Клочко Микола Павлович - Історія редагувань

Perohanych в 07:28, 23 листопада 2020

2020-11-23T07:28:25Z

Perohanych: /* Джерело */

2020-11-23T07:23:31Z

Джерело

Perohanych: /* Джерело */

2020-11-23T07:22:15Z

Джерело

Perohanych в 20:57, 22 листопада 2020

2020-11-22T20:57:32Z

Perohanych в 20:57, 22 листопада 2020

2020-11-22T20:57:04Z

Perohanych в 20:56, 22 листопада 2020

2020-11-22T20:56:41Z

Perohanych в 20:55, 22 листопада 2020

2020-11-22T20:55:27Z

Perohanych в 20:50, 22 листопада 2020

2020-11-22T20:50:36Z

Perohanych: Створена сторінка: '''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафії...

2020-11-22T20:49:41Z

Створена сторінка: '''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафії...

Нова сторінка

'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, працював журналістом у носівській районній газеті «[[Під прапором комунізму]]».

Закінчив 8 класів місцевої школи, потім рік навчався в Київському гірничому технікумі, звідки на початку 1953 року був засуджений за політичні переконання на 25 років до концтаборів ГУЛАГу.

Після ХХ з'їзду КПРС, коли було розвінчано культ особи Сталіна, потрапив під амністію (1956) і повернувся до рідного села. Закінчивши екстерном середню школу, поїхав до м. Донецька, де два роки працював робітником «Донбасканалбуду».

Любов до рідної мови й літератури привела М. Клочка на філфак Київського університету, який він успішно закінчив 1965 року. Спочатку Микола Павлович працював журналістом у носівській районній газеті «[[Під прапором комунізму]]», через деякий час — у Києві в редакціях газет
«Друг читача», «Молодь України» та інших. Друкував свої твори тут, а також в інших виданнях: у газеті «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Вітчизна». Учителював, передаючи дітям свою любов до рідного слова. І в часи хрущовської відлиги, і в період так званого «застою» не горів бажанням прославляти Комуністичну партію, не відзначався лояльністю до державної політики, а тому творів талановитого автора понад двадцять років ніде не друкували.

По-справжньому його творчість знайшла свого читача тільки в часи незалежної України. Перші
збірки — «Афоризми» і «Роза вітрів» — побачили світ 2004 року, наступного 2005-го була видана збірка оповідань «Вишнева вежа» та книга поезій «Настрої». Цей творчий здобуток виявився настільки вагомим, що Миколу Павловича 2005 року прийняла до своїх лав Національна спілка письменників України. Відтоді М. Клочко майже щороку радує своїх читачів новими збірками.

2006 року надрукував книжку «Афоризми-2», 2007-го — збірку поезій «Будні», 2009-го — «Розмисли». Микола Павлович щедро ділиться з читачем своїм життєвим досвідом.

== Відзнаки ==
Лауреат премій ім. С. Васильченка (2006 р.) та ім. В. Чумака (2008 р.). 2009 року удостоєний обласної літературної премії ім. М. Коцюбинського в номінації «проза».

== Джерело ==
* [https://svit11.files.wordpress.com/2020/11/struna_e284961_2020.pdf Газета «Струна».] — № 1, 11 листопада 2020. — С. 12.

[[Категорія:Журналісти]]
[[Категорія:Люди К]]

← Попередня версія		Версія за 07:28, 23 листопада 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
		+	[[Файл:Микола Клочко.jpg\|міні\|Микола Клочко]]
		+
	'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, амністований. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України.		'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, амністований. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України.

		+	== Життєпис ==
	Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.		Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.

← Попередня версія		Версія за 20:57, 22 листопада 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, ~~реабілітований~~. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України.	+	'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, амністований. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України.

	Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.		Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу,  Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]».
+'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу,  Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, репресований за політичні переконання, реабілітований. Працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]». Член Національної спілки письменників України.
 Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 * [https://svit11.files.wordpress.com/2020/11/struna_e284961_2020.pdf Газета «Струна».] — № 1, 11 листопада 2020. — С. 12.
 [[Категорія:Журналісти]]
 [[Категорія:Люди К]]

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 '''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу,  Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]».
-Закінчив 8 класів місцевої школи, потім рік навчався в Київському гірничому технікумі, звідки на початку 1953 року був засуджений за політичні переконання на 25 років до концтаборів ГУЛАГу.
+Закінчив 8 класів місцевої школи, в 1951 вступив до Київського гірничого технікуму, через рік 18-річний Микола Клочко був заарештований і на початку 1953 року засуджений до 25 років ув'язнення в концтаборах ГУЛАГу за те, що малював карти майбутньої незалежної Української держави та вів розмови на цю тему серед студентів.
 Після ХХ з'їзду КПРС, коли було розвінчано культ особи Сталіна, потрапив під амністію (1956) і повернувся до рідного села. Закінчивши екстерном середню школу, поїхав до м. Донецька, де два роки працював робітником «Донбасканалбуду».

← Попередня версія		Версія за 20:50, 22 листопада 2020
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, працював журналістом у носівській районній газеті «[[~~Під прапором~~ комунізму]]».	+	'''Микола Павлович Клочко''' (народився 1934 року в селі, нині селище міського типу, Парафіївці Ічнянського району) — журналіст і письменник, працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]».

	Закінчив 8 класів місцевої школи, потім рік навчався в Київському гірничому технікумі, звідки на початку 1953 року був засуджений за політичні переконання на 25 років до концтаборів ГУЛАГу.		Закінчив 8 класів місцевої школи, потім рік навчався в Київському гірничому технікумі, звідки на початку 1953 року був засуджений за політичні переконання на 25 років до концтаборів ГУЛАГу.

@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 Лауреат премій ім. С. Васильченка (2006 р.) та ім. В. Чумака (2008 р.). 2009 року удостоєний обласної літературної премії ім. М. Коцюбинського в номінації «проза».
-== Джерело ==
+== Посилання ==
 * [https://svit11.files.wordpress.com/2020/11/struna_e284961_2020.pdf Газета «Струна».] — № 1, 11 листопада 2020. — С. 12.
 [[Категорія:Репресовані]]

@@ Рядок 5: / Рядок 5: @@
 Після ХХ з'їзду КПРС, коли було розвінчано культ особи Сталіна, потрапив під амністію (1956) і повернувся до рідного села. Закінчивши екстерном середню школу, поїхав до м. Донецька, де два роки працював робітником «Донбасканалбуду».
-Любов до рідної мови й літератури привела М. Клочка на філфак Київського університету, який він успішно закінчив 1965 року. Спочатку Микола Павлович працював журналістом у носівській районній газеті «[[Під прапором комунізму]]», через деякий час — у Києві в редакціях газет
+Любов до рідної мови й літератури привела М. Клочка на філфак Київського університету, який він успішно закінчив 1965 року. Спочатку Микола Павлович працював журналістом у носівській районній газеті «[[Прапор комунізму]]», через деякий час — у Києві в редакціях газет
 «Друг читача», «Молодь України» та інших. Друкував свої твори тут, а також в інших виданнях: у газеті «Літературна Україна», журналах «Дніпро», «Вітчизна». Учителював, передаючи дітям свою любов до рідного слова. І в часи хрущовської відлиги, і в період так званого «застою» не горів бажанням прославляти Комуністичну партію, не відзначався лояльністю до державної політики, а тому творів талановитого автора понад двадцять років ніде не друкували.