Енциклопедія Носівщини - Внесок користувача [uk]

Наказна Ірина Михайлівна

2025-12-11T20:37:15Z

Ірина Наказна: /* Родина */

'''Ірина Михайлівна Наказна (Труш)''' — практикуючий психолог.

== До життєпису ==
На початку 2000-х першою в Ніжині почала надавати психологічну допомогу.<ref>{{Cite web | url = http://www.ndu.edu.ua/index.php/ua/kafedra-zagalnoji-ta-praktichnoji-psikhologiji/novyny-kafedry-zahalnoi-ta-praktychnoi-psykholohii/item/3669-zustrich-magistrantiv-z-praktikuyuchim-psikhologom | title = Зустріч магістрантів з практикуючим психологом | publisher = | author = | date = | access-date = | language = }}</ref>

== Родина ==
* Батько — [[Труш Михайло Гаврилович]] (1935—1993), правоохоронець.
* Мати — [[Труш Любов Миколаївна]] (1937-2025), вчителька, відмінник народної освіти.
* Брат — [[Труш Станіслав Михайлович]].

== Наукові праці ==
Є автором книг:
* «Основи клінічної психології та патопсихології» : навч. посіб. / Ірина Михайлівна Наказна, Ніжин. держ. ун-т ім. М. Гоголя.– Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2012.– 306 с. 180 пр.– Бібліогр.: с. 305-306. – ISBN 978-617-527-058-5
* Наказна І.М. Психіатрія. - Ніжин:НДУ ім.М.Гоголя, 2011.
* Наказна І.М. Психосоматика. - Ніжин: Видавництво НДУ ім.М.Гоголя, 2010.
* Наказна І.М. Патопсихологія.- Ніжин: НДУ ім. Миколи Гоголя, 2014.

== Примітки ==
{{Примітки}}

== Посилання ==
* https://www.facebook.com/madlena.amstel — профіль у Фейсбуці.

[[Категорія:Психологи]]
[[Категорія:Нащадки носівчан]]
[[Категорія:Люди Н]]

Труш Любов Миколаївна

2025-12-11T20:35:59Z

Ірина Наказна:

{{Однофамільці|Труш}}

[[Файл:Любов Труш.jpg|міні|Любов Труш]]

'''Любов Миколаївна Труш''' (народилася [[18 листопада]] [[1937]] року у Носівці, померла 11 грудня 2025 року) — вчителька, відмінник народної освіти.

== Життєпис ==
У 1954 році закінчила Носівську середню школу № 1. Працювала в районній бібліотеці для дорослих.

У 1959 році закінчила Ніжинське культпросвітнє училище, отримала спеціальність бібліотекаря. Була направлена на роботу в село [[Хотинівка]] Носівського району, завідувала сільською бібліотекою.

З 1961 по 1963 рік працювала секретарем у Носівській середній школі № 1, а потім вчителем початкових класів.

У 1966 році закінчила філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М. Гоголя, отримала спеціальність вчителя української мови та літератури.

З 1971 року і до виходу на пенсію у 1993 році — працювала вчителем української мови та літератури цієї ж школи.

== Родина ==
Чоловік — [[Труш Михайло Гаврилович]] (1935—1993), правоохоронець.

Син — [[Труш Станіслав Михайлович]] (нар. 1967).

Донька — [[Наказна Ірина Михайлівна]].

== Відзнаки ==
Відмінник народної освіти.

== Достойний і цікавий життєвий шлях ==
: ''Джерело: [https://facebook.com/story.php?story_fbid=2350364461782398&id=100004266000214 Нарис доньки], 18 листопада 2022''
У нашої дорогої мами, Любові Миколаївни - ЮВІЛЕЙ!

85 років насиченого, барвистого, не легкого, але достойного й цікавого життєвого шляху!

У 4 своїх рочки вона залишилася сиротою. Виховували Любу бабуся Єлизавета та рідна тітонька Уляна. Повоєнні голодні роки, велика скрута, тяжка праця для виживання. Бабуся навчила збирати гриби та лісові ягоди. Власна городина рятувала від голоду. «Я їла цибулинки, як яблучка…» - згадувала мама своє дитинство.

Коли Любі було років 11, бабусю паралізувало, і вона довгих 13 років була повністю прикута до ліжка. Тітоньці Уляні довелося доглядати тяжку хвору матір, працювати за трудодні у колгоспі, поратися по господарству і на городі. Але вона зі всіх сил підтримувала племінницю, дбала про її освіту.

Після закінчення середньої школи Люба вступила до Ніжинського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників (нині Ніжинський коледж культури і мистецтв) на спеціальність «бібліотечна справа», після закінчення якого була направлена завідувачкою сільської бібліотеки у [[Хотинівка|Хотинівці]].

Але Любу не покидала давня мрія стати вчителькою, і вона здобуває вищу освіту у Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В. Гоголя (нині Ніжинський державний університет) на філологічному факультеті.

Вчителювала у [[Носівська середня школа № 1|Носівській середній школі № 1]], яку й сама закінчила, майже три десятки років до виходу на пенсію. Викладала наймилозвучнішу і найріднішу українську мову та літературу, плекала її всією душею. Була дуже сумлінною, відповідальною, працьовитою, старанною і відданою своїм учням.

Одружившись з палко коханим нею красенем [[Труш Михайло Гаврилович|Михайлом]], якого зустріла у селі, де працювала у бібліотеці, мамуся народила двох діток – доньку та синочка. А тепер має трьох внучат та п’ятьох правнуків, яких безмежно любить, леліє та підтримує.

Наша дорога мамуся Любочка – чуйна, великодушна, безкорислива, доброзичлива, милосердна, гостинна, щира та турботлива. Про її делікатність, тактовність та феноменальну скромність родина складає легенди…

Мрійлива, лірична, романтична і чуттєва натура допомагає мамі творити поезію, описувати життя в глибинних сенсах радості буття. Йшла по життю з любов’ю до пісень, читання книг. Має хист до бездоганно красивої каліграфії. Проявляла неабияку творчість в організації дозвілля родини, друзів, створюючи фантастичні й незвичайні сценарії свят, які дивували нас захоплюючими сюжетами і несподіваними пригодами.
Ми пишаємось великим серцем нашої мами, яке випромінює світлу і чисту любов до рідних, друзів, близьких. До природи, всього живого, рідної землі, України.

Сердечно вітаємо нашу маму, бабусю і прабабусю Любочку з ЮВІЛЕЄМ!
Нехай кожен твій день буде сповнений радістю, посмішками та чудовими емоціями! Гарного настрою, натхнення, наснаги, оптимізму і миру! Нехай збуваються бажання! Нехай кожен твій день буде значущим, яскравим й щасливим!
У рідному домі хай панує затишок і злагода, у душі – спокій і благодать! Здоров’я тобі міцного і рекордів довголіття!

Рясних Божих благословінь!

[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Вчителі початкових класів]]
[[Категорія:Вчителі української мови та літератури Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Відмінники освіти]]

Труш Михайло Гаврилович

2023-01-29T17:12:46Z

Ірина Наказна: /* Родина */

[[Файл:Михайло Труш.jpg|міні|Михайло Труш]]

'''Михайло Гаврилович Труш''' (народився [[27 жовтня]] [[1935]] в селі [[Хотинівка]] — помер [[24 січня]] [[1993]]) — правоохоронець, працював у РВВС Носівки — дільничим інспектором, інспектором карного розшуку, очільником карного розшуку.

== Життєпис ==
Батько Труш Гаврило Максимович (1911-1941) загинув на початку війни. Мати Марія Павлівна залишилася вдовою, одна виховувала трьох синів, старшим з яких був Михайло. У рідному селі закінчив 7 класів школи.

У 1954 році закінчив Мринську школу механізації і цього ж року добровольцем поїхав на цілинні землі Казахстану. Повернувшись на рідну землю у 1956 році будував трасу Київ-Москва на ділянці поблизу села Вертіївка Ніжинського району. Був призваний до лав РА, на Кубані закінчив школу сержантів, служив у військах ПВО на аеродромі Шереметьєво.

Після демобілізації у 1959 році, повернувшись у рідне село, одружився з завідувачкою бібліотеки [[Труш Любов Миколаївна|Любою]], з якою переїхав у Носівку до її родової садиби, де проживали її бабуся та тітка (Люба залишилася сиротою у віці чотирьох років).

Два роки працював водієм у "Міжколгоспбуді", наступні чотири роки - судовиконавцем у районному суді. Закінчив десятирічку вечірньої школи, а згодом - Львівську спеціальну школу міліції, отримавши спеціальність юриста.

З 1965 року до 1980 року працював у РВВС міста Носівки - дільничим інспектором, інспектором карного розшуку, очільником карного розшуку.

== Родина ==
Дружина: [[Труш Любов Миколаївна]] (народилася 18 листопада 1937 року у Носівці), вчителька, відмінник народної освіти.

Донька: [[Наказна Ірина Михайлівна|Ірина]]. Син Труш Станіслав Михайлович.

[[Категорія:Уродженці Хотинівки]]
[[Категорія:Правоохоронці]]
[[Категорія:Люди Т]]

Труш Станіслав Михайлович

2023-01-29T17:09:44Z

Ірина Наказна:

[[Файл:Станіслав Труш.jpeg|міні|Станіслав Труш]]

'''Станіслав Михайлович Труш''' (народився у місті Носівка 15 травня 1967) — інженер.

== Життєпис ==

У 1984 році закінчив 10 класів Носівської середньої школи №1.

У 1985 – 1987 р.р. служив у лавах радянської армії (ЦУЗ ВВ МВД СРСР).

Після демобілізації вступив на агрономічний факультет Української сільськогосподарської Академії у місті Київ (нині НУБіП), яку закінчив у 1992 році.

З 1992 року працював за фахом агрономом у колгоспі імені Фрунзе міста Носівки. Після ліквідації колгоспу працював менеджером у ТОВ ПП «ПродАгро», СДП «Россава – Агро».

З 2006 до 2014 року – державний службовець в Обласній Державній станції захисту рослин та в Державній інспекції сільського господарства в Чернігівській області (Носівське відділення).

З 2015 року і понині працює інженером комунального підприємства «[[Носівські теплові мережі]]».

== Родина ==

Мати - [[Труш Любов Миколаївна]], вчитель української мови та літератури Носівської середньої школи № 1. Батько - [[Труш Михайло Гаврилович]], правоохоронець.

Дружина [[Труш Мирослава Петрівна]] працює вчителем у Носівській школі 1.

Мають доньку та сина, а також двійко маленьких онучків.

== Захоплення ==

Станіслав, маючи абсолютний слух і голос — тенор з унікальним красивим тембральним звучанням, протягом усього свого студентського життя був учасником Народного ансамблю пісні і танцю «Колос», його хорової групи. Ансамбль був створений у 1957 році, його очолювали визначні діячі українського народного мистецтва, він став гордістю мистецької України. Станіслав разом з колективом репрезентував національне мистецтво в багатьох зарубіжних країнах Європи і містах України та тодішнього союзу.

Станіслав з ранньої юності відрізнявся великою і безумовною любов’ю до рідного краю. У час, коли дві третини його однокласників й ровесників покинули терени Носівщини, шукаючи щастя передусім в столиці чи інших великих містах, у Станіслава ніколи не промайнуло навіть думки про розлуку з такою милою його серцю Носівкою. Він без найменшого перебільшення знає всі дороги, стежини, ліси, луги, поля і приліски, річки, ставки і озерця, всі села, хутори, присілки і висілки Носівщини, а також вулиці, провулки, завулки й закутні міста Носівки. Його любов до її краси, пейзажів, краєвидів надихає усіх його рідних і численних друзів до вивчення історії, культури, звичаїв та традицій малої Батьківщини.

== Відгуки ==
Станіслав Михайлович – людина великої душі. Патріот з гарячим серцем Українця. Порядний, добрий, щирий, скромний, відкритий, гостинний.

Наказна Лідія Андріївна

2021-05-29T18:12:04Z

Ірина Наказна:

[[Файл:Лідія Наказна.jpg|міні|Лідія Наказна]]

'''Лідія Андріївна Наказна''' (народилася [[15 січня]] [[1935]] року в смт Згурівка Київської області — померла 20 травня 2021) — вчителька шкіл у Носівці.

== Життєпис ==
10 класів середньої школи закінчила у Згурівці. У 1957 році закінчила філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя і приїхала працювати в Носівку.

Перші п'ять років працювала вчителем російської мови і літератури в Носівській семирічній школі № 3 (пізніше вона стала [[Носівська школа № 6|восьмирічною школою № 6]]), а потім 35 років свого життя присвятила [[Носівська школа № 1|Носівській школі № 1]] - з 1962 по 1997 рік. 7 років була завучем школи. Однією з перших в районі отримала звання вчителя - методиста.

Багато випускників Лідії Андріївни мають педагогічну освіту, наукові звання, працюють на педагогічній ниві в різних містах України. Наприклад, список її учнів, що працюють або працювали в школі № 1 та гімназії міста Носівки налічує 35 осіб.

== Громадська діяльність ==
Лідія Андріївна була активною учасницею ветеранського клубу "[[Берегиня]]" міста Носівки.

== Спогади Лідії Наказної ==
:''Джерело: https://m.facebook.com/groups/nosivkaschool1/permalink/4019451504786753/, 21 травня 2021''

Сьогодні пішла у кращі світи Наказна Лідія Андріївна, Вчитель російської мови та світової літератури Носівської середньої школи №1, відмінник народної освіти...

Розділяємо біль непоправної втратити з близькими та рідними... Сумуємо. Пам'ятаємо...

Публікуємо спогади Вчителя, які залишила Лідія Андріївна своїм учням ще за життя...

Народилася я 15.01.1935 р. в смт Згурівці Київської області. Там же в 1953 році закінчила середню школу. Навчатися мені завжди подобалося – із задоволенням відвідувала літературний та хоровий гуртки, редагувала шкільну і класну стінгазети, була найактивнішим читачем районної бібліотеки.
Студентські роки в Ніжинському педагогічному інституті ім.М.В.Гоголя навчили мене працювати над собою, над самоосвітою, готуватися до майбутньої професії вчителя. Запам’яталися своїми прекрасними уроками викладачі – Савченко Юрій Андріанович, Васильківський Григорій Васильович, Костеневський, Панфьоров та інші.

Після закінчення навчання в 1957 році перші 5 років я працювала в Носівській семирічній школі №3 (пізніше вона стала восьмирічною №6). Я вчилася у своїх колег Кравченко Віри Яківни та Солошенко Катерини Григорівни сприймати дитячий колектив не як однорідну масу, а бачити кожного учня окремо, шукати до кожного індивідуальний підхід, любити дітей і не шкодувати для них свого особистого часу. Також не поспішати і вміти володіти собою.

В 1962 році в Носівській с.ш.№1 не вистачало учнів, щоби наповнити 7-8 класи. Набок Василь Кирилович, директор першої школи, особисто прийшов до нашої школи і відібрав в класах найкращих учнів. Мене та вчительку фізики Шаулко Галину Антонівну також перевели працювати до першої школи.

Ця школа завжди славилася своїми сильними педагогами і працювати в ній було почесно. Я була класним керівником завжди в старших класах. Перші мої випускники закінчили школу в 1965 році.

На моє формування як педагога мав великий вплив педагогічний колектив.

Бугайова (Руденко) Паша Іванівна, перша вчителька мого сина Олега, дотримувалася такого правила (і мене вчила): вчитель на те і вчитель, щоб навчати і виховувати, а не перекладати свої обов’язки на батьків.

Надзвичайним авторитетом серед вчителів, учнів, батьків, жителів міста користувався завуч школи Скрипець Андрій Петрович. Дуже скромний, інтелігентний, високоосвічений, витриманий. В нього я навчилася займатися самоосвітою, слідкувати за новинками літератури.

Мої старші колеги – Набок Галина Петрівна та Самоненко Любов Іванівна вчили мене методики проведення уроків мови та літератури. Філь Паша Тихонівна навчила вимогливості до учнів та себе.

У Марії Кирилівни Шовкун, нашого корифея педагогічної справи, я навчилася використовувати і поєднувати на уроках усі види мистецтв, міжпредметні зв’язки.
Великий вплив на мене мало подружжя Скнарів Анастасії Дмитрівни та Володимира Пилиповича. Разом з Анастасією Дмитрівною ми планували виховну роботу, працюючи в паралельних класах, їздили на екскурсії, водили учнів в походи, працювали в колгоспі… А від Володимира Пилиповича одного разу я почула пораду, якої намагалася потім дотримуватися в житті і роботі: «Якщо у тебе щось не складається в сім’ї, на роботі – шукай причину в першу чергу в собі».

Ці великі педагоги пізніше були запрошені на викладацьку роботу до Ніжинського педінституту, а я з ними дружила до самої їхньої смерті.

Самовіддачі в роботі я навчилася у Набока Василя Кириловича, який «згорів» на роботі, бо крім директорства він ще господарським способом, разом з учителями, учнями, батьками будував нове приміщення школи.

Школу побудував, а от працювати в ній вже не довелося.

До 1967 року ми навчалися в старому дерев’яному приміщенні церковно-приходської школи.

Такими ж самовідданими були вчителі Прокоп’єва Ганна Федорівна та Фоміна Катерина Кузьмівна, чий педагогічний досвід вивчався і в школі і в районі, і в області.
Галина Дмитрівна Назаренко була дуже сильним хіміком, друкувалася в фахових журналах і першою в районі одержала звання вчителя-методиста. А я, здається була другою, в школі – точно.

У мене авторитетом користувалися вчителі-фронтовики: Бондаренко Олександр Федорович, Василенко Ілля Іванович, Воскресенський Євгеній Михайлович, Нікітін Василь Вікторович, Наливайко Микола Федосійович, Шумський Валентин Іванович, Ляшенко Іван Григорович. Я вже говорила – Набок Василь Кирилович, Скнар Володимир Пилипович, Скрипець Андрій Петрович, Калина Микола Нестерович, Гончар Іван Васильович. Також жінки – Прокоп’єва Ганна Федорівна та Шовкун Марія Кирилівна.

Я 35 років викладала російську літературу в старших класах першої школи. Я вдячна колегам-вчителям, які кваліфіковано навчали дітей в середніх класах. Це Пономаренко Інна Данилівна, Труш Любов Миколаївна, Висовень Катерина Сергіївна, Васюк Людмила Василівна, Філь Паша Тихонівна.

В старших класах я намагалася розвивати здібності учнів – писали твори, реферати з рецензуванням, робили усні і письмові огляди новинок поетичних і прозових творів, проводили літературні конференції.

Запам’ятався один з перших творчих рефератів про Базарова по роману Тургенєва «Отцы и дети» на цілий шкільний зошит учениці 9 класу 1974-75 н.р. Труш Ірини. Робота була самостійна, науково обгрунтована, творча.

Ірина закінчила школу із золотою медаллю, з відзнакою закінчила Київський педінститут ім.Горького. Потім вона працювала старшим викладачем психології в Ніжинському педуніверситеті ім.М.В.Гоголя. Друкується, має наукові роботи.
Інша наша випускниця Муханова Олена, яка потім закінчила НДПІ, рос. факультет, знала напам’ять багато поетичних творів і могла захоплююче розповідати про поетів. Учні любили поезію Висоцького, Єсєніна, Ахматової, Цвєтаєвої. Мені приємно було чути зізнання одного з колишніх випускників, що з моїх уроків ніхто не тікав бо усім було цікаво.

Директор Волинський А.П. на одній з педрад запропонував створити раду школи з найкращих вчителів. Наказом по школі мене призначили керівником ради. Також я вела гурток «Помічник вчителя», учасники якого відвідували уроки, допомагали вчителям.

Здобули педагогічну освіту Білобловська Світлана, Побрусило Світлана, Дем’яновська Валентина, Супрун Валентина, Калина Олександр, Іванова Лариса, Войтко Наталія, Волоха Світлана, Рибачко Сергій, Павленко Ірина, Жигун Ніна, Гудимова Світлана, Перев’язко Наталія – всі вони гуртківці – випускники 1987 року.

Багато моїх випускників одержали педагогічну освіту, мають наукові звання, працюють на педагогічній ниві в різних містах України.

Наказна Лідія Андріївна, вчителька російської мови та світової літератури Носівської середньої школи №1. Закінчила НДПІ ім.М.Гоголя. Відмінник народної освіти УРСР, «Отличник народного образования СССР».

== Відзнаки ==
* Відмінник народної освіти.

[[Категорія:Вчителі Носівської школи № 6]]
[[Категорія:Вчителі Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Відмінники освіти]]
[[Категорія:Люди Н]]

Наказний Володимир Григорович

2021-03-19T10:23:33Z

Ірина Наказна: Створена сторінка: Роки життя: 23 листопада 1925 року - 1 березня 2008 року. Народився в селі Вільне Коропського...

Роки життя: 23 листопада 1925 року - 1 березня 2008 року.

Народився в селі Вільне Коропського району Чернігівської області у родині Наказних, батько Григорій Орефійович (1875 - 1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886 - 1977) з сусіднього села Вишеньки. Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово - морського училища. Але через півроку на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, здавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує. Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя - Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну), випускницю Ніжинського педагогічного інтституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році.

З липня 1957 року по січень 1965 року Володимир Григорович працював слідчим прокуратури Носівського району, а з 1965 року до 1985 року - прокурором Носівського району. Безперервні і без ротації 20 років на посаді прокурора району - своєрідний рекорд, оскільки в той час для прокурорів через кожні 5 років передбачалась зміна міста роботи. Володимир Григорович як професіонал користувався великим авторитетом, протягом багатьох років активно займався громадською діяльністю, був досвідченим наставником молодих кадрів прокуратури (чотири його замісники зробили блискучу кар"єру). Заслужений юрист, Радник юстиції, нагороджений багатьма почесними відзнаками країни за бездоганну службу в органах прокуратури.

Після виходу на пенсію працював завідувачем юридичної консультації Носівського району.

Наказна Лідія Андріївна

2021-03-14T23:58:14Z

Ірина Наказна: Створена сторінка: Народилася 15 січня 1935 року в смт Згурівка Київської області. Тут же закінчила 10 класів с...

Народилася 15 січня 1935 року в смт Згурівка Київської області. Тут же закінчила 10 класів середньої школи. У 1957 році закінчила філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М.В. Гоголя і приїхала працювати в Носівку. Перші п'ять років працювала вчителем російської мови і літератури в Носівській семирічній школі № 3 (пізніше вона стала восьмирічною школою № 6), а потім 35 років свого життя присвятила Носівській школі № 1 - з 1962 по 1997 рік. 7 років була завучем школи. Однією з перших в районі отримала звання вчителя - методиста. Відмінник народної освіти. Багато випускників Лідії Андріївни мають педагогічну освіту, наукові звання, працюють на педагогічній ниві в різних містах України. Наприклад, список її учнів, що працюють або працювали в школі № 1 та гімназії міста Носівки налічує 35 осіб.

Попри свій поважний вік Лідія Андріївна є активною учасницею ветеранського клубу "Берегиня" міста Носівки.

Труш Михайло Гаврилович

2021-03-14T23:18:02Z

Ірина Наказна: Створена сторінка: Роки життя: 27.10.1935 р. - 24.01.1993 р. Народився у селі Хотинівка Носівського району. Батько Тру...

Роки життя: 27.10.1935 р. - 24.01.1993 р.

Народився у селі Хотинівка Носівського району. Батько Труш Гаврило Максимович (1911 - 1941) загинув на початку війни. Мати Марія Павлівна залишилася вдовою, одна виховувала трьох синів, старшим з яких був Михайло. У рідному селі закінчив 7 класів школи. У 1954 році закінчив Мринську школу механізації і цього ж року добровольцем поїхав на цілинні землі Казахстану. Повернувшись на рідну землю у 1956 році будував трасу Київ - Москва на ділянці поблизу села Вертіївка Ніжинського району. Був призваний до лав РА, на Кубані закінчив школу сержантів, служив у військах ПВО на аеродромі Шереметьєво. Після демобілізації у 1959 році, повернувшись у рідне село, одружився з завідувачкою бібліотеки Любою, з якою переїхав у Носівку до її родової садиби, де проживали її бабуся та тітка (Люба залишилася сиротою у віці чотирьох років). Два роки працював водієм у "Міжколгоспбуді", наступні чотири роки - судовиконавцем у районному суді. Закінчив десятирічку вечірньої школи, а згодом - Львівську спеціальну школу міліції, отримавши спеціальність юриста. З 1965 року до 1980 року працював у РВВС міста Носівки - дільничим інспектором, інспектором карного розшуку, очільником карного розшуку.