Губернатор Василь Сергійович - Історія редагувань

Perohanych: Заміна тексту — «’» на «'»

2024-10-24T14:44:48Z

Заміна тексту — «’» на «'»

Perohanych: Імпортовано 1 версія

2020-11-08T21:47:41Z

Імпортовано 1 версія

uk>Perohanych: /* Посилання */

2019-07-15T13:13:37Z

Посилання

Нова сторінка

[[Файл:Василь Губернатор.jpg|міні|Василь Губернатор]]

'''Василь Сергійович Губернатор''' (народився [[7 квітня]] [[1912]] — помер [[9 травня]] [[1988]]) — науковець, селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук, орденоносець. Працював на Носівській дослідній станції над виведенням нових сортів ячменю.

== Життєпис ==
Працював на [[Носівська селекційно-дослідна станція|Носівській дослідній станції]] над виведенням нових сортів ячменю (1946–1987), певний період очолював станцію.

Вивів сорти ячменю: «Чернігівський» (1950), «Носівський-2», «Чернігівський-5», «Чернігівський-7», «Носівський-6» та ін. Автор високоврожайного сорту «Деснянський-8».

== Відзнаки ==
Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями СРСР, медалями ВДНГ СРСР, золотою медаллю І.В. Мічуріна.

== Губернатор Василь Сергійович ==
:''Нарис А. І. Лазаренка у книзі: {{Славні імена Носівщини}}''

Василь Сергійович Губернатор (7.04.1912-9.05.1988) народився в с.Яблуневому на Черкащині у багатодітній селянській сім’ї. Старі люди казали, що це якийсь писар-жартівник придумав таке прізвище для сміху за те, що хтось із пращурів цієї сім’ї не знайшов йому на могорич, коли складали реєстр кріпаків за царським указом.

Здібний хлопчик завершив чотирирічний курс навчання у початковій школі за три роки. На відмінно закінчив семирічку і поступив на навчання до Маслівського інституту селекції і насінництва. Там і розпочав свою кар’єру майбутній селекціонер.

Потім було призначення на Славгородську дослідну станцію в Алтайському краї, де він очолював групу селекціонерів, що вивчала сірі хліба. Проходив практику в Сибірському науково-дослідному інституті зернового господарства.

Творчу працю перервала війна. Василь Сергійович виявив себе мужнім бійцем-прикордонником біля озера Ханка, де самураї влаштовували провокації. Потім воював на Смоленщині і Білорусії, в Україні, Польщі, Румунії, Угорщині і Чехословаччині. Був нагороджений бойовими орденами та медалями.

Після закінчення війни Василь Сергійович одержав призначення на Носівську селекційну станцію. Дослідника зустріли важкі випробування. Науковий заклад був зруйнований, бракувало приміщень, житла. Він очолює групу з селекції ячменю, ярої пшениці, вівса, гречки і рису. Обставини склалися так, що невдовзі йому довелося очолити відділ селекції на Чернігівській сільськогосподарській станції, на якій війна теж залишила руїни та згарища. Долаючи труднощі, він розробляв нову методику виведення високоврожайних сортів ярого ячменю, що пізніше здобув назву «губернаторського методу селекції». Щороку Василь Сергійович проводив сотні експериментів, не шкодував сил для створення високоврожайних сортів. Він виводить сорти ярого рапсу «Носівський-9», ячмінь «Чернігівський», «Носівський», «Чернігівський-5», «Деснянський-8». Ячмінь «Носівський-9» при державному сортовипробуванні дав рекордний урожай, був еталоном за пивоварними якостями та стійкістю. А взагалі його учні і послідовники – М.І. Сардак, Л.І. Коломієць, В.В. Скорик, О.П. Матрос створили на той час 28 нових сортів зернових, зернобобових та круп’яних, овочевих культур і трав, які районувалися в 56 областях СРСР, у Болгарії, Чехословаччині. Одночасно Василь Сергійович захищає кандидатську дисертацію «Використання підзимної сівби у селекційній роботі з ярим ячменем», яка вважається цінним вкладом в науку. Свій селекційний доробок В.С. Губернатор висвітлив у книзі «Ячмінь», десятках статей.

У 1971 році В.С. Губернатор був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора за виведений сорт ячменю «Чернігівський-7». За виведені і впроваджені у виробництво нові сорти ярих ячменів у 1977 році він одержав другий орден Трудового Червоного Прапора, а також медалі «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть», золоті, срібні та бронзові медалі ВДНГ СРСР. За успіхи у селекційній роботі удостоєний золотої медалі імені І.В. Мічуріна. У 1982 році Василь Сергійович був удостоєний ордена Леніна.

А.І. ЛАЗАРЕНКО

== Слово про сіяча ==
: ''Геннадій Петраньов, «Отчий поріг», вересень, 2016 р. № 9, сторінка 14.''<ref>[http://chz.org.ua/wp-content/uploads/2016/08/%E2%84%969-177-%D0%B3%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D1%82%D0%B8-%C2%AB%D0%9E%D1%82%D1%87%D0%B8%D0%B9-%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B3%C2%BB.pdf Otch_p9.16.qxd]</ref>

Серед науковців, що добувають нові знання для перспективного розвитку агропромислового виробництва, особливе місце належить селекціонерам. Їхня наукова продукція – сорти рослин, є найбільш вагомим і в той же час найдешевшим засобом підвищення урожайності та якості сільськогосподарських культур.

Одним із селекціонерів, які плодами своєї наполегливої, кропіткої праці прославили чернігівську землю, був Василь Сергійович Губернатор.

Він народився у квітні 1912 року на Черкащині у багатодітній дуже бідній селянській родині. На запитання, звідкіль у нього таке гучне прізвище, Василь Сергійович відповідав, що таким чином поглузував над бідністю його пращурів писар під час першого перепису козацтва в
Україні.

Василько з малих літ був здібним і допитливим, але не міг разом з однолітками ходити до школи, бо змушений був пасти чужу худобу. Тільки вечорами йшов освоювати науку до вчителя. Все ж таки незабаром за три роки на "відмінно" засвоїв чотирирічний курс початкової школи, закінчив семирічку і вступив до Маслівської сільськогосподарської школи, яка невдовзі була перетворена в Маслівський інститут селекції і
насінництва.

Там і одержав вищу освіту. Його однокурсниками були в майбутньому відомі селекціонери В.М. Ремесло, Ф.Г. Кириченко, П.Х. Гаркавий.

Після закінчення інституту Василь Сергійович працює на Славгородській дослідній станції в Алтайському краї, де очолює групу селекції сірих хлібів, проходить практику в Сибірському науково-дослідному інституті сільського господарства.

Творчу наукову працю перервала війна. Її дорогами він пройшов спочатку солдатом, а згодом офіцером, звільняв від ворога не тільки рідну Україну, а й Польщу, Румунію, Угорщину, Чехословаччину. Був тяжко поранений. За бойові подвиги нагороджений орденом Червоної зірки і багатьма медалями.

Після перемоги знову повернувся до селекційної роботи, тепер вже на землі Чернігівщини. Тут на Носівській селекційно-дослідній станції,
долаючи труднощі повоєнного періоду, всього себе віддав селекційно-генетичним дослідженням, розробці нових методів виведення високоврожайних сортів ярого ячменю.

Результатом його багаторічної наукової і практичної діяльності стали районовані в Україні в 1954–1979 роках сорти ячменю: Чернігівський, Носівський 2, Чернігівський 5, Носівський 6, Чернігівський 7, Деснянський 8, Носівський 9, які вирізнялися як високою продуктивністю, так і якісними показниками.

Ці сорти займали майже всю площу посіву ярого ячменю на Чернігівщині, висівалися в 39 областях колишнього СРСР на площі понад 2 млн. га. Щорічна ефективність від вирощування виведених Василем Сергійовичем сортів ярого ячменю перевищувала 60 млн. карбованців. А ще "губернаторські"сорти мали високі пивоварні якості, за що, кажуть, одну з перлин славнозвісного пива бренду "Чернігівське" було названо прізвищем селекціонера "Губернатор".

Василь Сергійович мав добру вдачу. Вимогливість в роботі як до себе, так і до підлеглих, розсудливість, принциповість думки вдало сполучалися в його натурі з підкорюючою людяністю, порядністю, природним гумором. Ці риси приваблювали до Василя Сергійовича не тільки колег-науковців, а й всіх, хто з ним зустрічався.

Особливою повагою він користувався серед виробників. Як казали, "до Губернатора" на Носівську дослідну станцію звідусіль з'їжджалися відомі хлібороби по насіння, пораду, досвід вирощування високих врожаїв чудосортів.

Від спілкування з ними Василь Сергійович збагачувався новими ідеями, які втілював у моделях нових, більш досконалих сортів.

Багаторічні дослідження В. С. Губернатора знайшли відображення в книзі "Ячмінь", яка стала основою кандидатської дисертації, та в десятках рекомендацій та статей у наукових та популярних виданнях.

Плодотворна праця селекціонера гідно оцінена державою. Його було нагороджено двома орденами Трудового Червоного прапора, медалями "За трудову відзнаку", "За трудову доблесть", золотими та срібними медалями ВДНГ СРСР, Золотою медаллю ім. І.В. Мічуріна.

У 1982 році з нагоди 70-річчя з дня народження його нагороджено орденом Леніна.

Василь Сергійович Губернатор пішов з життя 9 травня 1988 року. Його справу на Носівській селекційній дослідній станції успішно продовжують його учні.

Геннадій ПЕТРАНЬОВ, кандидат сільськогосподарських наук

== Галерея ==
<gallery>
Файл:Василь Губернатор 01.jpg
Файл:Василь Губернатор 02.jpg
Файл:Василь Губернатор 03.jpg
</gallery>

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Губернатор_Василь_Сергійович

== Література ==
# Лазаренко А. І. Творець золотого колоса. — Київ: Товариство «Знання» УРСР, 1987. — 48 с. — (Серія 9 «Економічний і соціальний розвиток села»; № 8).

[[Категорія:Люди Г]]
[[Категорія:Селекціонери]]
[[Категорія:Кандидати сільськогосподарських наук]]
[[Категорія:Нагороджені орденом Леніна]]
[[Категорія:Нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]

@@ Рядок 14: / Рядок 14: @@
 :''Нарис А. І. Лазаренка у книзі: {{Славні імена Носівщини}}''
-Василь Сергійович Губернатор (7.04.1912-9.05.1988) народився в с.Яблуневому на Черкащині у багатодітній селянській сім’ї. Старі люди казали, що це якийсь писар-жартівник придумав таке прізвище для сміху за те, що хтось із пращурів цієї сім’ї не знайшов йому на могорич, коли складали реєстр кріпаків за царським указом.
+Василь Сергійович Губернатор (7.04.1912-9.05.1988) народився в с.Яблуневому на Черкащині у багатодітній селянській сім'ї. Старі люди казали, що це якийсь писар-жартівник придумав таке прізвище для сміху за те, що хтось із пращурів цієї сім'ї не знайшов йому на могорич, коли складали реєстр кріпаків за царським указом.
-Здібний хлопчик завершив чотирирічний курс навчання у початковій школі за три роки. На відмінно закінчив семирічку і поступив на навчання до Маслівського інституту селекції і насінництва. Там і розпочав свою кар’єру майбутній селекціонер.
+Здібний хлопчик завершив чотирирічний курс навчання у початковій школі за три роки. На відмінно закінчив семирічку і поступив на навчання до Маслівського інституту селекції і насінництва. Там і розпочав свою кар'єру майбутній селекціонер.
 Потім було призначення на Славгородську дослідну станцію в Алтайському краї, де він очолював групу селекціонерів, що вивчала сірі хліба. Проходив практику в Сибірському науково-дослідному інституті зернового господарства.
@@ Рядок 22: / Рядок 22: @@
 Творчу працю перервала війна. Василь Сергійович виявив себе мужнім бійцем-прикордонником біля озера Ханка, де самураї влаштовували провокації. Потім воював на Смоленщині і Білорусії, в Україні, Польщі, Румунії, Угорщині і Чехословаччині. Був нагороджений бойовими орденами та медалями.
-Після закінчення війни Василь Сергійович одержав призначення на Носівську селекційну станцію. Дослідника зустріли важкі випробування. Науковий заклад був зруйнований, бракувало приміщень, житла. Він очолює групу з селекції ячменю, ярої пшениці, вівса, гречки і рису. Обставини склалися так, що невдовзі йому довелося очолити відділ селекції на Чернігівській сільськогосподарській станції, на якій війна теж залишила руїни та згарища. Долаючи труднощі, він розробляв нову методику виведення високоврожайних сортів ярого ячменю, що пізніше здобув назву «губернаторського методу селекції». Щороку Василь Сергійович проводив сотні експериментів, не шкодував сил для створення високоврожайних сортів. Він виводить сорти ярого рапсу «Носівський-9», ячмінь «Чернігівський», «Носівський», «Чернігівський-5», «Деснянський-8». Ячмінь «Носівський-9» при державному сортовипробуванні дав рекордний урожай, був еталоном за пивоварними якостями та стійкістю. А взагалі його учні і послідовники – М.І. Сардак, Л.І. Коломієць, В.В. Скорик, О.П. Матрос створили на той час 28 нових сортів зернових, зернобобових та круп’яних, овочевих культур і трав, які районувалися в 56 областях СРСР, у Болгарії, Чехословаччині. Одночасно Василь Сергійович захищає кандидатську дисертацію «Використання підзимної сівби у селекційній роботі з ярим ячменем», яка вважається цінним вкладом в науку. Свій селекційний доробок В.С. Губернатор висвітлив у книзі «Ячмінь», десятках статей.
+Після закінчення війни Василь Сергійович одержав призначення на Носівську селекційну станцію. Дослідника зустріли важкі випробування. Науковий заклад був зруйнований, бракувало приміщень, житла. Він очолює групу з селекції ячменю, ярої пшениці, вівса, гречки і рису. Обставини склалися так, що невдовзі йому довелося очолити відділ селекції на Чернігівській сільськогосподарській станції, на якій війна теж залишила руїни та згарища. Долаючи труднощі, він розробляв нову методику виведення високоврожайних сортів ярого ячменю, що пізніше здобув назву «губернаторського методу селекції». Щороку Василь Сергійович проводив сотні експериментів, не шкодував сил для створення високоврожайних сортів. Він виводить сорти ярого рапсу «Носівський-9», ячмінь «Чернігівський», «Носівський», «Чернігівський-5», «Деснянський-8». Ячмінь «Носівський-9» при державному сортовипробуванні дав рекордний урожай, був еталоном за пивоварними якостями та стійкістю. А взагалі його учні і послідовники – М.І. Сардак, Л.І. Коломієць, В.В. Скорик, О.П. Матрос створили на той час 28 нових сортів зернових, зернобобових та круп'яних, овочевих культур і трав, які районувалися в 56 областях СРСР, у Болгарії, Чехословаччині. Одночасно Василь Сергійович захищає кандидатську дисертацію «Використання підзимної сівби у селекційній роботі з ярим ячменем», яка вважається цінним вкладом в науку. Свій селекційний доробок В.С. Губернатор висвітлив у книзі «Ячмінь», десятках статей.
 У 1971 році В.С. Губернатор був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора за виведений сорт ячменю «Чернігівський-7». За виведені і впроваджені у виробництво нові сорти ярих ячменів у 1977 році він одержав другий орден Трудового Червоного Прапора, а також медалі «За трудову відзнаку», «За трудову доблесть», золоті, срібні та бронзові медалі ВДНГ СРСР. За успіхи у селекційній роботі удостоєний золотої медалі імені І.В. Мічуріна. У 1982 році Василь Сергійович був удостоєний ордена Леніна.

← Попередня версія	Версія за 21:47, 8 листопада 2020
(Немає відмінностей)