Редагування Носівка

[[Файл:Nosivka new gerb.gif|міні|Герб Носівки]]

'''Носі́вка'''<ref>[http://www.etomesto.ru/map/online/shubert/21/map/21-10-3.png Мапа Шуберта // аркуш 21-10-3 // м. Носовка (рос.)]</ref>&nbsp;— місто (з 1960), центр [[Носівський район|Носівського району]] (1923—2020). З 2020 — центр [[Носівська міська громада|Носівської міської громади]], що входить до [[Ніжинський район|Ніжинського району]] Чернігівської області. 

Залізнична станція. День міста — [[4 липня]]. 

Розташоване на річці [[Носівочка]] за 76 км від обласного центру м. Чернігова та 105 км від м. Києва.

Сучасне місто стоїть на місці давньоруського поселення Носів на Руді, назву якого й перейняло. Давній топонім Носів, очевидно, походить від прізвища.

== Населення ==
Населення Носівки становило:
* 1861 — 12 816 осіб
* 1866 — 11 123 осіб, 1 991 двір, 
* 1897 — 16 947 осіб, 3 155 дворів 
* 1914 — 10 638 осіб
* 1972 — 19 400 осіб 
* 2001 — 15 819 осіб, на 05 грудня 
* 2015 — 13 900 осіб
* 2017 — 13 723 осіб, на 1 січня
* 2018 — 13 614 осіб, на 1 січня

== Топоніми ==
* кутки – Буняківка, Вербов, Вокзал, Гацівка, Голубеньке, Городок, Гринівка, Ємцівка, Зборня, Кірова, Клинок, Кривенківка, Лісні Хутори, Майдан, Мархаївка, Млинок, Оселя, Падуниха, Піший майдан, Победіт, Поворот, Посьолок Зелений, Посьолок Літки, Присідьківка, Рябуха, Семиківка, Сениківка, Спащина, Троєщина, Федченківка;
* Острів – Куликів;
* Болото – Клепала;
* Урочища – Вишнякове, Струга, Осове;
* Могили – [[Шаулина могила|Шаулина]], Кругла, Розрита;
* Ліси – Ясове, Клепала, Турби, Струга, Орішне, Пийчиха, Березняки, Семениха, Колесниківка, Городище (земляні вали);
* Річки – [[Носівочка]], Струга (пересохла), Остер;
* Греблі – Малинчина, Нечепина, Ляшенкова, Коса, Воронина, Сеникова;
* Поля – Селище, Пушковщина, Пішковщина (Пісковщина), Тишковщина, Чмиховщина, Ушковщина<ref>Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. – Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2013 р. – 600 с., ISBN 978-966-502-543-6. [http://www.siver-litopis.cn.ua/rab/pavlenko/mikrotoponim2013.pdf Посилання]</ref>

== Історія ==
[[Файл:Носівка4.jpg||міні|[[Троїцька церква]]]]

[[Файл:Носівка, центр.jpg|міні|Центральна площа Носівки]]

[[Файл:Носівка (станція).jpg|left|thumb|Споруда залізничної станції]]

На території сучасного міста виявлено скіфські кургани (V—III століття до нашої ери).

Давньоруське поселення Носів на Руді згадується в «Іпатіївському літописі» у [[1147]] році. Тоді Носів був у складі Чернігово-Сіверської землі Держави Рюриковичів, а після її розпаду&nbsp;— у складі Чернігівського князівства, яке від [[1240]]-х було залежне від держави Джучидів.

У середині XIV століття, захоплене литовськими феодалами, ввійшло до Київського князівства.

У XV столітті відоме під назвою Носове. З [[1471]] увійшло до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. Це підтверджується наявністю в місті великого земляного укріплення.

[[1500]] — залишилося під владою Великого князівства Литовського й було порубіжним містом на кордоні з Російською імперією.

[[1569]] — увійшло до складу Польщі відповідно до умов Люблінської унії.

До [[1619]] року належало до Остерського староства Київського воєводства. З 1630-х років належала безпосередньо магнату [[Адам Кисіль|Адаму Киселю]] (київському воєводі часу Хмельниччини), який неодноразово тут бував. Польський король подарував А. Киселеві новоутворене [[Носівське староство]] за хоробрість у війні проти Московії (Смоленська війна)<ref>''І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.'' Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто.— Київ: Бібліотека українця, 1997.— С. 25.</ref><ref>''Василенко Н.&nbsp;П.''&nbsp;Очерки по истории западной Руси и Украині.— Киев, 1916.— С. 396</ref>. 

Мешканці Носівки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом Павла Бута&nbsp;— Павлюка ([[1637]]), Якова Остряниці ([[1638]]), також широко залучалися до військових дій проти московитів.

У [[1649]], у роки Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького створено Носівську сотню, яка входила до Ніжинського полку (1649 року разом з Кобижчею, [[1654]]—[[1663]]&nbsp;— окремо).

В [[1652]] Носівка дуже потерпіла від епідемії чуми, яка скосила майже все населення міста.

У [[1662]] Носівка була спалена військами Кримського ханства.

У переписній книзі Малоросійського приказу ([[1666]]) згадується ''город Носовка''. У книзі [[Міщани Носівки (1666)|поіменно вказано]] 256 дворів (чоловіків та вдів). Згадано 4 мірошників, що мали млини на [[Остер (притока Десни)|Острі]], 5 ковалів та 7 швеців. У господарствах загалом було 114 коней та 421 волів.<ref>Переписні книги 1666 року&nbsp;/ Приготував до друку і зредагував Романовський Віктор Олександрович. Всеукраїнська академія наук, Археографічна Комісія.&nbsp;— Київ, 1933.&nbsp;— с.&nbsp;225-230.</ref>

[[1667]]-[[1781]] — стало центром сотні Київського полку. Основним заняттям населення було землеробство, розвивалися борошномельний промисел, ковальське й шевське ремесла.

[[1679]] — знову Носівка була спалена татарською ордою Кримського ханства.

У [[1719]]-ому у селі відбувся виступ Носівських козаків проти утисків проросійськи налаштованої старшини. Козаки виступили проти призначення без їхньої згоди на посаду сотника&nbsp;— ставленика старшини багатого козака Билини. Повсталі козаки знищили Універсал гетьмана, зламали сотникову хоругву. Виступ був жорстоко придушений&nbsp;— 30 козаків у кандалах заслано до Сибіру.<ref>«[[Носівці більше тисячі років — розповіді про рідний край]]»,&nbsp;— сторінка 4</ref>

У XVIII столітті частиною земель Носівки оволоділи князі Кушелеви-Безбородьки.

[[1735]] — стало містечком.

З [[1782]] — у складі [[Ніжинський повіт|Ніжинського повіту]] Чернігівського намісництва.

З [[1751]]&nbsp;— власницею частини земель Носівки стала [[Розумовська Наталія Дем'янівна]].<ref>«[[Славні імена Носівщини]]». «Розумовські».— С. 137</ref>.

У XVII–XVIII століттях в Носівці діяло 5 козацьких шкіл, богодільні. Але вже 1859 року, внаслідок «воз'єднання» України з Росією, освітня справа занепала&nbsp;— залишилася тільки одна парафіяльна школа.

Кінець XVIII ст. Діяли гуральня, 2 чимбарні, 4 цегельні, кузня, 18 олійниць, 120 млинів.

[[1802]] — увійшло до складу Чернігівської губернії.

[[1847]] — споруджено [[Носівський цукровий завод|цукровий завод]].

У [[1861]] через Носівку проходив останній шлях [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] з Петербурга до Канева. На пам'ять про це перед спорудою [[Носівка (залізнична станція)|залізничної станції]] встановлене [[Погруддя Тараса Шевченка|погруддя поета]].

У [[1866]] році у Носівці [[Носівське волосне правління|волосне]] і [[Носівське сільське правління|сільське]] правління, [[Носівська поштова станція|поштова станція]], [[Носівський винокурний завод|винокурний]], цукровий, 2 цегельні заводи, [[Носівське училище|училище]], відбувалося три ярмарки на рік. Найбільший землевласник&nbsp;— граф [[Мусін-Пушкін]].

[[1867]] — споруджено Курсько-Київську залізницю.

[[1885]] — реконструйовано цукровий завод.

У [[1897]]— муровані&nbsp;— Троїцька церква (1765), Миколаївська (1834), Воскресенська (1891), дерев'яні&nbsp;— Успенська (1796, на початок 20 століття збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви. Діяли три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі.

[[1911]] — засновано [[Носівська дослідна станція|сільськогосподарську дослідну станцію]] з метою вивчення складу ґрунтів і розробки рекомендації щодо підвищення врожайності всіх культур.

З [[1917]]&nbsp;— у складі Української Народної Республіки. Два носівчани, [[Шавулко]] та [[Назаренко]], були членами Центральної Ради<ref name="b2">І.&nbsp;Я.&nbsp;Буняк, А.&nbsp;І.&nbsp;Буняк. Сторінки історії Носівки. Частина друга.&nbsp;— Ніжин: Аспект, 2003.&nbsp;— 129 сторінок.</ref>.

[[1917]]—[[1921]] — під час Української революції у Носівці неодноразово змінювалася влада. 

Радянської влада вперше встановлена у [[січні]] 1918 під час приходу в місто більшовицьких військ, що переважно були сформовані в Росії. До березня [[1918]] всі поміщицькі, графські землі були розподілені між бідняками і середняками. Більшовицькі комісари вважали українську мову «контрреволюційною» і ненавиділи її. Російські солдати поводили себе жорстоко.<ref name="b2" />

[[8 березня]] [[1918]] до станції Носівка прибув бронепоїзд із німецькими солдатами. Весною 1918 у Носівці був створений осередок Спілки хліборобів. Розгорнулася жорстока громадянська війна.<ref name="b2" />

[[24 січня]] [[1919]] більшовицький [[Таращанський полк Першої української дивізії]], рухаючись із захопленого ним 23 січня Ніжина, увійшов до Носівки і вдруге встановив радянську владу. Продовольчі загони разом із комітетами бідноти заготовляли на носівщині продовольство для більшовицьких військ і робітничих центрів Росії. Населення було вкрай незадоволене заходами воєнного комунізму.<ref name="b2" />

[[29 серпня]] [[1919]] в Носівку прибув бронепоїзд денікінців, а слідом за ним ешелон із солдатами. Окупанти розташувалися на вокзалі і цукровому заводі. Білогвардійці розпочали лютий білий терор і дике цькування української культури. Знищувалися предмети української культури, була спалена місцева бібліотека, Багнетами був пошматований портрет Шевченка. Від білого терору особливо потерпіло місцеве населення Носівки&nbsp;— «по вулицях і шосе валялися трупи розстріляних, замучених, спотворених до крайності». Проти денікінців розгорілася партизанська боротьба.<ref name="b2" />

[[19 листопада]] [[1919]] в Носівку ввійшли радянські війська. В грудні 1919 носівські партизани вливаються до більшовицьких військ. Радянська влада відновила продрозкладку.<ref name="b2" />

[[1920]] — відновлено роботу цукрового заводу, націоналізовано й введено в експлуатацію [[Носівський миловарний завод|миловарний]] і [[Носівський шкіряний завод|шкіряний]] заводи, кілька млинів і крупорушок.

З [[1921]] — постійна комуністична влада.

[[1923]] — надано статус районного центру.

[[1925]]  — працювало понад 150 (в основному дрібних) підприємств, серед яких цукровий і 2 цегельні заводи, шкірзавод, 2 сукновальні, З взуттєві майстерні тощо.

В [[1932]]–[[1933]] роках багато носівчан померло внаслідок Голодомору&nbsp;— зорганізованого радянською владою голоду. Число жертв голодомору в Носівці невідоме, однак опубліковані [[Спогади носівчан про голодомор 1932-1933 років|свідчення носівчан]].

[[14 вересня]] [[1941]] — [[15 вересня]] [[1943]] — нацистська окупація Носівки.

[[1944]] — відновлено роботу цукрозаводу.

[[1956]] — відкрито Носівське відділення Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції.

З [[1960]] року Носівка отримала статус міста. Діють цукровий комбінат, цегельний, хлібний заводи, меблева фабрика, маслоробний цех, ремонтно-тракторна станція (РТС), реорганізовану в 70 роках Райсільхозтехніку, 4 лікарняні заклади.

1968 — на базі побутового комбінату створено меблеву фабрику.

В 1960-1980-х проведено реконструкцію адміністративного центру Носівки. Один з організаторів і втілювачів реконструкції&nbsp;— [[Комар Олександр Іванович|Олександр Іванович Комар]]&nbsp;— будівничий і господарник<ref>[http://arhizhkgnosadm.at.ua/news/v_nosivci_budut_pochesni_gromadjani/2011-04-24-1328 arhizhkgnosadm.at.ua] [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]]. «В Носівці будуть почесні громадяни!»</ref>.

1961 перед спорудою залізничної станції на Привокзальній площі споруджене погруддя Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченку (скульптор Б.&nbsp;А.&nbsp;Воропай). У 1861&nbsp;р. через Носівку проходив останній шлях Кобзаря з Петербурга до Канева, пам'ятник, зокрема, і встановили на відзначення сотих роковин цієї сумної події&nbsp;— в 1961 році.<ref>[http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_eash/cgiirbis_64.exe?I21DBN=EASH&P21DBN=EASH&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&2_S21P03=T=&2_S21STR=%D0%9F%D0%90%D0%9C%27%D0%AF%D0%A2%D0%9D%D0%98%D0%9A%20%D0%A2.%20%D0%93.%20%D0%A8%D0%95%D0%92%D0%A7%D0%95%D0%9D%D0%9A%D0%A3%20%D0%92%20%D0%9D%D0%9E%D0%A1%D0%86%D0%92%D0%A6%D0%86 Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Носівці] | Електронна колекція «Т. Г. Шевченко»</ref>

1970-ті. Працювали цукровий завод, меблева фабрика, харчокомбінат, маслозавод, хлібозавод, цегельний завод, інкубаторно-птахівнича фабрика, механічно-ремонтні майстерні відділення Сільгосптехніки, Ніжинського засолзаводу тощо.

Кінець XX століття. Функціонували цукровий комбінат, [[Носівський філіал Ніжинського виробничо-аграрного об'єднання консервної промисловості|філія Ніжинського виробничо-аграрного об'єднання консервної промисловості]], маслоробний, хлібний і цегельний заводи, меблева фабрика, міжколгоспне об'єднання з виробництва яєць і м'яса птиці, комбінат побутового обслуговування тощо. Діяли 2 Будинки культури, 5 клубів, 14 бібліотек, історико-краєзнавчий музей.

== Історичні райони міста ==
[[Файл:Шаулина могила.JPG|thumb|[[Шаулина могила]] на [[Вербів|Вербові]]]]
[[Файл:Тарас Шевченко місто Носівка.jpg|thumb|Пам'ятник Тарасові Шевченку біля залізничного вокзалу]]

:''Див. також: [[:Категорія:Історичні райони Носівки]]''

Історичні райони Носівки:

* За назвою Спаського храму: «Спащина»
* За назвою колишнього села «[[Вербів]]»,
* за поширеним у цьому районі прізвищем: «Гринівка», «Мархаївка», «Сениківка»
* за назвою підприємств: «Завод Побідит», «Цукровий завод», колишнього агропідприємства «Сільгосптехніка»
* за назвою колишніх колгоспів: «Енгельса», «Кірова», «Фрунзе»
* інші: «Вокзал», «Кобизький шлях», «Мринський шлях», «Ніжинський шлях», «[[Поворот]]», «Центр»

== Економіка ==
З 2010 в Носівці працює кондитерська фабрика «[[Десна]]». Працює дві лінії, п'ять змін по вісім осіб. Випікають щомісяця в межах 80 тонн продукції. За 2016 рік вироблено 758,2 тонн печива. В асортименті сім видів вівсяного печива, пряники чотирьох видів&nbsp;— з медом, шоколадних-нових, ніжних та янтарних.<ref>[http://www.gorod.cn.ua/news/gorod-i-region/82667-nosivske-pechivo-smakuyut-za-kordonom.html Носівське печиво смакують за кордоном]  2017-05-15</ref>

== Освіта ==
У 1735 році в містечку Носівці існувало 5 козацьких шкіл.

В 1959 залишилася лише одна парафіяльна школа.

Станом на світень 2019 в Носівці:
* [[Носівська міська гімназія]]
* [[Носівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1]]
* [[Носівський навчально-виховний комплекс № 3]])
Є музична школа, будинок школяра, [[Носівська районна станція юних техніків|станція юних техніків]], спортивна школа.

== Транспорт ==
: ''Див. [[Список вулиць Носівки]]''

== Зв'язок ==
Послуги доступу в Інтернет у Носівці надають:
* за технологією ADSL: [[Укртелеком]]
* за технологією FTTB та GPON: Юасіті<ref>http://uacity.net</ref>
На початку 2019 у Носівці з'явилося 4 G покриття від оператора зв'язку Vodafone<ref>[https://biz.nv.ua/ukr/markets/vodafone-rozshiriv-merezhu-4g-shche-na-75-mist-i-sil-spisok-50011893.html Vodafone розширив мережу 4G ще на 75 міст і сіл] Новое Время</ref>

== Культура, медіа, релігія ==
* З 1932 року виходить районна газета, яка нині носить назву «[[Носівські вісті]]»<ref>[http://cg.gov.ua/single_page.php?menu_id=6126&NameTable=annons&TypeCod=&DEPAT=2899&pm=oda_menu Відзначення ювілею «Носівських вістей»]</ref>.
* В 1961 році відкрито [[районний будинок культури]].
* Діють храми УПЦ КП, УПЦ МП<ref>[http://www.chernihiv.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/028066/ На Чернігівщині свободівці підтримують Українську церкву]</ref>. В 2012 в Носівці заклали капсулу під будівництво храму Великомученика Анастасія УПЦ КП.<ref>''Сніжана Божок.'' У Носівці збудують новий храм / «Чернігівщина» №&nbsp;46 (347), 15 листопада 2012</ref>
* 17 жовтня 2015 у Носівці відкрили [[пам'ятник воїнам-афганцям]].

== Люди ==

=== Історичні особи ===
* [[Буняк Іван Якович]] (1923, Носівка&nbsp;— †1998)&nbsp;— український бібліограф, краєзнавець. Автор книг: «[[Сторінки історії Носівки]]» (ч.1&nbsp;— 1997, ч. 2&nbsp;— 2003), «Партизанська Носівщина» (2000), бібліографічного покажчика літератури «Носівка і Носівщина».
* [[Гавриїл (Кременецький)]], митрополит Київський та Галицький Синодальної РПЦ
* [[Довгаль Спиридон Микитович]] (1896, Носівський район)&nbsp;— підполковник [[Армія УНР|Армії УНР]]
* [[Микола (Ширяй)]]&nbsp;— релігійний діяч, [[єпископ]] [[Українська автокефальна православна церква 1919–1937|УАПЦ]], настоятель місцевої церкви до [[1924]] року
* [[Кочерга Іван Антонович]] (1881—1952)&nbsp;— драматург, народився в Носівці
* [[Ляшенко Микола Антонович]] (1946—2012)&nbsp;— директор інформаційно-рекламного центру при Київському Національному університеті імені Тараса Шевченка, видавець «Бібліотеки українця».
* [[Ніс Іван Яремович]] (?&nbsp;— †1715)&nbsp;— син носівського отамана Яреми Носа, прилуцький городовий отаман (1671—1672), прилуцький полковий обозний (1677), осавул (1685—1692), суддя (1695—1703), знову обозний (1706—1708), полковник прилуцький (1708—1714), генеральний суддя (1714—1715). Свояк прилуцького полковника Д. Горленка, був поставлений наказним полковником над козаками Прилуцького полку, що були залишені для оборони Батурина. Зрадив Івана Мазепу, що привело до [[Батуринська трагедія|Батуринської трагедії]].
* [[Пободайло Степан Данилович]] (приблизно [[1600]]&nbsp;— [[1654]])&nbsp;— військовий діяч, сподвижник [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]].
* [[Руденко Роман Андрійович]] ([[1907]]–[[1981]])&nbsp;— у [[1944]]–[[1953]] роках&nbsp;— прокурор УРСР, а з [[1953]] року&nbsp;— [[Генеральний прокурор СРСР]].
* [[Чирко Іван Корнійович]] (1922—2003)&nbsp;— відомий [[Сходознавство|орієнталіст]], перекладач з [[китайська мова|китайської мови]]
* [[Шишко Сергій Федорович]] (1911—1997) &nbsp;— художник, лауреат [[Шевченківська премія|Шевченківської премії]], народився в Носівці

=== Старости ===
* [[Адам Кисіль]] (1630-і&nbsp;— ?)
* [[Станіслав-Казимир Беневський]] (1664&nbsp;— ?, помер 1676)
* [[Григорій Гуляницький]] (?&nbsp;— 1679)

=== Сучасники ===
* [[Бровко Федір Михайлович]] (1948, Носівка)&nbsp;— український науковець, відмінник лісового господарства України, член-кореспондент лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор.
* [[Давиденко Валерій Миколайович]] (1973, Носівка) — підприємець та політик. Народний депутат України VIII скликання. Працював заступником Міністра аграрної політики та продовольства України (2013—2014)
* [[Кабаєв Леонід Миколайович]](1935)&nbsp;— вчений-геолог, відкривач тюменської нафти. Його батько був директором Носівської дослідної станції, а Леонід навчався в Носівській СШ №&nbsp;1.
* [[Кияниця Василь Васильович]] (1950, Носівка)&nbsp;— майстер спорту СРСР, суддя всесоюзної категорії, відмінник освіти України, депутат Носівської міської ради п'яти скликань, директор [[Носівська районна станція юних техніків|Носівської СЮТ]]<ref>[http://nosivka-syut.at.ua/news/v_sjut_juvilej/2012-10-09-92 40 років директором СЮТ]</ref>
* [[Нечепа Василь Григорович]] (1950)&nbsp;— кобзар, лірник, народний співак, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, народний артист України.
* [[Падун Микола Миколайович]] (*[[18 вересня]] [[1939]])&nbsp;— український гідролог, доцент географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
* [[Скрипець Микола Якович]] (1949, Носівка)&nbsp;— поет, член Спілки письменників України, директор СШ №&nbsp;235 в м. Києві.
* [[Труш Володимир Євдокимович]] (22 січня 1941, м. Носівка),&nbsp;— сертифікований аудитор України, голова Херсонської обласної Спілки економістів України, завідувач кафедри обліку і аудиту Херсонського національного технічного університету

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Носівка
* ''Я.&nbsp;В.&nbsp;Верменич''. [http://history.org.ua/?encyclop&termin=Nosivka Носівка] // {{ЕІУ|7|494}}
* Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
* [http://kiev-elena.blogspot.com/2012/10/blog-post.html Історія Носівки]
* [http://rp5.ua/832/ua Погода в Носівці]
* [http://nosivgimn.moy.su/ Сайт Носівської районної гімназії]
* [http://nosivka-syut.at.ua/ Сайт Носівської районної станції юних техніків]
* [http://cult.gov.ua/blog/1-0-15 Носівка. Офіційний веб-сайт управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації]
* [http://cult.gov.ua/blog/2007-12-28-46/ Носівський район. Загальна інформація про район]
* [http://arhizhkgnosadm.at.ua/ Найбільш відвідуваний сайт Носівки.] Перевірено 2009-06-04.
<!-- * {{SgKP|VII|186|Nosówka}}.— S. 186. {{ref-pl}} -->
* [http://ukrssr.com.ua/chernig/nosivskiy/nosivka-nosivskiy Носівка, Носівський район, Чернігівська область] Історія міст і сіл Української РСР
* [https://www.google.com/maps/place/%D0%9D%D0%BE%D1%81%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0,+%D0%A7%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D0%B3%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C,+17100/@50.9300726,31.5106202,12z/data=!3m1!4b1!4m5!3m4!1s0x40d567b63e54f6a9:0xed65e39b7137008c!8m2!3d50.9374317!4d31.5875247 Носівка – Карти Google]

== Література ==
* Сторінки історії Носівки: до 850-річчя першої літописної згадки про місто / І. Буняк, А. Буняк, О. Комар.&nbsp;— Київ: Бібліотека українця, 1997.&nbsp;— 60 с. ; 19,5&nbsp;см.
* І.&nbsp;Я.&nbsp;Буняк, А.&nbsp;І.&nbsp;Буняк. Сторінки історії Носівки. Частина друга.&nbsp;— Ніжин: Аспект, 2003.&nbsp;— 129 с.
* Encyclopedia of Jewish Life (2001), p. 900: «Nosovka».
* Shtetl Finder (1989), p. 62: «Nosovka».
* {{Славні імена Носівщини}}

[[Категорія:Носівка|*]]
[[Категорія:Носівський район|*]]
[[Категорія:Носівська міська громада|*]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]