Редагування Носівська восьмирічна школа № 6

'''Носівська восьмирічна школа № 6'''

== Фото 1960 року ==

[[Файл:Педколектив 6-ї школи 1 вересня 1960.jpg|800 пкс]]

''Педагогічний колектив 6-ї школи. 1 вересня 1960.'' 

''Нижній ряд зліва направо: директор [[Калина Микола Несторович]] — директор, [[Солошенко Катерина Григорівна]], ?, [[Коровіна Галина Григорівна]] — вчитель початкових класів, [[Рогоза Георгій Георгійович]].''

''Другий ряд, перша ліворуч [[Наказна Лідія Андріївна]], третя [[Кравченко Віра Яківна]], четверта [[Хиленко Катерина Михайлівна]] — вчитель історії, шоста (друга справа) [[Стрільчина Галина Федорівна]] за нею [[Зикіна Уляна Корніївна]].''

''Праворуч, в третьому ряду стоїть [[Гавриленко Ніна Антонівна]] — вчитель початкових класів.''

''Верхній ряд, третя (зліва направо) [[Сацюк Любов Сергіївна]] — вчитель біології й хімії; четверта [[Заволова Катерина Іванівна]] — вчителька біології; п'ята [[Шаулко Галина Антонівна]].''

== Носівська восьмирічна школа № 6 (Буртовська) ==
:''«Носівська восьмирічна школа № 6 (Буртовська)» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''

До революції в центрі Носівки було дві школи: земська (нині [[Будинок школяра]]) і церковно-приходська, яка знаходилася по нинішній [[Вулиця Вокзальна|вул. Вокзальній]] недалеко від центру. У [[1891]] році там було засноване [[Третє Носівське початкове училище]], яке утримувалося за кошти цукрозаводу і тривалий час розміщувалося в громадському приміщенні розташованому на Буртах для зберігання цукрових буряків (цукрозавод тоді знаходився в центрі міста на Носівочці). Пізніше там була збудована пекарня, на території якої нині працює державне підприємство «[[Носівкарайагролісництво]]». На той час більшість населення мала початкову освіту.

Церковно-приходську школу відкрили семирічкою. Вона була окремою, самостійною і з неї починається Буртовська школа.

З 1934 року директором Носівської неповно-середньої школи №1 (так тоді називалася школа) став працювати вчитель історії [[Доліч Олексій Олексійович]]. У 1939 році його переводять завпедом у Носівську середню школу №1, де він і працює до початку війни. Його дружина – [[Доліч Марія Петрівна]] з 1938 року і до початку війни працювала в Буртовській школі вчителькою молодших класів, а під час окупації переїхала до Мрина. Там вона працювала в школі аж до пенсії.

Доліча Олексія Олексійовича напередодні війни змінив на посаді директора завуч, вчитель математики [[Шульга Анатолій Євграфович]]. Завучем школи у 1936 році працював [[Скрипець Андрій Петрович]]. Збереглася фотографія відмінників школи 1939 року на якій 30 найкращих учнів школи сфотографувалися на згадку разом з керівниками школи. Серед відмінників є і майбутня вчителька – [[Скрипець Варвара Павлівна]], котра працювала після війни в Носівській семирічній школі №5.

На фотографії випускників 7-го класу 1937 року впізнали вчителів школи: [[Венгер Варвара Павлівна|Венгер Варвару Павлівну]] вчительку мови та літератури, [[Коломицька Зіна Олексіївна|Коломицьку Зіну Олексіївну]], [[Данилко Антоно Михайлович|Данилка Антона Михайловича]] вчителя військової справи, [[Святославська Ольга Петрівна|Святославську Ольгу Петрівну]] вчительку російської мови та літератури, дуже інтелігентну світську даму.

Головне приміщення школи знаходилося на вул. Вокзальній, а інше шкільне приміщення розташувалося неподалік, на нинішній [[Вулиця Буняківська|Буняківській вулиці]] (нещодавно – Щербакова). [[Буняк Михайло Гордійович|Михайло Гордійович Буняк]], котрий закінчив четвертий клас цієї школи в 1941 році, згадував, що частина школярів навчалася в хаті відібраної в часи колективізації у заможного носівчанина [[Буняк Кузьма|Кузьми Буняка]] наприкінці 20-х років XX ст. Кузьму разом з дружиною, та дітьми, (а було у них 12 дітей), виселили з будинку, пристосувавши хату для навчання.

У цьому будинку знаходилися дві класні кімнати. Під час перерв учні, які навчалися на Вокзальній, спостерігали за вчителями, які переходили через луки з одного приміщення до іншого, щоб проводити свої уроки в інших класах. «Вчитель вже вийшов» – вигукував хтось із школярів, і це означало, що ще 2-3 хвилини можна погратися на подвір'ї. Пізніше в будинку на Буняківській були квартири вчителів (жили родини Легецьких, Юрченків, інші), і нині там живуть носівчани.

Перед війною всі жили бідно і школярі часто залишалися вдома допомагати по господарству батькам. Аж до пізньої осені, до закінчення усіх польових робіт, школярі відвідували школу епізодично, хоча мали бажання навчатися. Дітей в молодших класах було по 25-30 учнів і було по два паралельні класи.

[[Буняк Михайло Гордійович|Михайло Гордійович Буняк]] запам'ятав, як він малим прибіг на поля [[Колгосп імені Комінтерна|колгоспу ім. Комінтерна]], (перед війною в Носівці існував такий єврейський колгосп, що пізніше став бригадою [[Колгосп імені Кірова|колгоспу ім. Кірова]] і знаходився за кіровським садом, де була садово-городня бригада). Там на полі сідав літак і льотчик катав носівчан над містом.

Доліч О. О., котрий саме збирався летіти, помітив малого Мишка і хотів взяти його з собою в політ, але пілот не дозволив, через заборону брати дітей. Коли літак піднявся в повітря, то вихором зірвало головний убір директора, і шапка полетіла вниз. Мишко побіг, підібрав шапку і повернув її Долічу, коли той приземлився.

У приміщенні, де нині СЮТ, тоді також були квартири вчителів. Там мешкав [[Скрипець Андрій Петрович]] із сім'єю. Під час війни, в 1943 році, партизани підірвали шкільне приміщення по вул. Вокзальній і воно згоріло. Партизани не хотіли, щоби німецькі військові частини, які проходили містом, тут ночували. Після визволення Носівки учнів школи розмістили на навчання в будинку, де нині знаходиться СЮТ, а Скрипцю А. П. дали квартиру в будинку іншого заможного носівчанина [[Подорванов]]а. Цей будинок зробили учительським. Нині там проживає [[Шовкун Марія Кирилівна]], а Скрипець А. П. потім збудував собі будинок поблизу військкомату.

Отже, Буртовська школа не загинула, почала знову працювати і називалася віднині так: Носівська семирічна школа №3.

У 1955 році мене перевели працювати з [[Ліснохутірська середня школа|Ліснохутірської середньої]] (Носівської середньої школи №3) у Буртовську школу (Носівську семирічну №3). Будинок школи раніше належав двом братам. Будинок складався із двох рівних частин і кожен із братів володів половиною будинку. В кінці двору, біля берега, стояла чинбарня, або кожевня; там у великих чанах чинилися шкіри.

Революція 1917 року, а потім громадянська війна, вигнали братів із будинку, розвалили чинбарню. А приміщення, після закінчення війни, перейшло до школи.

У роки Великої Вітчизняної війни вчителі в школі змінювалися швидко, деякі предмети і взагалі не читалися. Так само швидко змінювався педагогічний колектив школи і в перші повоєнні роки.

До 1954 року директором працював [[Гоба Андрій Трифонович]], який викладав історію та географію. У цьому ж році він був призначений директором Ліснохутірської школи. За сумлінну роботу він був нагороджений орденом Леніна. Починаючи з 1954 року директором працював математик [[Калина Микола Нестерович]], а я була завучем. В школі працював хороший колектив педагогів – 20 вчителів: [[Стрільчина Галина Федорівна]], [[Коровіна Галина Григорівна]], [[Шум Раїса Іванівна]], [[Кияниця Катерина Кіндратівна]], [[Гавриленко Ніна Антонівна]], [[Давиденко Ганна Григорівна]], [[Яшевська Варвара Василівна]], [[Шелест Феня Микитівна]], [[Пивовар Марія Силівна]], [[Павленко Марія Федорівна]], [[Ющенко Марія Василівна]] у різний час були вчителями молодших класів, [[Батюта Віра Митрофанівна]] викладала біологію, [[Сацюк Любов Сергіївна]] – біологію та хімію, [[Ляшенко Ганна Данилівна]] та [[Гоба Марія Калінічна]] – математику, [[Шаулко Галина Антонівна]] – фізику, [[Солошенко Катерина Григорівна]], [[Зикіна Уляна Корніївна]] – українську мову та літературу, [[Хиленко Катерина Михайлівна]] – історію, [[Філь Парасковія Тихонівна]] та [[Кравченко Віра Яківна]] – російську мову, [[Жигун Василь Дмитрович]] – фізкультуру. Піонервожатими працювали [[Свиридова Тетяна Іванівна]] та [[Заволова Катерина Іванівна]]. У 1957 р. після закінчення Ніжинського педінституту в школу прийшла працювати молода вчителька російської мови та літератури [[Наказна Лідія Андріївна]]. Навчатися доводилося в дві зміни. Школа мала власну бібліотеку. Біля школи був великий двір, великі дослідні ділянки і город. Шкільний кінь харчувався тим, що вирощували на городі. В кінці городу, у березі, була велика водойма в якій влітку полюбляли купатися школярі. Утворилася вона в роки Великої Вітчизняної війни після вибуху авіабомби, під час одного з нальотів німецьких бомбардувальників на Носівку. Цей ставок усі так і називали «Бомбою».

В шести класах школи навчалося до 300 учнів, а всього по шкільному мікрорайону налічувалося близько 500 дітей шкільного віку. Приблизно 200 дітей нашого мікрорайону навчалося в Носівській СШ №1. Випускники школи йшли продовжувати своє навчання до старших класів СШ №1. Там з охотою брали наших учнів, тому що вони мали добру підготовку.

У 1969 році Буртовську школу, яка в останні роки свого існування перетворилася на початкову, закрили, дітей та педагогів перевели до Носівської СШ №1, а з 1976 року в приміщенні школи розпочала свою роботу та свою славну історію [[Носівська станція юних техніків]].

Останньою завідувачкою Носівською початковою школою №6 була [[Стрільчина Галина Федорівна]].

[[Солошенко Катерина Григорівна]].

2014 р.

[[Категорія:Носівська школа № 6|*]]
[[Категорія:З історії освіти Носівщини‎|163]]
[[Категорія:Колишні школи в Носівці|Носівська 06]]