Адам Кисіль - Історія редагувань

Perohanych: /* Життєпис */

2025-11-23T10:35:29Z

Життєпис

Perohanych: /* Життєпис */

2025-11-16T21:10:49Z

Життєпис

Perohanych: /* Життєпис */

2025-11-16T16:18:11Z

Життєпис

Perohanych: /* Життєпис */

2025-11-16T15:34:26Z

Життєпис

Perohanych: /* Життєпис */

2025-11-16T15:29:57Z

Життєпис

Perohanych: /* Життєпис */

2025-11-16T12:01:07Z

Життєпис

Perohanych: Заміна тексту — «’» на «'»

2024-10-24T14:49:51Z

Заміна тексту — «’» на «'»

Perohanych в 18:49, 1 травня 2023

2023-05-01T18:49:06Z

80.91.178.130: Богослужіння відновлено 1969.

2023-05-01T11:19:29Z

Богослужіння відновлено 1969.

Perohanych в 05:48, 3 травня 2021

2021-05-03T05:48:30Z

@@ Рядок 17: / Рядок 17: @@
 Приятелем А. Киселя був Лукаш Жолкевський.<ref>''В. Щербак.'' Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654&nbsp;рр.— К.: Наукова думка, 1989.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— С. 55. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)</ref> В серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом з ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня.<ref>Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 150. ISBN 5-203-01639-9</ref>
-Під час національно-визвольних повстань [[1637]]–[[1638]] років Кисіль виконував функції урядового комісара, вів переговори з повсталими. Зокрема, після його запевнень щодо помилування королем добровільно здались у полон ватажки повстання Павлюка. Однак на лютневому сеймі 1638 року шляхта зневажила як короля, так і А. Киселя, який під час виступу нагадував, що інакше повстанці бились би до смерті. Зокрема, на голову Павлюка пропонували надягти розпечену корону, в руки дати розпечений скіпетр. Король, щоправда, відмінив буфонську страту.<ref>їх стратили на початку лютого 1638&nbsp;р., відрубавши голову, які потім настромили на кіл</ref><ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 331.</ref>
+Під час національно-визвольних повстань 1637–1638 років Кисіль виконував функції урядового комісара, вів переговори з повсталими. Зокрема, після його запевнень щодо помилування королем добровільно здались у полон ватажки повстання Павлюка. Однак на лютневому сеймі 1638 року шляхта зневажила як короля, так і А. Киселя, який під час виступу нагадував, що інакше повстанці бились би до смерті. Зокрема, на голову Павлюка пропонували надягти розпечену корону, в руки дати розпечений скіпетр. Король, щоправда, відмінив буфонську страту.<ref>їх стратили на початку лютого 1638&nbsp;р., відрубавши голову, які потім настромили на кіл</ref><ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 331.</ref>
-[[Файл:Taras Shevchenko painting 0015.jpg|thumb|right|270px|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченко. «Прийом Богданом Хмельницьким польського посольства на чолі з Адамом Киселем в лютому 1649 року в Переяславі». [[1838]]]]
+[[Файл:Taras Shevchenko painting 0015.jpg|thumb|right|270px|Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченко. «Прийом Богданом Хмельницьким польського посольства на чолі з Адамом Киселем в лютому 1649 року в Переяславі». 1838]]
-У [[1639]] році одержав посаду чернігівського каштеляна, в [[1641]]&nbsp;— став сенатором Речі Посполитої. Із [[1646]] року&nbsp;— київський каштелян, із 1648&nbsp;— брацлавський воєвода, з [[1649]] (26 лютого король вислав йому привілей)&nbsp;— київський воєвода. У період повстання під проводом Богдана Хмельницького [[1648]]–[[1657]] років Адам Кисіль був постійним представником Речі Посполитої під час переговорів із представникам гетьманського уряду:
+У 1639 році одержав посаду чернігівського каштеляна, в 1641&nbsp;— став сенатором Речі Посполитої. Із 1646 року&nbsp;— київський каштелян, із 1648&nbsp;— брацлавський воєвода, з 1649 (26 лютого король вислав йому привілей)&nbsp;— київський воєвода. У період повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648–1657 років Адам Кисіль був постійним представником Речі Посполитої під час переговорів із представникам гетьманського уряду:
 * лютий 1649&nbsp;— голова дипмісії в Переяславі (при ньому, зокрема, Войцех М'ясковський, підкоморії: брацлавський&nbsp;— князь Захарій Четвертинський, мозирський&nbsp;— Федір Михайло Обухович, новгород-сіверський хорунжий Микола Кисіль, брацлавський підчаший Зеленський, недавній королівський посланець Якуб Смяровський, лист короля віз кармеліт кс. Лентовський; до міста прибули 19 лютого, (дорогою особи із свити, які відлучались, зазнавали нападів, кілька&nbsp;— були вбиті у Черняхові<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 352.</ref>));<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 350.</ref>
 * серпень 1649&nbsp;— у Зборові;

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 У [[1629]] році був представником короля Сигізмунда III Вази на церковному соборі у Києві, який був скликаний з метою примирити прихильників Православної і Унійної (греко-католицької) церков України. Відомий як захисник православного обряду, хоча підтримував контакти з кліром греко-католицької церкви. За даними З. Вуйціка, у Пасхальну ніч [[1632]] року перейшов з унійного обряду на православний. Цього року за сприяння підканцлера Томаша Замойського отримав разом з дружиною від короля село Витків у Белзькому воєводстві<ref name="П7">''Wójcik Zbigniew.'' Kisiel Adam Swiętołdycz z Brusiłowa h. własnego (1600—1653)…&nbsp;— S. 487.</ref>.
-З [[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза [[Привілей Адаму Киселю на володіння Носівкою|надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівський привілей на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка]], разом із селом [[Струга]] та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
+[[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза [[Привілей Адаму Киселю на володіння Носівкою|надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівський привілей на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка]], разом із селом [[Струга]] та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
 Приятелем А. Киселя був Лукаш Жолкевський.<ref>''В. Щербак.'' Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654&nbsp;рр.— К.: Наукова думка, 1989.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— С. 55. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)</ref> В серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом з ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня.<ref>Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 150. ISBN 5-203-01639-9</ref>

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 У [[1629]] році був представником короля Сигізмунда III Вази на церковному соборі у Києві, який був скликаний з метою примирити прихильників Православної і Унійної (греко-католицької) церков України. Відомий як захисник православного обряду, хоча підтримував контакти з кліром греко-католицької церкви. За даними З. Вуйціка, у Пасхальну ніч [[1632]] року перейшов з унійного обряду на православний. Цього року за сприяння підканцлера Томаша Замойського отримав разом з дружиною від короля село Витків у Белзькому воєводстві<ref name="П7">''Wójcik Zbigniew.'' Kisiel Adam Swiętołdycz z Brusiłowa h. własnego (1600—1653)…&nbsp;— S. 487.</ref>.
-З [[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівський привілей на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка, разом із селом [[Струга]] та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
+З [[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза [[Привілей Адаму Киселю на володіння Носівкою|надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівський привілей на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка]], разом із селом [[Струга]] та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
 Приятелем А. Киселя був Лукаш Жолкевський.<ref>''В. Щербак.'' Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654&nbsp;рр.— К.: Наукова думка, 1989.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— С. 55. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)</ref> В серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом з ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня.<ref>Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 150. ISBN 5-203-01639-9</ref>

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 У [[1629]] році був представником короля Сигізмунда III Вази на церковному соборі у Києві, який був скликаний з метою примирити прихильників Православної і Унійної (греко-католицької) церков України. Відомий як захисник православного обряду, хоча підтримував контакти з кліром греко-католицької церкви. За даними З. Вуйціка, у Пасхальну ніч [[1632]] року перейшов з унійного обряду на православний. Цього року за сприяння підканцлера Томаша Замойського отримав разом з дружиною від короля село Витків у Белзькому воєводстві<ref name="П7">''Wójcik Zbigniew.'' Kisiel Adam Swiętołdycz z Brusiłowa h. własnego (1600—1653)…&nbsp;— S. 487.</ref>.
-З [[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівську привілегію на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка, разом із селом Струга та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
+З [[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівський привілей на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка, разом із селом [[Струга]] та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
 Приятелем А. Киселя був Лукаш Жолкевський.<ref>''В. Щербак.'' Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654&nbsp;рр.— К.: Наукова думка, 1989.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— С. 55. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)</ref> В серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом з ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня.<ref>Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 150. ISBN 5-203-01639-9</ref>

@@ Рядок 13: / Рядок 13: @@
 У [[1629]] році був представником короля Сигізмунда III Вази на церковному соборі у Києві, який був скликаний з метою примирити прихильників Православної і Унійної (греко-католицької) церков України. Відомий як захисник православного обряду, хоча підтримував контакти з кліром греко-католицької церкви. За даними З. Вуйціка, у Пасхальну ніч [[1632]] року перейшов з унійного обряду на православний. Цього року за сприяння підканцлера Томаша Замойського отримав разом з дружиною від короля село Витків у Белзькому воєводстві<ref name="П7">''Wójcik Zbigniew.'' Kisiel Adam Swiętołdycz z Brusiłowa h. własnego (1600—1653)…&nbsp;— S. 487.</ref>.
-З [[12 лютого]] [[1633]] років Адаму Киселю належало [[Носівське староство]], яке польський король подарував йому за хоробрість у війні проти Московії<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref>. Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
+З [[12 лютого]] [[1633]] років король Владислав IV Ваза надав Адаму Киселю за хоробрість у війні проти Московії королівську привілегію на пожиттєве володіння замком і містечком Носівка, разом із селом Струга та всіма належностями цього староства, включно з річками та млинами.<ref>Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / ''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.''&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— С. 25.</ref><ref>''Н.&nbsp;П.&nbsp;Василенко.'' Очерки по истории западной Руси и Украині.&nbsp;— Киев, 1916.&nbsp;— С. 396 {{ref-ru}}</ref> Після утворення Чернігівського воєводства отримав ленним правом містечка Кобищ та Козаргород у ньому.<ref>''Новицький Іван''. Адам Кисіль, воєвода київський…&nbsp;— С. 329.</ref> Від князів Соломирецьких набув маєток Гоща,<ref>{{SgKP|III|167|Hoszcza}}&nbsp;— S. 167. {{ref-pl}}</ref> На Чернігівщині володів також селом Киселівка (нині Менського району), мав резиденцію в фортеці міста Мена.
 Приятелем А. Киселя був Лукаш Жолкевський.<ref>''В. Щербак.'' Антифеодальні рухи на Україні напередодні визвольної війни 1648—1654&nbsp;рр.— К.: Наукова думка, 1989.&nbsp;— 128 с.&nbsp;— С. 55. ISBN 5-12-000672-8 (в обкл.)</ref> В серпні 1635 після здобуття та зруйнування козаками гетьмана Івана Сулими фортеці Кодак разом з ним мобілізували реєстровців для походу проти повстанців, у який вирушили наприкінці серпня.<ref>Віталій Щербак. Іван Сулима // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В.&nbsp;А.&nbsp;Смолій.&nbsp;— К.: Варта, 1994.&nbsp;— 560 с.&nbsp;— С. 150. ISBN 5-203-01639-9</ref>

@@ Рядок 36: / Рядок 36: @@
 Помер у [[1653]] році. Адама Киселя і його брата Миколу було поховано в Низкиничах у Свято-Успенській церкві. На надгробку Адама Киселя його вдова Анастасія наказала написати латиною:
-:''Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Светольда, славу і опору держави — Адама з Брусилова Киселя, що був каштеляном чернігівським, потім воєводою брацлавським і київським, мужа, що відзначився у боях твердістю та далекоглядністю… Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом із його достойними громадянами, хай буде пам’ятником тобі… 3 травня 1653 року. Смерть прийшла на 53-му році життя. Прощавай…''
+:''Перехожий! Зупинися, читай. Цей мармур говорить про славного потомка роду Светольда, славу і опору держави — Адама з Брусилова Киселя, що був каштеляном чернігівським, потім воєводою брацлавським і київським, мужа, що відзначився у боях твердістю та далекоглядністю… Плач про втрату цього знаменитого мужа, котрого оплакую разом із його достойними громадянами, хай буде пам'ятником тобі… 3 травня 1653 року. Смерть прийшла на 53-му році життя. Прощавай…''
 == Сім'я ==
@@ Рядок 63: / Рядок 63: @@
 Скромне господарство його батьків налічувало зо два десятки селянських дворів. За тогочасним визначенням, це була „поштива середньозаможна шляхта із Західної Волині, надійна в службах і випробувана у війні”.
-року Адам залишає батьківський дім, щоб навчатися в Замойській академії, яку успішно закінчує 1617 р. Зв’язки й дружба з часів навчання у цьому престижному і демократичному навчальному закладі багато в чому визначили його подальший шлях: тут одержували освіту як діти міщан, священства, військових, дрібної та середньозаможної шляхти, так і магнатів, високопосадовців і чиновників Речі Посполитої.
+року Адам залишає батьківський дім, щоб навчатися в Замойській академії, яку успішно закінчує 1617 р. Зв'язки й дружба з часів навчання у цьому престижному і демократичному навчальному закладі багато в чому визначили його подальший шлях: тут одержували освіту як діти міщан, священства, військових, дрібної та середньозаможної шляхти, так і магнатів, високопосадовців і чиновників Речі Посполитої.
-Адам Кисіль, подібно іншим юнакам того часу, одразу по закінченні навчання вирушає на службу до війська. За протекції Томаша Замойського він розпочинає свою політичну кар’єру. Однак, як стверджували його сучасники (та й нинішні дослідники), впродовж свого життя він проявляв і твердість, і сміливість, і впертість, був дуже здібною людиною, особливо уславився умілим господарюванням і винятковим дипломатичним хистом, особисто брав участь у війнах та військових операціях. Зокрема, у 1620 році він взяв участь у нещасливій для польської армії битві під Цецорою, у 1621 р. – відзначився особистою хоробрістю під Хотином, а в 1626 р. – у прусській експедиції. З 1632 р. стає радником короля Речі Посполитої Владислава IV, що дало змогу згодом отримати ряд високих посад та привілеїв. З 1633 р. його затверджено чернігівським підкоморієм, з 1646 р. – київським каштеляном, з 1649 р. – київським воєводою. Додатковим поштовхом швидкого піднесення стали дипломатичні послуги по розв’язанню польсько-російських прикордонних суперечок на Чернігово-Сіверщині.
+Адам Кисіль, подібно іншим юнакам того часу, одразу по закінченні навчання вирушає на службу до війська. За протекції Томаша Замойського він розпочинає свою політичну кар'єру. Однак, як стверджували його сучасники (та й нинішні дослідники), впродовж свого життя він проявляв і твердість, і сміливість, і впертість, був дуже здібною людиною, особливо уславився умілим господарюванням і винятковим дипломатичним хистом, особисто брав участь у війнах та військових операціях. Зокрема, у 1620 році він взяв участь у нещасливій для польської армії битві під Цецорою, у 1621 р. – відзначився особистою хоробрістю під Хотином, а в 1626 р. – у прусській експедиції. З 1632 р. стає радником короля Речі Посполитої Владислава IV, що дало змогу згодом отримати ряд високих посад та привілеїв. З 1633 р. його затверджено чернігівським підкоморієм, з 1646 р. – київським каштеляном, з 1649 р. – київським воєводою. Додатковим поштовхом швидкого піднесення стали дипломатичні послуги по розв'язанню польсько-російських прикордонних суперечок на Чернігово-Сіверщині.
 Маючи хист до господарювання, дуже швидко почав багатіти. Деякі маєтки отримав за службу від держави, та ще більше земель скупив. Йому вдалось організувати й налагодити, кажучи сучасною мовою, величезне рентабельне господарство. За історичними джерелами, „скромному власникові єдиного спадкового села Низкиничі, яким ми бачимо Киселя у 20-х роках XVII ст., наприкінці життя належало 65 населених пунктів, у т.ч. 37 – на Волині, 18 – на Київщині, 7 – на Чернігово-Сіверщині, 3 – в Галичині, а річний прибуток магната-скоробагатька нараховував 150 тисяч золотих”.
@@ Рядок 73: / Рядок 73: @@
 Діяльність дипломата підпорядковувалася ідеї досягнення згоди між Польщею та Україною, між якими роздвоювалася душа київського воєводи. Але його прагнення до пошуків миру і злагоди не мали популярності ні серед поляків, ні серед українців
-Втім, у польсько-литовської сторони він нажив недоброї слави: верхівка Речі Посполитої ставилася до Адама Киселя, єдиного православного сенатора, з величезною осторогою, його підозрювали у шпигунстві на користь Б.Хмельницького, зраді, а козацько-православний рух вважав, що його „руські кості лядським м’ясом поросли”. Наприкінці національно-визвольної війни Адам Кисіль у розквіті своїх творчих сил 3 травня 1653 року раптово помирає в Низкиничах, «не сприйнятий сучасниками, чужий серед своїх». Був похований у церкві-усипальниці заснованого ним же місцевого монастиря, де й досі зберігається його надгробок.
+Втім, у польсько-литовської сторони він нажив недоброї слави: верхівка Речі Посполитої ставилася до Адама Киселя, єдиного православного сенатора, з величезною осторогою, його підозрювали у шпигунстві на користь Б.Хмельницького, зраді, а козацько-православний рух вважав, що його „руські кості лядським м'ясом поросли”. Наприкінці національно-визвольної війни Адам Кисіль у розквіті своїх творчих сил 3 травня 1653 року раптово помирає в Низкиничах, «не сприйнятий сучасниками, чужий серед своїх». Був похований у церкві-усипальниці заснованого ним же місцевого монастиря, де й досі зберігається його надгробок.
 Дружина сенатора, Анастасія, дочка київського шляхтича Філона Гулковича, пережила чоловіка на 6 років і поставила у Низкіницькій церкві відомий в культурно-історичних колах надгробок з цікавим написом.
@@ Рядок 79: / Рядок 79: @@
 Монастир кілька разів то відкривали, то закривали. На початку XX ст. його почали реставрувати, та Перша світова війна і революція призвели до розорення та пограбування церкви й поховання Адама Киселя: склеп було відкрито, викрали золотий пірнач воєводи та інші рідкісні речі.
-За Ризьким мирним договором ці землі 1921 р. відійшли до Польщі. За рік, об’їжджаючи східний кордон Польської держави, у Низкиничах побував засновник відновленої Польщі маршал Юзеф Пілсудський. Серпневого дня він поклонився праху Адама Киселя. Виходячи з усипальниці, побачив схилену в поклоні делегацію шляхтичів, які прохали підписати „ревіндекацію” на храм. Пілсудський начебто відповів: якщо засновник храму був православним, нехай такою і залишається ця давня святиня. З 1925 р. почалася давно очікувана реставрація під егідою польської держави, однак закінчити її не вдалося – почалася Друга світова війна.
+За Ризьким мирним договором ці землі 1921 р. відійшли до Польщі. За рік, об'їжджаючи східний кордон Польської держави, у Низкиничах побував засновник відновленої Польщі маршал Юзеф Пілсудський. Серпневого дня він поклонився праху Адама Киселя. Виходячи з усипальниці, побачив схилену в поклоні делегацію шляхтичів, які прохали підписати „ревіндекацію” на храм. Пілсудський начебто відповів: якщо засновник храму був православним, нехай такою і залишається ця давня святиня. З 1925 р. почалася давно очікувана реставрація під егідою польської держави, однак закінчити її не вдалося – почалася Друга світова війна.
-На цих історичних землях 1950 р. виникло молоде шахтарське місто Нововолинськ; усі навколишні церкви вирішено було закрити. Місто потужно будувалось, попри те, що на Волині ще точились запеклі бої між напівпідпільними формуваннями ОУН-УПА та спецзагонами НКВС. 1962 р. церкву та усипальницю Адама Киселя було знову пограбовано, історичний надгробок видатного діяча – зірвано ломами й розбито. Проте зусиллями місцевих жителів, істориків, релігійних діячів Богослужіння відновлено 1969 року церкву було відкрито, а 1994-го тут почав діяти чоловічий православний монастир, за давнім звичаєм підпорядкований Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. 2002 року відреставровано гроб-саркофаг Адама Киселя, а біля стін обителі споруджено йому пам’ятник.
+На цих історичних землях 1950 р. виникло молоде шахтарське місто Нововолинськ; усі навколишні церкви вирішено було закрити. Місто потужно будувалось, попри те, що на Волині ще точились запеклі бої між напівпідпільними формуваннями ОУН-УПА та спецзагонами НКВС. 1962 р. церкву та усипальницю Адама Киселя було знову пограбовано, історичний надгробок видатного діяча – зірвано ломами й розбито. Проте зусиллями місцевих жителів, істориків, релігійних діячів Богослужіння відновлено 1969 року церкву було відкрито, а 1994-го тут почав діяти чоловічий православний монастир, за давнім звичаєм підпорядкований Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. 2002 року відреставровано гроб-саркофаг Адама Киселя, а біля стін обителі споруджено йому пам'ятник.
 == Виноски ==

@@ Рядок 81: / Рядок 81: @@
 За Ризьким мирним договором ці землі 1921 р. відійшли до Польщі. За рік, об’їжджаючи східний кордон Польської держави, у Низкиничах побував засновник відновленої Польщі маршал Юзеф Пілсудський. Серпневого дня він поклонився праху Адама Киселя. Виходячи з усипальниці, побачив схилену в поклоні делегацію шляхтичів, які прохали підписати „ревіндекацію” на храм. Пілсудський начебто відповів: якщо засновник храму був православним, нехай такою і залишається ця давня святиня. З 1925 р. почалася давно очікувана реставрація під егідою польської держави, однак закінчити її не вдалося – почалася Друга світова війна.
-На цих історичних землях 1950 р. виникло молоде шахтарське місто Нововолинськ; усі навколишні церкви вирішено було закрити. Місто потужно будувалось, попри те, що на Волині ще точились запеклі бої між напівпідпільними формуваннями ОУН-УПА та спецзагонами НКВС. 1962 р. церкву та усипальницю Адама Киселя було знову пограбовано, історичний надгробок видатного діяча – зірвано ломами й розбито. Проте зусиллями місцевих жителів, істориків, релігійних діячів 1990 року церкву було відкрито, а 1994-го тут почав діяти чоловічий православний монастир, за давнім звичаєм підпорядкований Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. 2002 року відреставровано гроб-саркофаг Адама Киселя, а біля стін обителі споруджено йому пам’ятник.
+На цих історичних землях 1950 р. виникло молоде шахтарське місто Нововолинськ; усі навколишні церкви вирішено було закрити. Місто потужно будувалось, попри те, що на Волині ще точились запеклі бої між напівпідпільними формуваннями ОУН-УПА та спецзагонами НКВС. 1962 р. церкву та усипальницю Адама Киселя було знову пограбовано, історичний надгробок видатного діяча – зірвано ломами й розбито. Проте зусиллями місцевих жителів, істориків, релігійних діячів Богослужіння відновлено 1969році церкву було відкрито, а 1994-го тут почав діяти чоловічий православний монастир, за давнім звичаєм підпорядкований Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі. 2002 року відреставровано гроб-саркофаг Адама Киселя, а біля стін обителі споруджено йому пам’ятник.
 == Виноски ==

@@ Рядок 4: / Рядок 4: @@
 '''Ада́м з Брусилова Світольдич Кисі́ль-Низкиницький''' гербу Кисіль (Світольдич) (народився [[1600]], с. Низкиничі&nbsp;— помер [[3 травня]] [[1653]], Низкиничі)&nbsp;— урядник, політичний і державний діяч Речі Посполитої. Воєвода брацлавський, київський. Один з чотирьох православних сенаторів Речі Посполитої напередодні повстання Богдана Хмельницького.
-Пан радний корони Польської. Один з найвідоміших Носівських старост. Польський король у 1630 р. подарував йому носівське староство за хоробрість у війні проти Московії. Пізніше – Київський воєвода. Каштелян, генерал Київський, Житомирський, Овруцький. Збереглися пов'язані з ним назви сіл – [[Адамівка]] та [[Киселівка]] – колишні володіння Киселя.
+Пан радний корони Польської. Один з найвідоміших Носівських старост. Польський король у 1630 р. подарував йому носівське староство за хоробрість у війні проти Московії. Пізніше – Київський воєвода. Каштелян, генерал Київський, Житомирський, Овруцький. Збереглися пов'язані з ним назви сіл – [[Адамівка]] та [[Киселівка]] – колишні володіння Киселя.
 == Життєпис ==