-23T22:02:12Z

Після жовтневого перевороту

Perohanych: /* Останні роки життя */

2024-01-19T08:01:00Z

Останні роки життя

Perohanych: /* Останні роки життя */

2024-01-19T07:52:40Z

Останні роки життя

Perohanych: /* Після жовтневого перевороту */

2024-01-19T07:50:59Z

Після жовтневого перевороту

176.37.105.178: /* Примітки */

2024-01-18T20:47:44Z

Примітки

Perohanych в 12:13, 31 грудня 2023

2023-12-31T12:13:21Z

Серж в 05:52, 29 грудня 2023

2023-12-29T05:52:56Z

Perohanych: /* Радянські нагороди та вшанування */

2021-07-23T18:44:34Z

Радянські нагороди та вшанування

Perohanych в 12:04, 25 квітня 2021

2021-04-25T12:04:05Z

@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 Погруддя Кропив'янського було встановлене на його батьківщині в селі [[Володькова Дівиця]].
-== Трагедія Миколи Крапив’янського ==
+== Трагедія Миколи Крапив'янського ==
 :''Нарис [[Медвідь Петро Іванович|Петра Медведя]] в книзі: {{СІН}}''
@@ Рядок 130: / Рядок 130: @@
 Та не скорився Микола Крапив'янський. Врятували міцне здоров'я і віра в добрих людей, які не підтвердили наклепів єжовських сексотів. Вирок «трійки» був, як на той час, не дуже суворим – п'ять років далеких таборів.
-Навесні 1945 року у старій солдатській шинелі з розкішною сивою бородою, хворий і зморений, повернеться до рідного села Червоні Партизани герой громадянської війни Микола Григорович Крапив'янський. В його очах стояли зневіра і смуток, не було, як колись, веселого і пронизливого погляду. Навіки згас той молодецький вогник після важких тортур і каторжної роботи в таборах на далекій Печорі, де разом з такими ж страдниками Крапив’янський будував залізницю Котлас – Воркута.
+Навесні 1945 року у старій солдатській шинелі з розкішною сивою бородою, хворий і зморений, повернеться до рідного села Червоні Партизани герой громадянської війни Микола Григорович Крапив'янський. В його очах стояли зневіра і смуток, не було, як колись, веселого і пронизливого погляду. Навіки згас той молодецький вогник після важких тортур і каторжної роботи в таборах на далекій Печорі, де разом з такими ж страдниками Крапив'янський будував залізницю Котлас – Воркута.
 У Москві, де жили його діти, помилуваному «ворогові народу» мешкати не дозволили. Довелося їхати до рідного села. Але й тут його зустріли не з розпростертими обіймами: добре знали, чим пахне спілкування з «ворогом народу», а тим більше співчуття до нього.
@@ Рядок 136: / Рядок 136: @@
 І все ж земляки, колишні друзі-партизани потай ділилися з ним небагатим повоєнним хлібом. Тяжко жилося йому на волі, роботи йому не давали, про пенсію й мови не було, скитався з села в село поміж знайомими і незнайомими людьми холодний і голодний. Так і на той світ пішов не обмитий співчутливою сльозою.
-Над його могилою не виголошували прощальні промови, не плакала мідь оркестру. Одні кажуть, що помер він у яслах колгоспної ферми, де сторожував. Інші розповідають, що впав на залізничному вокзалі у Ніжині. Чужі люди підняли його і відвезли до лікарні. Але сил, а може і бажання жити уже не було. Почив М. Крапив’янський вічним сном 21 жовтня 1948 року. Заховали його поспіхом і, мабуть, з полегшенням, як віддають землі людей, котрі були на совісті живих. Мине не один рік, виростуть молоді вишеньки у Ляшенковому саду під Носівочкою, де колись варив козацьку кашу Микола Григорович з партизанами, поки повернуть йому незаплямоване ім'я. На сторінках газет і журналів зарясніють статті і спогади про нього, а в Чернігові, на алеї Героїв, поруч з бойовими друзями: Миколою Щорсом, Юрієм Коцюбинським і Віталієм Примаковим встановлять його бронзове погруддя.
+Над його могилою не виголошували прощальні промови, не плакала мідь оркестру. Одні кажуть, що помер він у яслах колгоспної ферми, де сторожував. Інші розповідають, що впав на залізничному вокзалі у Ніжині. Чужі люди підняли його і відвезли до лікарні. Але сил, а може і бажання жити уже не було. Почив М. Крапив'янський вічним сном 21 жовтня 1948 року. Заховали його поспіхом і, мабуть, з полегшенням, як віддають землі людей, котрі були на совісті живих. Мине не один рік, виростуть молоді вишеньки у Ляшенковому саду під Носівочкою, де колись варив козацьку кашу Микола Григорович з партизанами, поки повернуть йому незаплямоване ім'я. На сторінках газет і журналів зарясніють статті і спогади про нього, а в Чернігові, на алеї Героїв, поруч з бойовими друзями: Миколою Щорсом, Юрієм Коцюбинським і Віталієм Примаковим встановлять його бронзове погруддя.
 У нашому селі Червоні Партизани (нагадаю, що цю назву йому було присвячено у 1928 році на честь подвигів Миколи Крапив'янського та його бойових побратимів) теж стоїть біля школи пам'ятник славетному земляку. Хоча зараз дехто з сільської інтелігенції частенько порушує питання перед місцевою владою про повернення селу старої назви, красивої і легендарної...

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 == Після жовтневого перевороту ==
-[[Файл:Микола Кропивянський.gif|міні]]
+[[Файл:Микола Кропивянський.gif|міні|Микола Кропив'янський]]
 грудня 1917 року обраний командиром 12-го армійського корпусу. Ілля Дубінський так описує ці події:

@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 == Останні роки життя ==
-[[31 травня]] [[1938]] року заарештований у Рибінську, а [[20 липня]] [[1940]] — засуджений до 5 років позбавлений волі. Покарання відбував у Усть-Вимському таборі (нині Республіка Комі), звідки звільнився 1943 року. Перший час проживав у Буїнську, а після визволення України від німецько-фашистських загарбників повернувся до Ніжина, працював лісником. Через два роки перебрався до Москви, але [[27 квітня]] [[1948]] року вимушений знову повернутися до Ніжина, виконуючи заборону на проживання в столиці. Письменник Юрій Мушкетик пригадує, що зустрічався з Миколою Кропив'янським, коли той працював конюхом у ніжинській лікарні. Помер у Ніжині.
+[[31 травня]] [[1938]] року заарештований у Рибінську, а [[20 липня]] [[1940]] — засуджений до 5 років позбавлений волі. Покарання відбував у Усть-Вимському таборі (нині Республіка Комі), звідки звільнився 1943 року. Перший час проживав у Буїнську, а після визволення України від німецько-фашистських загарбників повернувся до Ніжина, працював лісником. Через два роки перебрався до Москви, але [[27 квітня]] [[1948]] року вимушений знову повернутися до Ніжина, виконуючи заборону на проживання в столиці. Уродженець Веркіївки, письменник Юрій Мушкетик пригадує, що зустрічався з Миколою Кропив'янським, коли той працював конюхом у ніжинській лікарні:
-В 1956 році безпідставно репресованого М. Г. Кропив'янського реабілітовано.
+:''«1945-го Кропив'янського випустили, і я його бачив: у куфайці, борода до пояса. Колишній комдив влаштувався конюхом при лікарні, просив у людей шматки хліба. І помер під парканом».''
 == Радянські нагороди та вшанування ==

@@ Рядок 39: / Рядок 39: @@
 == Останні роки життя ==
-травня 1938 року заарештований у Рибінську, а 20 липня 1940 — засуджений до 5 років позбавлений волі. Покарання відбував у Усть-Вимському таборі (нині Республіка Комі), звідки звільнився 1943 року. Перший час проживав у Буїнську, а після визволення України від німецько-фашистських загарбників повернувся до Ніжина, працював лісником. Через два роки перебрався до Москви, але 27 квітня 1948 року вимушений знову повернутися до Ніжина, виконуючи заборону на проживання в столиці. Письменник Юрій Мушкетик пригадує, що зустрічався з Миколою Кропив'янським, коли той працював конюхом у ніжинській лікарні. Помер у Ніжині.
+[[31 травня]] [[1938]] року заарештований у Рибінську, а [[20 липня]] [[1940]] — засуджений до 5 років позбавлений волі. Покарання відбував у Усть-Вимському таборі (нині Республіка Комі), звідки звільнився 1943 року. Перший час проживав у Буїнську, а після визволення України від німецько-фашистських загарбників повернувся до Ніжина, працював лісником. Через два роки перебрався до Москви, але [[27 квітня]] [[1948]] року вимушений знову повернутися до Ніжина, виконуючи заборону на проживання в столиці. Письменник Юрій Мушкетик пригадує, що зустрічався з Миколою Кропив'янським, коли той працював конюхом у ніжинській лікарні. Помер у Ніжині.
 В 1956 році безпідставно репресованого М. Г. Кропив'янського реабілітовано.

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 грудня 1917 року обраний командиром 12-го армійського корпусу. Ілля Дубінський так описує ці події:
-:''«…В цей час вихорем на сцену увірвався Кропив'янський. З червоним прапором у руках він крикнув: „Жовтнева революція перемогла сьогодні і в нашому корпусі. Штаб корпуса оточений більшовицькими 74-м та 75-м полками… Генерал Аджиєв та емісар Петлюри Степура, які хотіли втекти, заарештовані. Хай живе Ленін! Хай живе партія більшовиків! Геть війну, капіталістів та поміщиків!“ …Тільки на третій день закінчився Надзвичайний з'їзд… Командиром корпуса був обраний більшовик М. Г. Кропив'янський».''
+:''«…В цей час вихорем на сцену увірвався Кропив'янський. З червоним прапором у руках він крикнув: „Жовтнева революція перемогла сьогодні і в нашому корпусі. Штаб корпуса оточений більшовицькими 74-м та 75-м полками… Генерал Аджиєв та емісар Петлюри Степура, які хотіли втекти, заарештовані. Хай живе Ленін! Хай живе партія більшовиків! Геть війну, капіталістів та поміщиків!“ …Тільки на третій день закінчився Надзвичайний з'їзд… Командиром корпуса був обраний більшовик М. Г. Кропив'янський».''
-З грудня 1917 по лютий 1918 Кропив'янський за наказом Антонова-Овсієнка очолює рештки 19-ї піхотної дивізії, яка йде на допомогу Румчероду стримувати натиск румунських військ. 18 лютого 1918 р., коли до бойових дій проти Румчероду долучаються австрійські війська, Кропив'янський відходить до Вознесенська на з'єднання з Тираспільським загоном Якіра та Гарькавого. Разом вони утворюють 2-у українську революційну армію, начальником штабу якої призначають Кропив'янського.
+З грудня 1917 по лютий 1918 Кропив'янський за наказом Антонова-Овсієнка очолює рештки 19-ї піхотної дивізії, яка йде на допомогу Румчероду стримувати натиск румунських військ. 18 лютого 1918 р., коли до бойових дій проти Румчероду долучаються австрійські війська, Кропив'янський відходить до Вознесенська на з'єднання з Тираспольським загоном Якіра та Гарькавого. Разом вони утворюють 2-у українську революційну армію, начальником штабу якої призначають Кропив'янського.
 Після відступу 2-ї української революційної армії під натиском австро-німецьких військ до Таганрогу та Міллерово, Кропив'янський призначає замість себе Княгницького, а сам вирушає до Царицина. Не знайшовши спільної мови з тамтешнім керівництвом невдовзі виїздить до Москви у розпорядження Повстанбюро.

← Попередня версія		Версія за 20:47, 18 січня 2024
Рядок 136:		Рядок 136:

	Петро МЕДВІДЬ.		Петро МЕДВІДЬ.
		+
		+	== Див. також ==
		+	* [[Нотатки про Ніжинське повстання червоних партизан: передісторія, історія, доля учасників]]

	== Примітки ==		== Примітки ==

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Kropiv'iansky Chernigov.jpg|міні|Пам'ятник Миколі Кропив'янському в Чернігові]]
-'''Микола Григорович Кропив'янський''' (народився 5 [[28 грудня|(18) грудня]] [[1889]], [[Володькова Дівиця]]&nbsp;— помер [[21 жовтня]] [[1948]], [[Ніжин]]) — офіцер Російської імператорської армії, в роки українсько-радянської війни — партизанський командир, радянський військовий діяч.
+'''Микола Григорович Кропив'янський''' (народився 5 [[18 грудня|(18) грудня]] [[1889]], [[Володькова Дівиця]]&nbsp;— помер [[21 жовтня]] [[1948]], [[Ніжин]]) — офіцер Російської імператорської армії, в роки українсько-радянської війни — партизанський командир, радянський військовий діяч.
 == До жовтневого перевороту  ==

@@ Рядок 48: / Рядок 48: @@
 Орден Червоного прапора РРФСР як командиру 60-ї стрілецької дивізії РСЧА.<ref>Наказ Революційної військової ради №&nbsp;149 від 1920&nbsp;р.</ref>
 У 1971 році в селі Володькова Дівиця встановлено пам'ятник роботи скульптора М. П. Короткевича та архітектора Л. Д. Кулікова.
 Одна з вулиць Ніжина носила ім'я Кропив'янського (з 2016 року Графська), а на будинку по вул. К. Маркса, 69 встановлена меморіальна дошка.
 У Чернігові на Алеї Героїв встановлено погруддя Миколи Кропив'янського, роботи скульптора М. П. Короткевича та архітектора В. Г. Гнєзділова. Погруддя було зруйноване 17 квітня 2015 року активістами однієї з ультраправих груп<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=7HWSSt8-eAM У Чернігові знесли пам'ятники Миколі Щорсу та Миколі Кропив'янському]</ref> (див. Пам'ятники Чернігова).
 Погруддя Кропив'янського встановлене на його батьківщині в селі Володькова Дівиця.
 == Трагедія Миколи Крапив’янського ==