Сулак

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Пам'ятка в Сулаку

Сулак — село, входить до Носівської об'єднананої територіальної громади, Володьководівицького старостинського округу.

Орган місцевого самоврядування — Володьководівицька сільська рада.

Населення, географія[ред. | ред. код]

Відстань до міста Носівка — 22 км.

Площа села 1,1 км2.

Населення на 1.1.2018 становить 452 особи.

Освіта[ред. | ред. код]

В Сулаку працює загальноосвітня школа, в ній, станом на березень 2019, навчається 54 учні 1-9 класів. Директор школи — Боліцок Михайло Степанович.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Сулак 1923.png

Сулак на карті 1923 року.

23 березня,[2] за іншими даними 21 березня[3] 1943 на той час Хутір Сулак був повністю спалений угорським каральним формуванням гітлерівських окупантів.[4][5] Трагедія описана в книзі «Партизанська Носівщина».

Спалення Сулака. Місцева активістка, жителька села Сулак, Сірик Лідія Олексіївна збирала свідчення цієї трагедії.

Люди[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://chz.org.ua/wp-content/uploads/2017/04/№4-184-газети-«Отчий-поріг».pdf
  2. Сьогодні горів Сулак…, Носівська міська рада, 23 березня 2021
  3. Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». //Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. — 2013, Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 224 с. ISBN 978–966–2646–43–6. Сторінка = 42
  4. История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. Черниговская область / АН УССР. Ин-т истории; Гл. редкол.: П. Т. Тронько (пред.) и др. – К.: Гл. ред. Укр. сов. энцикл. АН УССР, 1983. – С. 529;
  5. Вінок безсмертя: Книга-меморіал / Редкол.: О. Ф. Федоров (голова), В. А. Маняк (керівник колективу авт.- упорядників). – К.: Вид-во політичної літератури України, 1987. – С. 91.

Посилання[ред. | ред. код]