Відмінності між версіями «Кононенко Олександр Петрович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 6: Рядок 6:
  
 
== До життєпису ==
 
== До життєпису ==
В кінці 1980-х з групою радянських студентів відвідав Нью-Йорк (США).
+
Народився 13 травня 1958 року. Сам я цього не пам’ятаю, так говорили. Поступово ріс, і у 1965 доріс до школи, в якій з перемінним успіхом у навчання і поведінці протирав штани до 1975 року.
 +
 
 +
Після школи подався в науку, але згодом зрозумів, що науковця з мене не вийде, а як і вийде, то такий, що краще б не виходив.
 +
 
 +
З цієї причини подався на завод у героїчний, прогресивний, передовий робочий клас, який з середини виявився зовсім не такий, яким його описували у періодичній і не зовсім літературі.  
 +
 
 +
У пошуках кращого життя трохи попрацював службовцем, а обзавівшись сім’єю, знову перейшов до робочого класу, цього разу у газове господарство. В ньому протримався майже чверть сторіччя, закінчивши, як тоді говорили, без відриву, київський інженерно-будівельний, і дорісши до головного інженера управління.
 +
 
 +
Може б і до сьогодні був газовиком, та у 2006-му поконфліктував з начальником, який «переплутав» спільну кишеню з власною, у підсумку управління позбавилося штатної одиниці технічного керівника.
 +
 
 +
А я перейшов до багаточисельної армії дармоїдів, тобто службовців, на посаду начальника відділу райдержадміністрації, головного архітектора району, де перебирав папірці до 2017 року, згодом перейшовши на аналогічну посаду у міській раді, на якій перебуваю до дня написання цієї, так би мовити, автобіографії, до дня, у якому мені випрвнилося аж 64 роки!          
  
 
== Відзнаки ==
 
== Відзнаки ==

Версія за 11:52, 13 травня 2022

Олександр Кононенко

Олександр Петрович Кононенко (народився 13 травня 1958) — начальник відділу містобудування та архітектури Носівської міської ради (з квітня 2017).

Син Кононенка Петра Семеновича.

До життєпису

Народився 13 травня 1958 року. Сам я цього не пам’ятаю, так говорили. Поступово ріс, і у 1965 доріс до школи, в якій з перемінним успіхом у навчання і поведінці протирав штани до 1975 року.

Після школи подався в науку, але згодом зрозумів, що науковця з мене не вийде, а як і вийде, то такий, що краще б не виходив.

З цієї причини подався на завод у героїчний, прогресивний, передовий робочий клас, який з середини виявився зовсім не такий, яким його описували у періодичній і не зовсім літературі.  

У пошуках кращого життя трохи попрацював службовцем, а обзавівшись сім’єю, знову перейшов до робочого класу, цього разу у газове господарство. В ньому протримався майже чверть сторіччя, закінчивши, як тоді говорили, без відриву, київський інженерно-будівельний, і дорісши до головного інженера управління.

Може б і до сьогодні був газовиком, та у 2006-му поконфліктував з начальником, який «переплутав» спільну кишеню з власною, у підсумку управління позбавилося штатної одиниці технічного керівника.

А я перейшов до багаточисельної армії дармоїдів, тобто службовців, на посаду начальника відділу райдержадміністрації, головного архітектора району, де перебирав папірці до 2017 року, згодом перейшовши на аналогічну посаду у міській раді, на якій перебуваю до дня написання цієї, так би мовити, автобіографії, до дня, у якому мені випрвнилося аж 64 роки! 

Відзнаки

Нагороджений Почесною грамотою Носівської міської ради — за високий професіоналізм, активну життєву позицію та з нагоди 60-річчя.

Посилання