Редагування Колесніченко Юрій Васильович

'''Юрій Васильович Колесніченко''' (народився в Носівці [[22 вересня]] [[1937]]) — головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України (2004). За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР (1988). 

== Життєпис ==
Випускник Носівської середньої школи № 1 1955 року. 

Навчався на факультеті хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту, після закінчення якого в 1960 році молодого спеціаліста направили працювати на хімзавод «Зоря» в м. Рубіжне Луганської обл.

У 1968 повернувся в рідні краї і став працювати на заводі порошкової металургії, який в той час будували в Броварах. Працював на посадах інженера-конструктора, потім – начальника конструкторського бюро, а з 1979 р. – начальника проектно-конструкторського відділу.

== Родина ==
Онук [[Гармаш Карпо Григорович|Карпа Гармаша]]. 

== Колесніченко Юрій Васильович ==
:''Нарис у книзі: {{СІН}}''
Колесніченко Юрій Васильович народився в Носівці 22 вересня 1937 року. За два місяці до цього був заарештований і засланий на Соловки його дід, завідуючий Носівською аптекою – [[Гармаш Карпо Григорович|Гармаш К.Г.]] Носівчани ще багато років потому із вдячністю згадували його як людину, до якої можна було звернутися за допомогою у будь-який час. Ця подія наклала свій відбиток на долю всієї родини.

До першого класу Носівської середньої школи №1 Юрій пішов у 1945 році, майже у восьмирічному віці. Перша вчителька – Марія Кузьмівна, виявила велику терплячість і сердечність у навчанні і вихованні своїх учнів. Перший клас Юрій закінчив із похвальною грамотою, як і всі наступні, а школу закінчив у 1955 році із срібною медаллю.

Але шкільне життя запам'яталося не лише уроками. Підліток відвідував практично всі гуртки, які працювали в школі та піонерському клубі: фото, радіо, музичний, драматичний, хоровий, танцювальний, шаховий, займався туризмом, легкою атлетикою, колекціонував марки та монети, грав у Носівській футбольній команді «Іскра». І дуже багато читав. Дякуючи тодішньому завідуючому районної бібліотеки [[Буняк Іван Якович|І.Я. Буняку]] Юрій перечитав майже всю наявну в районній бібліотеці класичну літературу вітчизняних та зарубіжних класиків, багато науково-популярної літератури та фантастики. Надалі в житті вже ніколи не випадало такої нагоди для читання.

Шкільні роки, незважаючи на матеріальну скруту, були найкращими роками життя. Вирішальну роль у цьому відіграли талановиті і віддані своїй справі вчителі: Набок В. К. (математик), [[Скрипець Андрій Петрович|Скрипець А. П.]] (вчитель російської літератури), [[Шовкун Марія Кирилівна|Шовкун М. К.]] (історик), подружжя Назаренків ([[Назаренко Галина Дмитрівна|Галина Дмитрівна]] – хімік, [[Назаренко Григорій Миколайович|Григорій Миколайович]] – фізик), Скнар В. П. (вчитель англійської мови), та інші, які сформували у юнака життєві принципи, дали силу і наснагу на все подальше життя.

Потім було навчання на факультеті хімічного машинобудування Київського політехнічного інституту, після закінчення якого в 1960 році молодого спеціаліста направили працювати на хімзавод «Зоря» в м. Рубіжне Луганської обл.

Пропрацювавши там 8 років у 1968 р. Юрій Васильович повернувся в рідні краї і став працювати на заводі порошкової металургії, який в той час будували в Броварах.

Вчені Академії наук створили оригінальну технологію виробництва залізного порошку та виробів з нього, але не існувало обладнання для цієї технології. Перед конструкторами заводу постало завдання створення необхідного устаткування. Юрію Васильовичу разом із однодумцями вдалося створити нове обладнання, впровадити його у виробництво і налагодити ритмічну роботу заводу. Про важливість даного виробництва для країни говорить присудження Юрію Васильовичу Колесніченку в 1988 році Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки за розробку та впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації.

[[Файл:Облікова картка премії Юрія Колесніченка.jpg]]

Пройшовши свій трудовий шлях від інженера-конструктора, потім – начальника конструкторського бюро, а з 1979 р. – начальника проектно-конструкторського відділу, Ю.В. Колесніченко у 2004 році одержав почесне звання «Заслужений працівник промисловості України».

І нині, не дивлячись на свій поважний вік, він продовжує робити свою нелегку, але таку важливу і потрібну справу.

== Відзнаки ==
*  Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1988) — за розробку та впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації.
* Заслужений працівник промисловості України» (2004)

[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Лауреати Державної премії УРСР в галузі науки і техніки]]
[[Категорія:Заслужені працівники промисловості України]]
[[Категорія:Люди К]]
@@ Рядок 1: / Рядок 1: @@
-[[Файл:Юрій Колесніченко.jpg|міні|Юрій Колесніченко]]
+'''Юрій Васильович Колесніченко''' (народився в Носівці [[22 вересня]] [[1937]]) — головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України (2004). За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсозберігаючої технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був удостоєний звання лауреата Державної премії УРСР (1988).
-'''Юрій Васильович Колесніченко''' (народився в Носівці [[22 вересня]] [[1937]]) — головний конструктор Броварського заводу порошкової металургії. Заслужений працівник промисловості України (2004). За організацію впровадження на Броварському заводі порошкової металургії ресурсоощадної технології виробництва розпиленого залізного порошку і механізованого комплексу для її реалізації був відзначений званням лауреата Державної премії УРСР (1988).
 == Життєпис ==