Редагування Тарасевич Іван Андрійович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
Поточна версія | Ваш текст | ||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | '''Іван Андрійович Тарасевич''' (народився [[1745]] у [[Мрин]]і) — корнет імператорської армії, мешкав у | + | '''Іван Андрійович Тарасевич''' (народився [[1745]] у [[Мрин]]і) — корнет імператорської армії, мешкав у Носівці і Данині. |
== Корнет Іван Тарасевич == | == Корнет Іван Тарасевич == | ||
− | :''Джерело: Розділ із | + | :''Джерело: Розділ із книги «Село», том 1, професора [[Тимошик Микола Степанович|Миколи Тимошика]].'' |
За яких обставин останній нащадок із славного гетьманового роду потрапив у село Данину? Ким і яким він був? Що сталося з родинним літописом? Відповіді на ці запитання спробуємо дати в цьому підрозділі. | За яких обставин останній нащадок із славного гетьманового роду потрапив у село Данину? Ким і яким він був? Що сталося з родинним літописом? Відповіді на ці запитання спробуємо дати в цьому підрозділі. | ||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Чи не з цієї причини в села все частіше стали навідуватися так звані вербувальники. Їх появу селяни приписували найлютішому ворогу козацької України цариці Катерині ІІ. Тоді й народилася в нашій окрузі пісня про царициних вербувальників-обіцяльників: | Чи не з цієї причини в села все частіше стали навідуватися так звані вербувальники. Їх появу селяни приписували найлютішому ворогу козацької України цариці Катерині ІІ. Тоді й народилася в нашій окрузі пісня про царициних вербувальників-обіцяльників: | ||
− | :''Пристань, пристань до вербунку | + | :''Пристань, пристань до вербунку'' |
+ | :''Будеш їсти масло й булку.'' | ||
В один із таких вербувальних наїздів до Мрина 1770 року 25-річний Іван Тарасевич і вирішив одягнути військову форму. А що був дисциплінованим і робив, як і батько, усе на совість, то й начальство помітило. Незабаром став полковим обозним, згодом – вахмістром Третього компанійського полку, який пізніше був перейменований у Чернігівський легко-кінний карабінерний. Служити імператриці чверть століття молодшому Тарасевичу не довелося. За станом здоров’я він подав «прошеніє» про відставку в чині корнета – через 15 років служби. | В один із таких вербувальних наїздів до Мрина 1770 року 25-річний Іван Тарасевич і вирішив одягнути військову форму. А що був дисциплінованим і робив, як і батько, усе на совість, то й начальство помітило. Незабаром став полковим обозним, згодом – вахмістром Третього компанійського полку, який пізніше був перейменований у Чернігівський легко-кінний карабінерний. Служити імператриці чверть століття молодшому Тарасевичу не довелося. За станом здоров’я він подав «прошеніє» про відставку в чині корнета – через 15 років служби. | ||
Рядок 30: | Рядок 31: | ||
Усе цінне і пам'ятне, що вдалося порятувати з палаючого маєтку, – то скриня з родинними реліквіями. Значну частину їх складали оригінали різноманітних документів та архівні виписки. | Усе цінне і пам'ятне, що вдалося порятувати з палаючого маєтку, – то скриня з родинними реліквіями. Значну частину їх складали оригінали різноманітних документів та архівні виписки. | ||
− | На пропозицію родичів повертатися до родинного маєтку в Мрин Іван Андрійович не пристав. Для нього, одинокого і постарілого, там було гамірливо й багатолюдного. Старість свою захотів провести в мальовничому й безлюдному закутку. Таким виявися хутір, облаштований ще його дідом Федором Йосиповичем у частині Володьководівицького подарунку польського короля братам Тарасевичем ще від 1647 року – наділу на околиці села Данина. Хутір той не випадково звався Сотниківським. Адже заснований був десь на початку ХVІІІ століття відомим у краї сотником Мринської сотні | + | На пропозицію родичів повертатися до родинного маєтку в Мрин Іван Андрійович не пристав. Для нього, одинокого і постарілого, там було гамірливо й багатолюдного. Старість свою захотів провести в мальовничому й безлюдному закутку. Таким виявися хутір, облаштований ще його дідом Федором Йосиповичем у частині Володьководівицького подарунку польського короля братам Тарасевичем ще від 1647 року – наділу на околиці села Данина. Хутір той не випадково звався Сотниківським. Адже заснований був десь на початку ХVІІІ століття відомим у краї сотником Мринської сотні Федором Тарасевичем – дідом Івана Андрійовича. Тоді на хуторі постійно жила лише челядь. Сам сотник навідувався сюди зрідка – весь свій час проводив у походах та війнах. |
Точної дати переїзду нащадка гетьмана Трясила на старий данинський хутір в архівах не виявлено. Найімовірніше, це сталося наприкінці 20-х – початку 30-х років ХІХ століття. | Точної дати переїзду нащадка гетьмана Трясила на старий данинський хутір в архівах не виявлено. Найімовірніше, це сталося наприкінці 20-х – початку 30-х років ХІХ століття. | ||
− | |||
− | |||
− | |||
[[Категорія:Уродженці Мрина]] | [[Категорія:Уродженці Мрина]] |