Какало Олексій Васильович - Історія редагувань

Perohanych: /* Життєпис */

2026-02-14T20:53:03Z

Життєпис

Perohanych: Заміна тексту — «’» на «'»

2024-10-24T14:45:07Z

Заміна тексту — «’» на «'»

Perohanych: /* Какало Олексій Васильович */

2023-07-10T07:47:44Z

Какало Олексій Васильович

Perohanych: Імпортовано 1 версія

2020-11-08T21:50:44Z

Імпортовано 1 версія

uk>Perohanych: /* Посилання */

2019-12-09T16:30:45Z

Посилання

Нова сторінка

[[Файл:Олексій Какало.jpg|міні|Олексій Какало]]

'''Олексій Васильович Какало ''' (народився [[27 січня]] [[1942]] у селі [[Держанівка]]) — живописець-пейзажист і портретист. Член Національної спілки художників України (1977). Заслужений художник України (2001), голова обласної Спілки художників України. Автор портретів скульптора В. Богомолова, «Портрету матері», «Українки», полотен «На дорогах війни», «Чернігівська весна», «Повінь на Десні», «Новгород-Сіверський» та інших.

== Життєпис ==
Закінчив Київський художній інститут (1971; викладачі Юлій Ятченко, Петро Басанець, Карпо Трохименко, Віктор Пузирков).<ref name="n1">{{cite web | url = https://www.gorod.cn.ua/news_80603.html | title = Ювілейна виставка Олексія Какала | publisher = gorod.cn.ua | author = | date = 23 лютого 2017| accessdate = | language = }}</ref>

Працював у Чернігові: у художньо-виробничих майстернях (1971–1997), головним художником (1974–1975).

Від 1997 – в Чернігівській обласній організації НСХУ: відповідальний секретар, від 2000 – голова.

== Творчість ==
1997–1998 реставрував та розписував надалтарну частину Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського собору (Чернігівська область).

Учасник обласних, всеукраїнськиї, всесоюзних, міжнародних мистецьких виставок від 1971.

Персональні виставки – у Чернігові (1993, 2003), Києві (1993, 2006), Славутичі (Київ. обл., 1994).

Основний жанр – тематична картина; створює також портрети, пейзажі, натюрморти у реалістичній манері.

Окремі полотна зберігаються у музеях Чернігова, Новгорода-Сіверського, Чугуєва (Харків. обл.), міст Мозир, Могильов, Галереї ім. Г. Ващенка (Гомель; усі – Білорусь).

'''Основні твори:'''

«Натюрморт із ромашками» (1973), «П. Богомолов», «Мати» (обидва – 1974), «На дорогах війни», «В. Корж» (обидва – 1976), «Українка» (1983), «Розвідники підземних надр» (1984), «Спадщина» (1987), «Весна іде» (1991), «Фієста» (1992), «Голод. 33-й рік» (1993), «Чернігівська Десна» (1994), «А. Мордовець», «Автопортрет» (обидва – 1995), «Повінь на Десні» (1998), «Чернігів старовинний» (1999), «Материнська пісня» (2001), «Сонячне мереживо» (2002), «Волошки в житі» (2004), «І. Круш» (2005), «Чернігівські весілля», «Півонії на підвіконні» (обидва – 2006), «На Спаса» (2008), «Від храму до храму» (2009); цикли – «По Білому морю» (1977), «По Середземному морю» (1981).

== Какало Олексій Васильович ==
: ''Нарис із книги: {{СІН}}''
Серед художників, вихідців з Носівщини, поряд з іменами [[Шишко Сергій Федорович |Сергія Федоровича Шишка]], [[Самокиш Микола Семенович|Миколи Семеновича Самокиша]], [[Пархоменко Андрій Васильович|Андрія Васильовича Пархоменка]], [[Стратілат Микола Іванович|Миколи Івановича Стратілата]] та інших наших відомих митців, знаходиться ім’я Олексія Васильовича Какала.

Народився малий Олексій в січні 1942 року, першої воєнної зими, в селі Держанівці. Його дитинство припало на тяжкі воєнні та повоєнні роки і життя зовсім не балувало те покоління дітей війни.

Першими його художніми спробами були малюнки сажею, а мольбертом служила піч. Хлопчик старанно повторював мамині замальовки для вишивання, за що йому іноді пререпадало.

Не одразу Олексій визначився зі своїм життєвим покликанням: після навчання в школі та залізничному училищі, служби в армії, він став студентом Київського художнього інституту. Викладачами у нього були народні художники СРСР та України – Віктор Пузирков, Карпо Трохименко, Петро Басанець. Під впливом їхньої творчості відбувалося становлення молодого художника. Він пробував себе у різних стилях живопису: як портретист, пейзажист, майстер побутового жанру, і скрізь зумів створити визначні роботи.

Портрети скульптора В. Богомолова, художників Олексія Котлярова та Федора Кравчука, «Портрет матері», «Портрет Українки», «Студентка Ірина», «Співає Іван Труш», «Портрет дочки», «А сорочка мамина серцю мила» та інші стають широко відомими і приносять Олексію Какалу визнання і славу одного з найкращих українських митців цього жанру.

Вже понад сорок років заслужений художник України Олексій Васильович Какало працює в Чернігові, нині очолюючи обласний осередок Національної спілки художників України. Його творчість нерозривно пов'язана з історією, природою, культурою, людьми нашого краю. Цикл картин «Чернігів і чернігівці» об'єднав такі значимі полотна, як «Весілля», «Хресна хода», «Водохреща. Купання на Десні», «На Спаса», «Маковій», «Материнська пісня» та інші. В них живе душа українського народу.

Одна з найкращих робіт художника – «Спадщина», написана ще в 1987 році, була представлена на художній виставці Всесвітнього форуму українців і викликала загальне захоплення.

Чернігівський поет Петро Куценко, делегат форуму, так відгукнувся на картину: «Красиві, розпашілі від співу обличчя сільських жінок, вбраних у народні костюми. Вони вже не молоді, але як же молодо світяться їхні очі, а від цього й постава кожної не скута, а легка, розпрямлена. Ніби вже до танцю готові. Тим часом цей жіночий гурт співає за роботою – за прядками, що шурхотять, як і століття тому шурхотіли по сільських оселях довгими осінніми та зимовими вечорами. Скільки за ними було переговорено й переспівано. І про власне життя-долю, і про те, чим люд жив і живе».

Прообразом цих жінок-українок послужили учасниці держанівського фольклорного ансамблю, відомого в області.

Перегукується із «Спадщиною» і картина «Материнська пісня». Сільські жінки задумливо і лірично співають за столом в літньому саду про те, що тривожить їхню душу, навіює щем і смуток. Автор повертає глядача в далеке вже минуле, щире і доброзичливе, пам’ятне для усіх, хто виріс у сільській глибинці.

Значну частину творчого доробку художника складають пейзажі та натюрморти. Краєвиди Чернігівщини, рідної Держанівки, мальовничого Седнева, сусідньої Гомельщини надихають Олексія Васильовича на творення. «Чернігівська весна», «Повінь на Десні», «Новгород-Сіверський» та інші полотна нікого не залишають байдужими. З під його пензля виходять усе нові й нові картини, які торкаючись наших душ своєю добротою і щирістю, відкривають для глядачів прекрасне в оточуючому нас світі, хвилюють і зворушують.

У 2012 році відбулися дві персональні виставки художника. Перша, під назвою «На пульсі часу», відбулася в Чернігівському обласному художньому музеї імені Григорія Галагана. Інша – в чернігівському залі Національної спілки художників.

Подолавши 70-літній рубіж, Олексій Васильович Какало залишається все таким же натхненним і завзятим, сповненим задумів і бажання творити, ще не раз залишити схвильований слід в душах людей.

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* [http://uartlib.org/allbooks/oleksij-kakalo-zhyvopys/ Олексій Какало. Живопис. Київ, ВХстудіо.]
* [http://esu.com.ua/search_articles.php?id=12284 ЕСУ] С. В. Ключник (2011).
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Какало_Олексій_Васильович

== Література ==
# Олексій Какало. Живопис: Каталог. К., 2006.
# {{СІН}}
[[Категорія:Уродженці Держанівки]]
[[Категорія:Заслужені художники України]]
[[Категорія:Люди К]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]

← Попередня версія		Версія за 20:53, 14 лютого 2026
Рядок 9:		Рядок 9:

	Від 1997 – в Чернігівській обласній організації НСХУ: відповідальний секретар, від 2000 – голова.		Від 1997 – в Чернігівській обласній організації НСХУ: відповідальний секретар, від 2000 – голова.
		+
		+	Мама: [[Какало Ганна\|Ганна Какало]], народна художниця.

	== Творчість ==		== Творчість ==

← Попередня версія		Версія за 07:47, 10 липня 2023
Рядок 52:		Рядок 52:

	Подолавши 70-літній рубіж, Олексій Васильович Какало залишається все таким же натхненним і завзятим, сповненим задумів і бажання творити, ще не раз залишити схвильований слід в душах людей.		Подолавши 70-літній рубіж, Олексій Васильович Какало залишається все таким же натхненним і завзятим, сповненим задумів і бажання творити, ще не раз залишити схвильований слід в душах людей.
		+
		+	== «Поет мистецтва» ==
		+	: ''Джерело: {{Cite web \| url = https://kirovograd24.com/photo/2022/01/27/-poet-mistetstva-.htm?print \| title = «Поет мистецтва» - \| publisher =Кіровоград 24: Портал про місто \| author = Микола Правда - старший науковий співробітник Музею мистецтв \| date = 27 січня 2022 }}''
		+	Народився художник 27 січня 1942 року у селі Держанівка колишньому Носівському районі, нині Ніжинський район на Чернігівщині. Цей край дав світові багато видатних художників серед них Сергій Шишко, Микола Самокиш, Андрій Пархоменко, Микола Стратилат. Серед цих імен чільне місце займає Олексій Какало. Дитинство митця припало на повоєнні роки. Перший мистецький досвід у маленького Олексія був, коли він малював сажею на печі, старанно повторюючи мамині замальовки для вишивання.
		+
		+	Після навчання в школі, в залізничному училищі та службі в армії Олексій Какало став студентом Київського художнього інституту. Викладачами були Віктор Пузирков, Карпо Трохименко, Петро Басанець. Саме під впливом їх творчості відбулося становлення молодого художника. Олексій Какало пробував себе у різних стилях живопису, як портретист, пейзажист, майстер побутового жанру. Творчість Олексія Какала нерозривно повязана з історією, природою, культурою Чернігівщини.
		+
		+	З 1971 року Олексій Какало учасник різноманітних виставок, як на місцевому так і на загальнодержавному рівні. Митець організовував свої персональні виставки у Києві (1993, 2006), Чернігові (1993, 2003), Славутичі (1994). Під час демонстрації цих виставок художник розкрився, як чудовий портретист, пейзажист, майстер реалістичного жанру. Його творчість яскрава, прониклива, як то кажуть в мистецьких колах «смачна». Його реалістичний живопис захоплює душу, дарує глядачу відчуття сюжету твору. Особливо захоплюють його пейзажі рідної Чернігівщини, в яких він просто кохався і показував через них красоту природи рідного краю.
		+
		+	Олексій Какало довгий час працював в Чернігівських художньо-виробничих майстернях (1971-1997). У 2000 році він був обраний головою Чернігівської обласної організації національної спілки художників України. Його роботи зберігаються у музеях Чернігова, Новгород-Сіверського, Чугуєва і тепер вже і Кропивницького.
		+
		+	Перебуваючи у відрядженні у місті Чернігові наукові співробітники Музею мистецтв зустрілися з [[Ткаченко Віра Василівна \|Вірою Василівною Ткаченко]], дружиною митця. Під час спілкування Віра Василівна висловила побажання передати деякі роботи свого чоловіка на Кіровоградщину, оскільки сама вона народилася в селі Новий Стародуб колишнього Петрівського району, нині Олександрійського району Кіровоградської області.
		+
		+	В експозиції «Поет мистецтва» представлені 7 робіт митця: «Лугові квіти», 2008; «Випадковий натюрморт», 2018; «А сорочка мамина серцю мила (Віра Ткаченко-дружина художника), 2018; «Заграй мені дударику, 2017»; «Весна», 1998; «Весна. Болотце», 2010; «Білявка», 1998.
		+
		+	Творчість Олексія Какала є відносно новою для вибагливого кропивницького поціновувача мистецтва. В ній відвідувач зможе побачити і красу весни, і чудові та проникливі жіночі портрети, і пейзажі неповторної природи Полісся. Тож не пропустіть можливість помилуватися яскравими та вишуканими роботами справжнього «Поета мистецтва».

	== Примітки ==		== Примітки ==

@@ Рядок 27: / Рядок 27: @@
 == Какало Олексій Васильович ==
 : ''Нарис із книги: {{СІН}}''
-Серед художників, вихідців з Носівщини, поряд з іменами [[Шишко Сергій Федорович |Сергія Федоровича Шишка]], [[Самокиш Микола Семенович|Миколи Семеновича Самокиша]], [[Пархоменко Андрій Васильович|Андрія Васильовича Пархоменка]], [[Стратілат Микола Іванович|Миколи Івановича Стратілата]] та інших наших відомих митців, знаходиться ім’я Олексія Васильовича Какала.
+Серед художників, вихідців з Носівщини, поряд з іменами [[Шишко Сергій Федорович |Сергія Федоровича Шишка]], [[Самокиш Микола Семенович|Миколи Семеновича Самокиша]], [[Пархоменко Андрій Васильович|Андрія Васильовича Пархоменка]], [[Стратілат Микола Іванович|Миколи Івановича Стратілата]] та інших наших відомих митців, знаходиться ім'я Олексія Васильовича Какала.
 Народився малий Олексій в січні 1942 року, першої воєнної зими, в селі Держанівці. Його дитинство припало на тяжкі воєнні та повоєнні роки і життя зовсім не балувало те покоління дітей війни.
@@ Рядок 45: / Рядок 45: @@
 Прообразом цих жінок-українок послужили учасниці держанівського фольклорного ансамблю, відомого в області.
-Перегукується із «Спадщиною» і картина «Материнська пісня». Сільські жінки задумливо і лірично співають за столом в літньому саду про те, що тривожить їхню душу, навіює щем і смуток. Автор повертає глядача в далеке вже минуле, щире і доброзичливе, пам’ятне для усіх, хто виріс у сільській глибинці.
+Перегукується із «Спадщиною» і картина «Материнська пісня». Сільські жінки задумливо і лірично співають за столом в літньому саду про те, що тривожить їхню душу, навіює щем і смуток. Автор повертає глядача в далеке вже минуле, щире і доброзичливе, пам'ятне для усіх, хто виріс у сільській глибинці.
 Значну частину творчого доробку художника складають пейзажі та натюрморти. Краєвиди Чернігівщини, рідної Держанівки, мальовничого Седнева, сусідньої Гомельщини надихають Олексія Васильовича на творення. «Чернігівська весна», «Повінь на Десні», «Новгород-Сіверський» та інші полотна нікого не залишають байдужими. З під його пензля виходять усе нові й нові картини, які торкаючись наших душ своєю добротою і щирістю, відкривають для глядачів прекрасне в оточуючому нас світі, хвилюють і зворушують.

← Попередня версія	Версія за 21:50, 8 листопада 2020
(Немає відмінностей)