Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу - Історія редагувань

Perohanych: Заміна тексту — «’» на «'»

2024-10-24T14:46:31Z

Заміна тексту — «’» на «'»

Perohanych в 17:30, 10 грудня 2023

2023-12-10T17:30:46Z

Perohanych в 09:22, 4 грудня 2022

2022-12-04T09:22:56Z

Perohanych в 10:13, 10 вересня 2022

2022-09-10T10:13:19Z

Perohanych в 13:56, 16 лютого 2022

2022-02-16T13:56:07Z

Perohanych в 22:08, 14 липня 2021

2021-07-14T22:08:24Z

Perohanych в 21:57, 14 липня 2021

2021-07-14T21:57:41Z

Показати зміни

Perohanych в 16:13, 14 липня 2021

2021-07-14T16:13:59Z

Perohanych: Створена сторінка: '''Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу''' :''«Від церковно-приходської...

2021-07-14T16:11:42Z

Створена сторінка: '''Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу''' :''«Від церковно-приходської...

Показати зміни

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 Для більш повного уявлення про тогочасну освіту слід зауважити, що учні земських шкіл та училищ забезпечувалися підручниками та канцприладдями за рахунок школи, тобто повітового земства, а учні церковних шкіл, які належали до єпархіального відомства, забезпечувалися навчальним приладдям за рахунок батьків. Вступити до земського училища, де навчання продовжувалося протягом трьох років, учні мали право тільки після закінчення земських або церковноприходських шкіл. Довгий час учні після закінчення училища не могли продовжувати навчання, оскільки не було середнього навчального закладу. І лише в [[1895]] році на Вербові починає діяти єдиний середній навчальний заклад: второкласна учительська школа. Тоді ж у школі готували вчителів початкових класів та вчителів словесності.
-Фінансування будівництва здійснював священний Синод (вище церковне відомство). Попечителем і меценатом Носівської второкласної школи був земський начальник 3-ї дільниці Ніжинського повіту губернський секретар [[Шаула Микола Захарович|Микола Захарович Шаула]]. До речі, тільки нещодавно ім’я цього мецената було вшановано назвою однієї з вулиць цього мікрорайону. Він мав значний вплив на будівництво красивої будівлі, якою можна помилуватися і зараз. Він же й обирав місце для будівництва.
+Фінансування будівництва здійснював священний Синод (вище церковне відомство). Попечителем і меценатом Носівської второкласної школи був земський начальник 3-ї дільниці Ніжинського повіту губернський секретар [[Шаула Микола Захарович|Микола Захарович Шаула]]. До речі, тільки нещодавно ім'я цього мецената було вшановано назвою однієї з вулиць цього мікрорайону. Він мав значний вплив на будівництво красивої будівлі, якою можна помилуватися і зараз. Він же й обирав місце для будівництва.
 Тут же поруч була [[Миколаївська церква в Носівці|Миколаївська церква]]. Неподалік, на лівому березі Носівочки, знаходиться і маєток самого Шаули із розкішними садами, купальнями, парками (земля між сучасними вулицями [[Вулиця Жовтнева|Жовтнева]] та [[Мринський шлях]] була розбита під чудовий парк з красивими альтанками). Зовсім поряд з новим будівництвом був розташований і цегельний завод, який виготовляв цеглу для будівництва школи.
@@ Рядок 67: / Рядок 67: @@
 Останні дев'ять років цей навчальний заклад очолюю я. Й саме тому не лише як керівник, а й як колишня учениця, чиє життя завжди було невіддільним від цього навчального закладу, від людей, які тут трудилися, від усієї вербівської околиці, для яких ця школа була чимось значно більшим, ніж просто заклад, який давав знання, у ці ювілейні дні просто не маю права не згадати людей, які багато сил та старань віддали, зробивши екскурс в історію нашої школи.
-Зрештою, школа – це не тільки стіни. Насамперед, це – дух, пам'ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, сіючи в дитячі душі зерна доброго, розумного, вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам’яті учнів, колег, і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на традиційному вечорі зустрічі шкільних друзів, де впізнають вони один одного, незважаючи на сивину, за блиском завжди молодих очей.
+Зрештою, школа – це не тільки стіни. Насамперед, це – дух, пам'ять, традиції, наступність поколінь. Це педагоги: і ті, хто щодня переступають поріг, сіючи в дитячі душі зерна доброго, розумного, вічного, і ті, кого вже немає сьогодні, але завжди живуть вони у пам'яті учнів, колег, і вчителі-пенсіонери, для яких найвища нагорода в житті – успіхи колишніх вихованців, їхні щирі слова подяки на традиційному вечорі зустрічі шкільних друзів, де впізнають вони один одного, незважаючи на сивину, за блиском завжди молодих очей.
 Думаю, саме такий слід залишили у серцях своїх вихованців заступники директорів Аронова Л.С., Потій О.Ф., Сидора Н.І., Кириленко О.Ф., Горкавенко К.М., Жук О.М.
@@ Рядок 91: / Рядок 91: @@
 :''«Депутату Верховної Ради СРСР тов. Руденку Роману Андрійовичу. Москва. Кремль.''
-:''Шановний Романе Андрійовичу! Ми, батьки учнів Ліснохутірської середньої школи (тодішня назва Носівської с.ш. №3), колгоспники колгоспів імені Мічуріна, ім. Фрунзе та ім. Кірова Носівської сільради Носівського району Чернігівської області, зібравшись 4.11.1954 року на загальні збори батьків, вирішили звернутися до Вас, нашого земляка, з проханням допомогти нам в розв’язанні питання про відбудову школи. В роки Великої Вітчизняної війни будинок був зруйнований німецькими окупантами і до цього часу питання про відбудову школи ще не розв’язано… У нас немає приміщення для обладнання навчальних кабінетів і майстерень, квартир для вчителів, в той час, як коробка зруйнованої школи цілком придатна для відбудови. Коли ж її не відбудувати в найближчий час, то вона може зовсім зруйнуватися.''
+:''Шановний Романе Андрійовичу! Ми, батьки учнів Ліснохутірської середньої школи (тодішня назва Носівської с.ш. №3), колгоспники колгоспів імені Мічуріна, ім. Фрунзе та ім. Кірова Носівської сільради Носівського району Чернігівської області, зібравшись 4.11.1954 року на загальні збори батьків, вирішили звернутися до Вас, нашого земляка, з проханням допомогти нам в розв'язанні питання про відбудову школи. В роки Великої Вітчизняної війни будинок був зруйнований німецькими окупантами і до цього часу питання про відбудову школи ще не розв'язано… У нас немає приміщення для обладнання навчальних кабінетів і майстерень, квартир для вчителів, в той час, як коробка зруйнованої школи цілком придатна для відбудови. Коли ж її не відбудувати в найближчий час, то вона може зовсім зруйнуватися.''
 :''Ми просимо Вас, нашого земляка, колишнього вихованця цієї школи, порушити перед відповідними організаціями питання про включення нашої школи в планове будівництво на 1955 рік…»''
-Ще два таких листи були надіслані в тому ж 1954 році до Ради Міністрів УРСР і на ім’я депутата Верховної Ради СРСР Ванди Василевської. В 1961 році такий же лист надіслали депутату Верховної Ради УРСР П. Я. Лісняку.
+Ще два таких листи були надіслані в тому ж 1954 році до Ради Міністрів УРСР і на ім'я депутата Верховної Ради СРСР Ванди Василевської. В 1961 році такий же лист надіслали депутату Верховної Ради УРСР П. Я. Лісняку.
 Першого ж дня свого директорства Олександр Андрійович Хоменко отримав офіційного листа
@@ Рядок 115: / Рядок 115: @@
 В 1978 році шкільний ансамбль сопілкарів, (керівник – [[Козаченко Іван Васильович]]), брав участь у заключному республіканському фестивалі народних інструментів і став лауреатом Диплому І ступеня.
-Цього ж року команда школи, (Василь Крупко, Ніна Мороз, Ніна Гаврильчук), піднялася на другу сходинку п’єдесталу на обласних змаганнях із зимового багатоборства ГПО добровільного спортивного товариства «Колос».
+Цього ж року команда школи, (Василь Крупко, Ніна Мороз, Ніна Гаврильчук), піднялася на другу сходинку п'єдесталу на обласних змаганнях із зимового багатоборства ГПО добровільного спортивного товариства «Колос».
 Міністерство освіти УРСР запропонувало в 1982-1983 навчальному році провести в школі експеримент з поглибленого вивчення музики. До цього в області за такою програмою працювали лише дві чернігівські школи – №22 та №31. [[Подольський Юрій Іванович|Юрій Іванович Подольський]] вивчав досвід роботи двох шкіл-піонерів такого навчання – Ужгородської школи №2 та іншої школи на Львівщині.

@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 Відповідна роль належить заступникам по виховній роботі – Золотар Г.Є., Прищепі З.О.
-Тільки за період існування середньої школи з її стін випущено 2770 юнаків і дівчат. Золотою медаллю нагороджено 64-х, а срібною – 51 випускник. Багато хто з них стали видатними державними та військовими діячами, Героями Радянського Союзу та Героями Соціалістичної Праці, керівниками трудових колективів, висококваліфікованими спеціалістами, лауреатами державних премій тощо. Серед них: [[Руденко Роман Андрійович|Руденко Р. А.]] – Генеральний прокурор України, а потім Радянського Союзу, головний звинувачувач на Нюрнберзькому процесі у Другій Світовій війні; [[Галуза Григорій Григорович|Галуза Г. Г.]] – Герой Радянського Союзу; [[Сеник Микола Григорович|Сеник М. Г.]] – Герой Соціалістичної Праці, Х[[иленко В.]] – автор наукових праць з фізики, [[Макушенко Григорій Григорович|Макушенко Г. Г.]] – лауреат Державної премії, [[Нечепа Василь Григорович|Нечепа В. Г.]] – народний артист України, Лауреат премії ім. Шевченка, [[Тищенко Віталій Григорович|Тищенко В. Г.]] – видатний спортсмен-легкоатлет, учасник Олімпіади-80, науковці [[Кожем'яко О.Д.]] та В.Гринь та багато-багато інших.
+Тільки за період існування середньої школи з її стін випущено 2770 юнаків і дівчат. Золотою медаллю нагороджено 64-х, а срібною – 51 випускник. Багато хто з них стали видатними державними та військовими діячами, Героями Радянського Союзу та Героями Соціалістичної Праці, керівниками трудових колективів, висококваліфікованими спеціалістами, лауреатами державних премій тощо. Серед них: [[Руденко Роман Андрійович|Руденко Р. А.]] – Генеральний прокурор України, а потім Радянського Союзу, головний звинувачувач на Нюрнберзькому процесі у Другій Світовій війні; [[Галуза Григорій Григорович|Галуза Г. Г.]] – Герой Радянського Союзу; [[Сеник Микола Григорович|Сеник М. Г.]] – Герой Соціалістичної Праці, [[Хиленко В.]] – автор наукових праць з фізики, [[Макушенко Григорій Григорович|Макушенко Г. Г.]] – лауреат Державної премії, [[Нечепа Василь Григорович|Нечепа В. Г.]] – народний артист України, Лауреат премії ім. Шевченка, [[Тищенко Віталій Григорович|Тищенко В. Г.]] – видатний спортсмен-легкоатлет, учасник Олімпіади-80, науковці [[Кожем'яко О.Д.]] та В.Гринь та багато-багато інших.
 Тож живи ще довго-довго, наша рідна школо. Добра тобі та щастя, творчих здобутків та світлого майбутнього, наша дорога шкільна домівко!

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Учителями тут довгий час працювала [[ПавловськасПерсіда Григорівна|Персіда Григорівна Павловська]], [[Поповший Микола Іванович|Микола Іванович Поповший]] (будинок його зберігся і зараз, знаходиться по вул. Лівобережна, 41), місцевий священик Григорій Тимофійович Мороз. Співи викладав учитель церковноприходської школи Пшеничний А.І.
-Спочатку училище розміщувалося на території нинішнього шкільного стадіону. Поступово територія школи збільшувалася, бо класи були замалими для усіх бажаючих навчатися грамоти, отож, незабаром було побудоване інше приміщення по [[Вулиця Козацька|вул. Козацька]].
+Спочатку училище розміщувалося на території нинішнього шкільного стадіону. Поступово територія школи збільшувалася, бо класи були замалими для усіх бажаючих навчатися грамоти, отож, незабаром було побудоване інше приміщення по [[Вулиця Козацька (Носівка)|вул. Козацька]].
 Для більш повного уявлення про тогочасну освіту слід зауважити, що учні земських шкіл та училищ забезпечувалися підручниками та канцприладдями за рахунок школи, тобто повітового земства, а учні церковних шкіл, які належали до єпархіального відомства, забезпечувалися навчальним приладдям за рахунок батьків. Вступити до земського училища, де навчання продовжувалося протягом трьох років, учні мали право тільки після закінчення земських або церковноприходських шкіл. Довгий час учні після закінчення училища не могли продовжувати навчання, оскільки не було середнього навчального закладу. І лише в [[1895]] році на Вербові починає діяти єдиний середній навчальний заклад: второкласна учительська школа. Тоді ж у школі готували вчителів початкових класів та вчителів словесності.

← Попередня версія		Версія за 10:13, 10 вересня 2022
Рядок 134:		Рядок 134:

	[[Категорія:З історії освіти Носівщини‎\|135]]		[[Категорія:З історії освіти Носівщини‎\|135]]
−	[[Категорія:Носівська ~~школа~~ № 3]]	+	[[Категорія:Носівська гімназія № 3]]

@@ Рядок 103: / Рядок 103: @@
 :''Секретар виконкому облради депутатів трудящих Т. Лещенко. 10.01.1963 р.».''
-Але ніякі труднощі не змогли перешкодити відбудові школи. В районі була створена міжколгоспрада по організації відбудови школи, яку очолив О.А. Хоменко. Колгоспи ім. Кірова та ім. Фрунзе виділили кошти, вчителі, батьки учнів і самі учні у важких умовах, але з величезним бажанням працювали на заготівлі матеріалів та будівництві. Вчителі Софія Єлисеївна Погиба, Людмила Іллівна Пчола, Дмитро Іванович Федченко самовіддано працювали на будівництві, допомагаючи директору.
+Але ніякі труднощі не змогли перешкодити відбудові школи. В районі була створена міжколгоспрада по організації відбудови школи, яку очолив О.А. Хоменко. Колгоспи [[Колгосп імені Кірова|ім. Кірова]] та [[Колгосп імені Фрунзе|ім. Фрунзе]] виділили кошти, вчителі, батьки учнів і самі учні у важких умовах, але з величезним бажанням працювали на заготівлі матеріалів та будівництві. Вчителі [[Погиба Софія Єлисеївна|Софія Єлисеївна Погиба]], [[Пчола Людмила Іллівна|Людмила Іллівна Пчола]], [[Федченко Дмитро Іванович|Дмитро Іванович Федченко]] самовіддано працювали на будівництві, допомагаючи директору.
 Доводилося весь час долати різні перешкоди, заборони, брати на себе відповідальність, вирішувати складні питання аж на рівні Ради Міністрів УРСР. Але разом здолали усі труднощі і 11 січня 1966 року капітально відремонтована школа була здана в експлуатацію. 540 учнів вперше розпочали навчання в одну зміну.

@@ Рядок 61: / Рядок 61: @@
 Із 1982 року наш заклад став школою з поглибленим вивченням музики. Для цього обладнали три кабінети музики.
-Художніми колективами було охоплено понад 250 учнів, які брали участь в районних, обласних, республіканських і навіть загальносоюзних оглядах, де займали призові місця. У школі проходили республіканські вчительські семінари. Вона тримала творчі зв'язки з ведучими композиторами республіки. Чимало випускників школи стали кваліфікованими музикантами. Значний вклад у справу музичного виховання внесли вчителі [[Сопіга Олександр Степанович|О. С Сопіга]], І.В. Козаченко, А. Т. Приходько, а особливо – [[Ємець Віталій Олексійович|В. О. Ємець]]. та Ю.І. Подольський.
+Художніми колективами було охоплено понад 250 учнів, які брали участь в районних, обласних, республіканських і навіть загальносоюзних оглядах, де займали призові місця. У школі проходили республіканські вчительські семінари. Вона тримала творчі зв'язки з ведучими композиторами республіки. Чимало випускників школи стали кваліфікованими музикантами. Значний вклад у справу музичного виховання внесли вчителі [[Сопіга Олександр Степанович|О. С Сопіга]], І.В. Козаченко, А. Т. Приходько, а особливо – [[Ємець Віталій Олексійович|В. О. Ємець]]. та [[Подольський Юрій Іванович|Ю. І. Подольський]].
 З приходом на посаду директора [[Волинський Анатолій Прокопович|А. П. Волинського]] педагогічний колектив починає працювати над впровадженням нових форм і методів навчання. Власне, ця ж робота продовжується вже і пізніше, коли в різні роки колектив очолювали в.о. [[Хоменко Надія Олександрівна|Н. О. Хоменко]], [[Броварець Віктор Михайлович|В. М. Броварець]] та [[Горкавенко Катерина Миколаївна|К. М. Горкавенко]]. В цей період узагальнюється система виховної роботи закладу, за що в обласному конкурсі виховних технологій заклад посідає III місце. Завдяки зусиллям Катерини Миколаївни Горкавенко відкривається дитячий садок і в 2001 році це вже навчально-виховний комплекс «школа – дитячий садок».
@@ Рядок 117: / Рядок 117: @@
 Цього ж року команда школи, (Василь Крупко, Ніна Мороз, Ніна Гаврильчук), піднялася на другу сходинку п’єдесталу на обласних змаганнях із зимового багатоборства ГПО добровільного спортивного товариства «Колос».
-Міністерство освіти УРСР запропонувало в 1982-1983 навчальному році провести в школі експеримент з поглибленого вивчення музики. До цього в області за такою програмою працювали лише дві чернігівські школи – №22 та №31. Юрій Іванович Подольський вивчав досвід роботи двох шкіл-піонерів такого навчання – Ужгородської школи №2 та іншої школи на Львівщині.
+Міністерство освіти УРСР запропонувало в 1982-1983 навчальному році провести в школі експеримент з поглибленого вивчення музики. До цього в області за такою програмою працювали лише дві чернігівські школи – №22 та №31. [[Подольський Юрій Іванович|Юрій Іванович Подольський]] вивчав досвід роботи двох шкіл-піонерів такого навчання – Ужгородської школи №2 та іншої школи на Львівщині.
 В школі працювали: оркестр народних інструментів, ансамбль сопілкарів, духовий оркестр, загальний шкільний хор та хор хлопчиків, вокальний ансамбль, танцювальний гурток.
-У 1984 році 16 вчителів школи (рівно половина педколективу) – це колишні випускники школи. Це провідні спеціалісти району – завуч Олександра Федорівна Кириленко, майбутній директор школи, математик Катерина Миколаївна Горкавенко, організатор позакласної роботи Зінаїда Олександрівна Прищепа, ще один майбутній директор рідної школи – вчителька математики Надія Олександрівна Хоменко, яка продовжує справу свого батька.
+У 1984 році 16 вчителів школи (рівно половина педколективу) – це колишні випускники школи. Це провідні спеціалісти району – завуч [[Кириленко Олександра Федорівна|Олександра Федорівна Кириленко]], майбутній директор школи, математик [[Горкавенко Катерина Миколаївна|Катерина Миколаївна Горкавенко]], організатор позакласної роботи [[Прищепа Зінаїда Олександрівна|Зінаїда Олександрівна Прищепа]], ще один майбутній директор рідної школи – вчителька математики [[Хоменко Надія Олександрівна|Надія Олександрівна Хоменко]], яка продовжує справу свого батька.
 З 2001 року школу реорганізовано в навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» І-ІІІ ступенів №3.

← Попередня версія		Версія за 16:13, 14 липня 2021
Рядок 1:		Рядок 1:
−	'''Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу'''	+	'''[[Носівський НВК «ЗНЗ-ДНЗ» I-III ступенів № 3]]. Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу'''

	:''«Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович\|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''		:''«Від церковно-приходської – до закладу сучасного типу» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович\|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''