Вчителі Носівщини на фронтах II Світової війни - Історія редагувань

Perohanych в 08:47, 24 лютого 2026

2026-02-24T08:47:20Z

Perohanych в 17:34, 10 січня 2026

2026-01-10T17:34:16Z

Perohanych в 06:43, 27 серпня 2025

2025-08-27T06:43:39Z

Perohanych в 11:59, 15 березня 2025

2025-03-15T11:59:34Z

Perohanych в 20:07, 13 березня 2025

2025-03-13T20:07:12Z

Perohanych в 20:53, 16 лютого 2022

2022-02-16T20:53:46Z

Perohanych в 14:08, 16 лютого 2022

2022-02-16T14:08:04Z

Perohanych в 20:35, 12 лютого 2022

2022-02-12T20:35:43Z

Показати зміни

Perohanych в 20:12, 12 лютого 2022

2022-02-12T20:12:39Z

Perohanych в 14:25, 12 лютого 2022

2022-02-12T14:25:27Z

Показати зміни

@@ Рядок 69: / Рядок 69: @@
 Від Сталінграда і Харкова до Кенігсберга пройшов війну мінометник, а потім розвідник [[Сірик Микола Олександрович]]. Після війни він 36 років викладав математику, фізику, креслення в рідній Червонопартизанській першій школі. В пам'ять про загиблих односельчан та однокласників він створив у селі музей, який береже буремну історію Червоних Партизан.
-[[Сірик Дмитро Макарович]], повернувшись з війни, понад 30 років працював вчителем виробничого навчання в Червонопартизанській середній школі №1. Вчив дітей у своїй старень кійхаті, бо школа була знищена і не вистачало приміщень.
+[[Сірик Дмитро Макарович]], повернувшись з війни, понад 30 років працював вчителем виробничого навчання в Червонопартизанській середній школі №1. Вчив дітей у своїй старенькій хаті, бо школа була знищена і не вистачало приміщень.
 Загинув під час радянсько-фінської війни в 1940 році вчитель історії червонопартизанської школи №1 [[Боровик Михайло Андрійович]], а вчитель біології та хімії – [[Федорко Яків Павлович]] загинув на фронтах Великої Вітчизняної.

@@ Рядок 49: / Рядок 49: @@
 Медалями «За відвагу» були нагороджені [[Буняк Євдокія Василівна]], майбутній директор Селищенської восьмирічної школи, вчителька хімії з Мрина [[Олексієнко Катерина Мефодіївна]], [[Сірик Ніна Іванівна]] з Сулака за участь у партизанській боротьбі.
-Допомагали партизанам продуктами, медикаментами, вари ли мило для партизан, збирали відомості про ворога підпільники [[Скрипець Галина Олександрівна]], [[Доліч Марія Петрівна]], [[Бідненко Марія Юхимівна]], [[Нечипоренко Парасковія Іванівна]], [[Гуленко Віра Гордіївна]]. На квартирі Скрипців під час окупації переховувалися київські підпільники.
+Допомагали партизанам продуктами, медикаментами, варили мило для партизан, збирали відомості про ворога підпільники [[Скрипець Галина Олександрівна]], [[Доліч Марія Петрівна]], [[Бідненко Марія Юхимівна]], [[Нечипоренко Парасковія Іванівна]], [[Гуленко Віра Гордіївна]]. На квартирі Скрипців під час окупації переховувалися київські підпільники.
 В партизанському загоні, в підпіллі, а потім на фронтах воювали довоєнний директор Носівської С/Ш №1 [[Серновець Андрій Павлович]], завуч школи, майор Федір Михайлович Желада, комісар з'єднання «За Батьківщину» [[Стратилат Михайло Іванович|Михайло Іванович Стратилат]], та інші вчителі школи – [[Бондаренко Олександр Федорович]], [[Мірошник Кирило Федосійович]], [[Скрипець Андрій Петрович]]. [[Малинко Тетяна Василівна]] була телеграфісткою на фронті.

@@ Рядок 47: / Рядок 47: @@
 Кравець Тетяна Опанасівна в 1941 році разом з чоловіком розпочала працювати в Сулацькій початковій школі. Подружжя мешкало в лісовій сторожці, куди часто навідувалися партизани і отримували продукти, чисту білизну, передавали листівки для жителів. Тетяна Панасівна їх роздавала, коли ходила на розвід ку в Червоні Партизани. Після війни Кравець Т. П. завідувала Тертишницькою початковою школою №2, була нагороджена орденом Леніна, стала Заслуженою вчителькою Української РСР, присвятивши 45 років свого життя педагогічній праці.
-Медалями «За відвагу» були нагороджені Буняк Євдокія Василівна, майбутній директор Селищенської восьмирічної школи, вчителька хімії з Мрина Олексієнко Катерина Мефодіїв на, Сірик Ніна Іванівна з Сулака за участь у партизанській боротьбі.
+Медалями «За відвагу» були нагороджені [[Буняк Євдокія Василівна]], майбутній директор Селищенської восьмирічної школи, вчителька хімії з Мрина [[Олексієнко Катерина Мефодіївна]], [[Сірик Ніна Іванівна]] з Сулака за участь у партизанській боротьбі.
-Допомагали партизанам продуктами, медикаментами, вари ли мило для партизан, збирали відомості про ворога підпіль ники Скрипець Галина Олександрівна, Доліч Марія Петрівна, Бідненко Марія Юхимівна. Нечипоренко Парасковія Іванівна, Гуленко Віра Гордіївна. На квартирі Скрипців під час окупації переховувалися київські підпільники.
+Допомагали партизанам продуктами, медикаментами, вари ли мило для партизан, збирали відомості про ворога підпільники [[Скрипець Галина Олександрівна]], [[Доліч Марія Петрівна]], [[Бідненко Марія Юхимівна]], [[Нечипоренко Парасковія Іванівна]], [[Гуленко Віра Гордіївна]]. На квартирі Скрипців під час окупації переховувалися київські підпільники.
 В партизанському загоні, в підпіллі, а потім на фронтах воювали довоєнний директор Носівської С/Ш №1 [[Серновець Андрій Павлович]], завуч школи, майор Федір Михайлович Желада, комісар з'єднання «За Батьківщину» [[Стратилат Михайло Іванович|Михайло Іванович Стратилат]], та інші вчителі школи – [[Бондаренко Олександр Федорович]], [[Мірошник Кирило Федосійович]], [[Скрипець Андрій Петрович]]. [[Малинко Тетяна Василівна]] була телеграфісткою на фронті.

@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 Загинув під час радянсько-фінської війни в 1940 році вчитель історії червонопартизанської школи №1 [[Боровик Михайло Андрійович]], а вчитель біології та хімії – [[Федорко Яків Павлович]] загинув на фронтах Великої Вітчизняної.
-[[Голець Петро Полікарпович|Петро Полікарпович Голець]] з липня 1942 року служив начальником хімічної служби піхотного батальйону, (пізніше – начальником хімслужби полку), пройшов у складі 3-го Білоруського фронту бойовий шлях до Кенігсберга. Після тяжкого поранення наприкінці війни і демобілізації, він майже чотири десятиліття успішно навчав юнаків Червонопартизанської середньої школи №1 основам військової підготовки. Вчитель Червонопартизанської восьмирічної школи №2 С. Кобко захищав блокадний Ленінград.
+[[Голець Петро Полікарпович|Петро Полікарпович Голець]] з липня 1942 року служив начальником хімічної служби піхотного батальйону, (пізніше – начальником хімслужби полку), пройшов у складі 3-го Білоруського фронту бойовий шлях до Кенігсберга. Після тяжкого поранення наприкінці війни і демобілізації, він майже чотири десятиліття успішно навчав юнаків Червонопартизанської середньої школи №1 основам військової підготовки. Вчитель Червонопартизанської восьмирічної школи №2 [[Кобко Степан Васильович|С. Кобко]] захищав блокадний Ленінград.
 Першим повоєнним директором Носівської семирічної школи №5 був учитель історії, капітан-фронтовик [[Буцан Сергій Максимович]]. [[Галактіонов Петро Олексійович|Петро Олексійович Галактіонов]] працював директором Степовохутірської школи, викладав російську літературу в Носівській середній школі №2. Маючи поетичний талант він багато віршів присвятив воєнній темі, Перемозі, своїм фронтовим друзям.

@@ Рядок 15: / Рядок 15: @@
 Капітан [[Гоба Андрій Трифонович|Андрій Трифонович Гоба]] після війни став завідувати районним відділом освіти. В 1946 році його змінив на цій посаді інший фронтовик – капітан А. Д. Зубов.
-Майор запасу Я. Д. Михайленко очолив Носівську середню школу №2, майор І. Е. Борисенко – очолив Носівську неповносередню школу №7, майор [[Бицький Василь Євгенович|Василь Євгенович Бицький]] – Червонопартизанську початкову школу №5, а Микола Михайлович Тира – Червонопартизанську СШ №1, [[Соломаха Олексій Степанович|Олексій Степанович Соломаха]] – відроджував Козарівську початкову школу, капітан [[Буцан Сергій Максимович|Сергій Максимович Буцан]] став директором Носівської семирічної школи №5, [[Веремійченко Микола Микитович|Микола Микитович Веремійченко]] став директором Адамівської семирічної школи, гвардії старший лейтенант [[Легецький Олександр Анастасійович|Олександр Анастасійович Легецький]] очолив Рівчак-Степанівську семирічну школу.
+Майор запасу Я. Д. Михайленко очолив Носівську середню школу №2, майор І. Е. Борисенко – очолив Носівську неповносередню школу №7, майор [[Бицький Василь Євгенович|Василь Євгенович Бицький]] – Червонопартизанську початкову школу №5, а [[Тира Микола Михайлович|Микола Михайлович Тира]] – Червонопартизанську СШ №1, [[Соломаха Олексій Степанович|Олексій Степанович Соломаха]] – відроджував Козарівську початкову школу, капітан [[Буцан Сергій Максимович|Сергій Максимович Буцан]] став директором Носівської семирічної школи №5, [[Веремійченко Микола Микитович|Микола Микитович Веремійченко]] став директором Адамівської семирічної школи, гвардії старший лейтенант [[Легецький Олександр Анастасійович|Олександр Анастасійович Легецький]] очолив Рівчак-Степанівську семирічну школу.
-Директорами шкіл були також призначені офіцери запасу: А. О. Слісаренко, Й. К. Яковенко, М. П. Буцан.
+Директорами шкіл були також призначені офіцери запасу: [[Слісаренко А. О. |А. О. Слісаренко]], [[Яковенко Й. К.|Й. К. Яковенко]], М. П. Буцан.
-На фронтах Другої світової воювали вчителі Адамівської школи: [[Іваненко Михайло Іванович]], [[Коломієць Микола Іванович]], Наливайко Олексій Федосійович, Омеляненко Іван Павлович, Солтан Іван Семенович.
+На фронтах Другої світової воювали вчителі Адамівської школи: [[Іваненко Михайло Іванович]], [[Коломієць Микола Іванович]], [[Наливайко Олексій Федосійович]], [[Омеляненко Іван Павлович]], [[Солтан Іван Семенович]].
-Вчитель Макіївської школи [[Вова Іван Харитонович|Іван Харитонович Вова]] був офіцером на фронті, а після демобілізації працював першим секретарем Сумського обкому комсомолу. Колишній випускник Макіївської школи, фронтовий офіцер Олександр Андрійович Осадчий працював директором рідної школи у 1947-1957 рр. Один із випускників-десятикласників 1941 Андрій Васильович Чубук – офіцер Радянської Армії, закінчив Львівський лісотехнічний інститут, працював інженером у Чернігові. Семен Феофанович Давиденко перед війною працював піонервожатим, а потім – вчителем. Після війни продовжив трудитися на вчительській ниві.
+Вчитель Макіївської школи [[Вова Іван Харитонович|Іван Харитонович Вова]] був офіцером на фронті, а після демобілізації працював першим секретарем Сумського обкому комсомолу. Колишній випускник Макіївської школи, фронтовий офіцер [[Осадчий Олександр Андрійович|Олександр Андрійович Осадчий]] працював директором рідної школи у 1947-1957 рр. Один із випускників-десятикласників 1941 [[Чубук Андрій Васильович|Андрій Васильович Чубук]] – офіцер Радянської Армії, закінчив Львівський лісотехнічний інститут, працював інженером у Чернігові. [[Давиденко Семен Феофанович|Семен Феофанович Давиденко]] перед війною працював піонервожатим, а потім – вчителем. Після війни продовжив трудитися на вчительській ниві.
 [[Шуст Степан Миколайович|Степан Миколайович Шуст]], вчитель школи, захищав Сталінград. Павло Степанович Смага – учень і комсомолець Макіївської школи 30-х років, вчителював перед війною. На фронтах Великої Вітчизняної війни був офіцером-танкістом, сім раз горів у танках, але завершив війну переможцем. До 1975 року служив у Радянській Армії. Максим Михайлович Овчинников, комсомолець 30-х років – викладач академії в Москві. Один із перших комсомольців с. Макіївки Іван Івано вич Олександрович у передвоєнні роки працював вчителем. Після війни працював викладачем у Москві.
-Загинув у червні 1944 року, під час десантної операції на одному з островів Виборзької затоки Балтійського моря [[Доліч Олексій Олексійович]], котрий працював директором міської неповносередньої школи №1 (після війни стала школа №6) у 1934-1939 рр. , а з 1939 року і до початку війни – завучем Носівської С/Ш №1.
+Загинув у червні 1944 року, під час десантної операції на одному з островів Виборзької затоки Балтійського моря [[Доліч Олексій Олексійович]], котрий працював директором міської неповносередньої школи №1 (після війни стала школа № 6) у 1934-1939, а з 1939 року і до початку війни – завучем Носівської С/Ш № 1.
-Призваний у грудні 1943 року до армії разом із вчителями Носівської середньої школи №1 Бондаренком О. Ф. , Скрипцем А. П. , Шумським В. І. , [[Барановський Борис Віталійович|Барановським Б. В.]] та іншими носів чанами він спочатку проходив місячну військову підготовку в Носівці, а потім навчання продовжилося в м. Арзамасі. У квітні 1944 року молодих воїнів відправили на фронт.
+Призваний у грудні 1943 року до армії разом із вчителями Носівської середньої школи №1 Бондаренком О. Ф., Скрипцем А. П. , Шумським В. І., [[Барановський Борис Віталійович|Барановським Б. В.]] та іншими носівчанами він спочатку проходив місячну військову підготовку в Носівці, а потім навчання продовжилося в м. Арзамасі. У квітні 1944 року молодих воїнів відправили на фронт.
-Доліч О. О. , разом з Бондаренком О. Ф. та Скрипцем А. П. , потрапив на Ленінградський фронт у 150-й стрілецький полк 224-ї дивізії морської піхоти. У червні 1944 року десантники полку після запеклого бою захопили один із островів Вибор зької затоки Балтійського моря, але не встигли окопатися, як фіни перейшли в контратаку. Після жорстокого бою з усього полку в живих залишилося лише 18 десантників, в основному – командний склад. Свідок і учасник тих подій Олександр Федорович Бондаренко у 80-річному віці плакав, розповідаючи мені про той бій і свого загиблого друга Олексія Олексійовича Доліча.
+Доліч О. О., разом з Бондаренком О. Ф. та Скрипцем А. П., потрапив на Ленінградський фронт у 150-й стрілецький полк 224-ї дивізії морської піхоти. У червні 1944 року десантники полку після запеклого бою захопили один із островів Вибор зької затоки Балтійського моря, але не встигли окопатися, як фіни перейшли в контратаку. Після жорстокого бою з усього полку в живих залишилося лише 18 десантників, в основному – командний склад. Свідок і учасник тих подій Олександр Федорович Бондаренко у 80-річному віці плакав, розповідаючи мені про той бій і свого загиблого друга Олексія Олексійовича Доліча.
 В 1942 році разом з чоловіком, учителем біології Носів ської СШ № 1 Яковом Денисовичем Яковенком пішла на смерть у вогонь в Плоскому його дружина-вчителька україн ської та російської мови, Яковенко Галина Олексіївна.

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 Катастрофічно не вистачало кадрів в усіх галузях господарства і тому, нерідко, ледь приступивши до навчання, колишні вчителі переходили на іншу роботу, яка вважалася важливішою на той час. Плинність педагогічних кадрів у перші роки після звільнення району була надзвичайно великою. Лише після повернення з армії фронтовиків і підготовки нових вчительських кадрів, на початку 1950-х років школи змогли розпочати повноцінне навчання. Величезну роль у післявоєнному становленні освіти відіграли вчителі-воїни, котрі воювали з ворогом на фронтах і у ворожому тилу. Віддамо їм належну шану.
-Капітан Андрій Трифонович Гоба після війни став завідувати районним відділом освіти. В 1946 році його змінив на цій посаді інший фронтовик – капітан А. Д. Зубов.
+Капітан [[Гоба Андрій Трифонович|Андрій Трифонович Гоба]] після війни став завідувати районним відділом освіти. В 1946 році його змінив на цій посаді інший фронтовик – капітан А. Д. Зубов.
 Майор запасу Я. Д. Михайленко очолив Носівську середню школу №2, майор І. Е. Борисенко – очолив Носівську неповносередню школу №7, майор Василь Євгенович Бицький – Червонопартизанську початкову школу №5, а Микола Михайлович Тира – Червонопартизанську СШ №1, Олексій Степанович Соломаха – відроджував Козарівську початкову школу, капітан Сергій Максимович Буцан став директором Носівської семирічної школи №5, Микола Микитович Веремійченко став директором Адамівської семирічної школи, гвардії старший лейтенант Олександр Анастасійович Легецький очолив Рівчак-Степанівську семирічну школу.
@@ Рядок 19: / Рядок 19: @@
 Директорами шкіл були також призначені офіцери запасу: А. О. Слісаренко, Й. К. Яковенко, М. П. Буцан.
-На фронтах Другої світової воювали вчителі Адамівської школи: Іваненко Михайло Іванович, Коломієць Микола Іванович, Наливайко Олексій Федосійович, Омеляненко Іван Павлович, Солтан Іван Семенович.
+На фронтах Другої світової воювали вчителі Адамівської школи: [[Іваненко Михайло Іванович]], [[Коломієць Микола Іванович]], Наливайко Олексій Федосійович, Омеляненко Іван Павлович, Солтан Іван Семенович.
 Вчитель Макіївської школи Іван Харитонович Вова був офіцером на фронті, а після демобілізації працював першим секретарем Сумського обкому комсомолу. Колишній випускник Макіївської школи, фронтовий офіцер Олександр Андрійович Осадчий працював директором рідної школи у 1947-1957 рр. Один із випускників-десятикласників 1941 Андрій Васильович Чубук – офіцер Радянської Армії, закінчив Львівський лісотехнічний інститут, працював інже нером у Чернігові. Семен Феофанович Давиденко перед війною працював піонервожатим, а потім – вчителем. Після війни продовжив трудитися на вчительській ниві.