Ігнатенко Ганна Єгорівна - Історія редагувань

Perohanych: /* Пам’ять Учнів про Вчителів */

2024-01-26T20:52:17Z

Пам’ять Учнів про Вчителів

Perohanych: /* Пам’ять Учнів про Вчителів */

2024-01-26T20:49:49Z

Пам’ять Учнів про Вчителів

Perohanych в 20:49, 26 січня 2024

2024-01-26T20:49:26Z

185.191.179.51: народилася у 1924 році в с. Держанівка — померла у 2013, м. Носівка)

2024-01-26T08:18:29Z

народилася у 1924 році в с. Держанівка — померла у 2013, м. Носівка)

185.191.179.51 в 08:15, 26 січня 2024

2024-01-26T08:15:39Z

Perohanych в 08:35, 23 січня 2024

2024-01-23T08:35:41Z

Perohanych в 08:34, 23 січня 2024

2024-01-23T08:34:05Z

Perohanych в 10:45, 15 січня 2024

2024-01-15T10:45:40Z

Perohanych: Створена сторінка: Ганна Ігнатенко ''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (?—?) — вчи...

2024-01-15T10:28:53Z

Створена сторінка: міні|Ганна Ігнатенко ''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (?—?) — вчи...

Нова сторінка

[[Файл:Ганна Ігнатенко.jpg|міні|Ганна Ігнатенко]]

''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (?—?) — вчителька географії в [[Держанівська середня школа|Держанівській середній школі]].
{{Заготовка}}
[[Категорія:Вчителі Держанівської школи]]
[[Категорія:Люди І]]

@@ Рядок 3: / Рядок 3: @@
 ''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (народилася у 1924 році в с. Держанівка — померла у 2013, м. Носівка) — вчителька географії в [[Держанівська середня школа|Держанівській середній школі]].
-== Пам’ять Учнів про Вчителів ==
+== Пам'ять Учнів про Вчителів ==
 :''Автор: [[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]], січень 2024.''
-Це було ніби вчора... Восени 2007 року я отримав листа від Ганни Єгорівни Ігнатенко. Вона повідомляла, що переїхала жити до сина Михайла в Носівку, вітала мене із захистом докторської дисертації та із професорським званням. Просила дати їй відповідь, бо хоче писати мені про те, що “болить в серці”... Зворушливі слова моєї Вчительки сколихнули в душі спомини про дитинство та шкільну юність...
+Це було ніби вчора… Восени 2007 року я отримав листа від Ганни Єгорівни Ігнатенко. Вона повідомляла, що переїхала жити до сина Михайла в Носівку, вітала мене із захистом докторської дисертації та із професорським званням. Просила дати їй відповідь, бо хоче писати мені про те, що “болить в серці”… Зворушливі слова моєї Вчительки сколихнули в душі спомини про дитинство та шкільну юність…
 Дійсно, для всіх поколінь Держанівських учнів Ганна Єгорівна була особливою Постаттю в нашому Житті!
-Ось так і розпочалось наше листування, що тривало до останнього дня життя Шановної Ганни Єгорівни. Кожен її лист включав в себе два умовних розділи: спомини про минуле і роздуми про стогодення та майбутнє... Із листів я багато дізнався про нашу родину, оскільки вона була однокласницею моїх батьків. Вона ніжно називала нашу маму Одарочкою, а батька виключно Олексієм Микитовичем. Для мене було відкриттям, що колодязь біля її двору колись викопав мій прадід Іван...
+Ось так і розпочалось наше листування, що тривало до останнього дня життя Шановної Ганни Єгорівни. Кожен її лист містив два умовних розділи: спомини про минуле і роздуми про сьогодення та майбутнє… З листів я багато дізнався про нашу родину, оскільки вона була однокласницею моїх батьків. Вона ніжно називала нашу маму Одарочкою, а батька виключно Олексієм Микитовичем. Для мене було відкриттям, що колодязь біля її двору колись викопав мій прадід Іван…
-Проживаючи недалеко від неї я навіть гадки не мав про те, які споконвіку мали назви ліси, поля та долини навколо нашого села, хто в який час проживав на нашому боці села - Хуторі... Чого тільки вартують її роздуми про нашу школу, про її навчання у післявоєнному Ніжині в Педагогічному інституті імені Миколи Гоголя на природничому факультеті із 1945 по 1950 роки, про її повернення в тому ж році до школи молодою вчителькою географії, про той майже півстолітній педагогічний шлях, який вона гідно пройшла в нашій Школі...
+Проживаючи недалеко від неї я навіть гадки не мав про те, які споконвіку мали назви ліси, поля та долини навколо нашого села, хто в який час проживав на нашому боці села — Хуторі… Чого тільки вартують її роздуми про нашу школу, про її навчання у післявоєнному Ніжині в Педагогічному інституті імені Миколи Гоголя на природничому факультеті із 1945 по 1950 роки, про її повернення в тому ж році до школи молодою вчителькою географії, про той майже півстолітній педагогічний шлях, який вона гідно пройшла в нашій Школі…
-Практично в кожному листі вона ставила непрості питання стосовно долі України, нашої освіти, нашого села... Наскільки в мене вистачало знань та хисту я прагнув щиро висловитися стосовно її думок. При цьому я розумів, що багато чого в наших роздумах залишиться без відповіді, бо лише час взмозі знайти відповіді на доленосні питання... Як можна було не дивуватися тому, що Ганна Єгорівна запитувала мене про життя всіх однокласників... Складалося враження, що вона зараз сидить за вчительським столом, а перед нею лежить розкритий наш класний журнал... Пам’ятала кожного! Наскільки було зворушливо читати її вітання із захистом дисертації нашої доньки Даринки, яку вона називала як і нашу маму - Одарочкою... Я же геть забув, що колись ще аспірантом, без запрошень зайшов до неї і поколов привезені їй зі школи дрова... А виявляється, вона це пам’ятала всі ці роки… Так як пам’ятала окремі фрагменти життя нашого класу та школи, про які я вже сам геть, як не соромно, забув... Своїми влучними прикладами із минулого Ганна Єгорівна налаштовувала мене, як співрозмовника, до пошуку відповіді на непрості світоглядні питання сьогодення та майбутнього...
+Практично в кожному листі вона ставила непрості питання стосовно долі України, нашої освіти, нашого села… Наскільки в мене вистачало знань та хисту я прагнув щиро висловитися стосовно її думок. При цьому я розумів, що багато чого в наших роздумах залишиться без відповіді, бо лише час взмозі знайти відповіді на доленосні питання… Як можна було не дивуватися тому, що Ганна Єгорівна запитувала мене про життя всіх однокласників… Складалося враження, що вона зараз сидить за вчительським столом, а перед нею лежить розкритий наш класний журнал… Пам'ятала кожного! Наскільки було зворушливо читати її вітання із захистом дисертації нашої доньки Даринки, яку вона називала як і нашу маму — Одарочкою… Я ж геть забув, що колись ще аспірантом, без запрошень зайшов до неї і поколов привезені їй зі школи дрова… А виявляється, вона це пам'ятала всі ці роки… Оскільки пам'ятала окремі фрагменти життя нашого класу та школи, про які я вже сам геть, як не соромно, забув… Своїми влучними прикладами із минулого Ганна Єгорівна налаштовувала мене, як співрозмовника, до пошуку відповіді на непрості світоглядні питання сьогодення та майбутнього…
-На початку нашого листування я був керівником кафедри педагогіки Національної академії внутрішніх справ України і ось на одному із засідань кафедри я зачитав фрагмент листа Ганни Єгорівни, в якому вона висловлювала свої думки про особистість сучасного офіцера-правоохоронця... Досвідчені мої колеги були просто вражені глибиною думок і головне - щирістю роздумів Педагога. ЇЇ, дійсно, цікавило все: яким має бути сучасний вчитель, якою має бути сучасна школа, якими мають бути стосунки: батьки і діти...
+На початку нашого листування я був керівником кафедри педагогіки Національної академії внутрішніх справ України і ось на одному із засідань кафедри я зачитав фрагмент листа Ганни Єгорівни, в якому вона висловлювала свої думки про особистість сучасного офіцера-правоохоронця… Досвідчені мої колеги були просто вражені глибиною думок і головне — щирістю роздумів Педагога. ЇЇ, дійсно, цікавило все: яким має бути сучасний вчитель, якою має бути сучасна школа, якими мають бути стосунки: батьки і діти…
-Завдяки спілкуванню із Ганною Єгорівною, я долучився до діалогу із ще однією близькою мені людиною - [[Штепура Віра Григорівна|Штепурою Вірою Григорівною]] — вчителькою-ветераном Держанівської середньої школи. Тепер ми вже втрьох вели розмови про все, що нас хвилювало... Пам’ятаю, що один із листів Шановних Вчителів був присвячений сучасній дитячій літературі та дитячим фільмам... Часом я отримував спільні їхні листи. Віра Григорівна писала із Держанівки Ганні Єгорівні в Носівку, а та доповнювала листа своїми роздумами і відсилала мені до Києва. Згадується із особливим приємним відчуттям їхній лист-відповідь на наш спільний лист із [[Павелко Любов Максимівна|Любов Максимівною Павелко]] — їхньою ученицею, яку вони не бачили багато років, але яка попри відстані і роки зберегла Вдячнісь до своїх Вчителів!
+Завдяки спілкуванню із Ганною Єгорівною, я долучився до діалогу із ще однією близькою мені людиною — [[Штепура Віра Григорівна|Штепурою Вірою Григорівною]] — вчителькою-ветераном Держанівської середньої школи. Тепер ми вже втрьох вели розмови про все, що нас хвилювало… Пам'ятаю, що один із листів Шановних Вчителів був присвячений сучасній дитячій літературі та дитячим фільмам… Часом я отримував спільні їхні листи. Віра Григорівна писала із Держанівки Ганні Єгорівні в Носівку, а та доповнювала листа своїми роздумами і відсилала мені до Києва. Згадується з особливим приємним відчуттям їхній лист-відповідь на наш спільний лист із [[Павелко Любов Максимівна|Любов Максимівною Павелко]] — їхньою ученицею, яку вони не бачили багато років, але яка попри відстані і роки зберегла Вдячнісь до своїх Вчителів!
 Заслужений журналіст України [[Будлянський Микола Георгійович|Микола Георгійович Будлянський]], знаний далеко за межами Чернігівщини журналіст, поет, письменник-краєзнавець плідно зараз працює над книгою про історію нашого села. Я щиро сподіваюсь, що листи Ганни Єгорівни, які я передав цьому досліднику, допоможуть йому більш повно підготувати історичну сповідь про долю нашої Рідної Держанівки.
-Спільно із випускником нашої школи вчителем історії [[Шевела Микола Григорович|Миколою Григоровичем Шевелою]] Ганна Єгорівна багато зробила для збереження історії нашого краю. Вона передала йому свої спомини про історію школи та села, окремі публікації та документи... На жаль, короткий вік Миколи Григоровича не дав змоги зреалізувати все задумане, але за ті чисельні його грунтовні історичні краєзнавчі розвідки про наш Носівський край, ми маємо бути завжди йому вдячні!
+Спільно із випускником нашої школи вчителем історії [[Шевела Микола Григорович|Миколою Григоровичем Шевелою]] Ганна Єгорівна багато зробила для збереження історії нашого краю. Вона передала йому свої спомини про історію школи та села, окремі публікації та документи… На жаль, короткий вік Миколи Григоровича не дав змоги зреалізувати все задумане, але за ті чисельні його ґрунтовні історичні краєзнавчі розвідки про наш Носівський край, ми маємо бути завжди йому вдячні!
 Щасливі роки спілкування із Ганною Єгорівною та Вірою Григорівною особисто мені дали унікальну можливість переосмислити багато чого із пережитого, більш впевнено подивитися на сьогодення і хоча б спробувати окреслити наше майбутнє.
-Унікальнісь нашого видання — “Енциклопедія Носівщини” полягає насамперед в тому, що воно гуртує навколо себе нас — Земляків! Це щасливий шанс висловити свою думку кожному із Шановних читачів. Я закликаю всіх небайдужих донести до читача свої роздуми про людей нашої Носівької землі. Насамперед, я перекониний, ми маємо зберегти Пам’ять про наших Вчителів!
+Унікальність нашого видання — “Енциклопедія Носівщини” полягає насамперед в тому, що воно гуртує навколо себе нас — Земляків! Це щасливий шанс висловити свою думку кожному із Шановних читачів. Я закликаю всіх небайдужих донести до читача свої роздуми про людей нашої Носівької землі. Насамперед я переконаний, ми маємо зберегти Пам'ять про наших Вчителів!
 '''''[[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]]'''''

@@ Рядок 28: / Рядок 28: @@
 Унікальнісь нашого видання — “Енциклопедія Носівщини” полягає насамперед в тому, що воно гуртує навколо себе нас — Земляків! Це щасливий шанс висловити свою думку кожному із Шановних читачів. Я закликаю всіх небайдужих донести до читача свої роздуми про людей нашої Носівької землі. Насамперед, я перекониний, ми маємо зберегти Пам’ять про наших Вчителів!
-[[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]]
+'''''[[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]]'''''
 [[Категорія:Уродженці Держанівки]]
 [[Категорія:Вчителі географії Держанівської школи]]
 [[Категорія:Люди І]]

@@ Рядок 30: / Рядок 30: @@
 [[Супрун Микола Олексійович|Микола Супрун]]
 [[Категорія:Вчителі географії Держанівської школи]]
 [[Категорія:Люди І]]

@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Ось так і розпочалось наше листування, що тривало до останнього дня життя Шановної Ганни Єгорівни. Кожен її лист включав в себе два умовних розділи: спомини про минуле і роздуми про стогодення та майбутнє... Із листів я багато дізнався про нашу родину, оскільки вона була однокласницею моїх батьків. Вона ніжно називала нашу маму Одарочкою, а батька виключно Олексієм Микитовичем. Для мене було відкриттям, що колодязь біля її двору колись викопав мій прадід Іван...
-Проживаючи недалеко від неї я навіть гадки не мав про те, які споконвіку мали назви ліси, поля та долини навколо нашого села, хто в який час проживав на нашому боці села - Хуторі... Чого тільки вартують її роздуми про нашу школу, про її навчання у післявоєнному Ніжині в Педагогічному інституті імені Миколи Гоголя на природничому факультеті із 1945 по 1950 роки, про її повернення в тому році до школи молодою вчителькою географії, про той майже півстолітній педагогічний шлях, який вона гідно пройшла в нашій Школі...
+Проживаючи недалеко від неї я навіть гадки не мав про те, які споконвіку мали назви ліси, поля та долини навколо нашого села, хто в який час проживав на нашому боці села - Хуторі... Чого тільки вартують її роздуми про нашу школу, про її навчання у післявоєнному Ніжині в Педагогічному інституті імені Миколи Гоголя на природничому факультеті із 1945 по 1950 роки, про її повернення в тому ж році до школи молодою вчителькою географії, про той майже півстолітній педагогічний шлях, який вона гідно пройшла в нашій Школі...
 Практично в кожному листі вона ставила непрості питання стосовно долі України, нашої освіти, нашого села... Наскільки в мене вистачало знань та хисту я прагнув щиро висловитися стосовно її думок. При цьому я розумів, що багато чого в наших роздумах залишиться без відповіді, бо лише час взмозі знайти відповіді на доленосні питання... Як можна було не дивуватися тому, що Ганна Єгорівна запитувала мене про життя всіх однокласників... Складалося враження, що вона зараз сидить за вчительським столом, а перед нею лежить розкритий наш класний журнал... Пам’ятала кожного! Наскільки було зворушливо читати її вітання із захистом дисертації нашої доньки Даринки, яку вона називала як і нашу маму - Одарочкою... Я же геть забув, що колись ще аспірантом, без запрошень зайшов до неї і поколов привезені їй зі школи дрова... А виявляється, вона це пам’ятала всі ці роки… Так як пам’ятала окремі фрагменти життя нашого класу та школи, про які я вже сам геть, як не соромно, забув... Своїми влучними прикладами із минулого Ганна Єгорівна налаштовувала мене, як співрозмовника, до пошуку відповіді на непрості світоглядні питання сьогодення та майбутнього...

@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
 [[Файл:Ганна Ігнатенко.jpg|міні|Ганна Ігнатенко]]
-''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (1924—2013) — вчителька географії в [[Держанівська середня школа|Держанівській середній школі]].
+''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (народилася у 1924 році в с. Держанівка — померла у 2013, м. Носівка) — вчителька географії в [[Держанівська середня школа|Держанівській середній школі]].
 == Пам’ять Учнів про Вчителів ==
@@ Рядок 11: / Рядок 11: @@
 Ось так і розпочалось наше листування, що тривало до останнього дня життя Шановної Ганни Єгорівни. Кожен її лист включав в себе два умовних розділи: спомини про минуле і роздуми про стогодення та майбутнє... Із листів я багато дізнався про нашу родину, оскільки вона була однокласницею моїх батьків. Вона ніжно називала нашу маму Одарочкою, а батька виключно Олексієм Микитовичем. Для мене було відкриттям, що колодязь біля її двору колись викопав мій прадід Іван...
-Проживаючи недалеко від неї я навіть гадки не мав про те, які споконвіку мали назви ліси, поля та долини навколо нашого села, хто в який час проживав на нашому боці села - Хуторі... Чого тільки вартують її роздуми про нашу школу, про її навчання у післявоєнному Ніжині в Педагогічному інституті імені Миколи Гоголя, про її повернення до школи молодою вчителькою географії, про той майже півстолітній педагогічний шлях, який вона гідно пройшла в нашій Школі...
+Проживаючи недалеко від неї я навіть гадки не мав про те, які споконвіку мали назви ліси, поля та долини навколо нашого села, хто в який час проживав на нашому боці села - Хуторі... Чого тільки вартують її роздуми про нашу школу, про її навчання у післявоєнному Ніжині в Педагогічному інституті імені Миколи Гоголя на природничому факультеті із 1945 по 1950 роки, про її повернення в тому році до школи молодою вчителькою географії, про той майже півстолітній педагогічний шлях, який вона гідно пройшла в нашій Школі...
 Практично в кожному листі вона ставила непрості питання стосовно долі України, нашої освіти, нашого села... Наскільки в мене вистачало знань та хисту я прагнув щиро висловитися стосовно її думок. При цьому я розумів, що багато чого в наших роздумах залишиться без відповіді, бо лише час взмозі знайти відповіді на доленосні питання... Як можна було не дивуватися тому, що Ганна Єгорівна запитувала мене про життя всіх однокласників... Складалося враження, що вона зараз сидить за вчительським столом, а перед нею лежить розкритий наш класний журнал... Пам’ятала кожного! Наскільки було зворушливо читати її вітання із захистом дисертації нашої доньки Даринки, яку вона називала як і нашу маму - Одарочкою... Я же геть забув, що колись ще аспірантом, без запрошень зайшов до неї і поколов привезені їй зі школи дрова... А виявляється, вона це пам’ятала всі ці роки… Так як пам’ятала окремі фрагменти життя нашого класу та школи, про які я вже сам геть, як не соромно, забув... Своїми влучними прикладами із минулого Ганна Єгорівна налаштовувала мене, як співрозмовника, до пошуку відповіді на непрості світоглядні питання сьогодення та майбутнього...

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 ''' Ганна Єгорівна Ігнатенко''' (?—?) — вчителька географії в [[Держанівська середня школа|Держанівській середній школі]].
-{{Заготовка}}
 [[Категорія:Вчителі географії Держанівської школи]]
 [[Категорія:Люди І]]