Горішне - Історія редагувань

Perohanych в 10:47, 8 травня 2024

2024-05-08T10:47:35Z

Perohanych: /* Урочище «Орішне» – гордість і слава Носівщини */

2024-05-08T10:46:39Z

Урочище «Орішне» – гордість і слава Носівщини

Perohanych: /* В лісах навколо Носівки */

2022-10-30T08:07:17Z

В лісах навколо Носівки

Perohanych в 14:45, 18 грудня 2021

2021-12-18T14:45:31Z

Perohanych: /* Галерея */

2021-12-17T12:25:08Z

Галерея

Perohanych: /* Цікаво було побувати */

2021-12-17T12:11:50Z

Цікаво було побувати

Perohanych: /* В лісах навколо Носівки */

2021-12-17T12:10:48Z

В лісах навколо Носівки

Perohanych: /* В лісах навколо Носівки */

2021-12-16T09:27:28Z

В лісах навколо Носівки

Perohanych: /* Галерея */

2021-12-16T09:26:08Z

Галерея

Perohanych: /* В лісах навколо Носівки */

2021-12-16T08:27:11Z

В лісах навколо Носівки

@@ Рядок 43: / Рядок 43: @@
 Коли читаєш книгу чи слухаєш історичні розповіді, то ніби проживаєш чиєсь життя, линеш подумки в старовину…
-Багато історій мені розповідав батько про урочище «Орішне». Там колись розташовувався партизанський загін, а згодом – партизанське з’єднання «[[За Батьківщину!]]», слава про яке лунала на всю Україну та за її межами.
+Багато історій мені розповідав батько про урочище «Орішне». Там колись розташовувався партизанський загін, а згодом – партизанське з'єднання «[[За Батьківщину!]]», слава про яке лунала на всю Україну та за її межами.
 Урочище знаходиться в лісі, за шість кілометрів від села [[Дебреве]]. Там живуть мої батьки, там жили мої діди і прадіди, що знали про партизанів і про Другу світову війну не з розмов, а самі воювали і захищали рідний край.
@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 Іду до пам'ятника, відчуваю, як боязко і трепетно ступати по цій землі – землі, по якій ступали мої предки, де колись чулися постріли, крики, де в мирний час жили собі люди, співали, працювали, пекли хліб…
-Обеліск – високий, метрів  п’ятнадцять. На верхівці – зірка.
+Обеліск – високий, метрів  п'ятнадцять. На верхівці – зірка.
 Навколо обеліска ростуть столітні сосни. І ще одна, маленька, примостилася поруч. Дерева бережуть історію… Бережуть подвиги наших земляків…
@@ Рядок 69: / Рядок 69: @@
 Про героїчні подвиги партизанів нашої Носівщини 1941-1943 років можна прочитати на сторінках дуже цікавої книги, яка збереглася в нашій родині.
-Це повість Героя Радянського Союзу М. Д. Симоненка, який був командиром полку партизанського з’єднання «За Батьківщину!»,  під назвою «[[В лісах над Остром]]».
+Це повість Героя Радянського Союзу М. Д. Симоненка, який був командиром полку партизанського з'єднання «За Батьківщину!»,  під назвою «[[В лісах над Остром]]».
 Ця книга – реліквія, найцінніший скарб. Вона знаходиться у моїх батьків. Перечитана по кілька разів усіма членами нашої родини, сусідами і знайомими. На вже коричневих сторінках її оживає історія нашого краю.
-Потрапила книжечка до нашої сім’ї не випадково. Мій прадід [[Бурсук Микола Павлович]] (1911 р.н.) був особисто знайомий з її автором Миколою Симоненком.
+Потрапила книжечка до нашої сім'ї не випадково. Мій прадід [[Бурсук Микола Павлович]] (1911 р.н.) був особисто знайомий з її автором Миколою Симоненком.
 Видана книга в 1969 році. У тому ж році і подарована моєму прадіду. Так уже 50 років вона знаходиться у нашій родині.
@@ Рядок 85: / Рядок 85: @@
 :Ліс, у якому ми опинилися, був овіяний героїчним духом боротьби, що вели тут партизани під час громадянської війни. Цей ліс і тепер гостинно дав нам притулок» (с. 10).
-:«На початку жовтня в ліс прибув М.І.Стратілат. Всі розпорошені по лісу групи партизанів були зібрані в урочище «Орішне». Під командуванням Стратілата тут був утворений загін, що об’єднував 68 бійців» (с.12).
+:«На початку жовтня в ліс прибув М.І.Стратілат. Всі розпорошені по лісу групи партизанів були зібрані в урочище «Орішне». Під командуванням Стратілата тут був утворений загін, що об'єднував 68 бійців» (с.12).
 Тоді ж, восени 1941 року, вороги вдерлися на Носівщину. Громили, били, убивали. Пожежі займалися то тут, то там. Сила ворога була набагато чисельнішою.
@@ Рядок 93: / Рядок 93: @@
 У березні 1942 року в загоні вже було понад 300 бійців, які не жаліли себе, а мужньо йшли до перемоги, дивлячись сміливо у вічі ворогу…
-:«Наше з’єднання , зустрічаючись із партизанами Ковпака та Федорова, діставало цінні відомості, необхідні поради, матеріальну допомогу» (с.44)
+:«Наше з'єднання , зустрічаючись із партизанами Ковпака та Федорова, діставало цінні відомості, необхідні поради, матеріальну допомогу» (с.44)
 Влітку 1942 року партизани вирішили будувати землянки, адже в тимчасових наметах місця всім уже було замало. Працювали чоловіки й жінки. У землянках були облаштовані груби, був стіл, ліжко, лави,  посуд. Робилися земляні сходи.
@@ Рядок 108: / Рядок 108: @@
 Восени 1942 року вороги дізналися про місце розташування носівських партизан. Треба було негайно переходити в інше місце. Було прийняте рішення розійтися по лісу невеликими групами, обладнати тимчасові намети. З селянами залишилися по 4-5 партизанів, у яких була зброя. Решта партизанів вирушила на бойове завдання.
-На початку зими 1943 року партизанське з’єднання, хоч і в неповному складі, поверталося назад. Про це в книзі «В лісах над Остром» говориться так:
+На початку зими 1943 року партизанське з'єднання, хоч і в неповному складі, поверталося назад. Про це в книзі «В лісах над Остром» говориться так:
-:«Ми верхи помчали в «Орішне», де були залишені наші підопічні. Їхали швидко. Табір, де стояв батальйон, був розгромлений. Тиша, жодної живої душі… Я дав шість пострілів з умовними інтервалами. Скоро ми побачили, як звідусіль збігаються люди. Нас оточили. Плакали, цілували, розпитували про тих, кого не було з нами. Так, це справді була єдина сім’я, і відчуття єдності з нею не раз зігрівало нас у ті нелегкі дні.
+:«Ми верхи помчали в «Орішне», де були залишені наші підопічні. Їхали швидко. Табір, де стояв батальйон, був розгромлений. Тиша, жодної живої душі… Я дав шість пострілів з умовними інтервалами. Скоро ми побачили, як звідусіль збігаються люди. Нас оточили. Плакали, цілували, розпитували про тих, кого не було з нами. Так, це справді була єдина сім'я, і відчуття єдності з нею не раз зігрівало нас у ті нелегкі дні.
 :Надвечір прибув увесь батальйон. Ми розташувались на своєму старому місці. Почали приводити в порядок землянки, влаштовувати табір і бомбосховище. Знову запрацювала пекарня, кінний млин. Діти, матері, люди похилого віку почали регулярно одержувати гарячу їжу, хліб» (с.51).
@@ Рядок 119: / Рядок 119: @@
 :«19 жовтня в Носівці відбувся прощальний мітинг з нагоди передачі наших бійців 132-й армії.
-:Відгриміли останні бої на території нашого району. Та війна тривала. Бійці партизанського з’єднання «За Батьківщину!» пішли битися далі з ворогом».
+:Відгриміли останні бої на території нашого району. Та війна тривала. Бійці партизанського з'єднання «За Батьківщину!» пішли битися далі з ворогом».
 Щороку в День Перемоги збиралися партизани в урочищі «Орішному», щоб побачитися, згадати, поговорити. Спокійно. Вони знали, що ніхто не порушить тиші.
@@ Рядок 125: / Рядок 125: @@
 Через двадцять років після Другої світової війни, у 1966 році, було споруджено обеліск Партизанської Слави, на закладку якого зібралися вже не юнаки й дівчата, а сиві люди в орденах та медалях. Багатьох тоді вже не було…
-Минуло вже більше 75 років, як припинило діяти партизанське з’єднання «За Батьківщину!» Височіє самотньо обеліск посеред галявини. Справа – кремезний партизанський дуб, зліва – трухлява верба. А трохи далі – стара яблуня, під якою мурахи облюбували своє помешкання.
+Минуло вже більше 75 років, як припинило діяти партизанське з'єднання «За Батьківщину!» Височіє самотньо обеліск посеред галявини. Справа – кремезний партизанський дуб, зліва – трухлява верба. А трохи далі – стара яблуня, під якою мурахи облюбували своє помешкання.
 Такими словами завершив М.Симоненко свою книгу:
 :«Навколо тихо шумлять віковічні дерева – свідки героїчного минулого. Вони немовби перемовляються між собою про славні діла патріотів.
-:Біля підніжжя монумента не в’януть квіти пам’яті і любові. На камені викарбувано крилаті слова О.Довженка:
+:Біля підніжжя монумента не в'януть квіти пам'яті і любові. На камені викарбувано крилаті слова О.Довженка:
 ::Партизани – це ті сини України,
@@ Рядок 262: / Рядок 262: @@
 == Джерела ==
-* Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду України станом на 01.01.2013; (145. Горішне)
+* Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду України станом на 01.01.2013; (145. Горішне)
 == Посилання ==

@@ Рядок 38: / Рядок 38: @@
 == Урочище  «Орішне» – гордість і слава Носівщини ==
-: ''Джерело: {{cite web | url = http://nezhatin.com.ua/2021/05/09/urochyshhe-orishne-gordist-i-slava-nosivshhyny/ | title =Урочище  «Орішне» – гордість і слава Носівщини | publisher = Новини Ніжина | author = Хоменко Ніна | date = 9 травня 2021 | access-date = | language = }}''
+: ''Джерело: {{cite web | url = http://nezhatin.com.ua/2021/05/09/urochyshhe-orishne-gordist-i-slava-nosivshhyny/ | title =Урочище  «Орішне» – гордість і слава Носівщини | publisher = Новини Ніжина | author = [[Хоменко Ніна Миколаївна|Хоменко Ніна]] | date = 9 травня 2021 | access-date = | language = }}''
 Про історію потрібно не лише говорити, а й відчувати її, любити!

@@ Рядок 145: / Рядок 145: @@
 == В лісах навколо Носівки ==
-:''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4688571531270296/ | title = В лісах навколо Носівки | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Юлія Філь | date = 14 грудня 2021}}''
+:''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4688571531270296/ | title = В лісах навколо Носівки | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = [[Юлія Філь]] | date = 14 грудня 2021}}''
 Перенесемось на північний схід від м. Носівка і потрапимо до ботанічного заказника України місцевого значення «Горішне», площею 500 га. Місцеві жителі Носівки та навколишніх сіл називають цю територію ще «Урочище Орішне». Цей масив унікальний своєю природою, історією завдяки болотам біля річки Остер, що оберігають заказник на півночі та колись непрохідними болотами з південно-західної частини.

← Попередня версія		Версія за 14:45, 18 грудня 2021
Рядок 2:		Рядок 2:
	'''«Горішне»''' також '''«Орішне»''' — урочище, ботанічний заказник місцевого значення в колишньому Носівському районі, також колишній хутір.		'''«Горішне»''' також '''«Орішне»''' — урочище, ботанічний заказник місцевого значення в колишньому Носівському районі, також колишній хутір.

		+	== Загальний опис ==
	Заказник розташований у межах колишнього [[Носівський район\|Носівського району]] [[Чернігівська область\|Чернігівської області]], на північний схід від міста [[Носівка]].		Заказник розташований у межах колишнього [[Носівський район\|Носівського району]] [[Чернігівська область\|Чернігівської області]], на північний схід від міста [[Носівка]].

@@ Рядок 240: / Рядок 240: @@
 <gallery>
 File:Галявина барвінку.jpg|Галявина барвінку
-File:Кремезний дуб.jpg|Кремезний дуб
+File:Кремезний дуб.jpg|[[Дуб у Горішному|Кремезний дуб]]
 File:Місце зустрічі.jpg|Місце зустрічі
 File:Місце партизанської слави в орішному.jpg|Місце партизанської слави

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 Після прочитання роботи історика І. Я. Буняка "[[Партизанська Носівщина]]", дуже цікаво було побувати на місці, де відважні носівські (та не тільки) партизани організували загін, який переріс в 4-тисячне з'єднання "[[За Батьківщину]]". Де воювали бійці, і жили жінки та діти партизанів у найтяжчі часи нацистської окупації. На цьому місці встановлено обеліск, який огороджений декоративним парканом та обсаджений ялинками.
-Поряд росте дуб, який був свідком тих подій. Неподалік є земляні насипи та поглиблення, які колись були партизанськими землянками.
+Поряд росте [[Дуб у Горішному|дуб, який був свідком тих подій]]. Неподалік є земляні насипи та поглиблення, які колись були партизанськими землянками.
 Добратись туди не так то і просто. І взагалі, цей ліс має дуже цікавий та непростий ландшафт. Побувавши там, я зрозумів, чому саме це місце, в урочищі Орішне, вибрали партизани для штабу.

@@ Рядок 210: / Рядок 210: @@
 Продовжуючи подорож, праворуч, від центральної дороги  заказника, шлях спочатку вас приведе до партизанського пам'ятника (обеліску), встановленого в честь пам'яті по загиблих партизанах двох світових воєн в цьому урочищі. Із розповіді П. Крапив'янського, в книзі «Спогади ветерана», цей пам'ятник було виготовлено на заводі «Ніжинсільмаш» за рахунок коштів громадськості. На сьогоднішній день монумент (обеліск, пам'ятник), не взятий на облік або відповідний нагляд, жодною державною установою чи підприємством. Дякуючи ДП «Ніжинське лісове господарство» навколо обеліску підтримується належний порядок і партизанський пам'ятник ще стоїть!
-Неподалік пам'ятника, правіше, росте могутній дуб (говорять, що йому більше 300 років). Свідок початку партизанського руху в «Орішному». Його часто згадували партизани в своїх спогадах.
+Неподалік пам'ятника, правіше, росте могутній [[Дуб у Горішному|дуб]] (говорять, що йому більше 300 років). Свідок початку партизанського руху в «Орішному». Його часто згадували партизани в своїх спогадах.
 Лівіше від дуба і обеліску стоїть лісова берегиня – величезна, розлога яблуня. Можливо це пам'ятка хуторян?

@@ Рядок 192: / Рядок 192: @@
 Ось що розповідає Петро Андрійович  своєму товаришу Віктору Ємельянову 12 грудня 2021року:
-:''«Раніше, це було міжхуторське кладовище. В період з травня 1942 року по вересень 1943 року на цьому цвинтарі хоронили бійців-партизанів. Тільки з загону М. Симоненка  там було поховано 21 бійця. До сьогодні пам'ятаю імена лише двох, що там лежать: Аркадій Кузнєцов (родом з Ленінграду) та Василь Греков (родом з центральної Росії). Всього там лежить  близько 50 загиблих воїнів, що були не перепоховані після війни рідними чи місцевою владою. В основному це люди, що приходили до загону «[[За Батьківщину]]», в статусі «оточенці»( військові, що вижили, вийшли з оточення). Ніхто не бачив їхніх справжніх документів. Ці бійці необхідні були командиру І. Бовкуну для проведення військових бойових дій на окупованій території. Про них дізнавались в місцевих жителів (хтось сам розшукував партизан, когось приводили).''
+:''«Раніше, це було міжхуторське кладовище. В період з травня 1942 року по вересень 1943 року на цьому цвинтарі хоронили бійців-партизанів. Тільки з загону М. Симоненка  там було поховано 21 бійця. До сьогодні пам'ятаю імена лише двох, що там лежать: Аркадій Кузнєцов (родом з Ленінграду) та Василь Греков (родом з центральної Росії). Всього там лежить  близько 50 загиблих воїнів, що були не перепоховані після війни рідними чи місцевою владою. В основному це люди, що приходили до загону «[[За Батьківщину]]», в статусі «оточенці» (військові, що вижили, вийшли з оточення). Ніхто не бачив їхніх справжніх документів. Ці бійці необхідні були командиру І. Бовкуну для проведення військових бойових дій на окупованій території. Про них дізнавались в місцевих жителів (хтось сам розшукував партизан, когось приводили).''
 :''Після закінчення війни, перебування в застінках НКВС СРСР, Бовкун подавав списки загиблих партизан для нагород посмертно, де були також вказані імена «військових–оточенців». «Особий відділ» цей список не погодив. У пориві емоцій, списки оточенців командиром були знищені, боячись визнання цих загиблих  воїнів «дизертирами», «зрадниками» і т.д. Хай краще без вісті зниклі, чим «дезертир», мабуть так подумав кадровий військовий командир.''

@@ Рядок 240: / Рядок 240: @@
 <gallery>
 File:Галявина барвінку.jpg|Галявина барвінку
 File:Кладовище в лісі.jpg|Кладовище в лісі
 File:Кладовище фото 2.jpg|Кладовище
 File:Лісний цвинтар.jpg|Лісний цвинтар
 File:Невідоме поховання.jpg|Невідоме поховання
 File:Поховання 2.jpg|Поховання
 File:Хрест серед лісу.jpg|Хрест серед лісу
 </gallery>

← Попередня версія		Версія за 08:27, 16 грудня 2021
Рядок 205:		Рядок 205:

	Нагадаю ще один крилатий вислів: « ХОЛОДНИЙ ПОПІЛ МЕРТВИХ НЕ МАЄ ЗАСТУПНИКА, КРІМ НАШОЇ СОВІСТІ…».		Нагадаю ще один крилатий вислів: « ХОЛОДНИЙ ПОПІЛ МЕРТВИХ НЕ МАЄ ЗАСТУПНИКА, КРІМ НАШОЇ СОВІСТІ…».
		+
		+	[[File:Обеліск в урочищі Орішне.jpg\|thumb\|Обеліск]]

	Продовжуючи подорож, праворуч, від центральної дороги заказника, шлях спочатку вас приведе до партизанського пам'ятника (обеліску), встановленого в честь пам'яті по загиблих партизанах двох світових воєн в цьому урочищі. Із розповіді П. Крапив'янського, в книзі «Спогади ветерана», цей пам'ятник було виготовлено на заводі «Ніжинсільмаш» за рахунок коштів громадськості. На сьогоднішній день монумент (обеліск, пам'ятник), не взятий на облік або відповідний нагляд, жодною державною установою чи підприємством. Дякуючи ДП «Ніжинське лісове господарство» навколо обеліску підтримується належний порядок і партизанський пам'ятник ще стоїть!		Продовжуючи подорож, праворуч, від центральної дороги заказника, шлях спочатку вас приведе до партизанського пам'ятника (обеліску), встановленого в честь пам'яті по загиблих партизанах двох світових воєн в цьому урочищі. Із розповіді П. Крапив'янського, в книзі «Спогади ветерана», цей пам'ятник було виготовлено на заводі «Ніжинсільмаш» за рахунок коштів громадськості. На сьогоднішній день монумент (обеліск, пам'ятник), не взятий на облік або відповідний нагляд, жодною державною установою чи підприємством. Дякуючи ДП «Ніжинське лісове господарство» навколо обеліску підтримується належний порядок і партизанський пам'ятник ще стоїть!