Perohanych: /* До життєпису */

2024-04-22T20:29:20Z

До життєпису

Perohanych: /* До життєпису */

2024-04-22T20:28:30Z

До життєпису

Perohanych в 20:27, 22 квітня 2024

2024-04-22T20:27:10Z

Perohanych: Імпортовано 1 версія

2020-11-08T21:47:24Z

Імпортовано 1 версія

uk>Perohanych в 08:46, 8 листопада 2020

2020-11-08T08:46:19Z

Нова сторінка

'''Олександр Іванович Гейко''' (народився [[1910]] — помер [[5 травня]] [[1943]]) – партизан у Німецько-радянській війні, командир партизанського взводу з'єднання «[[За Батьківщину]]», загинув, рятуючи пораненого товариша.

== До життєпису ==
До війни працював головою райспоживспілки, а напередодні війни — головою [[Носівська сільська рада|Носівської сільради]].

Партизанську присягу прийняв [[7 листопада]] [[1941]].

Родина Гейка О. І. розстріляна в Носівці.

Похований у центрі Носівки біля школи № 1 у [[Пантеон Слави партизанської Носівщини|братській могилі]].

== Партизанська Носівщина ==
:''Фрагменти з книги «[[Партизанська Носівщина]]».''

Підпільники і зв'язкові сповіщали, де готувалося продовольство для відправки в Німеччину, і тоді партизани захоплювали все це для своїх потреб. Наприклад, на початку травня 1943 року партизанська розвідка доповіла, що череда худоби випасається біля Носівки і чекає на погрузку в вагони. Взвод Олександра Гейка одержує наказ відбити цю худобу у ворога і доставити в партизанський табір. О. Гейко з своїми бійцями доставляє в загін 25 дійних корів і 300 овець. Жителі Сулака. які пішли в загін, привели туди і своїх корів. А після доставки Гейком згаданої худоби, партизанська череда налічувала до 100 голів великої рогатої худоби. Таким чином, загін і в першу чергу, партизанський патронат регулярно забезпечувалися молоком.

…

Одним із організаторів господарської частини загону був Олександр Іванович Гейко. До війни він працював головою райспоживспілки, а напередодні війни — головою Носівської сільради. Ще до походу загону в міжріччя Десни і Дніпра він загинув смертю хоробрих. 5 травня 1943 року він разом з партизаном [[Ляшко]]м виїхав на завдання в [[Лісні Хутори]]. Повертаючись назад в партизанський загін, вони заїхали до одного жителя, домовитися по якомусь невідкладному питанню. Як розповідали свідки, про це дізнався поліцай [[Сеник]] (до речі, колишній радянський активіст — один із організаторів колективізації), який сповістив карателів. Ті під лісом організували засідку і вогнем зустріли партизанів. Першим їхав Гейко і вже добрався до узлісся. Але коли оглянувся, то побачив, що Ляшко відстав, бо був поранений і не міг рухатися. Тоді він повернув свого коня назад і поспішив на допомогу товаришеві. В цей час їх оточили карателі. Гейко відстрілювався до останнього патрону. Останній залишив для себе. Над ним, уже мертвим, вороги по-звірячому глумилися. В Носівській жандармерії його тіло закопали на подвір'я бувшого райвиконкому, де під час окупації знаходилася жандармерія. По Носівці пішла чутка, що партизани хочуть викрасти його тіло. Тоді поліцаї відкопали його і закопали десь в іншому місці. Напевно так і було, бо коли перезахоронювали загиблих, в могилах на подвір'ї райвиконкому тіло Гейка не було опізнане. В центральну братську могилу перенесено останки всіх замучених та розстріляних фашистами із даного подвір'я. Можливо, серед неопізнаних були і останки Гейка. Тому його прізвище викарбуване на гранітній плиті пам'ятника братської могили.

Пораненого Ляшка окупанти намагалися використати в якихось цілях і відправили на лікування в Ніжинську лікарню. Але його звідти викрали партизани. В партизанському загоні Ляшко воював до його розформування. Сеник після звільнення району був засуджений на 25 років. Відбув своє ув'язнення і повернувся в Носівку.

== Джерело ==
{{Славні імена Носівщини}}

[[Категорія:Люди Г]]
[[Категорія:Голови райспоживспілки]]
[[Категорія:Голови Носівської сільської ради]]
[[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]]

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 Похований у центрі Носівки біля школи № 1 у [[Пантеон Слави партизанської Носівщини|братській могилі]].
-Донька: [[Сорокаліт Любов Олександрівна]], онука [[Кульгейко Світлана Михайлівна]], праонука [[Вікторія Спартц]].
+Донька: [[Сорокаліт Любов Олександрівна]], онука [[Кульгейко Світлана Михайлівна]], праонука [[Вікторія Спартц]] — конгресвумен Палати представників США.
 == Партизанська Носівщина ==

@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 Похований у центрі Носівки біля школи № 1 у [[Пантеон Слави партизанської Носівщини|братській могилі]].
-Донька: [[Сорокаліт Любов Олександрівна]]
+Донька: [[Сорокаліт Любов Олександрівна]], онука [[Кульгейко Світлана Михайлівна]], праонука [[Вікторія Спартц]].
 == Партизанська Носівщина ==

← Попередня версія		Версія за 20:27, 22 квітня 2024
Рядок 9:		Рядок 9:

	Похований у центрі Носівки біля школи № 1 у [[Пантеон Слави партизанської Носівщини\|братській могилі]].		Похований у центрі Носівки біля школи № 1 у [[Пантеон Слави партизанської Носівщини\|братській могилі]].
		+
		+	Донька: [[Сорокаліт Любов Олександрівна]]

	== Партизанська Носівщина ==		== Партизанська Носівщина ==

← Попередня версія	Версія за 21:47, 8 листопада 2020
(Немає відмінностей)

Гейко Олександр Іванович - Історія редагувань

Perohanych: /* До життєпису */

Perohanych: /* До життєпису */

Perohanych в 20:27, 22 квітня 2024

Perohanych: Імпортовано 1 версія

uk>Perohanych в 08:46, 8 листопада 2020