Лисогори

«Лисогори» — роман Микола Петровича Андрієнка.

Екс-голова району написав книгу

Джерело: Екс-голова району написав книгу, Василь Чепурний

"Лисогори" — так зветься грубенька книга (490 сторінок доволі дрібного шрифту), яка нещодавно побачила світ. Її автор — Микола Андрієнко, колишній голова Носівської районної державної адміністрації, голова районної організації Української народної партії.

Проте, не можна сказати, що Микола Петрович, ставши колишнім керівником району, засів за літературу — цей роман він писав років з двадцять, у перервах між політичною боротьбою і добуванням хліба насущного. І це — не закінчення: видана книга є першою частиною його трилогії "Карби на серці". Передмову написав професор Петро Кононенко. Придбати книгу можна в Чернігові у "Добрій книзі" (вул. Шевченка, 9) чи в товаристві "Просвіта". Сам автор визначає книгу як психологічний роман — спробу зрозуміти, як після трьох ударах по нації, українці змогли не тільки вижити, але й стати в ряд європейських потужних націй.

Це Микола Петрович Андрієнко…

Автор нарису: Василь Кияниця

Це Микола Петрович Андрієнко. За президентства Віктора Ющенка Микола Петрович був призначеним головою Носівської райдержадміністрації.

А ще він умів писати вірші і прозу. Сьогодні потрапили на очі ці дві світлини від 30 квітня 2008 року. На першій – Микола Петрович вийшов із Ніжинського видавництва «Аспект» із щойно виданою його книгою «Лисогори», а на другій – розгорнув свою книгу перед дружиною Валентиною…

Я свідок і учасник створення тої книги. Вона художня і автобіографічна. Вона мала б увійти у список кращих книг періоду становлення української державності. Проте, не маючи коштів на так звану «розкрутку» твору, вона стала просто книгою. Розумною, дуже цікавою і повчальною. І... незакінченою.

На прохання Миколи, я допомагав йому у підготовці «Лисогорів» до видання. Був технічним редактором цієї книги (не плутати із літературним). Я з’єднував розділи книги у загальний файл, а потім розбивав на рівні блоки для друку. Вибирав папір, шрифти, обкладинку…

Було 28 розділів. Обсяг книги – 492 сторінки. Формат А5. Папір офсетний, щільністю 65 гр/м2. Шрифт Times New Roman №9. Колонтитул я обрав верхній, посторінковий. Обкладинка тверда, повноколірна з припресуванням плівкою.

Тепер кілька слів про роман. Скажу відверто, коли я його верстав, я просто фізично був не в змозі його уважно прочитати. Було дуже мало часу, бо автор хотів устигнути до чергової річниці голодомору в Україні. То ж довелося читати «Лисогори» вже після виходу їх у світ у спокійній відпочинковій атмосфері в Кладьківці, що над Десною.

Вражаюча праця! Які неповторні описи нашої української природи! Це вже я говорю не як технічний редактор, а як читач. А з якою любов’ю автор пише про український побут та родові звичаї нашого народу! Про зв’язок поколінь…

У романі «Лисогори» багато сюжетних ліній. Всі виписані чітко, місцями захоплююче, як у детективі. Вражає історична правдивість і достовірність. Приміром фастівська гілка славетного Лизогубового роду стовідсотково підтверджується сьогоднішніми архівними дослідженнями. Виявляється предки автора були лизогубівськими нащадками!

Правдиво і вражаюче написав Микола Андрієнко про страшний геноцид нашого народу – голодомор. Яскраві й пронизуючі до глибини душі сюжети того страшного буття. Аналітично й повчально написано у книзі про період колективізації, котрий тупо і по звірячому вгризався у тіло нашого працелюбного народу, рвучи родинні і сусідські зв’язки, що були до того зловісного часу історичним надбанням нашого народу…

«Лисогори» мала стати першою книгою задуманої і майже написаної Миколою Андрієнком трилогії із робочою назвою «Карби на серці». Та не сталося. Помер мій кум і хрещений моєї дочки Тетяни… І разом із ним помер і його задум. Хоч він показував мені рукописи і другої і третьої книг. Він їх набирав із чернеток і з клаптиків паперу на комп’ютері. Потім вийшов із ладу той комп’ютер. Резервних копій не виявилося. А Миколи вже не було. Так буває…