| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 31: |
Рядок 31: |
| | Поховано Іллю Ренкаса на Житомирщині в с. Михайлівка, Коростенського району, поруч з могилою батька. | | Поховано Іллю Ренкаса на Житомирщині в с. Михайлівка, Коростенського району, поруч з могилою батька. |
| | | | |
| − | == Відзнаки == | + | == відзнаки == |
| | * медаль «Захиснику вітчизни» - від Президента України, | | * медаль «Захиснику вітчизни» - від Президента України, |
| | * Хрест Хоробрих — від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного | | * Хрест Хоробрих — від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного |
| Рядок 39: |
Рядок 39: |
| | Мама Антоніна Василівна, сестра Ілона, донька Єва. | | Мама Антоніна Василівна, сестра Ілона, донька Єва. |
| | | | |
| − | == Мама загиблого захисника Іллі Ренкаса передала авто на ЗСУ ==
| |
| − | :''Джерело: {{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=493731&tp=page | title = Носівська міська рада| publisher = | author = | date = 15 квітня 2024}}''
| |
| | | | |
| − | Антоніна Василівна Костюшко, мама загиблого Героя-земляка Іллі Ренкаса передала на потреби Збройних Сил України власне авто «Nissan».
| |
| − |
| |
| − | За словами жінки, такою була воля її найдорожчих чоловіків: покійного чоловіка Володимира та загиблого сина Іллі.
| |
| − |
| |
| − | Перший автомобіль, стареньку «Toyota» син забрав на фронт в один з приїздів з фронту.
| |
| − |
| |
| − | Саме вона, - розповідає жінка,- врятувала життя сину та побратимам у пеклі Бахмуту, яке пройшов Ілля.
| |
| − |
| |
| − | Вже в перший день він разом з сестрою – двійняшкою Ілоною прийшли до військкомату, готові стати на захист рідної землі. Ілону відмовили, а Ілля вже 8 березня боронив Чернігів та звільняв Чернігівщину. У його підрозділі було багато носівчан. В тому числі і сусід [[Луцак Любомир Васильович|Любомир Луцак]]. Вони товаришували до війни, Ілля болісно сприйняв його загибель і як усі воїни дав собі слово помститися за нього, за всіх побратимів, яких забрали ворожі кулі на всіх дорогах війни.
| |
| − |
| |
| − | Після деокупації Чернігівщини він просився на схід, бо звик бути там, де непросто, він завжди так у житті. Пройшов Бахмут, тримали оборону до того часу, доки їхній підрозділ вивели. Він був старшим розвідником-снайпером. Це — дуже ризиковано і небезпечно. Та чи є що безпечне на війні? Але побратими казали: якщо з нами Рекс (таким був його позивний), операція успішна.
| |
| − |
| |
| − | І тільки Ілля і мама знали: його берегла солдатська молитва, покладена сину в дорогу на війну… На жаль, так було не завжди.
| |
| − |
| |
| − | Неодноразові завдання в складі ДРГ на територію білорусі, а потім – Авдіївка.
| |
| − |
| |
| − | Мама, розповідаючи про свого Героя, ледь стримуючи сльози згадувала, як вона, студентка Донецького інституту, проходила практику в Авдіївці. Чи могла вона тоді уявити, що її дитина знайде тут свою смерть?
| |
| − |
| |
| − | Ілля дуже часто виходив з нею і сестрою на зв'язок. Для цього придбав сам старлінк, генератор, щоб бути завжди поруч, хоч і на війні. Особливо це відчувалось останній рік, коли родина втратила чоловіка і батька Володимира Івановича.
| |
| − |
| |
| − | Останнє повідомлення було о 9.38 4 січня, в той страшний день, який став останнім для її 25 – річного сина. Вона передчувала біду, але відмовлялася вірити у найгірше, ще слала фото його донечки, писала повідомлення… Але він їх уже не побачив…
| |
| − |
| |
| − | На жаль, Героями не народжуються, ними стають. І в одну мить, як почалася страшна кровопролитна повномасштабна війна, народилася ціла армія Героїв. І серед них - наш земляк, Ілля Ренкас.
| |
| − |
| |
| − | Прижиттєво Ілля отримав три дуже дорогих йому нагороди: медаль «Захиснику вітчизни» - від Президента України, Хрест Хоробрих та Золотий хрест - від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
| |
| − |
| |
| − | Після загибелі сина мама створила петицію Президенту України щодо присвоєння її сину почесного звання Герой України (посмертно), яка набрала майже 26 тисяч голосів, наразі перебуває на розгляді.
| |
| − |
| |
| − | Своїм обов'язком перед пам'яттю сина мама вважала виконати його волю і передати авто військовим. Оскільки там була поломка, бажаючих волонтерів знайшлося небагато, які зголосилися відремонтувати та передати авто на фронт.
| |
| − |
| |
| − | З ветераном АТО, батьком загиблого воїна Анатолієм Фатєєвим з Броварів, Антоніну Костюшко звела спільна біда. Дізнавшись про оголошений збір на авто для одного з підрозділів ЗСУ, вона запропонувала свого «Nissan».
| |
| − |
| |
| − | Волонтер зібрав коштів на ремонт і вже днями автівка рятуватиме життя нашим хлопцям в одній з гарячих точок нашої країни.
| |
| − |
| |
| − | Доземно вдячні мамі, жінці неймовірної сили духу, небайдужості і великого серця. Її вселенське материнське горе не зламало, а додає снаги підтримувати і допомагати ЗСУ.
| |
| − |
| |
| − | Такі вони, матері наших Героїв!
| |
| | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | | [[Категорія:Уродженці Носівки]] |
| | [[Категорія:Старші солдати]] | | [[Категорія:Старші солдати]] |
| | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] | | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]] |
| | [[Категорія:Люди Р]] | | [[Категорія:Люди Р]] |
